Професіограма тракториста-машиніста широкого профілю (реферат)

Реферат на тему:

Професіограма тракториста-машиніста широкого профілю

Рівень розвитку сільського господарства, його економічна ефективність у
багатьох випадках визначаються однією із найбільш масових
механізаторських професій — тракториста машиніста широкого профілю.

З впровадженням комплексної механізації, особливо у рослинництві,
технологічні процеси в сільському господарстві будуються за методом
об’єднання кількох операцій (водіння різних сільськогосподарських машин,
їх налагодження, ремонт тощо). У зв’язку з цим розширюється профіль
механізатора шляхом об’єднання дрібних спеціальностей (тракториста,
комбайнера, слюсаря). За своєю суттю професія тракториста машиніста —
складна комплексна професія. Вона по праву називається професією
широкого профілю, оскільки механізатор виконує майже всі роботи з
обробітку грунту, догляду та збирання сільськогосподарських культур, а
крім цього, також і слюсарно ремонтні, вантажні та інші роботи.

Розширення профілю професії тракториста машиніста, ускладнення техніки,
збільшення робочих швидкостей спричиняють зміни і ускладнення в його
професійній діяльності. Отже, змінюються і вимоги, що ставляться до
особистості працівника.

Ускладнення вимог до професії тракториста машиніста і відповідно до
особистості працівника викликане, по-перше, розвитком тракторного
агрегату шляхом злиття конструкції трактора з іншими
сільськогосподарськими машинами, впровадженням комбінованих
сільгоспмашин. Це веде до того, що під контролем спеціаліста перебуває
дедалі більше різноманітних машин і параметрів їх роботи. Наприклад,
трактор «Білорусь» чи Т750 нині агрегатується з близько 150
різноманітними сільськогосподарськими машинами. По-друге, наша
промисловість для підвищення продуктивності праці у сільському
господарстві перейшла на випуск сільгосптехніки, що може працювати на
швидкостях 915 км/год. Перед працівником за цих умов ставляться високі
вимоги до точності водіння тракторного агрегату: відхилення від заданої
траєкторії руху на ряді сільськогосподарських робіт не перевищує 36 см.
Зменшується робочий час на рульове управління. Так, щоб досягти кута
повороту керованих коліс трактора «Білорусь» в 6° при швидкості 9
км/год, трактористу потрібно удвічі менше часу, ніж при швидкості при
швидкості 5 км/год. Крім того, йому доводиться здійснювати часті
повороти корпусом (до 180°), точно і швидко розрізняти форму і розмір
нерухомих і рухомих предметів при русі трактора, забезпечувати завжди
точні повороти, а на прополюванні — рівний рух по лінії, реагувати на
подразники. І, потрете, з удосконаленням сільськогосподарських машин,
розширенням їх функціональних можливостей збільшується кількість органів
управління на робочому місці тракториста машиніста. Приміром, трактор
МТ380 має майже вдвічі більше пристроїв керування порівняно з трактором
МТ32.

Беручи до уваги ускладнення діяльності тракториста машиніста широкого
профілю, спробуємо схематично визначити успішність його роботи. За
основні сумарні показники приймемо: а) необхідний рівень професійної
діяльності (комплексний показник, що об’єднує всю суму вимог до
операцій, виконуваних трактористом); б) визначену тривалість збереження
потрібного режиму роботи і її якісних характеристик. Названі показники
успішності роботи тракториста машиніста визначаються багатьма факторами.
Весь комплекс таких факторів може бути розподілений на дві групи: а)
зовнішніх середовищних факторів; б) факторів, які всебічно
характеризують тракториста машиніста як виконавця роботи.

До групи зовнішніх факторів в максимальному об’ємі цього поняття
належать усі середовищні умови, в яких проходить діяльність тракториста
машиніста. Серед них насамперед заслуговують на увагу ті, що
безпосередньо детермінують зміст, заходи, засоби, загальну емоційну
напруженість професійної діяльності. До таких умов відносяться багато
параметрів керованої системи (тих механізмів, якими доводиться керувати
трактористу машиністу), її надійність, швидкість дії, ступінь
автоматизації тощо. Сюди ж відносяться і особливості робочого місця
тракториста. Звичайно, неможливо не брати до уваги такі середовищні
умови, які не визначають успішність діяльності тракториста машиніста
безпосередньо, але можуть сприяти зниженню його робочого тонусу,
викликати втому, перенапруження уваги чи окремих аналізаторів.
Наприклад, такі фактори, як мікроклімат робочого місця тракториста
машиніста, його зручність не впливають безпосередньо на успішність його
діяльності, але разом з тим повинні враховуватись як фактори, що
сприяють збереженню загальної працездатності.

