Реферат на тему:
Психосоціальні властивості особистості.
Людина, особистість, психосоціальні властивості, зв’язок біопсихічних
та психосоціальних властивостей, індивід як основа особистості, типи та
риси особистості( соціальний статус, суспільні ролі, функції, соціальні
установки, соціальні потреби і мотиви, спрямованість, емоції та почуття(
характер, ставлення до самого себе, до інших людей, до праці, до речей,
формула характеру( когнітивна організація, сприйняття, мислення,
пам’ять, увага, уява, мова, пізнавальні та психомоторні здібності,
загальні здібності, інтелект, спеціальні здібності, комунікативні,
організаторські здібності, воля, знання, вміння, навички, досвід
особистості, структура особистості, основні психологічні параметри
особистості.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
У попередньому розділі були розкриті біопсихічні властивості людини, які
є важливою складовою у розуміння того, що є людина, яка вона є?
Біопсихічні властивості не вичерпують повністю відповіді на ці питання.
Людина не лише результат біологічної еволюції, вона живе, функціонує,
розвивається, реалізується у соціальному середовищі. У процесі взаємодії
з ним у людини формуються та проявляються психосоціальні властивості,
які характеризують її як особистість. Особистість — це характеристика
людини як соціальної істоти, яка включена в систему соціальних зв’язків
з іншими людьми, пристосувалася до реальності, засвоїла та привласнила
її здобутки і реалізує себе.
Біопсихічні та психосоціальні властивості (індивід та особистість)
взаємопов’язані. Індивід, який народжується з певним набором біологічних
властивостей та фізіологічних механізмів, є основою становлення
особистості.
Причому саме ця основа така, що забезпечує за відповідних умов саме
специфічно людські форми поведінки. Мозок людини зі всіма його деталями
до молекулярних процесів включно адаптований до мовних операцій та
мислення.
Коли людина народжується, то вона вже володіє досить багатою системою
властивостей та механізмів, яка дає змогу оволодіти прямоходінням,
координацією рук і ніг, мовою, мисленням тощо. У перші дні та тижні
дозрівають генетично обумовлені механізми адаптації сенсорних систем до
зовнішніх умов та виконання ними своїх функцій.
Вся система властивостей та механізмів є природною передумовою розвитку
(психосоціальних властивостей) особистості, необхідною умовою її
формування.
Особливості індивіда мають значення не тільки на початку психічного
розвитку особистості. Протягом усього життя ці особливості виконують
роль загальної передумови психічного розвитку: біологічна детермінанта
дії протягом усього життя людини, хоча в різні періоди ця роль різна.
Функціонування нервової системи складає необхідну передумову розвитку
особистості протягом усього життя. Порушення в нервовій системі
призводить до збоїв психічної діяльності.
Але з іншого боку сила та слабкість нервових процесів, їх стійкість,
рухливість проявляють себе лише на рівні механізму, форми (а не
сутності), за допомогою яких реалізується психічна та соціальна
активність особистості.
Роль індивідних характеристик у формуванні особистості неоднозначна.
Наприклад, дитина з порушенням опорно-рухового апарату. Значення цієї
анатомічної винятковості для розвитку особистості величезне. Дитина
бачить свою відмінність, яка впливає на ставлення до неї дітей та
виступає певним обмеженням у поведінці. Дитина виключена з дуже багатьох
ігор, хореографічних вправ. Як складеться у цих умовах особистість?
Остаточної відповіді не існує. Сама по собі ця відмінність, без впливу
сім’ї, ставлення соціального оточення не породить комплекс
неповноцінності, замкнутість, пасивність, ворожість та заздрість до
оточуючих чи впевненість у собі, активність, комунікабельність,
відкритість, уважність до інших людей.
Не кожний індивід є носієм особистості.
Новонароджена дитина ще не є особистістю, вона буде розвиватися у
процесі взаємодії з соціальним оточенням, у першу чергу з сім’єю.
x
z
?
‚
a
ae
$
???????th?ких дітей говорить про виключну складність даної проблеми.
Люди, які страждають певними органічними ураженнями мозку. Наприклад,
ідіоти. Ідіотизм — найбільш темна форма розумового недорозвитку.
Відсутня мова, психічні реакції, не формуються елементарні навички.
Основу особистості складає її структура — система властивостей
особистості в їх цілісності та взаємозв’язку. Існує декілька поглядів на
те, що являє собою внутрішній склад особистості (Б. Г. Ананьєв, В. А.
