Предмет, методи, завдання загальної і медичної психології (реферат)

Тема: Предмет, методи, завдання загАльної і медичної псИхології.

План

Поняття загальної психології, її предмет та структура. Основні історичні
аспекти розвитку психології.

Предмет і основні завдання медичної психології.

Методи психологічного дослідження.

1. Психологія (від грец. „психі” – душа, „логос” – вчення – наука про
душу).

Психологія – наука про факти, закономірності та механізми функціонування
психіки як особливої форми життєдіяльності.

Предметом психології є „душа” або психіка.

Психологія – древня наука. Виникала в VІ-V ст. до н.е. в стародавньому
світі (Індія, Китай, Єгипет, древня Греція, Рим, Вавілон). Початкові
відомості про психічне життя базувалося на здогадках, інтуїції, власному
життєвому досвіді шляхом міркувань та узагальнень.

В період Античності (ІV ст. до н.е.) Аристотель написав трактат „Про
душу” – вважається першим науково-психологічним твором, де Аристотель
розробив систему психологічних понять. Саме тому Аристотель офіційно
вважається засновником психології.

Термін „психологія” був введений вченими Гокленіусом і Кассманом у 1590
році.

Як самостійна галузь науки психологія виникла в 1879 році – рік
заснування в Лейпцигу (Німеччина) Вільгельмом Вундтом.

На сучасному етапі:

Душа – термін, яким позначають сукупність психічних явищ; це психічні
прояви людини (мислення, пам’ять, увага і т.д.).

Тобто, коли сучасний вчений говорить про душу, то розуміє під цим
терміном психіку.

Сучасна психологія – це розгалужена система наукових галузей, пов’язаних
різними сферами практичної діяльності людини.

На сьогодні налічується біля 50 психологічних дисциплін (прикладних
галузей психології):

психологія праці

психологія спорту

медична психологія

юридична психологія

військова психологія

соціальна психологія і інші.

За своєю суттю це є самостійні науки, але всі вони ґрунтуються на
загальній психології, яка є фундаментальною галуззю і вивчає загальні
закономірності функціонування і розвитку психіки людини.

Отже, загальна психологія є теоретичною базовою наукою, результати
дослідження якої використовуються прикладними дисциплінами, а останні в
свою чергу збагачують її.

Серед завдань загальної психології центральне місце посідає розробка
методологічних основ, теорії і методик вивчення психологічних явищ.

Структура загальної психології

(Нємов)

1. Психологія пізнавальних процесів:

відчуття

сприймання

увага

пам’ять

уява

мислення

мова

ІІ. Психологія особистості:

емоції

здібності

темперамент

характер

воля

мотивація

З допомогою пізнавальних процесів людина отримує і переробляє інформацію
про світ; вони беруть участь в формуванні і переробці знань.

Особистісні властивості визначають справи і вчинки людини.

2. Медична психологія – прикладна галузь психології, що вивчає
закономірності функціонування психіки в умовах виникнення і перебігу
хвороб людей, а також відновлення їхнього здоров’я.

Засновником медичної психології вважається Р.Г. Лотце (німецький
психолог і філософ ХІХ ст.).

Медична психологія є досить широка галузь психологічного знання, до її
складу входять:

клінічна психологія

клінічна нейропсихологія

психофармакологія

патопсихологія і інші.

У центрі уваги медичної психології є взаємовідношення хворого із
середовищем лікувального закладу (відношення між: лікарем і хворим;
медичною сестрою і хворим; лікарем, медичною сестрою і хворим).

Предметом вивчення медичної психології є:

особистість хворої людини

особистість медичного працівника (в тому числі і майбутнього)

взаємовідносини між хворим і медичним працівником в різних умовах (при
відвідуванні вдома, в амбулаторії, в клініці)

психологія взаємовідносин медичних працівників в процесі професійної
діяльності і в побуті тощо.

Завдання медичної психології:

вивчення особливостей змін психіки при соматичних і психічних
захворюваннях;

дослідження хвороботворних для психіки умов життя і діяльності людини;

вивчення особистісних с особливостей, які запобігають захворюванню або
сприяють йому.

Найважливішими питаннями медичної психології є: психотерапія,
психогігієна і психопрофілактика.

Медичну психологія поділяють на:

1. – Загальну медичну психологію, яка займається вивченням особистості
хворого, лікаря, середнього і молодшого медичних працівників і їх
взаємовідносин.

ІІ. – Спеціальну медичну психологія, яка вивчає ті ж питання стосовно
кожної конкретної медичної дисципліни:

хірургії

терапії

педіатрії

психіатрії

невропатології і інші.

3. Методи психологічного дослідження поділяють на дві групи:

І. Основні

ІІ. Допоміжні

І. Серед основних методів психологічного дослідження найважливішими є:

1 – спостереження

2 – експеримент.

1. Спостереження – метод, який полягає в цілеспрямованому, обумовленому
завданням умисному сприйнятті психічних явищ та з’ясуванні їх смислу.

Це один з найстаріших методів психологічного дослідження і зазвичай
супроводжує всі інші методи дослідження. Спостереження дозволяє побачити
поведінку хворого в різних ситуаціях і отримати повну уяву про хворого.
Мають велике значення у випадках симуляції, особливо коли хворий не
підозрює, що за ним спостерігають.

2. Експеримент – це організована дослідником взаємодія між піддослідним
(чи групою піддослідних) і експериментальною ситуацією з метою
встановлення закономірностей цієї взаємодії.

Види експерименту:

природний – здійснюється в звичних умовах діяльності людини і
побудований так, що піддослідний не підозрює про те, що його
досліджують;

лабораторний – здійснюється в штучних умовах, в лабораторіях.

ІІ. Допоміжні методи – методи, які доповнюють основні методи.

Найважливішим серед них є:

1 – метод клінічної бесіди

2 – тестовий метод

3 – метод вивчення продуктів психічної діяльності хворих.

1. Метод клінічної бесіди – заключається в аналізі факторів психічної
діяльності людини, зібраних в процесі безпосереднього контакту лікаря з
хворим.

Вимоги до клінічної бесіди:

слід попередньо намітити ціль і основні питання бесіди;

формуліровка питань повинна бути зрозуміла хворому;

повинна бути невимушена обстановка, яка буде сприяти щирим відповідям
хворого.

В процесі бесіди з хворим лікар збирає анамнестичні відомості і скарги
хворого.

Анамнез (з грец. – спомин, нагадування) – це сукупність відомостей про
попередній стан хворого, які збирають для встановлення діагнозу.

Головне завдання психологічного анамнезу – отримання відомостей про
індивідуально-психологічні властивості особистості хворого, ставлення до
хвороби, психологію хворого, наявність психологічних розладів.

Анамнез поділяється на:

1) Анамнез хвороби:

коли захворіла людина;

коли і чому вернулась за медичною допомогою;

як вплинула хвороба на трудові стосунки, на працездатність, на стосунки
в сім’ї, на стосунки з друзями;

як вплине хвороба на подання життя і т.п.

2) Анамнез життя:

розпитування про батьків і родичів, їхні хвороби;

перенесені в минулому хвороби

як переносились госпіталізації

професійний шлях і діяльність, задоволення ними

розвиток і стан сімейних і інтимних стосунків і т.п.

Крім того, анамнез поділяється ще на:

1 – суб’єктивний анамнез: факти, які інформує про себе сам хворий;

2 – об’єктивний анамнез: факти, які сповіщаються родичами, друзями,
співпрацівниками хворого.

Ці відомості доповнюють один одного і дають можливість зібрати
найповніший матеріал про психічні особливості хворого.

2. Тестовий метод (тест) – це спеціальне завдання або набір завдань, які
дають можливість швидко оцінити психічне явище або рівень його розвитку
і піддослідного.

Термін „тест” ввів у лексикон вчений Д. Кеттел у 1890 році.

3. Метод вивчення продуктів психічної діяльності хворих – це метод
психологічного дослідження, який спрямований на збір, систематизацію,
аналіз та тлумачення продуктів діяльності хворої людини.

На основі даного методу про психічне життя по таким матеріалам, як
малюнки, технічні винаходи, втори і т.д.

Ці всі методи суттєво допомагають в діагностуванні специфіки
захворювання хворої людини тощо.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *