.

Психолого-педагогічний супровід і підтримка в умовах модернізації освітньо-виховного простору (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
225 3130
Скачать документ

Психолого-педагогічний супровід і підтримка в умовах модернізації
освітньо-виховного простору

Останніми десятиріччями в освітньо-виховній системі складається особлива
культура підтримки, а також допомоги дитині та її батькам шляхом
психолого-педагогічного супроводу, що розглядається як особливий вид
допомоги підліткам та забезпечує особистісний розвиток і виховання в
умовах освітнього процесу

Сама ідея супроводу як втілення гуманістичного, особистісно
зорієнтованого підходу тісно пов’язана з реалізацією права дитини на
повноцінний розвиток і, як наслідок, якісною модернізацією системи
освіти.

Особливістю психолого-педагогічного супроводу є необхідність вирішення
завдань особистісного розвитку і виховання підлітка в складних умовах
модернізації системи освіти, змін в її структурі та змісті. Неабияку
роль відіграють у цьому процесі складні, специфічні умови, в яких
опинилась сучасна родина.

Пріоритетною метою модернізації освіти є вихованням, що ототожнюється із
поняттям “якість життя”, яке розкривається через такі категорії, як
“здоров’я”, “соціальне благополуччя”, “самореалізація”, “захищеність”.

Відповідно, сфера відповідальності психолого-педагогічного супроводу
включає в себе завдання створення в освітньо-виховному закладі успішного
процесу виховання, соціалізації дитини, її самореалізацію, оскільки
повноцінний розвиток особистості є гарантом суспільного благополуччя.

Завдання формування самостійної, відповідальної та соціально мобільної
особистості, здатної до соціалізації в суспільстві та активної адаптації
на ринку праці, визначає необхідність широкого використання під час
психолого-педагогічного супроводу різноманітних програм розвитку
соціальних навичок, здатності до особистісного самовизначення і
саморозвитку.

За такого підходу об’єктом психолого-педагогічного супроводу виступає
освітньо-виховний процес, а предметом – ситуація особистісного розвитку
і виховання дитини як система взаємин зі світом, з оточенням, дорослими,
однолітками, з самим собою.

Психолого-педагогічний супровід особистісного розвитку і виховання
дитини має розглядатись як супровід міжособистісних взаємин (їх
розвиток, корекція, взаємовплив).

Завдання психолого-педагогічного супроводу:

попередження виникнення проблем особистісного розвитку і виховання
дитини;

допомога (сприяння) дитині у вирішенні актуальних завдань виховання і
соціалізації:

проблеми, пов’язані з вибором освітнього і професійного маршруту;

порушення емоційно-вольової сфери, налагодженням взаємин з однолітками,
вчителями, батьками;

розвиток психолого-педагогічної компетентності (культури) педагогів,
батьків.

Види (напрямки) роботи з психолого-педагогічного супроводу:

профілактика;

діагностика (індивідуальна і групова);

психолого-педагогічна про-світа:

формування психолого-педагогічної культури;

розвиток психолого-педагогічної компетентності педагогів, вихователів,
шкільних психологів, батьків.

Психолого-педагогічний супровід є не простим поєднанням різноманітних
методів діагностико-корегійної роботи з дітьми, а виступає як комплексна
технологія, особлива культура підтримки і допомоги дитині у вирішенні
завдань особистісного розвитку, виховання, соціалізації.

Передбачається, що вчитель, вихователь, шкільний психолог, які
здійснюють психолого-педагогічний супровід, не лише володіють методиками
діагностики, консультування, корекції, але й здатністю до системного
аналізу проблемних ситуацій, програмування і планування діяльності,
спрямованої на їх вирішення, співорганізацію учасників
освітньо-виховного процесу.

Психолого-педагогічний супровід різних груп дітей здійснюється
по-різному. Як зазначав Р. Штайнер, перш за все, людину слід готувати до
того, аби вона приєдналась до людей. Особлива увага має приділятися
перехідному етапу розвитку дитини – підлітковому віку.

Стратегічна лінія психолого-педагогічного супроводу підлітків пов’язана
із психолого-фізіологічними особливостями і моральними завданнями даного
віку. Серед них, на думку А. Бодалєва, Н. Синягіної, Д. Грехем, найбільш
важливим є самовизначення у сферах загальнолюдських цінностей і
міжособистісного спілкування. Вторинними стосовно цього є прийняття себе
і зовнішності, а також набуття навичок чоловічої і жіночої поведінки,
вміння спілкуватися з однолітками, особами своєї та протилежної статі,
встановлення адекватних, більш незалежних взаємин у сім’ї, формування
планів на майбутнє, життєвих стратегій.

Підвищений інтерес вчених І. Беха, О. Газмана, Н. Пригової, Н.
Михайлової, Г. Строєвої, О. Лідерс та практичних працівників до феномену
психолого-педагогічного супроводу – прийнятному для сучасних умов
засобу, який сприяє особистісному розвитку і вихованню дитини.

Складність опанування сутності психолого-педагогічного супроводу
обумовлюється його використанням в якості інноваційної концептуальної
ідеї, реалізація якої спочатку обмежувалась вирішенням екзистенційних
проблем підлітків. Педагогічні зусилля, що здійснювали
професіонали-педагоги – класні керівники, вчителі, вихователі, шкільні
психологи, орієнтувались на підтримку індивідуальної та суб’єктної
своєрідності підлітка, підкріплення його реальних та потенційних
можливостей і здібностей для саморозвитку, самовизначення.

Поступово об’єкт, предмет і зміст психолого-педагогічного супроводу
значно розширились. Психолого-педагогічний супровід став визнаватись
основою виховання – вільного (на противагу “педагогіці необхідності”),
здатного навіть, за визначенням Н. Крилова, замінити функцію контролю в
міру дорослішання дітей: “там, де є товариські (дружні) взаємини
дорослого і дитини (тобто психолого-педагогічний супровід), там
виховання як особлива педагогічна діяльність не є такою необхідною”.
Однак акцент на специфічність психолого-педагогічного супроводу, що
зберігався і створював уявлення, ніби мова йде про принципово нові зміст
та засоби педагогічної діяльності, альтернативні існуючій виховній
практиці, які не позбавлені демократичних, гуманістичних ідеалів.

Істотне наукове та практичне значення мають коригування і уточнення,
внесені пізніше розробниками теоретико-методичних засад
психолого-педагогічного супроводу О. Газманом, О Лідерс і Н. Михайловою,
про те, що основи такого супроводу не протирічать ідеям особистісно
зорієнтованого підходу, впівзвучні з ними, водночас розвиваючи та
культивуючи суб’єктний потенціал дитини.

Психолого-педагогічний супровід досі не має завершеного цілісного
наукового опису, в ньому спостерігаються ознаки, які відносяться до
різних галузей наукового знання: педагогіки, соціальної педагогіки,
психології, соціології. Він ототожнюється з методами і формами
виховання, такою позицією педагогів як “вільне спілкування”, “товариські
взаємини дорослого і дитини”, “їх внутрішній настрій” (Крилова Н.).

Педагогічний зміст супроводу більш адекватно відображається в двох
підходах до його визначення як психолого-педагогічної технології,
спрямованої на вирішення проблем підлітка, пов’язаних із засвоєнням
соціальних норм, розвитком соціально-психологічної компетентності;
виробленням життєвої стратегії й вибором професії.

ешкодою. Саме в таких випадках допомогти проблемному підлітку в доборі
оптимального “життєвого маршруту” має психолого-педагогічний супровід,
який призначений аналізувати найближче оточення дитини, діагностувати
рівні її особистісного розвитку і виховання, використовувати групові
методи, індивідуальну роботу з підлітками, їх батьками.

Отже, широка інтерпретація педагогічного змісту супроводу пов’язується
зі створенням сприятливих умов, безпечного середовища, необхідних для
розвитку і саморозвитку підлітків, розкриттям, реалізацією внутрішніх
потенціалу, формуванням здатності до самостійних дій та вільного вибору.

Зміст психолого-педагогічного супроводу асоціюється з виховною
діяльністю педагога, сприянням адаптації підлітка та встановлення добрих
взаємовідносин у сім’ї, пов’язаних із навчанням, спілкуванням, побудовою
міжособистісних стосунків, самовизначенням.

Підлітковий вік – це період індивідуального визначення особистості.
Зовнішнє ситуативне регулювання поведінки все більш поступається місцем
внутрішньому. Підлітків відрізняє активне опанування нормами поведінки і
моралі, намагання зайняти значуще місце, налагодити стосунки з людьми і,
в зв’язку з цим, провідною діяльністю стає спілкування. Однак, саме у
підлітковому віці нерідко виникають ситуації. коли внутрішні ресурси
психологічного захисту і пристосування особистості до умов середовища
виявляються недостатніми. Одним із таких вирішальних чинників є вплив
сімейного середовища.

Саме цією обставиною обумовлюються рівні психолого-педагогічного
супроводу підлітка з проблемної сім’ї.

Рівень класу (групи) – провідну роль відіграють вчитель і класний
керівник, які забезпечують необхідну педагогічну підтримку підлітків у
вирішенні завдань розвитку, виховання і соціалізації. Основна мета їх
діяльності – розвиток самостійності підлітків у вирішенні проблемних
ситуацій, попередження дезадаптації дітей, виникнення гострих,
конфліктних ситуацій.

Рівень освітньо-виховного закладу – робота здійснюється вчителями,
класними керівниками, вихователями, шкільним психологом, які виявляють
прогалини в особистісному розвитку дитини і надають первинну допомогу
для подолання труднощів під час навчання і виховання, взаємодії з
педагогами, батьками, однолітками. На даному рівні також реалізуються
профілактичні програми, що охоплюють значні групи підлітків,
здійснюється консультативна, просвітницька робота за участю
адміністрації та вчителів освітньо-виховного закладу.

Дослідження свідчать, що ресурси психолого-педагогічного супроводу
недостатньо задіяні під час вирішення сьогоденних завдань виховання.
Актуальними залишаються:

забезпечення активної участі вчителів, вихователів, шкільних психологів
у розробці і супроводі програм виховання;

здійснення пошуку і апробації форм ефективної взаємодії класних
керівників, учителів-предметників, вихователів, шкільних психологів;

розширення використання у виховному процесі методів роботи з
ціннісно-змістовними орієнтаціями учнів (тренінги для особистісного
розвитку, міжособистісного спілкування, безконфліктної взаємодії,
самостійності, методики розвитку критичного мислення; протистояння
негативним соціальним явищам, груповому тиску і маніпуляціям).

Отже, стає зрозумілим, що психолого-педагогічний супровід особистісного
розвитку і виховання підлітка з проблемної сім’ї можливо реалізувати,
використовуючи декілька видів педагогічного впливу.

Перший – це супровід-співробітництво дорослого і дитини, педагога і
учня. Суть співробітництва як педагогічної інновації досить детально
відображена у працях Ш. Амонашвілі, В. Шаталова, С. Лисенкової, Є.
Ільїна та інших відомих педагогів і полягає в наступному: дорослий
(педагог) і дитина спільно вирішують особисту, навчальну, життєву
ситуацію, в якій опинився підліток, разом шукають з неї вихід.

Педагогічний ресурс супроводу-співробітництва певним чином унікальний:
дорослий допомагає дитині усвідомити сутність проблеми, виявити власні
реальні та потенційні можливості, подумки примінити варіанти рішень і
обрати найбільш оптимальний із них.

Супровід-співробітництво передбачає спільне планування дорослого і
дитини, аналіз, співтворчість, рефлексію, вимагає дій, необхідних для
наступного самостійного подолання проблем, які виникли, тобто прояву
особистої відповідальності, творчості, власних унікальних якостей
підлітка.

Другий – це супровід-ініціювання, відомий з часів Сократа, суть якої
чудово сформулювала М. Монтессорі: “Допоможи мені це зробити самому,
нічого не роблячи за мене, спрямуй у потрібне річище, підштовхни до
рішення, а все інше я зроблю сам”.

Організовуючи супровід-ініціювання, педагог створює підлітку необхідні
умови для вільного, індивідуального, самостійного вибору шляху та
засобів вирішення виховних завдань і, тим самим, сприяє підлітку
відкрити загальновизнані моральні істини. “Винаходжуючи велосипед”,
підлітки реалізують свій особистісний творчий потенціал і водночас
збагачують, розвивають його, при цьому зберігаючи його індивідуальну
своєрідність.

Третій – це супровід-попередження, коли особливого значення набуває
специфіка підліткового віку, обмеженості індивідуального досвіду дитини.
У цей період підлітки часто не усвідомлюють, до яких саме наслідків
можуть призвести їхні дії, вчинки і навіть слова. Вони не в змозі вчасно
помітити ознак неблагополуччя в різних видах діяльності, міжособистісних
взаєминах із однолітками та дорослими, у власній поведінці. Випереджаючи
небажані події, передбачаючи їх можливий негативний розвиток, педагог в
рамках супроводу-попередження передбачає невірні кроки дитини і, тим
самим, допомагає обрати адекватні рішення, з урахуванням поведінки та
діяльності проблемного підлітка.

При особистісно зорієнтованому підході до виховання найбільш поширеним є
супровід-попередження, що реалізується у формах діагностичних засобів і
тренінгових методик. У сфері виховання він здійснюється, починаючи з
визначення емоційний переживань підлітка, гострота яких залежить від
актуальності проблеми та її значущості для дитини, а зовнішні прояви –
від типологічних особливостей підлітка. Глибокі переживання, як правило,
охоплюють усе єство зростаючої особистості, відсунувши на задній план
повсякденні справи і турботи. У цій ситуації логіка дій педагога
допоможе підлітку розібратися в сутності проблеми, намітити можливі
варіанти дій по її вирішенню, обрати найбільш оптимальний з них,
стимулювати виконання прийнятого рішення.

Логіка супроводу-попередження обумовлена не лише типологічними
характеристиками підлітка, а частіше – проблемою, яку визначив педагог і
поки що не усвідомлює підліток. Спостерігаючи за процесом особистісного
розвитку і виховання, вчитель прогнозує подальший розвиток своїх
вихованців, може вибудувати сприятливі перспективи. Ці перспективи
слугують поштовхом до пошуку форми і конкретного змісту
супроводу-попередження, здатного зняти гостроту проблеми або істотно
мінімізувати її наслідки для розвитку і виховання підлітка.

Супровід-попередження стає корисним, цінним для підлітків за умови, якщо
його зміст і форми ненав’язливі і делікатні, сучасні, психологічно та
педагогічно грамотні, адресні, дозовані, а головне, якщо
супровід-попередження у всіх випадках повною мірою виконує своє
розвивальне і виховне призначення, працюючи на перспективу.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020