Не менш різноманітні і суб’єктивні фактори успішної діяльності
тракториста машиніста. До них відносяться такі інтегральні

фактори, як характеристика окремих психічних процесів і загальні
особистісні характеристики, типологічні особливості нервової системи,
стан фізичного здоров’я. До цієї групи факторів належать і психологічні
особливості виконавця роботи, що виражають його ставлення до неї,
мотиви, інтереси. Сюди ж слід віднести і професійну підготовленість.

Тракторист-машиніст широкого профілю має справу не тільки з технікою, а
й з живою природою — тваринами, рослинами. Тому, крім знань техніки, він
повинен володіти біологічними і агротехнічними знаннями. За своїм
характером діяльність тракториста машиніста широкого профілю поступово
наближається, з одного боку, до праці індустріального працівника, а з
іншого, — до праці спеціаліста технолога сільськогосподарського
виробництва, дедалі більше насичуючись інтелектуальним змістом.

Основними функціями тракториста машиніста широкого профілю є:
операторська (керування рухом агрегату в просторі і підтримування його
функціонування в межах норми) та агротехнічна (забезпечення оптимальної
відповідності між біологічною системою і умовами її існування).

Як основний компонент операторської діяльності тракториста машиніста
виступає водіння агрегату, де значне місце посідає спостереження за
правильністю його руху (чи прямолінійний він, чи співпадає з міжряддям
під час культивації і прополюванні, з борозною під час оранки, з слідом
маркера під час сівби), за простором, у якому переміщується агрегат,
тобто за полем.

Іншим важливим компонентом операторської функції в діяльності
тракториста машиніста є керування і контроль за роботою агрегату
(підтримання його функціонування у межах норми). Інформація про роботу
агрегату сприймається за допомогою слуху (звук працюючого двигуна, іноді
звукові сигнали помічників, які обслуговують причіпні знаряддя праці) і
зору (показання приладів, іноді жести помічників, колір вихлопних
газів). Крім цього, про роботу агрегату тракторист машиніст може судити
за вібрацією корпусу трактора. Таким чином, як «людська ланка» в системі
керування агрегатом він повинен постійно обробляти інформацію, що
надходить як із зовнішнього середовища, так і від самого об’єкта
керування, і реалізовувати її в своїх діях.

Тракторист-машиніст керує технічною системою, об’єктивна складність якої
визначає труднощі, властиві його роботі.

Найважливіша з них полягає в розподілі спрямованості своїх психічних
процесів на по суті паралельне виконання двох різних компонентів
діяльності, кожний з яких, незважаючи на тісний взаємозв’язок, у ряді
випадків є самостійним видом діяльності. При цьому він не має змоги
протягом відносно тривалого часу зосередитися або на процесі водіння
агрегату, або на його обслуговуванні. Стежити за станом агрегату і
обслуговувати його тракторист повинен, не втрачаючи орієнтації в
параметрах руху. Сполучення обох компонентів діяльності є фактором, що
ускладнює її у цілому (див. схему 9).

Робота тракториста машиніста широкого профілю ставить високі вимоги до
працездатності різних аналізаторських систем. Це передусім стосується
функцій слухового, зорового і рухового аналізаторів.

Одним з видів інформації, яку отримує тракторист машиніст під час
роботи, є сигнали про стан роботи двигуна агрегату, що сприймаються
слуховим аналізатором. Найменше порушення звуку свідчить про неполадки в
агрегаті й окремих вузлах. Уміння контролювати роботу двигуна на слух
(слуховий контроль) має велике значення в роботі тракториста. Воно
передбачає здатність диференціювати звуки за силою, тоном, гучністю, а
також за сигнальним значенням. Тракторист розрізняє: а) сигнали
нормального режиму роботи; б) загальні сигнали неполадок у роботі
двигуна, на основі яких фіксує появу несправності (наприклад, втрату
потужності); в) спеціальні сигнали, на основі яких діагностуються
несправності (наприклад, порушення ритму роботи двигуна, що викликається
виключенням однієї-двох форсунок).

У слуховому контролі за роботою двигуна найбільш важливі сенсомоторні і
розумові дії; сприймання інформації про стан роботи двигуна у даний
момент; порівняння з слуховим та іншими уявленнями про нормальну і
ненормальну роботу двигуна, усвідомлення значення виявленої критичної
ознаки; вироблення припущення про ймовірну причину несправності,
перевірка цього припущення на практиці чи подумки. Ці дії становлять
головний зміст слухового контролю за роботою двигуна, який ще називають
«професійним слухом».

Професія ставить ряд вимог до рівня розвитку зорового сприймання
тракториста машиніста. Зокрема, він повинен уміти чітко розрізняти
зовнішні ознаки ґрунту, різних предметів, оскільки йому часто доводиться
працювати вночі. Тракторист систематично знімає показники приладів про
тиск мастил, наявність пального, температуру води, спостерігає за
роботою причіпних або навісних агрегатів.

Особливо важливий зоровий контроль за роботою агрегату вночі. Нічна
робота порушує добову періодику організму, який в ході тривалого
біологічного розвитку виробив певний ритм активності і відпочинку,
пристосований до зміни дня і ночі. Будь-яке порушення цього ритму є
істотним навантаженням на організм. Робота вночі пов’язана з вираженим
напруженням зорового аналізатора. В той же час кількість видимих
об’єктів різко зменшується, що підсилює вплив монотонності праці (яка
сама по собі є гальмівним фактором) і викликає сонливість, засипання.
Короткозорість є протипоказанням у роботі тракториста.

На працездатність тракториста машиніста впливає вібрація, що призводить
до закачування, сидяча поза і не оптимальний тепловий режим робочого
місця. Доведено, що вже при температурі +21 °С якоюсь мірою знижуються
пильність і якість виконання ним професійних функцій.

Велике значення для діяльності тракториста машиніста має високий рівень
розвитку психомоторної сфери. Рухи, за допомогою яких здійснюється
керування трактором, агрегатом, характеризуються, насамперед, точністю і
швидкістю. Крім того, тракторист здійснює значну кількість рухів головою
і корпусом, що пов’язане з оглядом задньої зони. Рульовим колесом він
здійснює близько 1500 рухів за зміну. До органів керування трактором, що
найчастіше застосовуються, належить педаль подачі палива. За зміну
тракторист робить нею до 385 рухів. Іншими органами керування агрегатом,
що найчастіше використовуються, є педаль муфти зчеплення, важіль
переключення передач, педаль гальмування та інші. Варто відзначити
важливість точності, плавності, розміреності й узгодженості рухів (при
вижиманні зчеплення, переключенні швидкості руху тракторного агрегату,
гальмуванні). Наприклад, різке відпускання педалі зчеплення призводить
до стрибка трактора вперед. А це негативно відбивається на механізмах,
знижує ефективність професійної діяльності.

Високий рівень таких сенсомоторних якостей, як точність і координація
рухів дає змогу формувати системи рухових умінь і навичок, конче
необхідних для успішного освоєння професії тракториста машиніста
широкого профілю. Тому вони повинні бути розвинені у кандидатів на цю
професію на високому і середньому рівнях.

Важливим психологічним фактором успішної праці тракториста машиніста є
увага. Так, робота на підвищених швидкостях у полі, виконання
транспортних операцій з причепами підвищеної вантажопідйомності та інше
вимагають від нього хорошого розвитку таких якостей уваги, як її
розподіл і переключення.

Розподіл уваги у тракториста машиніста проходить безперервно. Йому
доводиться при тривалій монотонній роботі розподіляти увагу між
сприйманням борозни, слуханням мотора і роботою агрегату. Він постійно
повинен контролювати роботу причіпних чи навісних знарядь праці,
оглядатися назад, стежити за показниками приладів і станом окремих
механізмів. Особливо підвищуються вимоги до розподілу уваги при
виконанні дій на поворотах і заїздах у борозну під час оранки чи в рядки
при прополюванні, підживлюванні рослин. Це пояснюється необхідністю
майже одночасно виконувати ряд операцій: працювати рульовим колесом
(поворот наліво, направо), переключати швидкість або гальмувати,
дивитися вперед, далі трактора і на рух причіпних або навісних
механізмів, регулювати подачу палива тощо.

Крім розподілу уваги, в роботі тракториста машиніста необхідний хороший
розвиток стійкості її зосередження. Йому доводиться протягом усього
робочого часу координувати рух агрегату з положенням об’єктів праці
(напрямком борозни, слідом маркеру, міжряддям), зводити до мінімуму
відхилення агрегату від них. Розподіл і стійкість зосередження уваги є
професійно значущими якостями тракториста машиніста широкого профілю. У
бажаючих обрати цю професію вони мають бути розвинені відповідно на
середньому і високому рівнях.

Розумова діяльність тракториста машиніста безпосередньо пов’язана з
виконанням трудових функцій. Вона спрямована на агрохімічну й
організаційно-економічну оцінку умов праці, а також на вирішення
розумових задач з використання техніки: а) визначення складу агрегату і
особливостей його підготовки до роботи залежно від її виду і умов; б)
правильний вибір і застосування необхідних матеріалів, раціональне
розміщення їх на полі; в) вибір режиму роботи і напрямку руху агрегату;
г) забезпечення продуктивної роботи техніки в заданому режимі; д)
забезпечення високої якості виконуваних операцій і утримування техніки у
справному стані.

Необхідно підкреслити важливу роль у діяльності тракториста машиніста
вміння вирішувати розумові задачі при технічному діагностуванні
неполадок у роботі двигуна. Йому доводиться самостійно шукати причини
несправностей за зовнішніми ознаками і показаннями приладів. Евристичні
задачі тракторист-машиніст вирішує у випадку появи браку під час сівби,
культивації чи інших робіт.

Трактористу-машиністу має бути притаманна високорозвинена технічна
кмітливість, пов’язана з хорошою зоровою пам’яттю, щоб,

відмінно знаючи свою машину, вміючи швидко комбінувати найпростіші
способи її ремонту і зберігання, він міг у найрізноманітніших умовах
забезпечити її продуктивну роботу. А ще він повинен пам’ятати шуми в
роботі двигуна, особливості робочих рухів та їх послідовність при
керуванні трактором, особливості явищ природи з тим, щоб швидко їх
використовувати у певних ситуаціях праці. Наочнообразна і оперативна
пам’ять у бажаючих обрати професію тракториста машиніста широкого
профілю повинні бути розвинені на рівні, не нижчому за середній.

Тракторний агрегат у процесі роботи рухається, просторове співвідношення
між ним і різними предметами постійно змінюється. Тому тракторист
машиніст мусить весь час спостерігати і направляти рух тракторного
агрегату так, щоб не зіткну тися з перешкодами, що трапляються (канави,
дерева), щоб переднє колесо йшло по борозні при оранці і по сліду
маркера при сівбі тощо. Тут йому необхідні просторові уявлення, щоб
запобігти браку в роботі. Ці уявлення повинні бути розвинуті на високому
рівні.

Відносна просторова ізольованість за дефіциту спілкування у процесі
роботи (під час оранки у нічний час, збирання врожаю і т.ін.), її
монотонність пов’язані з сприйманням великої кількості одноманітних
сигналів і об’єктів на шляху руху тракторного агрегату, є передумовою
виникнення у тракториста машиніста стану нудьги, втоми і в окремих
випадках приводить до засинання. Це вказує на значну нервово-емоційну
напругу в діяльності тракториста машиніста. Тому для успішної роботи
йому необхідний високий рівень розвитку емоційної стійкості.

Професійна діяльність тракториста машиніста характеризується помірним
енергетичним навантаженням (під час боронування він витрачає, наприклад,
1 ккал/хв., оранки — 2 ккал/хв.). Проте тріск, пилюка, спека, робота у
несприятливих погодних умовах вимагають від нього певної витривалості і
фізичного здоров’я.

З-поміж особистісних якостей трактористу машиністу потрібні
наполегливість і рішучість в оволодінні новою технікою і передовими
методами праці, кмітливість, швидкість обробки інформації і впевненість
під час роботи на підвищених швидкостях. Неабияке значення має
організованість, здатність до монотонної роботи. Труднощі в оволодінні
професією і майбутній діяльності легше долаються при збереженні
самовладання і стійкому інтересі до обраного фаху.

Тракторист-машиніст широкого профілю, звичайно, повинен досконало знати
сільськогосподарську техніку. Але майстром своєї справи він стає лише
тоді, коли ставиться до предмета своєї праці і впливає на нього як
агроном, озброєний технікою, а не як спеціаліст з її експлуатації.
Тракторист-машиніст мусить знати особливості росту та розвитку різних
сільськогосподарських культур, обробітку ґрунту, шукати шляхи підвищення
його родючості, володіти знаннями про добрива, їх властивості і методи
застосування, про біологічні особливості і агротехніку вирощування
сільськогосподарських культур. Характер роботи тракториста машиніста
дедалі більше наближається до характера праці техніка і агронома.

Професійна діяльність тракториста машиніста широкого профілю має деякі
психологічні і медичні протипоказання. Серед них — недостатньо розвинена
спритність, відсутність технічної кмітливості, дальтонізм, вади слуху.
До протипоказань медичного характеру можна віднести захворювання
дихальної і серцево-судинної систем, нирок, опорно-рухового апарату,
схильність до алергічних захворювань, гіпертонію.

Робота тракториста машиніста, у свою чергу, може викликати захворювання
опорно-рухового апарату, вегетативну дистонію, ревматизм, їх спричиняють
робота в одній позі (сидячи) при значних шумі і вібрації, в
несприятливих умовах та нічний час.

Узагальнюючи вимоги професії тракториста машиніста широкого профілю до
особистості спеціаліста, можна скласти психологічний «портрет» цієї
професії, або психограму.

Представлений психологічний портрет професії може правити за орієнтир
для практичної профконсультації, надання допомоги у виборі професії
тракториста машиніста широкого профілю, дає змогу прогнозувати
успішність оволодіння нею, майбутньої професійної діяльності.

Підбиваючи підсумок викладеного, варто наголосити, що поданий у розділі
матеріал може використовуватися у ході підготовки особистості до вибору
професій типу «людина — природа». Ґрунтуючись на ньому, профконсультант
може порівняти кількісні дані психологічної структури людини, одержані в
результаті психодіагностичного обстеження, з даними психологічної
характеристики професії і визначити ступінь доцільності вибору професії,
спрогнозувати успішність її освоєння і майбутньої професійної
діяльності, намітити основні шляхи подолання труднощів. У той самий час
даний матеріал може застосовуватися у профінформаційній роботі для
підготовки професіографічної екскурсії, зустрічі з спеціалістом.

Список використаної літератури

Вопросы профессиоведения / Под ред. С.Н.Левиевой. — Л., 1979. — 74 с.

Вопросы профессиографии в целях профориентации / Под ред. С.Н.Левиевой.
— М, 1976.

Галкіта О.И. Об изучении профессии в свете психологии труда //
Научноме-тод. сб. ВНИИ профтехобразования: Вопросьі психологии труда и
професіонального обучения. — Л., 1969. — Вьш.13. — С.834.

Дунаевский Ф.Р. Проблема профессионального подбора (вьібор профессии). —
Харьков, 1923. — 126 с.

Зараковский Г.М. Психофизиологический анализ трудовой деятельности. —
М., 1966.

Иванова Е.М., Носкова О.Г., Черньїшева В.Н. Спецпрактикум по
психологи-ческому изучению профессиональной деятельности. — М., 1980. —
81 с.

Клітое Е.А. Путь в профессию. — М., 1983.

Jleeueea C.H. Методьі психологического анализа профессиональной
деятельности: Обзор. — Л., 1973. — 48 с.

Назимое И.Н. Профессиональная ориентация и профотбор в социалистиче-ском
обществе. — М., 1972. — 254 с.

Платоное К.К. Проблеми способностей. — М., 1972. — 311 с.

Платоное К.К. Профессиография — ее значение и методьі работьі //
Соц.труд. — 1971. — N 4. — С.7479.

Профессиограммы. — София, 1973. — 350 с.

Профконсультационная работа со старшеклассниками / Под ред.
Б.А.Федоришина. — К., 1960. — 158 с.

Руководство по психотехническому профессиональному отбору / Под ред.
И.Н.Шпильрейна. — М.Л., 1929. — 236 с.

Система профессиональной информации в старших классах средней школьї /
Под ред. Б.А.Федоришина. — К., 1977. — 164 с.

Смирнов А.А. Психология профессий. — М., 1927.

Теплов Б.М. Проблеми индивидуальньїх различий. — М., 1961. — 535 с.

Федоришин Б.А., Синявский В.В. Психологические основьі
профориентаци-онной работьі в школе // Школа и производство. — 1985. — N
10. — С.5152.

Шпильрейн Н.И. Основные вопросьі профессиографии (Психофизиология труда
и психотехника). — М., 1928. — 4.1. — С.3140.

Юровская М.А. К психологическим характеристикам профессий (Интелли
гентньїй труд). — М., 1925. — СІ 823.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *