Професіографія та її місце в системі професійної орієнтації населення (реферат)

Реферат на тему:

Професіографія та її місце в системі професійної орієнтації населення

Професіограми і психограми є важливими методичними засобами
профорієнтаційної роботи. Основними її напрямами (структурними
елементами) вважаються: професійна інформація, професійна консультація,
професійний відбір (добір). Деякі автори в структуру профорієнтації
включають і професійну адаптацію.

Проведення профорієнтаційної роботи і раціонального розподілу трудових
ресурсів безпосередньо грунтується на порівнянні знань про професії та
знань про індивідуальнопсихоло гічні якості людини. Тому в сучасній
спеціальній літературі широко визнається, що основою і необхідним етапом
вирішення організаційних та методичних питань профорієнтації є вивчення
конкретних видів професійної діяльності і визначення вимог, які вони
ставлять до людини як суб’єкта праці.

У суспільстві існує розподіл праці, тобто окремі відносно постійні
трудові пости, відносно відокремлені галузі трудової діяльності, які
називаються професіями і спеціальностями. Необхідно розрізняти поняття
«професія» і «спеціальність». Поняття «професія» ширше за поняття
«спеціальність». Професія — це визначений вид трудової діяльності, що
виник у результаті суспільного розподілу праці і вимагає для її
виконання здібностей, теоретичних знань і практичних навичок. Вона
визначається характером створюваного продукту, використовуваними
знаряддями праці і специфічними умовами виробництва. Професія є групою
споріднених спеціальностей. Спеціальність — підтип професії, що
визначається дальшим розподілом праці у її межах (наприклад, професія —
лікар; спеціальність — терапевт, педіатр, дерматолог, уролог,
стоматолог, хірург). При виборі професії бажано конкретизувати вид
майбутньої діяльності до певної спеціальності.

Необхідно визнати відсутність загальноприйнятих критеріїв ідентифікації
і розпізнання професій і спеціальностей. Часто ці поняття
використовуються як синоніми. В ужитку іноді не розрізняють навіть
поняття «професія» і «посада».

Всебічне і глибоке вивчення різних видів професійної діяльності є
необхідною умовою вирішення і ряду інших науково-практичних завдань,
спрямованих на ефективну зайнятість населення, надійність праці
спеціалістів, оптимізацію процесу підготовки і перепідготовки кадрів,
раціоналізацію режимів і умов праці, зниження травматизму і
профзахворювань, обґрунтування припустимих варіантів переорієнтації
людини з однієї професії на іншу та оволодіння суміжними
спеціальностями.

Основна мета вивчення різних видів професійної діяльності — дати
соціально-економічну і санітарно-гігієнічну характеристику професії,
визначити вимоги, які вона ставить до психофізіологічних і особистісних
характеристик людини, тобто окреслити сукупність професійно важливих
якостей. Вивченням професій у цьому напрямі займається професіографія.

У літературі під професіографією розуміють науку, предметом вивчення
якої є професії та їх класифікація. Шляхом об’єктивного дослідження вона
покликана розкрити всю складність професії, виявити її змістові і
структурні особливості, визначити різноманітність взаємовідносин
особистості спеціаліста з предметами, засобами і продуктами праці, з
оточуючими людьми, з рядом специфічних і неспецифічних явищ, що
супроводжують процес праці, розкрити властиве їй напруження різних
психічних функцій і на основі цього окреслити весь спектр вимог до
людини як суб’єкта відповідної професійної діяльності.

Результатом професіографічного вивчення є створення професіограми —
документа, у якому подано комплексний, систематизований і всебічний опис
об’єктивних характеристик професії і сукупності її вимог до
індивідуальнопсихологічних особливостей людини. Головною частиною
професіограми є психограма, що включає повний опис власне психологічних
характеристик та професійно важливих особистісних якостей спеціаліста.

Процес створення професіограм базується на певних принципах, дотримання
яких забезпечує наукову обґрунтованість результатів дослідження.
Принципи професіографії сформулював К.К.Платонов. Основними з них є
комплексність, цілеспрямованість, особистісний підхід, надійність
(вимоги до емоційної стійкості особистості в умовах перешкод і шумів),
диференціація, типізація, перспективність і реальність.

Комплексний аналіз особливостей будь-якої професії передбачає: виробничу
характеристику професії та її спеціальностей, включаючи економічне
значення, соціологічну і соціальнопсихологічну, педагогічну (перелік
обсягу знань і вмінь, необхідних для успішної професійної праці, термін
професійної підготовки тощо) характеристики професії, а також
санітарно-гігієнічну характеристику умов праці з особливим наголосом на
так званих шкідливих для здоров’я виробничих процесах; перелік медичних
протипоказань для роботи у даній професії; психограму (перелік
психологічних вимог професії до спеціаліста). Всі ці аспекти вивчення
професії, об’єднані принципом комплексності, повинні враховуватися, хоч
і різною мірою залежно від поставленої мети дослідження.

Відповідно до принципу цілеспрямованості зміст і обсяг професіограми
визначаються тими практичними завданнями, заради яких здійснюється
вивчення професії. Зокрема, метою такого вивчення можуть виступати
профконсультація, профвідбір, виробниче навчання, раціоналізація
виробничого процесу, вдосконалення умов праці та інше.

Згідно з принципом особистісного підходу психограма повинна передбачати
різні психологічні вимоги, розраховані на середнього працівника і на
працівника з високим рівнем розвитку професійних здібностей. Іншими
словами, професіограма має розроблятися з урахуванням правила допусків.

Важливим принципом, покладеним в основу професіографічного дослідження,
є принцип надійності. Він передбачає врахування ускладнених умов
досліджуваної професії, тобто вимог професії до емоційної стійкості
людини в стресових ситуаціях чи в умовах посилених перешкод. Адже
емоційна стійкість є однією з найважливіших умов надійності людини в
процесі професійної діяльності. Цей принцип насамперед враховується у
ході розробки професіограм професій, пов’язаних з небезпекою, ризиком
(професії водія, льотчика, операторські тощо).

Принцип диференціації вимагає при розробці професіограм враховувати
специфіку різних спеціальностей, які входять у дану професію. Наприклад,
професія юриста розгалужується на такі спеціальності: слідчий, суддя,
адвокат, консультант в юридичній консультації чи установі, юристтеоретик
у науковому закладі і т.под.

Принцип типізації, навпаки, передбачає об’єднання різних професій у
певні групи за подібністю вимог до психологічної структури спеціаліста.
Даний принцип покладається в основу психологічної класифікації професій.
У практичній психології найчастіше використовується профорієнтаційна
класифікація професій Е.О.Клімова та профорієнтаційна класифікація типів
особистості і типів професійного середовища Д.Голланда.

Принципи перспективності і реальності вказують на необхідність
врахування у професіографічному дослідженні тенденцій розвитку і змін у
психологічній структурі досліджуваної професії.

Дотримання зазначених методологічних принципів визначає якість
професіографічного дослідження і запобігає помилкам при розробці
професіограм.

Комплексність і цілеспрямованість професіографії припускає вивчення
професії за кількома напрямами:

1. Виробнича характеристика. Розкриває інформаційний матеріал про
сукупність спеціальностей, що належать до структури досліджуваної
професії, а також основних технологічних «вузлів» останньої — виробничих
операцій. Цьому напрямові відповідає також опис основних виробничих умов
професійної діяльності. На увазі маються не всі умови конкретної
професійної діяльності, а лише органічно пов’язані з технологією праці,
а також з предметом і цілями цієї діяльності. До цього ж напряму
відноситься дослідження і опис предмета праці, всіх використовуваних
засобів.

2. Економічне значення професії. В дослідженні за цим напрямом
розкриваються роль і місце професії в системі народного господарства, її
взаємозв’язок з іншими професіями, економічна результативність даної
професійної діяльності для народного господарства в цілому і для людини,
яка нею займається, зокрема заробітна плата, економічні пільги тощо.

3. Соціальна і соціально-психологічна характеристика професії. Цьому
напряму дослідження професій притаманне розкриття спеціальної інформації
про престиж професії, особисті перспективи фахівця, взаємодію
працівників у межах безпосереднього виробничого оточення (колектив
бригади, лабораторії, бюро і т.ін.); особливості стосунків членів
колективу, їх взаємодії та взаємодії керівників і підлеглих.

4. Навчально-виробнича характеристика професії. Розкриваються питання
про обсяг, діапазон, глибину спеціальних знань, умінь і навичок,
необхідних для оптимальної професійної діяльності. Тут також вказуються
можливості здобуття необхідних знань та вмінь, умови навчання, навчальні
заклади, які готують спеціалістів з даної професії, термін навчання,
навчальні предмети.

5. Гігієнічна характеристика професії. Вивчається навколиш нє
середовище. Визначаються кліматичні умови професійної діяльності,
освітленість, звуки, шуми, вібрації тощо. Особлива увага приділяється
хімічному складу середовища, зокрема, повітря, таким чинникам, як запах,
смак, подразники шкіри. В гігієнічній характеристиці виділяються
фактори, що за певних умов можуть справляти негативний вплив на організм
людини, погіршуючи стан її здоров’я.

6. Фізіологічна характеристика вимог професії до людини. В цьому напрямі
дослідження виявляються фізичні і нервові навантаження, що виникають при
виконанні виробничих операцій у професійній діяльності людини, у тому
числі фізичні навантаження на окремі аналізатори. Визначаються типова
виробнича робоча поза людини і можливості її зміни протягом робочого
дня; нервове навантаження протягом робочого часу і в окремі періоди
праці. Щодо фізичного і нервового навантаження маємо на увазі виявлення
не тільки їх інтенсивності, а й тривалості. Поряд з цим досліджуються
типові особливості темпу і ритму праці: чи є вони заданими, примусовими,
незмінними протягом усього робочого часу, чи динамічними, варіативними,
вільними тощо. Вказуються медичні протипоказання для роботи за даною
професією.

7. Психологічна характеристика професійної діяльності. Передбачає
визначення вимог професії до психологічної сфери особистості, у тому
числі до окремих психічних функцій: жорстко пов’язані з технологією
професійної діяльності і детерміновані нею; бажані для оптимальної
професійної діяльності. Виявляються спеціальні і загальні здібності, від
наявності яких залежить успіх діяльності в даному виді професійної
праці. Окреслюються професійно значущі властивості особистості, її
особливості: інтереси, вольові, емоційні та мотиваційні характеристики,
комунікативні і організаторські, спеціальні ділові якості (наприклад,
оперативність або пунктуальність у розв’язанні певних істотних для даної
професійної діяльності питань). Визначаються також суттєві для даної
професії характерологічні особливості особистості. Розкриваються
професійно значущі особливості прояву окремих психічних функцій:
мислення, пам’яті, сприймання, уяви, а також сенсомоторики і уваги.
Зазначаються можливості компенсації тих чи інших властивостей або
особливостей прояву особистості у процесі професійної діяльності. При
цьому проблема компенсації трансформується у проблему формування
індивідуального стилю роботи, що забезпечує оптимальну професійну
діяльність.

Такими є основні питання, що характеризують комплексний ц леспрямований
підхід у професіографії.

Професіографічної інформації водночас і дуже багато, і дуже мало. Справа
у тому, що про професії пише багато авторів, маючи різну мету. Це
питання висвітлюється і в художній літературі, і в довідниках, і в
спеціальних статтях. Інформація розпорошена в найнесподіваніших
джерелах, починаючи від журналу «Дніпро» і закінчуючи публікаціями в
наукових виданнях. Одному спеціалісту не під силу опрацювати всю
літературу. Крім того, в ній професійна діяльність переважно
розглядається очима вченого, тоді як для профорієнтації зміст
професійної діяльності має бути представлений у формі, доступній і
зрозумілій для суб’єкта, якому вона адресована.

Вивчаючи професію з метою профорієнтації, необхідно зуміти побачити
професійну діяльність очима людини, яка буде за цією професією
працювати. Якщо, наприклад, мова йде про опис вимог професії до
психологічної сфери особистості, треба мати на увазі не простий перелік
цих вимог, а їх характеристику з обґрунтуванням кожної вимоги
об’єктивними умовами професійної діяльності. Якщо, припустимо, мова йде
про вимоги професії до уваги людини, то мало вказати, що для цієї
професії необхідний прояв того чи іншого виду уваги. Потрібно вказати
джерело цих вимог у виробничо-технічній структурі професії і в
об’єктивних умовах виконання професійної діяльності. У професіограмі
також розкриваються можливості компенсації тих чи інших якостей і
особливостей прояву особистості в процесі її професійної діяльності,
визначається перелік якостей, що їх можуть затребувати екстремальні
навантаження, а також протипоказання (перелік якостей, несумісних з
заняттям даною діяльністю).

Таким чином, у професіограмі об’єктивні особливості трудового процесу,
його технічні, технологічні, організаційні та інші характеристики, ніби
перекладаються на мову психофізіологічних та соціально-психологічних
понять. Це необхідно для створення єдиної основи для порівняння
особливостей професії і людини.

Одним з важливих завдань професіографічного дослідження є визначення
показників (критеріїв) успішності діяльності, що вивчається. Знання цих
показників допомагає: перевірити, по-перше, обґрунтованість розробленої
експериментальним шляхом психограми і, по-друге, ефективність методик
визначення професійної придатності спеціалістів, а також оцінити
загальну ефективність заходів професійного відбору і раціонального
розподілу кандидатів за спеціальностями.

Професіографічний матеріал повинен містити не тільки аналіз
індивідуально-психологічних особливостей, а й аналіз важливих
професійних ставлень і ціннісних орієнтацій, істотних для характеристики
професії. Важливою тут є інформація про можливості прояву в даній
професійній діяльності творчості, ініціативи, самостійності, здатність
до самореалізації і застосування новітньої техніки. Елементи
характеристики професійної діяльності мають бути показані не ізольовано,
а як певна сукупність, що створює психологічну структуру професії.
Структура професіограми, обсяг її окремих частин, ступінь узагальнення і
детальності опису тих чи інших особливостей професії визначаються, як
правило, метою її вивчення. Але в інтересах наступної системної обробки
професіограм, їх практичного використання доцільно, щоб кожна з них
будувалася за типовою схемою з використанням єдиної термінології, що
позначає трудові операції й індивідуально-психологічні якості, задіяні у
процесі їх виконання.

Список використаної літератури

Автоматизация прогнозирования профессиональной пригодности рабочих на
промьішленном предприятии / Под ред. Л.И.Меньшикова. — Рига, 1982. — 194
с.

Архангельский С.Н. Схема профориентационного описання профессии // Школа
и производство. — 1966. —N10. — С.2425.

Асеев В.Г. К истории психологического изучения профессии (2030 годы) //
Вопросы психологии труда и профтехобразования / Под ред. В.Г.Асеева. —
Иркутск, 1978. —С.105120.

Богданое В.А. Структурная модель личности и психология деятельности //
Зкспериментальная и прикладная психология: Межвуз.сб.— Л.,1982.— С.2632.

Владимирові Н.И. Психографический метод как способ прогнозирования
успешности профессиональной деятельности // Содержание и методы
профессионального воспитания: Межвуз. сб. — Тюмень, 1981. — С.5361.

Вопросы профессиоведения / Под ред. С.Н.Левиевой. — Л., 1979. — 74 с.

Вопросы профессиографии в целях профориентации / Под ред. С.Н.Левиевой.
— М, 1976.

Галкіта О.И. Об изучении профессии в свете психологии труда //
Научноме-тод. сб. ВНИИ профтехобразования: Вопросьі психологии труда и
професіонального обучения. — Л., 1969. — Вьш.13. — С.834.

Галкіта О.И., Kaeepima P.T., Кліімов Е.А., Jleeueea C.H.. Пузьіревская
Е.К., Тітюеа И.П. Информационнопоисковая система «Профессиография». —
Л., 1973. —179 с.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *