Особливості самовизначення сучасної молоді (реферат)

Реферат на тему:

Особливості самовизначення сучасної молоді

ЗМІСТ

Вступ

Передумови самовизначення молоді

Зарубіжні дослідження

Професійне самовизначення

Цінності при виборі професії

Література

Вступ

Проблема вивчення психічного розвитку і, зокрема, становлення
особистості є однією з основоположних у вітчизняних та зарубіжних
психологічних дослідженнях. Однак у вітчизняній психології дослідження
розподіляються на ті, що вивчають ранню пору життя людини (від дитинства
до юності), та на ті, що вивчають зрілі етапи її життя. Розподіл
обумовлюється методологічною різницею: у першому випадку людина (дитина)
вивчається з точки зору психологічних і психофізіологічних
симптомокомплексів, які відрізняють один вік від іншого; в другому
-симптомокомплекси віку не виокремлюються, оскільки людина розглядається
крізь призму її „самоздійснення» протягом усього її життєвого шляху.
Інакше кажучи, дитина та період її дорослішання подається в теоріях лише
як об’єкт досліджень, а доросла людина — як суб’єкт її власного життя.

Передумови самовизначення молоді

При сучасних процесах трансформації молоді люди одержують значну
кількість ідеологічних, соціальних, професійних можливостей. Відтак
перед психологічною наукою постають питання: що наповнює внутрішній світ
сучасної молодої людини, як формується її індивідуальність?Останнім
часом помітно зростає інтерес до вивчення юності як одного з
визначальних етапів життєвого шляху. Важливо зрозуміти, які психологічні
механізми сприяють розвиткові активної молодої людини як унікальної
особистості, досягати контролю над життєвими обставинами, бути діяльною,
продуктивною і щасливою.Дослідженню юнацького віку в сучасній психології
присвячено багато праць. Однак існують великі розбіжності щодо розуміння
суті розвитку в юності, меж та головних новоутворень цього періоду життя
людини. Ідентичність — це результат самоусвідомлення та самовизначення
свого «Я». Кінцевим продуктом процесу самопізнання є динамічна система
уявлень людини про себе. Пропонуються, зокрема, такі визначення:
«Самоусвідомлення — це усвідомлення і оцінка людиною своїх дій та їх
результатів, думок, почуттів, моральності та інтересів, ідеалів і
мотивів поведінки, цілісна оцінка самого себе та свого місця в житті».
Самооцінка — це є «певне ставлення до себе: до своїх якостей,
можливостей, фізичних (та духовних) сил» [1; 2]. Самооцінка — це
особистісне судження про особисту цінність, що виражається в установках,
властивих індивідові [3; 4]. Отже самооцінка відображає ступінь розвитку
в людини почуття самоповаги, відчуття особистої цінності і позитивного
ставлення до всього, що входить до сфери його «Я». Тому низька
самооцінка передбачає несприйнятгя себе самого, самозаперечення,
негативне ставлення до своєї особистості.Можна виділити кілька джерел
формування самооцінки, які набувають різної значимості в процесі
становлення особистості. Для юнацького віку є актуальним порівняння з
іншими людьми. Групи однолітків відіграють в дитинстві та юності дуже
важливу роль, особливо для розвитку ідентифікації та формування
установок. Вважається, що підлітки значно легше ідентифікують себе з
іншими підлітками, ніж зі старшими людьми.Періодом виникнення свідомого
