Політична свідомость нового покоління (пошукова робота)

Пошукова робота:

Політична свідомость нового покоління

Актуальність дослідження проблеми політичної соціалізації молоді
зумовлена тим, що вона безпосередньо стосується з’ясування
соціально-психологічних чинників і особливостей формування системи
соціогенних параметрів особистості в умовах формаційних перетворень в
політичній системі України. Побудова громадянського суспільства і
встановлення демократичних відносин між державною владою і особистістю
потребує активної участі громадян у політичному житті. Особливо значущим
стає формування та розвиток політичності підростаючих поколінь, зокрема
учнівської та студентської молоді.

Політичність є конкретизацією одного з численних проявів соціальності
особистості. Ми пов’язуємо політичність із усвідомленням особистістю
свого місця в управлінні соціумом, із здатністю сприймати, засвоювати
політику, реагувати на її вияви, виробляти адекватну лінію поведінки. Це
процес не просто залучення індивіда до системи функціонування в
суспільно-політичних орієнтаціях, засвоєння традицій, навичок поведінки,
опанування цілісною системою суспільно-політичних знань, але й
перетворення їх у власні орієнтації, переконання, відтворення в
індивідуальній свідомості ціннісних структур суспільства. В результаті
формується політична культура особистості, її соціально-політична
зрілість, реалізується її природа і як об’єкта, і як суб’єкта політики.

В теперішніх умовах процес розвитку політичності студентства
відбувається в умовах суперечливості ідеологічних орієнтирів держави,
коли в політичній культурі суспільства одночасно співіснують
антагоністичні цінності авторитаризму та лібералізму. В свідомості
молодої людини формується суперечливий, внутрішньо неузгоджений образ
політичного світу, втілюваний в її уявленнях про відносини громадянина і
політичної влади, що негативно впливає на формування психологічної
залученості до політичного життя країни. Остання виражається у кризових
явищах процесу політичної ідентифікації (за браком нових політичних
орієнтирів, які були б провідниками норм демократії), низькому рівні
поінформованості про явища політики, низькій зацікавленості політичними
подіями, апатичності та індиферентності, нешанобливому ставленні до
державної символіки, мови, без почуття причетності до життя певної
політичної спільноти, політичної відповідальності тощо.

Окремі аспекти проблеми політичної соціалізації досить широко
висвітлюються в сучасній науковій літературі. В рамках
філософсько-політологічної і соціологічної парадигм досліджується
соціально-політичний контекст політизації людини (А. Бандура, Н.
Гедікова, Д. Істон, Дж. Денніс, С. Оксамитна, Ф. Рудич, Б. Скіннер, Р.
Уолтерс, Е. Швачко). Стосовно ж психологічного підходу до проблеми
політичної соціалізації, то у центрі уваги авторів цих розробок –
особистість з її власним потенціалом щодо активного сприйняття
політичних цінностей суспільства. Ця тема розкривається у наукових
пошуках теоретиків когнітивізму (Дж. Адельсон, Л. Кольберг, А. Маслоу,
Ж. Піаже, К. Роджерс), психоаналізу (Т. Адорно, А. Адлер, Ф. Грінстайн,
Г. Лассвел, Г. Маркузе, З. Фрейд), соціального мислення (К. Абульханова
– Славська, А. Брушлинський), психосемантичного підходу, який широко
застосовується у прикладних дослідженнях особливостей політичних
орієнтацій в епоху перехідного суспільства (А. Мітіна, В. Петренко),
проблем політичного виховання підростаючих поколінь (М. Боришевський, Н.
Гаврилів, І. Жадан, О. Кожем’якіна, Л. Лепіхова, С. Максименко, О.
Пенькова), особливостей масової політичної свідомості українців та
проблем взаємодії влади і громадянина (О. Боришполець, О. Валевський, М.
Корнєв, М. Пірен, А. Пойченко, М. Слюсаревський, В. Татенко, В.
Фомичова), проблем становлення політичної ідентичності особистості в
умовах трансформації політичної системи країни (В. Москаленко),
концептуальних основ регулятивних і детермінуючих параметрів політичної
соціалізації особистості (В. Циба). Робляться спроби окреслити основи
політичної психології як науки у комплексних дослідженнях політичної
свідомості, поведінки індивіда (М. Боришевський, Г. Гозман, Г.
Дилігенський, М. Пірен, О. Шестопал).

Така розмаїтість досліджень проблеми політичної соціалізації свідчить
про складність цього процесу, потужний науковий потенціал щодо
можливостей висвітлення різних його аспектів. Разом з тим підкреслимо,
що ще не склалося узгодженої позиції стосовно феномена політичної
соціалізації загалом та його особливостей на юнацькій стадії зокрема.

У цій статті розглядаються особливості репрезентації в свідомості
студентської молоді тієї частини політичної реальності, яка стосується
відносин особистості громадянина і політичної влади в нашій країні в
умовах трансформації політичної системи, висвітлюється реалізація такої
мети дослідження, як встановлення співвідношення між
семантико-символічними характеристиками політичних уявлень та
особливостями психологічної залученості молоді до політичного життя.

Для реалізації завдань дослідження використовувались такі методи:
розроблена нами анкета політичної поінформованості, методика
семантичного диференціалу, модифікована нами методика “Неіснуюча
тварина”, тест двадцяти відповідей М. Куна і Т. Макпартленда “Хто я?”, а
також розроблена нами методика визначення рівня політичного інтересу.

Концепція дослідження

Основними підходами до вивчення процесу політичної соціалізації
учнівської та студентської молоді обрано такі:
регулятивно-детерміністський, культурно-діяльнісний, концепція
соціальних репрезентацій С. Московічі. У розумінні політичної
соціалізації особистості враховувались два провідні аспекти цього
процесу. З одного боку, це зміни у базисних політичних цінностях
суспільства, спрямовані на регулювання політичних відносин усіх
суб’єктів державотворення, в тому числі – особистості і політичної
влади. В цьому випадку ми розглядаємо дані цінності як провідні
політичні настанови суспільства. З іншого боку, успішність входження
особистості у політичний контекст визначається мірою інтеріоризації цих,
сьогодні змінюваних, настанов суспільства, набуття ними статусу
внутріособистісних детермінант політичної поведінки. Все це втілюється в
новому баченні політичних відносин із владою, трансформації картини
політичного світу в свідомості особистості [2; 3; 6 – 8] .

Концепція соціальних репрезентацій, запропонована свого часу французьким
психологом С. Московічі [13; 16; 17], доповнює попередній підхід в тій
частині, яка стосується когнітивних механізмів засвоєння особистістю
політичного контексту, зокрема нових політичних цінностей. Це так звані
політичні уявлення, які є формою організації повсякденних політичних
знань, що мають конвенційний характер і репрезентують політичну
дійсність як в суспільній, так і в індивідуальній свідомості.

Політична дійсність репрезентована в індивідуальній свідомості у формі
уявлень особистості про явища і події політичного життя. Останні являють
собою цілий універсум вірувань і сподівань, традицій, ритуалів, ідей,
процес формування якого скеровується переважно здоровим глуздом, хоча
значну роль в цьому відіграє також наукове знання та ідеологія.
Політичні уявлення репрезентують когнітивний простір, структурований і
змістовно наповнений згідно з тими смислами, які вкладаються кожним
суспільством у те чи інше розуміння політичної реальності. Отже,
основний зміст політичних уявлень (репрезентацій) становлять конвенційні
форми знання суспільства про явища та події політичного життя [6 – 8].

В умовах змін у політичній системі суттєвою є трансформація політичної
культури суспільства, його цінностей. Ми передбачали, що в
індивідуальній свідомості цей процес зумовлює несистематизованість,
суперечливість політичних уявлень молодої людини. Внутрішня
дисгармонійність картини світу політики в свідомості особистості
зумовлює низький рівень її психологічної залученості до політичного
життя, в чому й полягають особливості політичної соціалізації сучасної
молоді.

Нас цікавило, як репрезентовані у свідомості студентів найважливіші
норми і правила політичних взаємовідносин особистості і влади, держави і
суспільства, рівень їх розвиненості, їх зміст і міра відповідності
основним положенням національної ідеї.

Розробка національної ідеї як державної ідеології (від грецького
«ідеа» – форма, «логос» – слово, принцип, закон) в Україні поза
усіма іншими наслідками для суспільного розвитку стала б інструментом
соціального впливу на ефективну політичну соціалізацію підростаючих
поколінь громадян [6; 8; 11]. Теперішній історичний момент (залишки норм
авторитарних відносин, багато в чому декларативний характер
демократичних реформ у політичній сфері) потребує такої ідеології як
дієвого засобу консолідації суспільства, формування політичності нового
покоління громадян, яке б базувалося на нових цінностях демократичних
відносин влади і особистості [1; 4; 6; 9; 10; 15]. З цієї точки зору
використання державної ідеології могло б стати благом для суспільства. У
своїй конструктивній формі ідеологія відповідає життєвим реаліям і
спирається на досягнення науки. Правильно сформульовані ідеологічні
доктрини дають змогу розробити адекватні підходи до соціально-політичних
процесів, в тому числі й до проблем відносин політичної влади і
особистості.

На наш погляд, політичні уявлення слід розглядати як механізм, завдяки
якому офіційні ідеї і знання про владні відносини (політичні цінності)
перетворюються на внутріособистісний феномен власних настанов і
переконань.

У пошуках найприйнятніших ідеологічних орієнтирів для формування
ідеології держави українські політологи (О. Валевський, С. Кириченко, І.
Кресіна, Ф. Рудич, С. Рябов, О. Семків, П. Ситник, М. Томенко) все
частіше звертаються до простору цінностей і смислів європейської
культурної традиції. Базисним конструктом європейської ідеології
культури є ідея індивідуальності. Доведена до рівня способів організації
політичної влади, норм суспільного і приватного життя, вона створила
певний тип європейського суспільства. Він є реальним втіленням ідей
лібералізму, який становить “основу спільного для всього людства
ідеологічного фонду” [15]. У відносинах “особистість – політична влада”
індивідуалізм, який наголошує на суверенності громадянських прав кожної
людини, протистоїть етатизму, який стверджує домінування інтересів
держави та її інститутів над політичною волею громадянина.

Прагнучи відшукати соціально-психологічне підґрунтя відносин влади і
особистості, які відповідали б основним засадам лібералізму, ми
звернулися до природи цих відносин. Поняття “відносини” в соціальній
психології розкривається через уявлення, що суб’єкти взаємодіють як
представники певних груп, тобто через взаємодію певних соціальних ролей.
Політичні відносини можна розкрити як взаємодію політичних ролей, у яких
зафіксовано те положення, яке посідає суб’єкт взаємодії в системі
політичних відносин. На рівні повсякденної свідомості ці відносини
представлені як міжособистісні. Вони репрезентовані в свідомості
особистості в уявленнях про політичні рольові позиції суб’єктів
міжособистісної комунікативної взаємодії.

Ми розглядаємо відносини “влада – особистість” через рольові моделі
комунікативної взаємодії, спираючись на дослідження російського
психолога М. Молоканова. Ступінь домінування влади щодо особистості
виражається в уявленнях досліджуваних про такі принципові рольові
позиції суб’єктів:

• Образ “господаря” (влада “згори”) – втілює асиметричні позиції в
комунікативній взаємодії, активне домінування політичної влади над
особистістю, ведення її у обраному владою напрямку поза урахуванням її
потреб та цілей, порушення індивідуальних прав та свобод; участь
особистості у прийнятті політичних рішень задля проміжних цілей
взаємодії мінімальна – в цьому виражається авторитарна позиція влади;

• Образ “партнера” (влада “поряд”) – втілює рівноцінні, симетричні
позиції в комунікативній взаємодії, знання і врахування владою потреб та
інтересів особистості, дотримання консенсусу між реалізацією інтересів
якомога більшої кількості громадян, взаємодія між владою і особистістю
на паритетних основах, сприяння реалізації прав і свобод особистості, –
в цьому виражається демократична позиція влади;

• Образ “підлеглого” (влада “знизу”) – втілює асиметричні позиції в
комунікативній взаємодії, забезпечення особистості інформацією про
можливі прийнятні варіанти вирішення політичної ситуації, надання
допомоги у досягненні особистістю певних цілей саморозвитку, прийняття
рішень самою особистістю, виходячи з її власних потреб і уявлень, –
влада прямує услід за особистістю, в чому виражається її потуральницька
позиція.

Позиція “поряд” найбільш прийнятна для влади ліберально налаштованої,
яка припускає активну позицію партнера по спілкуванню з боку
особистості, дотримується принципу визнання її прав і свобод, втілюється
в соціальній ролі партнера, помічника у досягненні особистістю тих
цілей, які вона сама перед собою поставила.

Така модель комунікативної взаємодії була використана нами як базисна
для діагностики семантико-символічних характеристик уявлень молоді про
взаємні рольові позиції влади і особистості студента.

На основі узагальнення особливостей когнітивних, афективно-оцінкових та
поведінкових аспектів політичної соціалізації особистості нами була
розроблена модель психологічної залученості до політичного життя як
інструмент для аналізу особливостей політичності особистості:

• співвідношення провідних мотивів політичної участі, інтерес до
політичного життя як показники соціалізуючих змін в рушійних силах
політичної поведінки особистості;

• питома вага політичної ідентичності в ідентифікаційній системі
особистості як показник соціалізуючих змін в когнітивній сфері
особистості;

• рівень сформованості почуття причетності до політичного життя як
результат афективно-оцінкових аспектів політичної соціалізації
особистості.

Теоретичним підґрунтям для розробки цієї моделі слугували дослідження
вітчизняних і зарубіжних дослідників, таких, зокрема, як С. Верба і Н.
Най. Вони виходили з того, що політичну соціалізацію доцільно розглядати
крізь призму залученості особистості до політичного життя. Таку модель
ми взяли в якості інструментальної моделі вивчення результатів
політичної соціалізації студентів.

Організація емпіричного дослідження

Дослідження проводилося протягом 2001 – 2002 років. Загалом було опитано
учнв старших (9 – 11 класів) київських шкіл (240 осіб), студентів
київських вищих навчальних закладів (678 осіб). Було опитано також
студентську молодь віком 18 – 24 роки, яка бере активну участь у
діяльності громадських молодіжних організацій (125 осіб). Дослідження
політичних уявлень проводилось на студентській вибірці (258 осіб), яку
утворювали дві групи – експериментальну і контрольну.

Експериментальну групу (ЕГ) представляли студенти 3 – 5 курсів київських
вищих навчальних закладів (Київського національного
торговельно-економічного університету, Національного університету ім. Т.
Шевченка, Українського державного університету харчових технологій,
Київського національного економічного університету, Інституту
муніципального менеджменту і бізнесу) віком від 18 до 24 років,
політичні уявлення яких сформувалися переважно у процесі первинної
політичної соціалізації (основними агентами соціалізуючого впливу були
сім’я і школа) та формуються сьогодні в процесі навчання у вузі,
переважно на основі засвоєння знань з наукових дисциплін гуманітарного
циклу (політологія, історія тощо), які викладаються у всіх вузах.
Індикатором того, бракує чи ні досвіду громадсько-політичної діяльності,
були такі варіанти відповіді на запитання анкети “Чи відомі вам
громадські або політичні організації, в діяльності яких молодь бере
участь?”: “Я дізнаюсь про їхню діяльність із засобів масової
інформації”, “Тільки знаю, що такі існують” або “Нічого не знаю про
них”.

Контрольна група (КГ) формувалась на основі показника наявності досвіду
громадсько-політичної діяльності, активної участі у політичному житті
країни. Передбачалося, що політичні уявлення цих респондентів
сформувались як у процесі первинної політичної соціалізації, так і під
впливом гуманітарних наукових дисциплін, які викладаються у всіх вузах,
та, головним чином, під впливом того семантико-символічного універсуму,
який становлять політичні уявлення громадської організації як суб’єкта
політики. Тому до контрольної групи включено студентів 3 – 5 курсів
київських вищих навчальних закладів віком від 18 до 24 років, які на
запитання “Чи відомі вам громадські або політичні організації, в
діяльності яких молодь бере участь?” давали відповіді: “Я є членом такої
організації”, “Я часто відвідую їхні окремі заходи” або “Я іноді
відвідую їхні окремі заходи”. До складу цієї групи було включено також
студентську молодь такого ж віку, яка має членство у молодіжних
громадських організаціях Києва.

Математично-статистична обробка емпіричних даних проводилась із
застосуванням статистичного пакету SPSS 10.0.5.

Дослідження семантико-символічних характеристик політичних уявлень
молоді

В результаті аналізу та інтерпретації даних, отриманих за анкетою учня і
старшокласника, підготовленою у лабораторії, виявлено, що переконання
переважної більшості студентської і учнівської молоді відповідають
основним принципам побудови політичних відносин у демократичній державі:
так, формування української нації як суб’єкта міжнародного права на
засадах ідеології державності і національних інтересів підтримують 81 %
студентів та 85 % учнівської молоді; підтримка політичного плюралізму
(по 80 % для обох категорій); народовладдя, всенародне обрання
центральних і місцевих органів влади та їх звітності, управління через
референдуми – визнають як власні переконання 81 % студентів та 80 %
учнів; гласність підтримують 85 % студентів та 80 % учнів; принцип
опозиційності в політичних відносинах – 79 % та 72 % відповідно.

Обидві досліджувані категорії молоді демонструють досить високий рівень
шанобливого ставлення до символів держави – Гімну, Прапора, Герба
України (див. табл. 1). Однак студентська вибірка достовірно вище (при р
< 0,05) демонструє шанобливе ставлення до символіки, ніж учнівська. Серед студентів також виявився і достовірно вищий відсоток (при р < 0,01) тих, хто зневажає державну символіку. Таблиця 1 Ставлення молоді до державної символіки: Прапора,  Герба, Гімну  України Ставлення Студенти Учні Шанобливе 68 %* 71 % Зневажливе 25 %** 20 % *-  р < 0,05; ** - р < 0,01. Разом з тим, виявлено і протилежні тенденції: третина студентів (33 %) не підтримує самостійного шляху розвитку України поза різними об’єднаннями держав, 35 % підтримують вступ до Європейського Союзу, а 32 % виступають за блокування з Росією і Білоруссю в єдиній державі. Настанови учнів бачити Україну більш самостійною і суверенною державою достовірно (р < 0,05) переважають на 20 % над тими ж настановами студентів. Слід зазначити також, що учнівська молодь (старшокласники) переймаються в основному проблемами соціального захисту, не усвідомлюючи усього спектру політико-економічних проблем. Так, учням важче оцінити (табл. 2) ідеологічні засади, на яких повинне будуватися майбутнє України. Вони майже удвічі достовірно (р < 0,01) рідше вказують на національну демократичну ідеологію як бажану для України. З метою уточнення особливостей репрезентації суспільних цінностей в індивідуальній свідомості студентів, з’ясування неусвідомлюваної складової індивідуальних політичних переконань студентів, ми дослідили семантико-символічні характеристики уявлень студентства про відносини політичної влади і особистості. Для цього застосовувались переважно проективні методи. Дослідження проводилось на студентській вибірці         (N = 238). Таблиця 2 Бажане ідеологічне майбутнє для України   Студенти Учні Бажання жити в Україні, розбудованій за національною демократичною ідеологією країн Європи 92 %** 48 % Бажання жити в Україні, розбудованій за комуністичною ідеологією колишнього СРСР 8 % 52 %** Обговоримо результати емпіричного дослідження політичних уявлень студентів [див. 8]. Дані, отримані за методикою семантичного диференціалу (надалі СД) (шкалами-дескрипторами були 35 українських прислів’їв та приказок, об’єкти оцінювання – образи “Я”, “партнера”, “господаря”, “підлеглого”, “сьогоднішнього народного обранця”, “представника влади 20 років тому”, „народного обранця через 20 років”, “сьогоднішнього громадянина”, “громадянина через 20 років”, “ідеалу громадянина”) свідчать, що на неусвідомлюваному рівні політичних уявлень студенти не ідентифікують себе з сьогоднішнім громадянином. У таблиці 3 наведено евклідові відстані між аналізованими об’єктами, які дозволяють судити про психологічну наближеність цих образів. Студенти схильні приписувати собі (образ “Я” – О3) риси ідеального громадянина (О4), партнера (О2), господаря (О7) у відносинах з представниками влади через 20 років (О10) (між ними найменші евклідові відстані). При цьому на усвідомлюваному рівні політичних репрезентацій студентська молодь в цілому демонструє високий рівень громадянської ідентифікації – 83 % (за анкетою лабораторії). Студенти ідентифікують себе (образ “Я”) одночасно з трьома рольовими позиціями суб’єктів політичних відносин – з “господарем” (О7), “партнером” (О2) і “підлеглим” (О6), що свідчить про нездатність диференціювати ці позиції, відсутність власної позиції у комунікативній взаємодії з політичною владою, отже, – про неспроможність бачити себе учасником макросоціальних процесів. Виявлено, що позиція сьогоднішньої політичної влади (О1) щодо особистості репрезентована у свідомості студентів як близька до позиції влади 20 років тому (О5), далека від позиції партнера і суперечить ідеалові громадянина. Вона уявляється як така, що відповідає цінностям авторитарної доби, отже антидемократична. Семантичний простір уявлень представників експериментальної групи про відносини особистості і політичної влади організований трьома категоріями-факторами: “Активна позиція щодо справ громади”, “Аморальний егоцентризм”, “Соціально заперечувана безвідповідальність – Власна відповідальність”. Семантичний простір політичних уявлень студентів, які мають досвід політичної діяльності (контрольна група), організований більшою кількістю категорій, що свідчить про вищу когнітивну складність їх політичної свідомості, здатність до більш диференційованого і точного відображення політичної дійсності. Це такі чотири фактори, як “Причетність до справ громади – Відчуженість від справ громади”, “Егоцентризм – Соціоцентризм”, “Обережність – Готовність до самопожертви”, “Нонконформізм”. Таблиця 3 Евклідові відстані між політичними рольовими позиціями, ЕГ Proximity Matrix     Euclidean Distance  o1  o2  o3  o4  o6  o6  o7  o8  o9  o0  o1       12,920   11,937   14,098   3,768   10,365   11,853   5,004   9,104   11,720   o2   12,220       2,648   2,902   11,134   3,638   2,278   9,321   4,500   2,621   o3   11,937   2,648       4,391   10,643   3,346   3,439   8,353   3,987   3,600   o4   14,038   2,902   4,391       12,229   4,895   3,666   10,368   5,738   3,766   o5   3,768   11,134   10,643   12,229       8,764   9,842   4,234   7,397   9,672   o6   10,365   3,638   3,346   4,895   8,764       3,069   6,344   2,440   2,995   o7   11,853   2,278   3,439   3,666   9,842   3,069       8,181   3,518   1,844   o8   5,004   9,321   8,356   10368   4,234   6,344   8,181       5,258   7,969   o9   9,104   4,500   3,987   5,738   7,397   ???????????????????????????????????????????????????????????????????????? ??? Контент-аналіз малюнків образу “Я” і “Влади в Україні” за модифікованою нами методикою «Неіснуюча тварина» (студенти малювали себе, а потім на тому ж аркуші – владу в Україні), вказує на пасивну, індиферентну позицію особистості щодо влади в Україні, характерну для студентів, які не мають досвіду політичної участі. Так, у більшості студентів з експериментальної групи (52 %) сформувався образ “Я” – жертви або індиферентного спостерігача. Позиція влади в Україні щодо “Я” студента репрезентована як домінуюча, однак її функції контролю та застосування насильства є гіпертрофованими, що втілюється в образі хижої аморальної істоти з проявами відкритої агресії щодо “Я” студента. Для контрольної групи характерним є зображення образу власного “Я” поряд із образом “Влади в Україні” (61 %) (позиція партнера), що достовірно перевищує відповідний показник в експериментальній групі (42 %) при р < 0.01. Дослідження особливостей психологічної залученості молоді до політичного життя Анкета політичної поінформованості, розроблена нами, дозволяє констатувати низький рівень (у 58 % експериментальної групи) сформованості знань студентів про політичні процеси. Із досвідом політичної участі рівень знань зростає – середній рівень політичної поінформованості демонстрували 60 % представників контрольної групи. Контент-аналіз емпіричних даних, отриманих за тестом М. Куна і Т. Макпартленда “Хто Я?”, показав: переважання суб’єктивних самохарактеристик в ЕГ (у 67 % опитаних) порівняно з контрольною групою (у 56 % переважають об’єктивні самохарактеристики, р < 0,01); впорядкованість вертикальної ієрархії ідентичностей студентів такими ідентичностями, як позитивна самооцінка, негативна самооцінка, родинна дитяча, освітня, людська. Наявність перших двох ідентичностей, найбільш виражених в ідентифікаційній системі студентів, свідчить про суперечливість, дисгармонійність внутрішньої організації, а отже уможливлює кризовий стан у її функціонуванні. Своїми засобами ці ідентичності створюють певний фон бачення світу політики, зумовлюють, відповідно, споглядацьку точку зору на себе як, скоріше, об’єкта політичних відносин, із пасивною політичною позицією особистості. Політична ідентичність відіграє незначну роль у розподілі інформації в ідентифікаційній системі студентів, які не беруть активної участі у політичному житті країни. Сприйняття світу політичних відносин студентами – членами громадських організацій зумовлене позитивною самооцінкою власних особистісних якостей, позитивною оцінкою дієво-вольових якостей, високим статусом у міжособистісних стосунках та професійною ідентичністю й однаковим впливом людської, родинної, дитячої, освітньої, статевої та громадянської ідентичностей. Загалом виявлено такі особливості психологічної залученості студентів з ЕГ до політичного життя. Контент-аналіз відповідей на відкрите запитання “Які, на вашу думку, причини можуть спонукати сучасну молоду людину в Україні брати участь у громадсько-політичних заходах?” дав можливість визначити високий рівень інструментальної мотивації політичної участі (у 80 % опитаних) порівняно з низьким рівнем ціннісної мотивації (у 29 %). Брак відносної рівноваги у мотиваційних тенденціях, переважання інструментальних мотивів (бажання зробити кар’єру, налагодити ширші корисні зв’язки, матеріальне благополуччя) свідчить про базисну інструментальну мотиваційну стратегію студента-громадянина. Психологічна залученість студентів з ЕГ характеризується також середнім рівнем політичного інтересу (у 58 %), виявлений за розробленою нами методикою; середнім рівнем почуття причетності до політичного життя (у 65 %) – за розробленою нами анкетою. Невисокий рівень психологічної залученості студентів експериментальної групи визначається такою когнітивною складовою, як низький рівень політичної ідентифікації (частка усіх видів політичної ідентичності не переважає 1,7 % в загальногруповій ідентифікаційній системі). Це показник того, що студенти не категоризують себе в якості суб’єктів управління соціумом, не співвідносять свою поведінку із завданнями і цілями політичної спільноти, що утруднює процес їх адаптації до нових статусно-рольових обов’язків справжнього громадянина демократичної держави. У контрольній групі особливості психологічної залученості до політичного життя полягають у відносно збалансованому співвідношенні мотиваційних стратегій (інструментальні мотиви політичної участі сформовані у 54 % опитаних, ціннісні – у 32 %) порівняно з експериментальною групою та середньому рівні політичного інтересу; високому рівні сформованості почуття причетності до політичного життя (у 60 %) та сформованою громадянською ідентичністю (її частка становить 4,7 %) як однією з провідних ідентичностей, які визначають внутрішню організацію всієї ідентифікаційної системи особистості. Щодо показників семантико-символічних характеристик політичних уявлень та психологічної залученості до політичного життя студентів було застосовано кореляційний аналіз (до уваги взято коефіцієнт рангової кореляції Спірмена), який дозволяє констатувати їх взаємопов’язаність і взаємозалежність. Так, з’ясовано, що для експериментальної групи студентів характерне існування прямого кореляційного зв’язку між рівнем політичної ідентифікації студентів та уявленнями про власне “Я”, партнера, ідеал громадянина як про особистість з високим рівнем власної відповідальності, активності позиції щодо справ громади (p < 0,05). З цими ж когнітивними особливостями прямо пов’язаний рівень інтересу до політичного життя (p < 0,05). Існує зворотний кореляційний зв’язок між значеннями образів сьогоднішньої влади та влади 20 років тому за факторами їх втручання у справи громади і політичної безвідповідальності та показниками політичної ідентифікації студентів (p < 0,05). Інструментальна мотивація політичної участі студентів прямо пов’язана із уявленнями про власне Я, про інших суб’єктів владних відносин як про безвідповідальних егоцентристів (p < 0,05). Можна передбачати, що зростання почуття причетності студентів до політичного життя прямо пов’язане із репрезентацією в свідомості більшої громадянської активності позиції громадянина через 20 років (p < 0,05). Аналіз та інтерпретація емпіричних даних, отриманих в процесі дослідження, приводять нас до таких висновків: 1. У свідомості студентської молоді порівняно із учнівською більше виражені авторитарні настанови. Це пояснюється тим, що попередні стадії політичної соціалізації старшокласників відбувалися вже в період формування настанов суспільства на демократизацію політичних відносин. 2. Політичні уявлення студентів в умовах трансформації політичної системи характеризуються внутрішньою неузгодженістю, суперечливістю змісту. 3. Позиція особистості студента у відносинах з політичною владою на неусвідомлюваному рівні репрезентована як пасивна, індиферентна, така, що відповідає позиції громадянина авторитарної доби, яка означає формальну участь у політичному житті. Не відповідає позиції партнера і суперечить ідеалові громадянина. 4. Позиція сьогоднішньої політичної влади щодо особистості репрезентована у свідомості студентів як близька до позиції влади 20 років тому, отже така, що відповідає цінностям авторитарної доби, далека від позиції партнера і суперечить ідеалові громадянина – уявляється як антидемократична. 5. Наявність у студентів досвіду політичної діяльності забезпечує адекватнішу репрезентацію політичної дійсності в свідомості студента, сприяє активізації позиції “Я” щодо влади (що виражається у зростанні опозиційності щодо неї); формуванню ставлення до влади як до партнера у політичних взаємовідносинах; розвиткові когнітивної складності політичної свідомості студентів і політичної поінформованості. Наслідком цього є вищий рівень психологічної залученості до політичного життя. 6. Особливості психологічної залученості молоді до політичного життя взаємопов’язані із семантико-символічними характеристиками політичних уявлень. Література 1. Алмонд Г. А., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии // Полис. – 1992. - № 4. – С. 122 – 134. 2. Андреєва Г. М. Конструирование образа социального мира в условиях социальной нестабильности // Социальная психология в трудах отечественных психологов. - СПб.: Издательство «Питер», 2000. - С. 315 – 336. 3. Андреєва Г. М. Психология социального познания: Учеб. пособие для студентов высших учебных заведений. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 288 с. 4. Валевський О. В. Україна на шляху до ідеологічної ідентифікації // Національний інститут стратегічних досліджень. - 1991. - Вип.19. – 36 с. 5. Гозман Г. Я., Шестопал Е. Б. Политическая психология. – Ростов-на-Дону: Изд-во «Феникс», 1996 – 448 с. 6. Дембицька Н. М. Політичність особистості як показник особливостей її політичної соціалізації // Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень. Тези доповідей Четвертої Міжнародної конференції молодих науковців 26 – 28 вересня 2001 року. – К.: “Київський університет”, 2001. – С. 55 – 57. 7. Дембицька Н. М. Проблема політичної соціалізації молоді в умовах трансформації українського суспільства // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології: Матер. Міжнар. наук. конф., присвяченої 35-річчю наукової та педагогічної діяльності академіка С. Д. Максименка (17 – 18 грудня 2001 р., м. Київ). – Т.1. – К.: Міленіум, 2002. – С. 48 – 51. 8. Дембицька Н. М. Психосемантичне дослідження політичних уявлень студентів // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. / За ред. Максименка С. Д. – К.: “ГНОЗИС”, 2002, т. ІV, ч. 7. – С. 48 – 53. 9. Кириченко С. Шляхи формування громадянського суспільства і правової держави. – К.: «Логос», 1999. – 88 с. 10. Князев В. М. Соціальна технологія та управління політичними процесами в Україні // Національний інститут стратегічних досліджень. - 1995. - Вип. 38. – 35 с. 11. Москаленко В. В. Соціалізація політична // Філософія політики. Словник. – К.: Знання, 2002. – С. 506 – 512. 12. Москаленко В. В. Проблеми ідентичності в політичній соціалізації особистості // Психологія. Зб. наук. праць НДПУ ім. М. П. Драгоманова. – К.: НДПУ, 2002. – Вип.17. – С. 65 – 70. 13. Московичи С. От коллективных представлений к социальным // Вопросы социологии. - 1992. - Т.1, №2. - С.83 – 95. 14. Петренко В. Ф., Митина О. В. Психосемантический анализ динамики общественного сознания: (На материале политического менталитета). – Смоленск: Изд-во Смоленского гуманитарного ун-та, 1997. – 214 с. 15. Рудич Ф. М. Політологія. Курс лекцій. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 2000. – 200 с. 16. Moscovici, S. On social representation // J.P.Forgas (Ed.). Social Cognition. Perspectives on Everyday Understanding. European Monographs in Social Psychology, 26. London: Academic Press, 1981. - P. 181 – 209. 17. Moscovici, S. The Phenomenon of Social Representations // R.M.Farr & S/Moscovici (Eds.). Social Representations. – Cambridge/Paris: Cambridge University Press and Editions de la Maison des Sciences de l’Homme. – 1984. - Р. 3 – 69. 18. http://www.politik.org.ua

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *