.

Патологічне сп\’яніння (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
192 1374
Скачать документ

Реферат на тему:

Патологічне сп’яніння

Патологічне сп’яніння – гострий короткочасний психотический епізод, що
виникає на тлі простого алкогольного сп’яніння. Для виникнення
патологічного сп’яніння має значення не стільки вплив алкоголю, скільки
наявність постійного й тимчасового патологічного ґрунту. Постійний ґрунт
проявляється в резидуальных явищах перенесених у минулому органічних
захворювань центральної нервової системи, у тому числі й
черепно-мозкових травмах, однак виражених настільки незначно, що особи у
звичайному стані не виявляють відхилень у психічній сфері й уважаються
практично здоровими. Більшу роль у виникненні патологічного сп’яніння
грає тимчасовий ґрунт – утома, перестомлюваність, недосипання, психічне
й фізичне виснаження, хвилювання, страхи, тривога. У такому стані
прийнятий алкоголь, незалежно від його дози, у деяких випадках викликає
патологічне сп’яніння. Сполучення зазначених факторів спостерігається
надзвичайно рідко, і тому повторення патологічного сп’яніння в того
самого особи малоймовірно.

У генезе патологічного сп’яніння алкоголю приділяється лише провокуюча
роль, а тому багатьма авторами оспаривается правомірність терміна
«патологічне сп’яніння».

Патологічне сп’яніння виникає гостро на тлі звичайної картини
алкогольного сп’яніння (хибка хода, нечітка мова, зниження критичних
здатностей, п’яні баляси або гневливость, причепливість і т.д.) і
характеризується різкою зміною стану суб’єкта. Основною ознакою
патологічного сп’яніння є болісно змінена свідомість, у результаті чого
порушуються й спотворюються процеси сприйняття, наступає відрив від
реальної дійсності. З’являються несвідомий страх, тривога, відчуття
погрози у відношенні себе й своїх близьких. При наростанні емоційної
напруги порушується орієнтування в навколишньому й з’являється маревне
тлумачення її.

Раптово міняється й зовнішній вигляд такої людини, особа значно блідне,
повністю редукуються фізичні ознаки алкогольного сп’яніння. Вираження
особи відбиває розгубленість, тривогу, страх, жах. Разом з тим
зберігається здатність до досить складних цілеспрямованих дій,
можливість користуватися різними предметами, зброєю, робити агресивні
дії. Така особа, що перебуває в стані зміненої свідомості,
дезорієнтовано в обстановці, не здатно до адекватного мовного контакту з
навколишніми. Воно завжди діє самостійно, ніякі спільні дії зі
співучасниками неможливі. Мовна продукція при патологічному сп’янінні
уривчаста, в основному відбиває хворобливу симптоматику. Зовнішні форми
поводження також свідчать про хворобливе сприйняття навколишні (людина
ховається, когось переслідує, оточує, захищається від мнимих ворогів).
При цьому дії його носять хаотичний, безладний характер. При аналізі
мовної продукції в таких осіб вдається виявити наявність хворобливих
мотивів поводження й спонукань, галлюцинаторных і маревних переживань.

Розрізняються дві головні форми патологічного сп’яніння: параноидный і
эпилептиформный варіанти. При эпилептиформном варіанті відзначається
мовчазна похмура зосередженість, дії й учинки носять автоматизований
характер, виявляється різке й безмотивне порушення, безцільне шаленство,
лють, агресія. Психопатологічна продукція виражена мало або не
зауважується навколишніми.

При типовій картині параноидного або галлюцинаторно-параноидного
варіанта в клінічній картині сутінкового стану свідомості виявляються
маревні переживання застрашливого характеру, уривчасті галлюцинаторные
феномени, стереотипні рухи й імпульсивні рухові розряди, що
супроводжуються афектом страху.

Закінчується патологічне сп’яніння так само раптове, як і починається,
найчастіше термінальним сном. Характерно повна відсутність приховання
слідів злочину, ненадання опору при затримці, пасивне підпорядкування
навколишньої. Зроблене діяння після відновлення свідомості сприймається
з подивом, як далеке.

Патологічне сп’яніння супроводжується наступним запам’ятанням що
происшли. Зрідка в пам’яті залишаються фрагменти психопатологічних
переживань. Тому особливе діагностичне значення при проведенні
судово-психіатричної експертизи мають перші показання, отримані
наслідком у періоди, близькі до що происшли, коли спогаду можуть носити
більше повний характер. Патологічне сп’яніння має потребу в отграничении
від простого сп’яніння. Саме по собі наявність постійного або
тимчасового ґрунту не може бути критерієм діагностики, тому що в
загальній популяції такі порушення зустрічаються досить часто. Не є
обов’язковими й такими ознаками, як наявність або відсутність фізичних
проявів сп’яніння, кількість прийнятих алкогольних напоїв, характер
агресивних дій, зайва жорстокість, малопамятная мотивація вчинків. Все
це повинне бути віднесене до другорядних симптомів. Найбільш важливими й
достовірними ознаками є психотические переживання, констатація
сутінкового стану свідомості, а також форма виходу із хворобливого
стану.

Патологічне сп’яніння не є важкою формою простого алкогольного
сп’яніння, це якісно інший стан психіки – важкий психічний розлад,
спровокований алкоголем.

Судово-психіатрична оцінка патологічного сп’яніння завжди свідчить про
неосудність особи, що зробило протиправні дії в даному стані.

З урахуванням тої обставини, що діагноз патологічного сп’яніння завжди
ставиться ретроспективно, крім психопатологічного аналізу, у практиці
експертизи великого значення набуває вивчення матеріалів кримінальної
справи. Матеріали кримінальної справи повинні відбивати, поряд з
доказами здійснення злочину даною особою, опис особливостей його
поводження, характеру мовної продукції в досліджуваній ситуації. Велике
діагностичне значення мають показання свідків про зовнішній вигляд
правопорушника, дані про неправильне сприйняття їм навколишнього,
помилкових дізнаваннях, висловленнях, що відбивають наявність
хворобливих переживань (страхах, незрозумілих вигуках і т.п.), про
особливості його рухів, послідовності дій і проч. Діагноз патологічного
сп’яніння будується на сукупності ретроспективної оцінки поводження
обстежуваного на основі аналізу матеріалів кримінальної справи, що
підтверджують або суперечать клінічним припущенням про розстроєну
свідомість.

Клінічне спостереження. Випробуваний X., 37 років, обвинувачується в
замаху на вбивство й здійсненні хуліганських дій. На експертизі в Центрі
ім. В.П. Сербського перебував в 1996 р. З матеріалів кримінальної
справи, медичної документації й зі слів випробуваного відомо, що
спадковість психічними захворюваннями не обтяжена, виховувався в родині
військовослужбовця, був єдиною дитиною. Ранній розвиток протікало без
особливостей. У школі вчився добре, до 5-го класу був відмінником,
навчався стенографії, у дитячій музичній школі, брав участь у
театральній студії, писав сценарії. По характері формувався товариським,
спокійним, урівноваженим. Після закінчення 10 класів надійшов в
артилерійське училище, але через 1,5 року навчання залишив і 7 місяців
дослужував в армії водієм. Під час служби в армії зарекомендував себе
позитивно: був виконавчим, урівноваженим, спокійним, звільнений з армії
на загальних підставах. Потім працював водієм, заочно закінчив юридичний
інститут і в 1982 р. влаштувався на роботу за фахом. По характері
виконуваної роботи мав табельну зброю. З 4.11.92 по 11.12.92 перебував у
відрядженні в регіоні Північного Кавказу. За успішне виконання завдання
нагороджений коштовним подарунком і грошовою премією. Після повернення
додому батьки відзначали, що він став замкнутий, нервозний, у сні
метався, був у поті, стогнав, скрикував, важко дихав. Сам випробуваний
говорить, що в той період була «внутрішня непояснена тривога», але з
роботою справлявся, алкогольні напої вживав помірковано. У лютому 1993
р. він перебував у службовому відрядженні в м. Воркуті, проживав у
гуртожитку. З матеріалів кримінальної справи відомо, що потерпілий Е.
прокинувся від гуркоту й побачив, що його сусіда по кімнаті «пхнув»
невідомий чоловік (згодом оказавшийся X.), що потім відбіг до вікна й
розбив ліктем скло. У руках у невідомого був пістолет. Чоловік
скомандував підняти руки нагору, на що потерпілий просив заспокоїтися,
тому що «бандитів у кімнаті ні». Невідомий схопив потерпілого «за
купки», направив йому в особу пістолет і прокричав: «Я покаджу, як
стріляти в людей», 2 рази клацнув курком і вдарив його по голові
пістолетом. Направившись до дверей, невідомий розгорнувся убік другого
потерпілого Д. і, підійшовши до нього, запитав: «А ти що, нічого не
зрозумів?» Невідомий різким рухом приставив до вуха Д. пістолет,
вистрілив, а потім відбіг до дверей тримаючи пістолет перед собою на
витягнутих руках. Відбігаючи, він спіткнувся, упав, швидко підхопився,
поводив по кімнаті пістолетом і втік, ляснувши дверима. Потерпілий Д.
показав, що невідомий чоловік у двері постукав «культурно», і він не
зрозумів, п’яний той був чи ні, у нього «з головою щось було». Одному
потерпілому була нанесена легка шкода здоров’ю, другому заподіяний тяжка
шкода у вигляді наскрізного кульового поранення особи з переломом правої
галузі нижньої щелепи (дані судово-медичної експертизи). За показниками
міліціонера, що участвуют при затримці X., у коридорі він помітив
чоловіка, що стояв напівбоком і притискався до стіни. Потім чоловік
витягнув руку з пістолетом і став цілитися. На лемент міліціонера
«кинути зброю» чоловік звела курок, і інший міліціонер зробив постріл на
поразку. Чоловік скрикнув, зробив два великих кроки й упав у приміщення
кухні. На лемент кинути зброю він « чите пересмикував затвор, чи те
витягав патрони з магазина». Потім він став виповзати з кухні на спині,
тримаючи зброю перед собою. Активного опору не робив, тільки
напружувався при надяганні наручників. За показниками швейцара, після
затримки X. плакав і говорив, щоб його застрелили. У нього запитували,
як його прізвище, але він нічого не говорив. Сам X. на наслідку показав,
що після роботи вони випили 2 пляшки горілки на 10 чоловік, потім у
ресторані ще пляшку шампанського й пляшку горілки на трьох. Після
ресторану він прийшов до себе в кімнату й став читати книгу й далі
нічого не пам’ятає, пам’ятає лише, що було «дуже боляче», опам’ятався в
лікарні. У лікарню він був доставлений через 30 мінут після случившегося
з кульовим пораненням живота, був збуджений. Відзначено алкогольне
сп’яніння. Амбулаторною судово-психіатричною експертизою був винесений
висновок, що X. психічним захворюванням не страждає, у момент здійснення
правопорушення перебував у стані простого алкогольного сп’яніння.
Ставимо. При обстеженні в Центрі ім. В.П. Сербського з боку внутрішніх
органів патології не виявлено. З боку нервової системи неуважна
неврологічна симптоматика. За висновком консультанта невропатолога:
«Нерізкоі виражені органічні зміни центральної нервової системи
резидуального характеру». Психічний стан: випробуваний правильно
орієнтований у місці, до часу й власної особистості. Розмовляє
доброзичливо, ціль обстеження розуміє правильно. Уважає себе психічно
здоровим, повідомляє анамнестические відомості. Себе характеризує
спокійною, урівноваженою людиною, якого «важко вивести із себе». З його
слів, після відрядження на Північний Кавказ у нього з’явилася «внутрішня
напруженість», став кричати по ночах. Про правопорушення розповідає, що
після вживання алкоголю він повернувся в гуртожиток, сіл читати в себе в
кімнаті книгу А. Кристи «Східний експрес». Прочитав близько 30-40
сторінок, а далі як «завіса в театрі опустився на очі». Що було далі, не
пам’ятає. Опам’ятався в лікарні наступного дня. З його слів, коли
довідався, що відбулося випробовував здивування, розгубленість, подив,
«внутрішній дискомфорт», настрій знизилося, перша думка була «що буде з
потерпілими?» Шкодує про те, що трапилося,. Мислення послідовне,
логічне. Марення й галюцинацій не виявляє. Висновок комісії: X.
хронічним психічним захворюванням не страждає, у нього виявляються
ознаки посттравматического стресового розладу невротичного рівня, про
яке свідчать появившиеся після відрядження на Північний Кавказ (1992)
замкнутість, малообщительность, порушення сну, відчуття тривоги й
незібраності, без порушень пам’яті й критичних здатностей. У період
часу, що ставиться до інкримінованому йому діянню, X. виявляв ознаки
тимчасового розладу психічної діяльності у вигляді параноидной форми
патологічного сп’яніння. Наявні в останній рік у випробуваного
невротичні розладу послужили ґрунтом для розвитку, після вживання
алкоголю, гострого психотического стану у формі маревного варіанта
патологічного сп’яніння. Несамовитий. По своєму психічному стані на
момент обстеження X. може усвідомлювати фактичний характер і суспільну
небезпеку своїх дій і керувати ними. У примусових мірах медичного
характеру не має потреби, однак йому рекомендується динамічне
спостереження районного психіатра.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020