.

Порушення уваги (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
288 4154
Скачать документ

Реферат на тему:

Порушення уваги

      

УВАГА – це спрямованість і зосередженість психічної діяльності на
певних об’єктах.

      Це психічний стан, що характеризує інтенсивність пізнавальної
діяльності і виражається в її зосередженості на порівняно вузькій
ділянці (дії,предметі, явищі).

      Виокремлюють такіформи прояву уваги:

      — сенсорна (перцептивна);

      — інтелектуальна (розумова);

      — моторна (рухова).

      Основнимифункціямиуваги є:

      — активізація необхідних і гальмування непотрібних у даний момент
психічних і фізіологічних процесів;

      — цілеспрямований організований відбір інформації, що надходить
(основна селективна функція уваги);

      — утримання, збереження образів певного предметного змісту доти,
докине буде досягнуто цілі;

      — забезпечення тривалої зосередженості, активності на одному й
томусамому об”єкті;

      — регуляція і контроль протікання діяльності.

      Увага пов’язана з інтересами, нахилами, покликанням людини, від її
особливостей залежать і такі якості особистості, як спостережливість,
здатність відзначати в предметах і явищах малопомітні, але істотні
ознаки.

      Увага полягає в тому, що певне уявлення чи відчуття посідає
головне місце у свідомості, витісняючи інші. Ця значна міра
усвідомленості враження і є основним фактом чи ефектом уваги. Як
наслідок виникають деякі другорядні ефекти, а саме:

      — аналітичний ефект уваги — це уявлення стає детальнішим, у ньому
ми помічаємо більше подробиць;

      — фіксуючий ефект — уявлення стає стійкішим у свідомості, не так
легко зникає;

      — підсилюючий ефект — враження, принаймні в більшості випадків,
робиться сильнішим: завдяки включенню уваги слабкий звук здається дещо
голоснішим.

Вид уваги Умова виникнення Основнахарактеристика Механізм

Мимовільна Дія сильного, контрастного чи значущого подразника, який
викликає емоційний відгук Мимовільність,

легкість виникнення і переключення Орієнтовний рефлекс чи домінанта, що
характеризує більш-менш стійкий інтерес особистості

Довільна Постановка (прийняття) задачі Спрямованість відповідно до
задачі. Вимагає вольових зусиль, стомлює Провідна роль другої сигнальної
системи (слова, мова)

Післядо-вільна Входження в діяльність та інтерес, який виникає у зв”язку
з цим Зберігається цілеспрямованість, знімається напруга Домінанта, яка
характеризує інтерес, який з’явився у процесі цієї діяльності

      Усім видам уваги притаманні такі властивості.

      Стійкість-тривале спрямування уваги на певний об’єкт. Ця
властивість є однією з умов завершення будь-якої справи, і навпаки:
часте відволікання уваги заважає доведенню розпочатої роботи до кінця.
Тому треба виділити і усвідомити чинники, які впливають на стійкість
уваги. Це насамперед розуміння людиною важливості її роботи; уміння
знаходити у своїй діяльності нові боки; нові шляхи розв’язання задач; це
такі якості особистості, як працьовитість, допитливість, сформоване і
розвинуте почуття обов’язку. Розсіяність – властивість, протилежна
стійкості, вона полягає в неспроможності людини тривало спрямовувати
свою увагу на певний об’єкт.

      Концентрація- міра зосередженості уваги на виділеному об’єкті.

      Організовуючи будь-яку діяльність, потрібно враховувати:

      1) концентрацію уваги знижує монотонність роботи, яка протягом
великого проміжку часу позбавляє людину того додаткового збудження, яке
виникає щоразу під час переходу від однієї форми діяльності до іншої і
яке живить і підсилює увагу;

      2) концентрацію уваги підвищують слабкі сторонні подразники, які
не зменшують, а збільшують дієвість основного подразника, і тоді увага
стає особливо інтенсивною, отже займатися напруженою розумовою працею у
повній тиші є недоцільним.

      Обсяг-кількість компонентів певної діяльності, одночасно охоплених
увагою: кількість літер, числових знаків, геометричних фігур тощо.

      Розподіл-це здатність людини одночасно виконувати декілька видів
діяльності. Ефективно розподілити увагу можна лише за невисокого рівня
концентрації уваги на одній діяльності й достатньому оволодінні людиною
певними операціями, коли деякі з них автоматизовані. Неможливо
розподілити увагу між такими видами діяльності, які потребують участі
одних і тих самих аналізаторів.

      Переключення-свідоме перенесення уваги з об’єкта на об’єкт.

      Переключення увагизабезпечує ефективність роботи при переходах від
попереднього її етапу до наступного, при змінах форм активності людини.

      Швидкість і якістьпереключення уваги залежить від типу вищої
нервової діяльності та деяких інших якостей особистості. Має значення
зокрема і те, наскільки значущою або цікавішою буде наступна робота
порівняно з попередньою. Усвідомлення значущості роботи, а тим більше
інтерес до неї набагато полегшують переключення уваги. Незважаючи на те,
що переключення уваги є об’єктивною необхідністю, яка диктується
різноманітністю людської діяльності, зловживати нею не можна, бо
часткове перенесення уваги з об’єкта на об’єкт викликає перевтому.
Особливо це стосується тих випадків, коли увага сконцентрована на
певному об’єкті. У такому разі її відволікання викликає негативні
емоції, які погіршують загальний стан організму.

      Розглянуті властивості уваги не є сталими у тієї чи іншої
особистості. Вони розвиваються під час активної взаємодії людини з
довкіллям, у процесі її життя і різноманітної діяльності, їх можна
набути, зміцнити і розвинути через спеціальні тренування.

Порушення уваги

      Існують так звані негативні сторони процесу уваги або порушення
уваги.

      Види порушень уваги:відволікання; неуважність; гіперрухливість;
інертність; звуження обсягу уваги, нестійкість уваги( порушення
концентрації уваги).

      Під порушеннями уваги розуміють патологічні зміни спрямованості,
вибірковості психічної діяльності, що виражаються у стані втоми або за
наявності органічних уражень мозку, у звуженні об’єкта уваги, коли
одночасно людина може сприймати лише невелику кількість об’єктів, у
нестійкості уваги, коли порушена концентрація уваги і спостерігається її
відволікання на сторонні подразники.

      Причини порушення можуть бути зовнішніми і внутрішніми. Зовнішніми
причинами можна вважати різні негативні впливи (стресори, фрустратори) і
негативні стосунки дитини з оточуючими людьми. Дію внутрішніх причин
можна представити як вплив порушеної частини психіки на здорову.

      До порушень уваги відносять:

      — нездатність зберігати увагу: дитина не може виконати завдання до
кінця, є незібраною під час його виконання;

      — зниження вибіркової уваги, нездатність зосередитися на предметі;

      — підвищене відволікання: під час виконання завдань діти
метушаться, часто переключаються з одного заняття на інше;

      — зниження уваги в незвичних ситуаціях, коли необхідно діяти
самостійно.

Відволікання

      Відволікання уваги— це мимовільне переміщення уваги з одного
об’єкта на інший. Воно виникає під час дії сторонніх подразників на
людину, зайняту в цей момент якоюсь діяльністю.

      Відволікання може бути зовнішнім і внутрішнім. Зовнішнє
відволікання виникає під виливом зовнішніх подразників, за цих обставин
довільна увага стає мимовільною. Внутрішнє відволікання виникає під
виливом переживань, сторонніх емоцій, через відсутність інтересу і
гіпервідповідальності. Внутрішнє відволікання пояснюється позамежним
гальмуванням, яке розвивається під впливом нудної монотонної роботи.

      Можливими причинамивідволіканняуваги в дитини є:

      —неповне навантаження;

      — недостатня сформованість вольових якостей;

      — звичка бути неуважним (звична неуважність пов’язана з
відсутністю серйозних інтересів, поверхневим ставленням до предметів і
явищ);

      — підвищена втомлюваність;

      — погане самопочуття;

      — наявність психотравми;

      — монотонна нецікава діяльність;

      — невідповідний темп діяльності;

      — наявність інтенсивних сторонніх подразників.

      Щоб організувати увагу дитини, треба включити його в дію,
розбудити інтелектуальний інтерес до змісту і результатів діяльності.

Неуважність

      Неуважність —це нездатність зосередитися на чому-нсбудь певному
упродовж тривалого часу. Термін «неуважність» означає поверхневу, змінну
увагу

      . Неуважність може виявлятися:

      а) у нездатності до зосередження;

      б) у надмірній концентрації на одному об’єкті діяльності.

      Неуважність буває двох видів: уявна і справжня. Уявна неуважність
— це неуважність людини до навколишніх предметів і явищ, викликана
зосередженістю па якомусь одному предметі (явищі) чи переживанні. «Під
час зосередженого думання, — пише І. П. Павлов, — і захоплення якоюсь
справою ми не бачимо і не чуємо, що навколо нас відбувається — явно
негативна індукція».

      Механізмом неуважності є наявність могутньої домінанти — осередку
збудження в корі головного мозку, що загальмовує всі інші сигнали, що
надходять ззовні. Виокремлюють вчену неуважність і старечу неуважність.

      Так звана учена неуважність — це прояв дуже високої зосередженості
уваги в поєднанні з її обмеженим обсягом. У стані «професорської»
неуважності хід думок логічно упорядкований і точно спрямований па
досягнення ідеальної і віддаленої мети або на пошук розв’язку складної
задачі. Приклади «професорської» неуважності зазвичай знаходять у
життєписах великих філософів, винахідників і вчених.

      До розладів уваги, що отримали назву старечої неуважності,
відносять її слабке переключення у поєднанні з недостатньою
концентрацією. Увага людини фіксується на одному предметі, діяльності чи
темі міркування, але, на відміну від «професорської» неуважності, таке
зосередження неефективне.

      Таке явище неуважності спостерігається в станах депресії і
тривоги, коли мислення людини довго і безупинно зайняте повторюваними і
марними думками й образами.

      Неуважністю нерідко називають і швидку виснажуваність уваги, як
наслідок хвороби, перевтоми. У хворобливих і ослаблених дітей подібний
варіант неуважності зустрічається досить часто. Такі діти можуть
непогано працювати на початку уроку чи навчального дня, але незабаром
утомлюються, і увага слабшає. Нині спостерігається тенденція до
збільшення кількості дітей, які мають різні відхилення стану здоров’я і
хронічні захворювання та, відповідно, порушення уваги.

      Поверхнева і нестійка увага зустрічається в дошкільників —
мрійників і фантазерів. Такі діти часто виключаються з уроку, поринаючи
в ілюзорний світ. В. П. Кащенко вказує ще на одну причину неуважності —
переживання страхів, що заважає зосередитися на потрібному завданні.
Нервові, гіперак-тивні і хворобливі діти відволікаються в 1,5—2 рази
частіше, ніж спокійні й здорові.

      У кожному випадку нриходиться розбиратися в причинах порушень і
будувати індивідуальний план корекції неуважності з їх урахуванням.

      Причиністинно розсіяноїуваги є багато. Найпоширенішими є наступні:

             загальне ослаблення нервової системи (неврастенія),

         погіршення стану здоров’я;

         фізична і розумова перевтома;

         наявність важких переживань, травм;

        емоційне перевантаження внаслідок великої кількості вражень
(позитивних і негативних);

        недоліки виховання (наприклад, в умовах гіперопіки дитина, яка
одержує занадто багато словесних указівок, великий обсяг інформації,
звикає до постійної зміни вражень, і її увага стає поверхневою, не
формується спостережливість, стійкість і концентрація уваги);

        порушення режиму праці й відпочинку;

        порушення дихання (причиною порушення правильного дихання можуть
бути аденоїди, хронічні тонзиліти і т. ін.;. дитина, яка дихає ротом,
дихає неглибоко, поверхово, її мозок не збагачується киснем, що
негативно впливає на працездатність, низька працездатність заважає
концентрації її уваги на об’єктах і викликає неуважність);

        надмірна рухливість.

      Надмірна рухливість уваги —постійний перехід від одного об’єкта до
іншого, від однієї діяльності до іншої за низької ефективності.

Інертність

      Інертність уваги —мала рухливість уваги, патологічна її фіксація
на обмеженому колі уявлень і думок.

      У дитячому віці дуже часто помічається неуважність. Неуважність
вимагає корекції, якщо перераховані нижче ознаки спостерігаються в
дитини протягом шести і більше місяців:

        невміння зосередитися на деталях, помилки через неуважність;

        нездатність утримувати увагу і вслухатися в звернену до нього
мову;

         часте відволікання на сторонні подразники;

        безпорадність у доведенні завдання до кінця;

             негативне ставлення до завдань, які потребують напруги,
забудькуватість (дитина не здатна утримати в пам’яті інструкцію до
завдання упродовж його виконання);

         втрата предметів, необхідних для виконання завдання.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020