Реферат на тему:
Особливості самоконтролю у підлітків в процесі спілкування
Проблема спілкування в підлітковому віці займає важливе місце в системі
засобів, які впливають на розвиток властивостей особистості, її
пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери,
індивідуально-типологічних якостей. Наряду з іншими особистісними
властивостями самоконтроль як вольова риса особистості характеризується
досить високим рівнем розвитку самосвідомості і пов’язана з контролем не
тільки своєї поведінки, але й емоцій, думок. Оскільки в підлітків
самосвідомість ще сформована не в повній мірі, то і самоконтроль не
завжди здійснюється не тільки у внутрішньому плані, але і в зовнішній
поведінці.
Підлітки характеризуються неврівноваженістю, домінуванням процесу
збудження, безконтрольністю. Така форма поведінки може закріпитись і
дати в подальшому негативні наслідки.
В нашому дослідженні ми виходили з припущення про те, що особливий
вплив на розвиток самосвідомості підлітка, його самоконтролю здійснює
спілкування з дорослими, в процесі якого важливо сформувати механізми
саморегуляції та самоконтролю поведінки , емоцій, думок підлітків,
допомогти привести в порядок свою психічну діяльність, збалансувати
процеси збудження та гальмування, розвинути стриманість, витримку,
самоконтроль, врівноваженість, щоб думки передували формам поведінки,
обмірковування вчинків, послідовність дій, слів, які підліток хоче
висловити тощо.
Так, дослідження М.Й. Боришевського, О. Ф. Бондаренка, В.А. Іванникова,
Г.С. Нікіфорова показують, що самоконтроль, як вольова риса особистості
поступово самовдосконалюється в поведінці і діяльності при наявності
адекватної самооцінки, низької тривожності, але підлітку необхідно
допомогти сформувати в собі механізми самоконтролю, витримки. Претензії
підлітка на своє виняткове становище серед інших заважають розвиватись
механізмам самоконтролю.
Таким чином, для їх розвитку необхідно привести самооцінку підлітка в
адекватне положення, знизити його особистісну тривожність і тим самим
сприяти розвитку контрольних механізмів в поведінці і в діяльності,
зокрема в процесах спілкування з іншими людьми.
Так, дослідження процесів спілкування показали, що в онтогенезі, як
відмічали Д.Б. Ельконін, М.І. Лісіна, існують чотири форми спілкування,
які змінюються протягом життя: ситуативно-особистісне спілкування,
ситуативно-ділове спілкування, позаситуативно – пізнавальне
спілкування, позаситуативно – особистісне спілкування. Так, як в
підлітковому віці з’являється прагнення до незалежності, самостійності,
намагання відсторонитись від контролю і впливу дорослих, то поведінка і
діяльність підлітка можуть бути не передбачувані. Однією з
особливостей спілкування в підлітковому віці, як зазначають Реан А.А.,
Коломінський Я.Л., є те, що підлітки більше спілкуються з ровесниками,
ніж з дорослими чи батьками. У підлітків велика потреба в неформальному,
нерегламентованому спілкуванні, більша ніж з батьками. Так, за даними
вказаних авторів спілкування з матір’ю 31%, з батьком лише 9%
опитуваних. Це свідчить про те, що позаситуативно – особистісне
спілкування є найбільш важливим і характерним для підлітків і в ньому
вони почувають себе невимушено і розкуто, але необхідно формувати і
інші форми спілкування, оскільки вони важливі для особистісного розвитку
пізнавальної сфери, вміння діяти в соціумі.
В нашому дослідженні були поставлені завдання – виявити особливості
самоконтролю підлітків в процесі різних видів спілкування та їх форм,
які були вказані вище, сформувати механізми контролю своєї поведінки в
процесі спілкування в різних ситуаціях діяльності.
Для діагностики рівня самоконтролю в спілкуванні застосовувалась
методика М. Снайдера, в якій визначались рівні комунікативного контролю
(високий, середній, низький) та методика дослідження особливостей
спілкування Е. М. Павлютенкова за допомогою якої з’ясовувалась потреба
підлітка в спілкуванні, виваженість, витримка в спілкуванні, стійкість
в спілкуванні, легкість та невимушеність в спілкуванні, широта діапазону
спілкування, інтегральність у спілкуванні. Обидві методики
застосовувались у всіх чотирьох формах спілкування підлітків: ситуативно
– особистісне спілкування здійснювалось в процесі невимушеної бесіди з
підлітком по його особистим проблемам; ситуативно-ділове спілкування
проводилось по результатам його успішності в навчальній діяльності;
позаситуативно – пізнавальне спілкування проводилось в процесі
спостереження психологом за підлітками на уроках під час відповідей;
позаситуативно – особистісне спілкування проводилось з підлітками в
процесі бесід в літньому таборі відпочинку на природі.
t
???????????них – хлопчики – підлітки високого рівня 40%, середнього 54%,
низького 6%; дівчатка-підлітки високого рівня 37%, середнього 57%,
низького 6%. Результати за статтю майже не відрізняються. Було
встановлено спеціальний показник рівня товариськості в процесі
ситуативно – особистісного спілкування за формулою:
X = ? хі n
де X – середній показник; ?хі – сума усіх показників; n – кількість
досліджуваних осіб. Х = 28,3.В наступній серії вивчались особливості
самоконтролю і витримки у підлітків в процесі ситуативно-ділового
спілкування з підлітками по результатам успішності в навчальній
діяльності. Так, в цій формі спілкування підлітки більше нервували,
замикались в собі, не були відвертими, як у попередній серії дослідів,
траплялись випадки відмови говорити на ці теми про успішність і школі.
Виявлено було лише 20% високого рівня відвертості, товариськості,
самоконтролю, 40% середнього рівня і 40% низького. Серед хлопчиків
високого рівня 8%, середнього 45%, низького 53%% серед
підлітків-дівчаток високого рівня 20%, середнього 52%, низького 28%.
В процесі ситуативно-ділового спілкування показник товариськості,
самоконтролю знизився до 15,4.
В процесі позаситуативно – пізнавального спілкування в процесі
спостереження за підлітками на уроках під час їх відповіді збільшився
показник самоконтролю до 42,3, а емоційний стан відзначився у підлітків
підвищенням рівня тривожності, так у дівчаток висока тривожність в
процесі цього виду спілкування виявилась у 58%, середнього рівня у 32%,
низького рівня 10%. У підлітків – хлопчиків висока тривожність виявилась
у 38%, середня у 48%, низька у 14%. Таким чином, у дівчаток в процесі
цього виду спілкування домінував високий рівень тривожності, у
хлопчиків – підлітків середній рівень. Але висока тривожність підлітків
в позаситуативно – пізнавальному спілкування сковує підлітка і
створюється враження самоконтролю, але це оманливо. В такій ситуації
важко виявити дійсні механізми самоконтролю, як особистісної риси,
оскільки висока тривожність змінює картину протікання самоконтролю, як
особистісного новоутворення підлітка.
В процесі позаситуативно – особистісного спілкування, яке проводилось з
підлітками в процесі вільної бесіди і літньому таборі відпочинку на
природі підлітки майже повністю розкривались, цікаво розповідали різні
пригоди, були жваві, емоційно і мовленнєво розкуті, мова їх була
образною і яскравою. Так, було виявлено високого рівня самоконтролю,
товариськості в цьому виді спілкування 78%, середнього 22%, низького
рівня не виявлено. Показник рівня самоконтролю, товариськості,
комфортності в такій формі спілкування становив 53,2%. У дівчаток
рівень самоконтролю перевищував ніж у хлопчиків, але це були незначні
відмінності.
З метою розвитку стійких механізмів самоконтролю у підлітків в різних
формах спілкування проведена психокорекційна робота, в основі якої
лежала розроблена нами модель соціально-психічного розвитку особистості
підлітка в процесі ситуативно-особистісного спілкування,
ситуативно-ділового спілкування, позаситуативно – пізнавального
спілкування і позаситуативно -особистісного спілкування. Для цього були
проранжовані ці форми спілкування по мірі розкутості і емоційності
підлітка в спілкуванні. Найбільш емоційними та вільними для підлітків
виявилось позаситуативно-особистісне спілкування на вільні теми, другий
ранг зайняло ситуативно-особистісне спілкування, третій ранг –
ситуативно-ділове спілкування і на останньому місці позаситуативно –
пізнавальне спілкуванні, яке в більшій мірі характеризувалось
тривожністю і скутістю підлітка, оскільки воно було найбільш складне
для підлітка.
З цією метою проводились вправи на релаксацію, аутотренінг, щоб зняти
тривожність, скутість підлітків, сформувати впевненість і підвищити
рівень зовнішнього і внутрішнього самоконтролю як показника розвитку
самосвідомості підлітка. Створювався благо приємний клімат спілкування,
вміння контактувати, встановлювати взаємозв’язки, використовувати
вербальні і невербальні засоби спілкування, вираження думок, емоцій,
почуттів.
В результаті проведення психокорекційної роботи з підлітками підвищились
рівні самоконтролю, впевненості в собі, витримки, емоційно позитивного
фону в процесі спілкування, виявилась у підлітків, на їхню думку,
потреба в соціальному спілкуванні, бажання поділитись думками,
переживаннями, вислухати іншу точку зору, допомогти іншому у вирішенні
певної проблеми, все це спонукало підлітків займатись саморозвитком,
самовдосконаленням, покращились їх взаємовідносини, взаємодопомога,
зацікавленість в психічному стані іншого.
Література:
Боришевський М.Й. Виховання самоконтролю в поведінці учнів. Київ. 1980.
Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. К., 2000.
Иванников В.А. Психологические механизмы волевой регуляции. М.,1998.
Никифоров Г.С. Самоконтроль человека. М.,1989.
Развитие общения у дошкольников. Ред. А.В. Запорожец, М.И. Лисина. М.,
1974.
Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. СПб,
1999.
Д.Б. Ельконин. Детская психология. М.1960.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
