Реферат на тему:
Піаже Жан (1896-1980)
Жан Піаже народився 9 серпня 1896 р. у швейцарському місті Невшателе. У
дитинстві він захоплювався механікою, птахами, копалинами. Його перша
наукова стаття була опублікована, коли авторові виповнилося лише десять
років, — це були спостереження за горобцем-альбіносом, побаченим під час
прогулянки в парку.
У 1906 р. Жану Піаже вдалося влаштуватися лаборантом у музей природної
історії до фахівця з молюсків. Впродовж чотирьох років він працював там
після занять у середній школі. За цей час у різних журналах було
опубліковано 25 його статей, присвячених зоології.
По закінченні школи Піаже вступив до Невшательського університету, де в
1915 р. одержав ступінь бакалавра, а в 1918 р. — ступінь доктора
природничих наук. Під час навчання він читав багато книжок з біології,
психології, а також філософії, соціології і релігії.
Після закінчення університету Жан Піаже виїхав з міста і впродовж
деякого часу подорожував, ненадовго зупиняючись в різних місцях. Він
попрацював у лабораторії Решнера і Ліппса, у психіатричній клініці
Блейєра, а також у Сорбоні. Нарешті у 1919 р. він отримав пропозицію
працювати в лабораторії Біне у вищій Паризькій школі, йому було доручено
обробляти стандартні тести на мислення, виконані дітьми. Спочатку Піаже
вважав таку роботу нудною, але поступово зацікавився і став сам брати
участь у проведенні досліджень. Трохи видозмінивши той метод
психіатричного обстеження, якого він навчився в клініці Блейєра, Піаже
незабаром став з успіхом застосовувати «клінічнийметод». Результати
своїх досліджень він виклав у чотирьох статтях, опублікованих у 1921 р.
У тому ж році Піаже одержав запрошення обійняти посаду наукового
директора в інституті Жана-Жака Руссо в Женеві. Він погодився і наступні
два роки свого життя присвятив дослідженню дитячої психології:
особливостям дитячої мови, причинновому мисленню дітей, їхнім уявленням
про повсякденні події, мораль і природні явища. На основі дослідів він
зробив висновок про природжений егоцентризм дитини і про її поступову
соціалізацію в процесі спілкування з дорослими.
Жан Піаже у 20 років
Говорячи про соціалізацію, Піаже згодом дійде висновку, що соціальні
фактори повинні визначатися психологічно. Соціальне життя, на його
думку, не може розглядатися загалом в її відношенні до психіки, замість
цього потрібно розглядати низку соціальних відносин. У зміст цих
відносин Піаже ввів психологічний фактор — рівень розумового розвитку
взаємодіючих індивідів.
У 1923—1924 pp. Піаже спробував пов’язати структуру неусвідомлюваного
мислення дорослого й усвідомлюваного мислення дитини. У тлумаченні
дитячих міфів він використовував висновки Фрейда, але в міру розвитку
своїх ідей дедалі рідше застосовував психоаналіз.
Піаже запросили викладати до Невшательського університету, він
погодився, і в період з 1923 р. до 1929 р. працював у двох навчальних
закладах одночасно, постійно переїжджаючи з Женеви до Невшателя і назад.
Він не залишив наукову роботу. За активної участі своєї дружини
Валентини Шатені Піаже проводив досліди зі своїми маленькими дітьми,
вивчаючи їхню реакцію на зміну форми шматка глини за незмінної ваги та
об’єму.
Отримані результати надихнули його на проведення експериментів з дітьми
шкільного віку, у процесі яких він застосував завдання не лише
словесного характеру. Проте Піаже не кидав і дослідів зі своїми дітьми,
спостерігав за їхньою поведінкою та реакціями на зовнішні подразники. У
цей час він завершив свої розробки в області малакології.
“До цього періоду в Жана Піаже склалися погляди на зв’язок живих
організмів із середовищем. Підходячи до цієї проблеми з психологічної
точки зору, Піаже приділяє увагу й біологічним факторам.
Наступних десять років свого життя Піаже присвятив розробці такої сфері
знань, як генетична епістемологія. Епістемологія, або теорія пізнання,
досліджує пізнання з погляду взаємодії суб’єкта та об’єкта. Колишні
спроби створення епістемології виходили зі статичних позицій, але Піаже
вважав, що тільки генетичний та історико-критичний підхід може привести
до наукової епістемології. На його думку, генетична епістемологія має
розробляти питання методології і теорії пізнання, виходячи з результатів
експериментальних психічних досліджень і фактів історії наукової думки.
Крім цього, у епістемології Піаже широко використовувалися логічні і
математичні методи. Це масштабне дослідження завершується тритомним
твором «Вступ до генетичної епістемології» (І том — «Математична думка»,
II — «Фізична думка», а III — «Біологічна, психологічна і соціальна
думка»).
У 1941 p. Піаже припинив усі свої досліди з дітьми, його дослідження
тепер стосувалися інтелектуального розвитку більш дорослих дітей. Він
досліджував такі образи пізнавальної діяльності в дітей, як число і
кількість, рух, час і швидкість, простір, вимір, імовірність і логіка.
Логіко-алгебраїчні моделі Піаже, у своїх дослідженнях використовували
багато відомих психіатрів того часу.
У цей час він визначив основні стадії дитячого інтелекту. У віці до двох
років сенсомоторна діяльність дитини ще не стала цілком зворотного,
однак така тенденція вже простежується.
Інтелект дітей віком від 2 до 7 років Жан Піаже назвав дооперативним. У
цей час у дітей формується мовлення, уявлення про навколишні предмети,
образ і слово як метод пізнання витісняють рух, розвивається
«інтуїтивне», образне мислення. Після цього і до 12 років інтелект
дитини проходить стадію конкретних операцій. З розумових дій формуються
операції, що уже повною мірою зворотні та виконуються тільки на реальних
предметах.
З 1942 р. Жан Піаже жив у Парижі, де читав лекції, а після закінчення
Другої світової війни переїхав до Манчестера.
У Парижі вчений продовжував розробляти генетичну епістемологію і
випустив кілька публікацій на цю тему. У 1955 p., одержавши субсидії від
Рокфеллерівського фонду, Піаже заснував Міжнародний центр генетичної
епістемології.
Жан Піаже помер 16 вересня 1980 р. у Женеві. Його внесок у сучасну науку
величезний. Розробки Піаже у сфері дитячої психології дотепер
використовують психологи та педагоги всього світу.
Використана література
Обухова Л.Ф. «Жан Пиаже: теория, эксперименты, дискуссия». М. 2006. –
659с.
Орбан-Лембрик, Лідія Ернестівна Соціальна психологія: У 2-х кн.:Підруч.
для студ. вузів. Кн. 1. Соціальна психологія особистості і спілкування.-
К.: Либідь, 2004.- 576с.- 18.00
Психологія.- К.: Либідь, 2001.- 560с.
Психологія.- К.: Либідь, 1999.- 558с.
Політична психологія.- К.: ЦУЛ, 2003.- 216с.
Загальна психологія.- К.: Либідь, 2005.- 464с.
Гуманістична психологія.- К.: Університетське вид-во “Пульсари”, 2001.-
252 с.
Бондарчук Олена Іванівна Психологія сім’ї.- К.: МАУП, 2001.- 96с.
Морозов С.М., Бондар В.В. Клінічна психологія.- К.: ІПО КНУ
ім.Т.Г.Шевченка, 2001.- 116с.
Пащенко, Світлана Юріївна Загальна психологія.- Запоріжжя, 2004.- 32с.-
1.50
Петро Андрійович Загальна психологія.- К.: Вища школа, 2004.-
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
