.

Психологічні ролі в структурі особистості (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
351 2393
Скачать документ

Реферат на тему:

Психологічні ролі в структурі особистості

Особистість має дуалістичну природу. В ній перетинаються біологічне та
соціальне, індивідуальне та групове, вроджене та набуте. З одного боку,
особистість є результатом розвитку неповторної індивідуальності людини;
з іншого – це соціальна якість індивіда, його суспільне обличчя, що
сформоване в результаті соціалізації, тобто засвоєння соціальних
цінностей. Соціально-індивідуальний дуалізм особистості є причиною
суттєвих труднощів на шляху створення холістичних наукових концепцій,
які б не страждали ухилом в той чи інший бік. На нашу думку, категорією,
яка може відображати дуалістичність особистості, є категорія “ролі”.

Поняття “роль”, як і багато інших, є одночасно і повсякденним поняттям і
науковим терміном. Але, при дуже широкому використанні його в
повсякденному житті, в науковому плані воно розроблялося ще недостатньо,
особливо в аспекті психології особистості. Психологія ролей може мати
два стратегічні напрямки: соціально-психологічний і особистісний. Роль –
це той місточок, що з’єднує групове та індивідуальне, особистісне та
суспільне. Роль – це засіб і механізм включення особистості в групу. В
принципі, в кожній групі, де спілкується людина, в неї є своя роль, а
часом і не одна. Отже, роль може виступити ключовою ланкою в розв’язанні
проблеми соціально-індивідуального дуалізму.

Особистісні аспекти психології ролей висвітлені в рольових теоріях
особистості, серед яких слід виділити: теорію символічного
інтеракціонізму [11], теорію психодрами [5; 12] та трансакційний аналіз
[1]. Ці теорії не настільки популярні, як, скажімо, психоаналітичні чи
гуманістичні, вони не потрапили до відомих підручників по теоріям
особистості, проте містять дуже цікаві концепції, що можуть мати
неабиякий науковий інтерес.

Теорія символічного інтеракціонізму, яку інколи називають “теорією
ролей” (Дж.Мід, Г.Блумер, Е.Гоффман, М.Кун та інші) розглядає основний
механізм і структуру особистості пов’язаними з її рольовою сутністю.
Особистість розглядається як сукупність її соціальних ролей. Згідно з
цими поглядами, людина в своєму житті, в спілкуванні з іншими людьми,
діяльності ніколи не залишається “просто людиною”, а завжди виступає в
тій чи іншій ролі, є носієм певних соціальних функцій і суспільних
нормативів. З точки зору цієї теорії виконання ролі має велике значення
в розвитку особистості людини. Розвиток психіки, психічної діяльності,
соціальних потреб відбувається не інакше, ніж в виконанні певних
суспільних рольових функцій, а в основі соціалізації людини лежить
формування її соціальних ролей.

Засновник психодрами Я.Л.Морено вважав найбільш глибинним філогенетичним
чинником особистості, що формує людську поведінку, її спонтанність, із
зникненням якої особистість гине. Структура особистості, на думку
Морено, складає набір ролей. Фундаментальне значення мають такі первинні
рольові категорії: соматичні ролі, що визначаються фізіологічними
потребами і емоціями; психічні ролі, що виникають уже в соціальній
матриці і розширюють сферу переживань дитини; соціальні ролі, що
задаються структурою соціальних стосунків людини; трансцендентні
(інтегративні) ролі, в яких людина здійснює іманентну притаману світу
трансценденцію і приходить до загального погляду на світ. В процесі
рольового розвитку відбувається послідовне формування всіх рольовых
категорій. Якщо якась фаза минається чи відбувається повернення на
попередні рівні, то спостерігаються різні випадки особистісної
патології. Так, несформованість психічних ролей веде до психопатичного
развитку, а соціальних – до шизоїдного. Повернення до нижчих рівнів є
причиною розвитку страху, який може проявлятися в різних невротичних та
психотичних порушеннях.

В концепції Е.Берна особистість розглядається як сукупність особливих
станів Его, що проявляються в специфічних станах свідомості і зразках
поведінки: 1) “Батько” – стан, що копіює справжніх батьків чи інших
авторитетних в дитинстві особистостей, відображає традиції, цінності,
норми і правила; 2) “Дитина” – частина особистості, що збереглася від
справжнього дитинства, що містить афективні комплекси, зв’язані з
ранніми дитячими враженнями і переживаннями; 3) “Дорослий” – стан, що
здійснює переробку інформації і імовірнісну її оцінку для ефективної
взаємодії з оточуючим світом, що демонструє тверезість, незалежність і
компетентність. В різних життєвих ситуаціях, передусім в процесі
спілкування з іншими людьми, особистість знаходиться, як правило, в
одному з Его-станів, що в даний момент активізований. Проте можливо і
“зараження” (контамінація) одного стану іншим, чим Берн пояснює різні
випадки особистісних патологій та відхилень аж до психічних захворювань.
За допомогою концепції Его-станів можна розглядати процес міжособової
взаємодії і більш складні форми поведінки людини – “ігри”, чи “серії
прямуючих одна за одною прихованих додаткових трансакцій із чітко
визначеним і передбачуваним кінцем”, а також скріпти, що лежать в їх
основі.

Як бачимо, в цих теоріях ролі достатньо включені в структуру та процес
функціонування особистості. Проте, вивчення рольових аспектів соціальної
психології особистості повинен включати і інші підходи, наприклад,
диференціально-психологічний, тобто аналіз особистісних параметрів
рольової поведінки. Дослідження закономірностей функціонування
особистості в умовах рольового конфлікту показало, що існують досить
стійкі характеристики особистості, що визначають типові способи його
розв’язання. Серед таких параметрів – локус рольового конфлікту, тобто
конструкт, що визначає схильність обирати одну з двох стратегій
поведінки: екстернальну чи інтернальну, і відповідно орієнтуватись на
зовнішній чи внутрішній рольовий конфлікт [4].

Ще однією характеристикою є рольова компетентність, тобто спроможність
особистості оперативно володіти своїми психологічними ролями, виступати
повноправним суб’єктом цих ролей, включати рольову поведінку в процес
власної життєдіяльності і життєтворчості. Рольова компетентність в свою
чергу складається з компонентів: 1) рольова варіативність – це
різноманіття репертуару психологічних ролей особистості, що не
обмежуються стандартним набором соціальних і міжособових ролей в
референтних групах, а включає багато їх різновидів, а також уявні ролі;
2) рольова гнучкість – це вміння легко переходити від однієї ролі до
іншої (це стосується і Его-станів по Берну), не “застрявати” на окремих
ролях, особливо якщо ці ролі в певних умовах стають неконструктивними і
перетворюються на джерело психологічних проблем; 3) рольова глибина – це
володіння глибинною структурою ролей і Его-станів особистості, опора в
рольовій поведінці не на зовнішню підструктуру ролі (экспектації), а на
глибинні складові (рольова Я-концепція, рольове переживання); 4)
здатність до рольової децентрації – це складне психологічне утворення,
що включає здатність до перевтілення, рольову емпатію, рольову
рефлексію.

Рольове переживання – це емоційний стан, що супроводжує рольову
поведінку особистості і є важливим компонентом рольової Я-концепції
особистості, характеризуючи емоційно-ціннісне ставлення до себе як до
суб’єкта ролі. Потреба в рольовому переживанні розглядається як потреба
в новому чуттєвому досвіді, одержуваному особистістю в процесі виконання
ролей (не лише реальних, але і уявних, а також штучно модельованих –
театральних, психодраматичних тощо) і в процесі творчого самовираження
[див.: 2]. Рольове переживання в одних випадках піднімається до рівня
духовної насолоди, в інших – виступає як катарсис, що очищує. Отже воно
є ефективним засобом формування особистості.

Кожна особистість характеризується репертуаром її життєвих ролей, які
змінюються на протязі життя. Проте, ранні інфантильні ролі не зникають
безслідно, а перетворюються в своєрідну символічну функцію (наприклад,
Его-стан “Дитини”). У деяких особистостей інфантильні життєві ролі
фіксуються і залишаються актуальними в наступних життєвих циклах. Буває,
що нові життєві ролі не формуються, або, існуючи номінально, як
соціальна функція, тим не менш не стають її життєвими ролями. Це є
причиною всіляких особистісних дисгармоній і потребує психотерапевтичної
допомоги.

Важливим аспектом рольових концепцій особистості є дослідження феномену
рольової ідентичності та рольового розвитку особистості. Існують такі
форми рольової ідентичності: 1) статева – одна з основних форм
ідентичності, що полягає в ототожненні себе з тієї чи іншою статтю; 2)
етнічна – пов’язана з національною самосвідомістю, мовою і
соціокультурними особливостями; 3) групова – пов’язана з членством в
різних малих соціальних групах; 4) політична – пов’язана з соціальними і
політичними цінностями та інтересами; 5) професійна – пов’язана з
особливостями професійних ролей [9].

Рольовий розвиток може відбуватись не гармонійно і супроводжуватись
виникненням рольових дисгармоній, серед яких можна виділити рольовий
інфантилізм та рольові девіації. Рольовий інфантилізм – це фіксація на
інфантильних життєвих ролях при затрудненні функціонування та
нерозвинутості “дорослих” життєвих ролей. Наприклад, буває, що доросла
людина замість ролі “чоловіка” (“жінки”) грає в подружньому житті роль
“сина” (“дочки”). Це не обов’язково призводить до дисгармонії, часто це
влаштовує обох партнерів, особливо, якщо вони мають взаємно
компліментарні експектації, інколи це є причиною нерівних шлюбів тощо.
Рольові девіації це значні відхилення психологічних ролей від
загальноприйнятих норм. Прикладом є статеві девіації, більшість яких
супроводжується відхиленнями функціонування статевих ролей.

Крім життєвих ролей, що мають велике значення в процесі розвитку та
соціалізації особистості, можна виділити так звані “особистісні ролі”,
що на відміну від соціальних мають тісний зв’язок з глибинними
підвалинами особистості. В драматургії є поняття характерної ролі, тобто
ролі, що зображає не соціальну функцію людини, а складний (і, можливо,
внутрішньо суперечливий) особистісний типаж, своєрідний характер,
неповторну індивідуальність. Кожній людині в житті доводиться не лише
виконувати різні соціальні функції (ролі), а й бути різною в залежності
від обставин (люблячою або жорстокою, сильною або слабкою тощо).
Особистісні ролі – це насамперед певні стани особистості, що дозволяють
розкрити певні сторони власного “Я”, втілити їх в форму рольової
поведінки.

Дуже перспективним напрямком досліджень є вивчення типології
особистостей в зв’язку з типологією особистісних ролей. Між цими
типологіями немає чіткої границі. Так, в окремих типологіях особистості
– Г.Саллівана, О.Ранка та деяких інших [див.: 10] психологічні типи
мають “рольову” природу, тобто визначають певні типи соціальної
поведінки, а типологія ролей і життєвих сценаріїв у Е.Берна носять явну
особистісну забарвленість. Те ж саме можна сказати про типологію “стилів
життя” за А.Адлером, яка також має соціально-особистісний характер.

Особистісна типологія передбачає наявність у особистості домінуючої
особистісної ролі. Проте, вона не обов’язково мусить бути одна. Так
само, як особистісні риси в сучасній диференціальній психології не
вважаються статичними, а розглядаються як модуси, здатні в певних межах
давати досить широкий спектр різноманітності, особистісні ролі також
об’єднуються в репертуари, що визначають рольову своєрідність кожного
індивіда. Від багатства репертуара особистісних ролей залежить,
наприклад, розвиток рольової компетентності, про яку ми говорили вище.

Проте, окремих ролей з цього репертуару може не вистачати, що
еквівалентно нерозвинутості окремих сторін особистості. Це є причиною не
лише віднесення до того чи іншого психологічного типу, а й різних
особистісних дисгармоній. Деякі психотерапевтичні методики (наприклад,
техніка “антиролі” в психодрамі) дозволяють не тільки визначати
нерозвинуті особистісні ролі (вони часто виявляються просто
заблокованими в процесі рольової соціалізації особистості), а й певною
мірою розкривати їх, що має значний психотерапевтичний ефект.

Всі ролі особистості (не лише власні, а й ролі значимих людей) займають
певне місце в структурі життєвого світу особистості. Отже, можна
говорити не лише про рольову структуру особистості, а й про рольову
метаструктуру життєвого світу. Деформація чи руйнування життєвого світу,
що відбувається під час життєвої кризи, неминуче призводить до
деформації її життєвих ролей і до суттєвих змін в сфері всіх
психологічних ролей, що входять до його метаструктури [див.: 6].

На завершення можна зробити наступні висновки: Психологічні ролі
виступають не лише як соціальні ролі (тобто закріплені в суспільстві
нормативні форми соціальної поведінки), а і як особистісні ролі (тобто
поведінкові паттерни, що спричиняється не лише зовнішніми, а й
внутрішніми глибинними особистісними детермінантами.

Психологічні ролі входять в структуру рольової Я-концепції людини; при
цьому вони мають нерівномірний розвиток (окремі ролі можуть бути
недорозвинутими, атрофійованими, заблокованими; інші – деформованими,
зафіксованими тощо); ці особливості стають причиною рольових дисгармоній
особистості: рольових девіацій, рольового інфантилізму,
внутріособистісних рольових конфліктів тощо; рольові дисгармонії так чи
інакше пов’язані з деформацією рольової структури особистості.

Психологічні ролі (як реальні, так і уявні) виступають важливими
компонентами життєвого світу особистості, визначаючи його
соціально-психологічну широту, гармонійність тощо; деформація, чи
руйнування життєвого світу особистості, характерне для життєвої кризи,
можуть бути пом’якшеними засобами реконструкції зруйнованих
психологічних ролей (в тому числі і заміщенням та компенсацією реальних
ролей уявними).

Системою засобів психологічної допомоги особистості в критичних життєвих
ситуаціях може стати рольова психотерапія, яка використовує 2 основні
стратегії: терапія роллю (використання рольової поведінки для досягнення
терапевтичного ефекту) та терапію ролі (відновлення деформованої
рольової структури особистості та метаструктури її життєвого світу).

 

Література:

Берн Э. Трансакционный анализ и психотерапия: Пер. с англ.- СПб.:
Братство, 1992.

Горностай П. П. HYPERLINK “http://users.i.com.ua/~p_gorn/publ01.html”
Творчество, как форма освоения и переживания времени личности //
Психология личности и время жизни человека.- Черновцы: ЧГУ, 1991.- С.
24-32.

Горностай П. П. HYPERLINK “http://users.i.com.ua/~p_gorn/publ04.html”
Социализация личности и психологические роли // Теоретические и
прикладные вопросы психологии.- Вып. 3.Ч. 1.- СПб, 1997.- С. 325-330.

Горностай П. П. HYPERLINK “http://users.i.com.ua/~p_gorn/publ07.html”
Ролевой конфликт и проблема выбора // Психологія на перетині
тисячоліть.- К.: Гнозис, 1998.- Т.1.- С. 319-326.

Лейтц Г. Психодрама: теория и практика. Классическая психодрама
Я.Л.Морено. – М.: “Прогресс”, “Универс”, 1994.

Психологія життєвої кризи / Відп. ред. Т. М. Титаренко.- К.:
Агропромвидав України, 1998.

Титаренко Т. М. Життєвий світ особистості та детермінанти його побудови
// Мистецтво життєдіяльності особистості (теорія і технологія):
Навч.-метод. посібн.- К., 1997.- С.

Шибутани Т. Социальная психология: Пер. с англ.Рост./Д.: Феникс, 1998.

Gordon C. Development of Role Identities // Annual Review of Sociology.-
1976.- V. 2.- P. 405-433.

Maddi S. R. Personality theories: A comparative analysis.- 5th ed.-
Chic. (IL): Dorsey Press, 1989.

Mead G. H. Mind, self, and society. From the standpoint of a social
behaviorist.- Chic.: Univ. Press, 1946.

Moreno J. L. Psychodrama. V. 1 (3rd. ed.).- Beacon, New York: Beacon
House, 1964.

Personality, roles, and social behavior / Ed. by W. Ickes & E. S.
Knowles.- N.Y., etc.: Springer, 1982.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020