.

Професійні здібності та їх розвиток (контрольна)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
333 2763
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни

“Психологія”

на тему:

Професійні здібності та їх розвиток

ПЛАН

Всиуп

1.Пофесійні здібності та їх розвиток

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Психологія формувалась упродовж століть і бурхливо розвивається в
сучасних умовах науково-технічного поступу в нерозривному взаємозв’язку
з іншими галузями наукового знання і суспільної практики. Психологія як
наука становить систему пов’язаних між собою та з іншими науками
галузей. В першу чергу це соціальна, історична, економічна, етнічна,
юридична, політична психологія, психолінгвістика та психологія
мистецтва.

Сучасна психологія являє собою досить розгалужену систему наукових
дисциплін, які знаходяться на різних ступенях формування, пов’язані з
різними галузями практики.

1 Професійні здібності та їх розвиток

Коли говорять про здібності людини, то мають на увазі його можливості в
тій чи іншій діяльності. Ці можливості приводять як до значних успіхів в
оволодінні діяльністю, так і до високих показників праці.

За інших рівних умов (рівень підготовленості, знання, навички, уміння,
витрачена час, розумові і фізичні зусилля) здібна людина одержує
максимальні результати в порівнянні з менш здібними людьми.

Високі досягнення здатної людини є результатом відповідності комплексу
його нервово-психічних властивостей вимогам діяльності.

Будь-яка діяльність складна і багатогранна. Вона висуває різні вимоги до
психічних і фізичних сил людини. Якщо наявна система властивостей
особистості відповідає цим вимогам, то людина здібна успішно і на
високому рівні здійснювати діяльність. Якщо такої відповідності немає,
то в індивіда виявляється нездібність до даного виду діяльності.

Ось чому здібність не можна звести до однієї якої-небудь властивості
(гарне почуття пропорції, музичний слух і т.п.). Вона завжди синтез
властивостей людської особистості.

Таким чином, здібність можна визначити як синтез властивостей людської
особистості, що відповідає вимогам діяльності і забезпечує високих
досягнень у ній.

Спостерігаючи школярів, учитель не без підстави вважає, що одні учні
більш здібні до навчання, інші менш здібні. Буває так, що учень здібний
до математики, але погано виражає свої думки в усній і письмовій мові чи
виявляє здібності до мов, до літератури, взагалі до гуманітарних наук,
але йому важко даються математика, фізика, вивчення техніки.

Здібностями називаються такі психічні якості, завдяки яким людина
порівняно легко здобуває знання, уміння і навички й успішно займається
якою-небудь діяльністю.

Здібності не зводяться до знань, умінь і навичок, хоча виявляються і
розвиваються на їх основі. Тому треба бути дуже обережними і тактовними
у визначенні здібностей учнів, щоб не прийняти слабке знання дитини за
відсутність у неї здібностей. Подібні помилки іноді відбувалися навіть у
відношенні майбутніх великих учених, що з якихось причин погано училися
в школі. По цій же причині неправомірні висновки про здібності тільки на
підставі деяких властивостей, що доводять не низькі здібності, а недолік
знань.

На відміну від характеру і всіх інших властивостей особистості,
здібність — це якість особистості, яка існує тільки щодо тієї чи іншої,
але обов’язково визначеної діяльності.

Підручник психології К.К. Платонова дає наступне визначення поняттю
“здібність”: Здібності — це сукупність таких властивостей особистості,
які визначають успішність навчання якої-небудь діяльності й
удосконалювання в ній. А.В. Петровський у своєму підручнику по загальній
психології дав таке визначення “здібності”: Здібності — це такі
психологічні особливості людини, від яких залежить успішність набуття
знань, умінь, навичок, але які самі до наявності цих знань, навичок і
умінь не зводяться.

Стосовно навичок, умінь і знань здібності людини виступають як
деяка можливість. Подібно тому, як кинуте в ґрунт зерно є лише
можливістю стосовно колосся, що може вирости з цього зерна, але лише за
умови, що структура, склад і вологість ґрунту, погода і т.д. виявляться
сприятливими, здібності людини є лише можливістю для набуття знань і
вмінь. А будуть чи не будуть набуті ці знання й уміння, чи перетвориться
можливість у дійсність, залежить від безлічі умов.

У число умов входить, наприклад, такі фактори: чи будуть оточуючі люди
(у родині, школі, трудовому колективі) зацікавлені в тому, щоб людина
опанувала цими знаннями й уміннями; як її будуть навчати, як буде
організована трудова діяльність, у якій ці уміння і навички знадобляться
і закріпляться, і т.д.

Здібності — це можливість, а необхідний рівень майстерності в тій чи
іншій справі — це дійсність. Музичні здібності, що виявилися в дитини,
ні в якій мірі не є гарантією того, що дитина буде музикантом. Для того
щоб це відбулося, необхідно спеціальне навчання, наполегливість,
виявлена педагогом і дитиною, гарний стан здоров’я, наявність музичного
інструменту, нот і багатьох інших умов, без яких здібності можуть
стихнути, так і не розвившись.

Психологія, заперечуючи тотожність здібностей і істотно важливих
компонентів діяльності — знань, навичок і умінь, підкреслює їх єдність.

Здібності виявляються не в знаннях, уміннях і навичках, як таких, а в
динаміці їх придбання, тобто в тому, наскільки за інших рівних умов
швидко, глибоко, легко і міцно здійснюється процес оволодіння знаннями й
уміннями, істотно важливими для даної діяльності. І саме тут виявляються
ті розходження, які дають нам право говорити про здібності.

Отже, здібності — це індивідуально-психологічні
особливості особистості, які є умовами успішного здійснення даної
діяльності і розходження, що виявляють, у динамці оволодіння
необхідними для неї знаннями, уміннями і навичками.

Якщо визначена сукупність якостей особистості відповідає вимогам
діяльності, яку опановує людина протягом часу, педагогічно обґрунтовано
відведеною на її освоєння, то це дає підставу твердити про наявність у
людини здібностей до даної діяльності. І якщо інша людина за інших
рівних умов не справляється з вимогами, яку пред’являє йому діяльність,
то це дає підставу припускати в неї відсутність відповідних
психологічних якостей, іншими словами, відсутність здібностей.

Спеціальні складні здібності характерні вже не тільки в різній степені,
але і взагалі не всім людям. Вони є здібностями до визначених
професійних діяльностей, які виникли в процесі історії людської
культури. Ці здібності звичайно називають професійними.

Вивчаючи професійні здібності тих, хто навчається, педагог повинен
з’ясувати: по-перше, наскільки в учня розвинуті такі риси характеру, як
працьовитість, організованість, зосередженість, наполегливість,
витримка, самокритичність, самоконтроль, що виступають як
необхідні умови для досягнення стійких успіхів у будь-якій освоюваній
професії; по-друге, які професійні інтереси і схильності що учиться (це
виявляється в прагненні до ґрунтовного вивчення професії у всіх чи
деталях, навпроти, байдужному відношенні до засвоюваного, до успіхів і
невдачам у виконанні завдань за професією); по-третє, наскільки в учня
розвиті необхідні для даної професії спеціальні елементарні здібності,
що необхідно почати для їхнього чи розвитку для розвитку якостей
особистості, що компенсують деякі з цих здібностей.

Ідея “кожна людина здібна до всього” невірна. Правильне твердження, що
“кожна людина здібна до чогось корисного для суспільства”. Так, учень не
здібний бути монтажником-висотником, водієм чи наладчиком автоматичних
ліній, може бути не тільки здібним, але і талановитим верстатником,
оператором чи кухарем.

Нездібність до визначеного виду трудової діяльності значно складніше,
ніж відсутність здібностей. Нездібність як негативна здібність — це теж
визначена структура особистості, у яку входять негативні для даної
діяльності її риси.

Висновки

Таким чином, найчастіше уявою називають процес створення людиною на
основі її попереднього досвіду образів об’єктів, яких вона безпосередньо
не сприймала і не сприймає. Або: уява – це необхідний елемент творчої
діяльності людини, що виражається в побудові образів продуктів праці, а
також забезпечує створення програм поведінки в тих випадках, коли
проблемна ситуація характеризується невизначеністю. Перше з визначень є
чіткішим та лаконічнішим.

Уява, як і сприймання, пам’ять, мислення – пізнавальний процес.
Специфіка уяви полягає в переробці минулого досвіду, що зберігається у
вигляді уявлень і понять. Тому вона нерозривно пов’язана з процесами
пам’яті, тобто, перетворює те, що міститься в пам’яті.

Уява тісно пов’язана і з процесом сприймання. Включаючись у сприймання,
вона збагачує нові образи, робить їх більш продуктивними. Щоб зрозуміти
момент, зображений художником на полотні, необхідно уявити минуле життя
персонажів, їх стан і почуття.

Коли говорять про здібності людини, то мають на увазі його можливості в
тій чи іншій діяльності. Ці можливості приводять як до значних успіхів в
оволодінні діяльністю, так і до високих показників праці.

За інших рівних умов (рівень підготовленості, знання, навички, уміння,
витрачена час, розумові і фізичні зусилля) здібна людина одержує
максимальні результати в порівнянні з менш здібними людьми.

Високі досягнення здатної людини є результатом відповідності комплексу
його нервово-психічних властивостей вимогам діяльності.

здібність можна визначити як синтез властивостей людської особистості,
що відповідає вимогам діяльності і забезпечує високих досягнень у ній.

Здібності — це індивідуально-психологічні особливості
особистості, які є умовами успішного здійснення даної діяльності і
розходження, що виявляють, у динамці оволодіння необхідними для
неї знаннями, уміннями і навичками.

Спілкування — складний багатоплановий процес встановлення і розвитку
контактів між людьми, що породжується потребами у спільній діяльності і
включає обмін інформацією, сприймання й розуміння іншої людини,
вироблення єдиної стратегії взаємодії; взаємодія суб’єктів, спрямована
на зміни у стані, поведінці та особистісно-смислових особливостях
партнера.

Список використаної літератури

Выготский Л.С. Воображение и его развитие в детском возрасте // Собр.
соч. Т.2.- М., 1982.

Дьяченко О.М. Воображение дошкольника. – 1986. – №5. – Серия
“Педагогический факультет”.

Загальна психологія / Під ред. Максименка С.Д. – К., 2000.

Загальна психологія / За редакцією В.В. Богословського, А.Г. Ковальова,
А.А. Степанова – М: Освіта, 1981.

Загальна психологія / за редакцією Петровского А.В. – М: Освіта, 1986.

Здібності і схильності / за редакцією Голубєвої Е.А. – М.: Педагогіка,
1989.

Козаків В.Г., Кондратьева Л.Л. Психологія – М: Вища школа, 1989.

Пізнавальні процеси і здібності в навчанні / за редакцією Шадрикова В.Д.
– М.: Освіта, 1990.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020