Козаков, К. К. Платонов, С. Л. Рубінштейн, З. Фрейд та інші).
Б. Г. Ананьєв до ознак, що визначають особистісний рівень прояву людини,
відносить (рис. 7):
Соціальний статус — положення особистості в системі міжособистісних
відносин, яке визначає її права, обов’язки та привілеї.
Суспільна роль — відповідний прийнятим нормам спосіб поведінки людини в
залежності від її статусу чи позиції в суспільстві, в системі
міжособових стосунків. Виконання людиною ролі залежить від її знань і
вмінь знаходитись в даній ролі, від значущості цієї ролі для особи, від
прагнення в більшій чи меншій мірі відповідати очікуванням оточуючих.
Соціальна установка — готовність, схильність людини до певного
сприйняття та ставлення до соціальної дійсності.
Потреби та мотиви — взаємопов’язана система потреб та мотивів, що
спонукають соціальну активність людини.
Когнітивна організація — психологічна система, яка характеризує
пізнавальну сферу людини. Індивідуальні особливості пізнавальних
психічних процесів, які розвиваються протягом життя (увага, відчуття,
сприйняття, мислення, пам’ять, уява).
Емоції та почуття — переживання людиною власного ставлення до предметів,
явищ дійсності, до інших людей, до самого себе, що характеризуються
відносною стійкістю.
Рис. 7. Схема особистісних характеристик (за Б. Г. Ананьєвим)
Характер — це індивідуальне сполучення стійких психічних особливостей
людини, яке обумовлює типовий для неї спосіб поведінки в певних життєвих
умовах та обставинах.
Здібності — індивідуальні особливості, які забезпечують успіх у
діяльності та легкість оволодіння нею.
Воля — здатність до вибору дій, що пов’язана з доланням внутрішніх та
зовнішніх перешкод.
Спрямованість — це сукупність сталих мотивів, що орієнтують поведінку і
діяльність особистості, відносно незалежно від конкретних умов.
(Потреби, інтереси, прагнення, переконання, ідеали, світогляд).
Основною формою розвитку цих якостей є житєвий шлях особистості у
суспільстві, її біографія.
До найважливіших психологічних параметрів особистості належать:
стійкість особистості (відносна сталість її психологічного складу, що
дає можливість прогнозування поведінки особистості, хоча може
спостерігатися і певна пластичність та зміна її проявів);
єдність особистості (тісний зв’язок та взаємозв’язок психічних процесів,
станів, властивостей. Особистість розвивається та формується в цілому, і
кожна риса має сенс в залежності від її співвідношення з іншими рисами
особистості. Наприклад, при поєднанні сміливості з почуттям обов’язку є
одна особистість, а при поєднанні з пихатістю, зарозумілістю — інша);
активність особистості (спрямованість на зміни, перетворення оточуючого
світу, на розвиток себе);
здатність до саморегуляції (цілеспрямоване планування, побудова та
перетворення особистістю власних дій та вчинків у відповідності з
особисто значущими цілями. В процесі саморегуляції особа виходить за
межі поставлених ззовні цілей і задач, проявляє незалежність від
ситуативних впливів середовища, відповідає на зовнішні впливи активно, а
не реактивно, опирається не на безпосереднє спонукання, а на спонуку,
яка опосередкована метою, має ієрархізовану мотиваційну сферу).
Вивчення та розуміння психосоціальних властивостей є дуже важливим
моментом у складанні мозаїки осягнення того, що є людина.
Розводячи поняття індивід та особистість, ми розуміємо, що це є умовний
поділ, необхідний для аналізу та глибини розуміння сутності людини.
Насправді, людина — це поняття цілісне і вона завжди виступає в єдності
біологічного, психічного та соціального.
Література
Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания. — М., 1977. — С.
253—274.
Козаков В. А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент. — Ч. 1. —
К., 1999. — С. 15; 70—76, 83—104; 107—135; 146—163.
Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: Основні положення. — К., 1999. —
С. 44—64( 126—167.
Немов Р. С. Психология: В 3 кн. — М., 1998. — Кн. 1. С. 315—382.
Емоції
та почуття
Когнітивна організація
Потреби
та мотиви
Соціальні установки
Суспільні функції, ролі
Соціальний статус
Воля
Здібності
Характер
Спрямованість
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