«Я», як би поступово не формувалися окремі його компоненти, вважається
підлітковий та ранній юнацький вік. Практично всі психологи визначають
ранню юність як критичний період формування самосвідомості і розглядають
розвиток самосвідомості як центральний психічний процес перехідного
віку.Зростання самосвідомості та інтересу до особистого „Я» у підлітків
обумовлює зміни в характері.У юнацькому віці (15 — 17 років), у рамках
становлення нового рівня самосвідомості, відбувається формування
відносно стійкого уявлення про себе. До 16-17 років виникає особливе
особистісне новоутворення, яке в психологічній літературі позначається
терміном самовизначення. Цій проблемі присвячено чимало досліджень
зарубіжних психологів. Вони концентрують увагу, в основному, на двох
групах питань. У роботах Б. Ананьєва [5; 6], Л.Божович [7; 8], А.
Леонтьєва [9], С. Рубінштейна[10], І. Чеснокової [11], В. Століна [12],
А. Спіркіна [1] в загальнотеоретичному та методологічному аспектах
проаналізовано проблеми становлення самосвідомості в контексті загальної
проблеми розвитку особистості. В іншій групі досліджень розглядаються
спеціальні питання, в першу чергу пов’язані з особливостями самооцінок,
їх взаємозв’язок з оцінюванням оточуючих. Роботи Л. Божович дають багато
для розуміння психологічної природи самовизначення. По-перше, вона
показує, що потреба у самовизначенні виникає на певному етапі життя — на
межі старшого підліткового віку і ранньої юності, і обґрунтовує
необхідність виникнення цієї потреби логікою особистісного і соціального
розвитку підлітка. По-друге, потреба у самовизначенні розглядається як
потреба у формуванні певної смислової системи, в якій об’єднуються
уявлення про світ і самого себе, формування цієї смислової системи
передбачає пошук відповіді на одвічну проблему смислу свого особистого
існування; по-третє, самовизначення нерозривно пов’язане з такою
важливою характеристикою старшого підліткового та раннього юнацького
віку, як спрямування у майбутнє; і, нарешті, по — четверте,
самовизначення передбачає вибір професії. Водночас поняття
самовизначення у Л. Божович лишається досить розпливчастим,
нерозчленованим, не розглянуто й механізмів самовизначення.І. Дубровіна
вносить уточнення в проблему самовизначення як центрального моменту
раннього юнацького віку. Результати досліджень [13] дозволяють їй
стверджувати, що основним психологічним новоутворенням раннього
юнацького віку слід вважати не самовизначення як таке (особисте,
професіональне, ширше — життєве), а психологічну готовність до
самовизначення, яка передбачає:а) сформованість на високому рівні
психологічних структур, в першу чергу самосвідомості;6) розвиненість
потреб, які забезпечують змістовну наповненість особистості, серед яких
центральне місце посідають моральні засади, ціннісні орієнтації і
тимчасові перспективи;в) становлення чинників індивідуальності, як
результат розвитку і усвідомлення своїх здібностей та інтересів кожним
[14].Водночас психологічна готовність увійти в доросле життя і зайняти в
ньому гідне місце передбачає не завершені в своєму формуванні
психологічні структури і якості, а визначену зрілість особистості, тобто
у сформовані психологічні утворення і механізми, які забезпечують йому
можливість (психологічну готовність) безперервного зростання його
особистості як нині, так і в майбутньому.

Зарубіжні дослідження

В зарубіжній психології як аналог поняття «особистісне самовизначення»
виступає категорія «психосоціальна ідентичність», розроблена і введена в
науковий обіг американським вченим Еріком Еріксоном [15]. Центральним
моментом, крізь призму якого розглядається все становлення особистості в
перехідному віці, включаючи і його юнацький етап, є «нормативна криза
ідентичності». Термін «криза» використовується тут у значенні
поворотної, критичної точки розвитку, коли паралельно загострюється
вразливість і збільшується потенціал особистості. Вона опиняється перед
двома альтернативними можливостями, одна з яких веде до позитивного, а
інша — до негативного напрямку. Слово «нормативний» означає, що життєвий
цикл людини розглядається як ряд послідовних стадій, кожна з яких
характеризується специфічною кризою у відносинах особистості з оточуючим
світом, а все разом визначає почуття ідентичності.Головним завданням, що
постає перед індивідом у ранній юності, на думку Е. Еріксона, є
формування почуття ідентичності на противагу ролевій невизначеності
особистого «Я». Юнак повинен відповісти на питання «Хто Я?» і «Який мій
подальший шлях?» У пошуках особистої ідентичності людина вирішує, які
дії є для неї важливими, і виробляє певні норми для оцінки своєї
поведінки та поведінки інших людей. Цей процес пов’язаний також з
усвідомленням особистої цінності і компетентності.Важливим механізмом
формування ідентичності стають, як стверджує Е. Еріксон, послідовні
ідентифікації дитини з дорослими, які складають необхідну базу розвитку
психосоціальної ідентичності в підлітковому віці. Почуття ідентичності
формується у підлітка поступово; його джерелом слугують різні
ідентифікації, корені яких ведуть в дитинство. Підліток вже намагається
виробити єдину картину світосприйняття, в яких всі ці цінності, оцінки
повинні синтезуватися. В ранній юності індивід прагне до переоцінки
самого себе у відносинах з близькими людьми, суспільством в цілому — в
фізичному, соціальному та емоціональному планах. Він напружено працює,
щоб висвітлити різні грані своєї Я-концепції і стати, нарешті, самим
собою, бо всі попередні способи самовизначення видаються йому
непридатними.Пошук ідентичності може відбуватися по-різному. Один із
способів вирішення цієї проблеми полягає у випробуванні різних ролей.
Деякі молоді люди після рольового експериментування та моральних пошуків
починають просуватися в напрямку певної цілі. Інші зовсім можуть оминути
кризу ідентичності. До таких відносяться ті, хто беззаперечно сприймає
цінності своєї сім’ї і обирає шлях, визначений батьками. Деякі молоді
люди у пошуках ідентичності зустрічають значні труднощі. Нерідко
ідентичність здобувається лиш після тривалих випробувань, численних
спроб і помилок.У багатьох випадках людині так і не вдається досягнути
міцного відчуття особистої ідентичності. Головною небезпекою, якої, на
переконання Е. Еріксона, повинна уникнути молода людина в цей період, є
розмивання відчуття свого «Я» внаслідок розгубленості, сумнівів у
можливості спрямувати своє життя в потрібне русло.Важливого значення у
процесі формування ідентичності мають ціннісні орієнтації. Це елементи
структури особистості, які характеризують змістовий бік її
спрямованості. В формі ціннісних орієнтацій в результаті надбання
цінностей фіксується вагоме, найважливіше для людини. Ціннісні
орієнтації — це стійкі інваріантні утворення («одиниці») моральної
свідомості — головні його ідеї, поняття, «ціннісні блоки», смислові
компоненти світосприйняття, які виражають суть моральності людини, а
отже й загальні культурно-історичні умови та перспективи. В юності
головними чинниками формування ідентичності виступають чинники
соціальні. Формування почуття ідентичності пов’язане із усвідомленням
власної цінності та компетентності.

Професійне самовизначення

Професійне самовизначення розглядається як вибір і реалізація способу
взаємодії з оточуючим світом і пошуком сенсу у цій діяльності. Сучасному
суспільству потрібен професіонал, який знає свою справу, може самостійно
приймати рішення та відповідати за них, за себе, за інших, за країну.
Важливим фактором, який визначає сьогодні формування професійного
самовизначення, є комерціалізація відносин у суспільстві. По суті
відбувається заміна професіональної кар’єри на комерційну. А це не дає
можливості людині відбутися у професійному сенсі. І це викликає тривогу.
Перехідний стан економіки зумовив відхилення у системі професіональних
цінностей: сучасна людина (особливо молода) з її особистісними
особливостями, яка вступає у ринкові відносини, прагне добитися
матеріального благополуччя найкоротшим шляхом. Необхідність виживання
змушує зрадити своє покликання та обрати таку професію, оволодіння якою
принесе більші матеріальні можливості. Тобто існує сильна мотивація
оволодіння «прибутковою» професією, але як часто у молодої людини немає
необхідних для цього особистісних якостей. Спостерігається також
протиріччя між мотивацією вибору професії та можливістю оволодіти нею
(елементарний брак коштів на навчання).В останні роки спостерігається
зростання престижу освіти. Статистика свідчить, що кількість
абітурієнтів, які бажають навчатися в українських вузах, зростає у
арифметичній прогресії. Найпрестижнішими вважаються фінансові та
юридичні спеціальності.Ринкові відносини характерні підвищеною
динамічністю виробництва, ризиком тимчасового безробіття, потребою
раптово змінити професію чи місце роботи. В цих умовах від спеціаліста
вимагається високий рівень професіоналізму, бездоганна якість
виконуваної роботи, а також постійне підвищення власної
конкурентоспроможності на ринку праці. Він має бути цілеспрямованим,
здатним до безперервного саморозвитку, стресовитривалим тощо.

Цінності при виборі професії

При опитуванні студентів за методикою американського вченого Рокича з
метою з’ясування, які ціннісні орієнтації для них є головними при виборі
професії, та базові цінності. Після виявилося, що головними цінностями
при виборі професії є загальні цінності для всіх студентів: на першому
місці — цікава робота, хороша зарплата, можливість проявити себе; на
останньому — рівноправність, світ прекрасного, соціальне визнання. При
виборі базових цінностей підходи диференційованіші. Для чоловіків
важливішими є свобода, спокій в країні та соціальне визнання. Для жінок
найважливішим фактором є щастя, свобода та внутрішня гармонія; найменш
цінними — рівноправність, світ прекрасного та соціальне визнання.Якщо
порівнювати за факультетами, то для студентів гуманітарного факультету
найголовнішою цінністю є внутрішня гармонія та щастя, а на останньому
місці — мир у світі та рівноправність, для майбутніх соціальних
працівників і соціологів найголовнішим є щастя, а потім свобода, а
найменш значущими є рівноправність та соціальне визнання. Для студентів
правничого факультету найважливішим є цікаве життя та свобода, на
останньому місці — спокій в країні та мир у світі. Професійне середовище
є одним із найважливіших чинників формування ідентичності. Адже воно має
свою ідеологію, критерії оцінювання, відзначається стійкою органічною
культурою, яка включає правила входження в професійне товариство, логіку
розгортання професійної кар’єри, оцінку професійних досягнень. Тому
життя в професійному товаристві розвиває професійну і особисту
ідентичність людини. Висновки Теоретичний аналіз літератури з проблем
ідентичності в молодому віці дозволяє зробити такі висновки:• в основі
самовизначення у ранній юності лежить особистісне самовизначення, яке
має ціннісно-смислову природу; активне визначення своєї позиції відносно
суспільне виробленої системи цінностей, визначення на цій основі смислу
свого особистого існування;• найбільш об’ємним визначенням особистого
самовизначення є процес формування смислової системи, в якій поєднані
уявлення про себе і світ.Професійне середовище виступає визначальним
чинником цих процесів.

Література:

Спиркин А. Г. Сознание и самосознание. М. 1972.

Юсницкий А. К. Определение характеристик социальной адаптации// Журнал
практического психолога, 1998, №1.

Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. М., 1986.

Круглов Б. С. Роль ценностных ориентации в формировании личности
школьника // Психологические особенности формирования личности
школьника. М.,1983. С. 4 -15.

Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. Л., 1968.

Ананьев Б. Г. К постановке проблеми развития детского самосознания.-
Изв. АПН РСФСР, вып. 18.18, М., 1948.

Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.,1968.

Божович Л. И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Вопросы
психологии. 1979. №4. С. 23 — 24.

Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. М., 1975.

Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. В 2-х т. М., 1989.

Чеснокова И. И. Проблема самосознания в психологии. М., 1977.

Сталин В. В. Самосознание личности. М., 1983.

Формирование личности в переходный период от подросткового к юношескому
возрасту / Под ред. И. В. Дубровиной. М., 1983.

Дубровина И. В. Школьная психологическая служба. М., 1991.

Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис / Под ред. Толстых А. В.М,
1996.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *