.

Персоногенетичний підхід до розвитку психіки (А.Маслоу, К.Роджерс) (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
583 2626
Скачать документ

Реферат на тему:

Персоногенетичний підхід до розвитку психіки (А.Маслоу, К.Роджерс)

Зміст персоногенетичного підходу найбільш яскраво представлений в
роботах А.Маслоу і К.Роджерса.

Вони відкидають детермінізм внутрішнього чи середовищного програмування.

На їх думку, психічний розвиток – результат власного вибору, зробленого
людиною. Сам процес розвитку носить спонтанний характер, оскільки його
рушійною силою є прагнення до самоактуалізації (по А.Маслоу) чи
прагнення до актуалізації (по К.Роджерсу).

Ці прагнення носять вроджений характер. Зміст самоактуалізації або
актуалізації складається з розвитку людиною власного потенціалу, своїх
здібностей, що веде до розвитку «повноцінно функціонуючої людини».

Разом з тим існують і певні розходження в поглядах цих авторів. Так,
якщо А.Маслоу думав, що поведінка людини і її досвід регулюються
ієрархією потреб, то згідно К.Роджерсу «особистість і поведінка в
більшій ступені є функцією унікального сприйняття людиною оточення»
(Хьелл Л., Зіклер Д., 1997, с. 534).

Однак, незважаючи на ці розходження, обоє вони думали, що «люди завжди
прагнуть рухатися вперед і при сприятливих умовах реалізують свій
потенціал, демонструючи яскраве психічне здоров’я».

За Маслоу людина – це “тварина, що постійно чогось хоче”. Коли потреби
самого нижчого рівня задоволені хоча б частково, людина починає рухатися
до задоволення потреб іншого і не обов’язково наступного рівня ієрархії.

Усе, що необхідно для підтримки життя, -їжа, одяг, житло – об’єднується
в категорію фізіологічних потреб. Перш ніж людина зможе переслідувати
якісь інші цілі, їй необхідно задовольнити ці основні потреби. В даний
час більшість людей, що працюють і одержують зарплату, цілком спроможні
задовольнити свої фізіологічні потреби, тому запити вищих рівнів стають
усе більш сильним мотиваційним чинником. Наприклад, коли людина має
достатню кількість предметів першої необхідності, вона ринеться
застрахуватися від можливих втрат. Така потреба в безпеці і подібні їй
можуть бути задоволені завдяки достатньо високій заробітній платі, що
дозволяла б робити заощадження, а також завдяки системам медичного і
соціального страхування і програмам пенсійного забезпечення і гарантій
зайнятості.

Над потребою в безпеці розташовується бажання людей спілкуватися один з
одним, любити і бути любимими, відчувати почуття приналежності до
колективу. Як показали дослідження Готорна, ці соціальні потреби можуть
бути для робітників більш важливі, ніж фінансові потреби. Люди також
мають потребу у визнанні – їм необхідно відчуття цінності своєї
особистості як невід’ємної частини єдиного цілого. Крім того, вони
потребують повагу, засновану на досягненнях у змаганні з іншими людьми.
Всі ці потреби тісно пов’язані з поняттям статусу, що означає “вагу” або
“важливість” людини в очах оточуючих. Можливість задоволення таких
потреб може служити потужним мотивуючим чинником у роботі.

Маслоу визначив потребу в самовираженні як “бажання стати більшим, ніж
ти є, стати усім, на що ти спроможний”. Ця потреба — самого вищого
порядку, і задовольнити її складніше усього. Люди, що “добираються” до
цього рівня, працюють не просто через гроші або щоб справити враження на
інших, але тому, що усвідомлюють значимість своєї роботи і відчувають
задоволення від самого її процесу.

Ієрархія Маслоу – дуже зручний засіб класифікації людських потреб, проте
було б помилкою сприймати її як якусь жорстку схему. Зовсім не
обов’язково, щоб потреби кожного рівня були цілком задоволені (а іноді
це і неможливо), перед тим , як у людини з’являться більш “високі”
спонукання. Насправді в кожний конкретний момент людиною рухає цілий
комплекс потреб.

2. Мотиви діяльності і професійного самовизначення

в період юності

Юність – завершальний етап формування особистості. За віковою
періодизацією юнацький вік поділяють на дві частини: рання юність
(14,5-15 – 17 років) та старший юнацький вік (18–25 років). Рання юність
(старший шкільний вік) охоплює вікові межі 14,5-15 – 17 років. Старший
школяр стоїть на порозі виходу у самостійне життя. Тому рання юність –
це вік безпосередньої підготовки підростаючої особистості до життя як
дорослої людини. Важливі завдання юнацького віку – вибір професії,
підготовка до трудової діяльності та підготовка до вступу у шлюб та
створення власної сім’ї. Л.Божович підкреслює, що саме це створює нову
соціальну ситуацію розвитку.

Перед старшим шкільним віком постає необхідність самовизначення, вибору
свого життєвого шляху як завдання найважливішої життєвої значущості.
Вибір професії стає психологічним центром ситуації розвитку
старшокласника. Старші школярі дивляться на теперішнє уже з позиції
майбутнього.

Старший шкільний вік – початкова стадія фізичної зрілості і одночасно
стадія статевого дозрівання. Старшокласники готові до фізичних та
розумових навантажень. Фізичний розвиток сприяє формуванню навичок і
вмінь у праці, спорті, відкриває можливості для вибору професії.
Усвідомлення своєї фізичної сили і привабливості, здоров’я впливає на
формування у юнаків та дівчат високої самооцінки, впевненості в собі,
життєрадісності, оптимізму, активності, поривання до дій.

Проте статева зрілість не означає зрілості соціальної. Юність є
перехідним періодом від зрілості фізичної до зрілості соціальної. Якщо
статеве дозрівання у зв’язку із акселерацією настає раніше на 2-3 роки,
соціальна зрілість настає пізніше, оскільки більше часу потрібно для
здобуття освіти.

Саме в ранньому юнацькому віці головним новоутворенням є відкриття
власного Я, розвиток рефлексії, усвідомлення власної індивідуальності та
її властивостей, поява життєвого плану, настанова на свідому побудову
власного життя. Значної ваги у свідомості старшокласників набуває
усвідомлення ними тих якостей оточуючих людей і своїх власних, які
зумовлюють людські взаємини.

Ранній юнацький вік має вирішальне значення в розвитку особистості,
накладаючи відбиток на подальший життєвий шлях. Адже здійснений у
юнацтві життєвий вибір буде визначати в подальшому успішність життєвого
шляху особистості в цілому.

В ранній юності значно зменшується гострота міжособистісних конфліктів і
меншою мірою проявляється негативізм у взаєминах з оточуючими людьми.
Покращується загальне фізичне і емоційне самопочуття дітей, зростає їхня
контактність та комунікативність. Відзначається більше витримки у
поведінці. Усе це засвідчує, що криза підліткового віку або пройшла, або
ж їде на спад. Одночасно відбувається стабілізація внутрішнього світу,
що виявляється у зниженні рівня тривожності, нормалізації самооцінки.

Ранній юнацький вік – це вік не менших зрушень, ніж підлітковий, проте
вони якісно інші і пов’язані із пошуками відповіді на запитання “яким
бути?”.

Юнаки та дівчата намагаються досягти автономії. При цьому розмежовується
поведінкова автономія (потреба і право самостійно вирішувати питання,
які стосуються їх особистого життя), емоційна автономія (потреба і право
мати власні прив’язаності, вподобання та вибирати їх незалежно від
батьків), моральну і ціннісну автономію (потреба і право на власні
погляди, норми, ціннісні орієнтації і фактична їх наявність).

Старший юнацький вік (18-25 років) – це початок дорослості. На цьому
етапі молода людина є уже зрілою і в фізичному, і в соціальному плані.

Професійна орієнтація – науково-практична система підготовки
підростаючої особистості до свідомого професійного самовизначення. Цю
включають повідомлення про різні професії, їхні особливості, виховання
інтересу до певної професії чи групи професій з урахуванням особистих
нахилів.

Профорієнтаційна робота має три основні складові: професійна інформація,
професійна консультація і попередній професійний відбір.

Проблема професійної орієнтації за своїм змістом і засобами є
комплексною. В її розв’язанні беруть участь підприємства й установи
різних галузей народного господарства, науки, культури, мистецтва,
засобів масової інформації.

Центральним у профорієнтаційній роботі зі старшокласниками є її
психологічний аспект, оскільки предмет професійної орієнтації – це
формування ставлення, інтересів, намірів і здібностей особистості до
майбутньої професійної діяльності.

З П.о. тісно пов’язана розробка професіографічного матеріалу та методів
психодіагностики особистості.

Професійна придатність – відповідність індивідуальних рис професіонала
вимогам, які висуває певна професія до рівня розвитку цих рис. П.п.
сприяє досягненню особистістю високих показників у праці і морального
задоволення від неї.

Професійне самовизначення юнаків та дівча – процес прийняття рішення
особистістю щодо вибору майбутньої трудової діяльності. Воно полягає в
усвідомленні особистістю себе як суб’єкта конкретної професійної
діяльності і передбачає самооцінку людиною індивідуально-психологічних
якостей та зіставлення своїх можливостей з психологічними вимогами
професії до спеціаліста.

Професіографія – розділ психології праці, предметом вивчення якого є
опис професій відповідно до тих вимог, які вони ставлять до люини.
Результатом професіографії є складання професіограми.

Професіограма – перелік і опис загально трудових і спеціальних умінь та
навичок, необхідних для успішного виконання певної професійної
діяльності. Розробкою теоретичних і практичних проблем професіограми
займається психологія праці і її розділ – професійна орієнтація. Знання
професіограми основних професій і видів праці має важливе значення для
свідомого вибору професій і проведення профконсультацій. Учитель, який
проводить профорієнтаційну роботу серед учнів і батьків, має бути
обізнаний з професіограмою основних сучасних професій. роботи серед
учнів і батьків.

Список використаної літератури

Асмолов А.Г. Психология личности: принципы общепсихологического анализа.
М.: Смысл, 2001.

Вікова та педагогічна психологія: навч. Посібник / О.В.Скрипченко.,
Л.В.Волинська, З.В.Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с.

Возрастная и педагогическая психология/Под ред. М. В. Гамезо и др. –М.,
1984.

Кон И. С. Психология юношеского возраста. – М., 1979.

Крутецкий В. А. Психология обучения и воспитания школьников. – М., 1976.

Кулагина И. Ю. Возрастная психология. – М., 1995.

Мир детства. Юность. – М., 1991.

Немов Р. С. Психология. Т.1. – М., 1994.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020