Особливості психологічної підготовки армій країн НАТО (реферат)

Реферат на тему:

Особливості психологічної підготовки армій країн НАТО

В західних країнах надається значної уваги психологічній підготовці
військовиків. Мета – „створити солдата” (як правило – американського
зразка), психологічно готового до виконання бойового завдання будь-якої
складності. Цілеспрямована робота військових психологів дає позитивні
результати. Це засвідчує досвід локальних війн і збройних конфліктів, у
яких беруть участь переважно військовослужбовці США, Великої Британії,
Німеччини та Ізраїлю.

В історії розвитку військової психології виразно простежуються чотири
етапи.

Початковий етап – до Першої світової війни. Військові психологи тоді
приділяли увагу переважно розробці загального розуміння морального духу,
його природи, шляхів його мобілізації у війні взагалі та в конкретному
бою зокрема.

Другий етап – Перша світова війна і період після її завершення.
Військова психологія набувала експериментального ухилу. В лабораторіях,
у бойовій обстановці проводилися численні дослідження серед особового
складу. Військово-психологічна наука з описової перетворилася на
прикладну [7]. Завдяки цьому положення про психологічну підготовку
знайшли своє місце у військових статутах різних країн. Так, у німецькому
статуті „Водіння військ” (1933 р.) говорилося: „Звичка до фізичних
навантажень, беззастережна вимогливість до самого себе, сила волі,
впевненість у собі та сміливість дозволяють людині вийти з найважчого
становища” [7]. В японському польовому статуті (1929 р.) зазначалося:
„Війська, які здобули добру підготовку, твердо впевнені в перемозі,
мають міцну дисципліну та наступальне натхнення, можуть високо підняти
матеріальні сили й досягти перемоги” [9].

Третій етап – роки Другої світової війни. В цей період дослідницька
робота стає дуже інтенсивною. Військова психологія – неодмінний
компонент військового мистецтва і психологічної підготовки особового
складу [7]. Зокрема, фельдмаршал Б. Монтгомері зазначав: „Без високого
морального стану жодного успіху не можна досягнути, якими б добрими не
були стратегічні й тактичні плани та все інше. Високий моральний стан є
дорогоцінною перлиною”. Ці ідеї поділяв генерал М. Ріджуей: „Від
рішучості, хоробрості, витривалості та вміння солдата залежить перемога
або поразка у війні” [7].

Післявоєнний етап. У більшості праць психологів Західної Європи та США
зміст підготовки солдата розкривається на основі певної ролі
емоційно-вольових чинників у діяльності та поведінці людини.

Необхідно віддати належне психологічним працям і методикам таких
військовх психологів, як Ч. Валентайн, Ч. Брей, Д. Уолф, У. Карр, М.
Кроуфорд, Р. Гане, У. Бойль. Вони виступали за уніфікацію системи
психологічної підготовки для військ країн НАТО. І успішно вирішували цю
проблему [7].

Врахувавши досвід війни у В’єтнамі, Пентагон дійшов висновку, що
необхідно перебудувати систему психологічної підготовки. Американські
військові експерти вважають, що саме прорахунки в інформуванні військ та
громадськості країни обумовили так званий в’єтнамський синдром. Відтак
система психологічної підготовки має спрямовуватися на надання допомоги
командирам усіх рівнів у формуванні, перш за все,
соціально-психологічних аспектів особистості американських військовиків.
Основна мета – вплинути на свідомість і поведінку особового складу так,
щоб у результаті формувалися політично благонадійні люди, морально і
психологічно готові до виконання поставлених їм завдань. При цьому
пріоритетними стають такі напрямки психологічної підготовки, як
забезпечення рівних прав і можливостей військових, унеможливлення в
їхньому середовищі сексуальних домагань і відхилень, боротьба із
вживанням наркотиків та алкоголю, дотримання юридичних прав
військовослужбовців, їх відповідальність.

Основними засобами впливу вважаються навіювання і тренінги, використання
певних політичних настанов. Для формування і підтримки необхідного
психологічного стану застосовується розгалужена мережа радіо- і
телевізійних станцій та інші сучасні засоби комунікації.

Зважаючи на психологічні особливості американців, військово-політичне
керівництво США дотримується думки, що тільки рівні стартові умови для
представників усіх національностей та забезпечення їх єдності і
солідарності перед зовнішніми загрозами може підтримувати психологічний
стан особового складу на високому рівні. Зокрема, важливим інститутом,
що серйозно впливає на формування моральних принципів і норм поведінки
військових, вважається церква [3].

Командування збройних сил готує військовослужбовців до дій в реальних
бойових умовах. При цьому головними завданнями психологічної підготовки
є: формування психологічної стійкості до впливу психотравмуючих чинників
бойової обстановки; формування психологічної згуртованості бойових
підрозділів; забезпечення необхідного психічного стану під час ведення
бойових дій; зниження психогенних втрат та надання психологічної
допомоги військовим, що отримали бойову психічну травму.

До основних напрямків і способів психологічної підготовки зарубіжні
експерти відносять: моделювання реалістичного образу, тактики дій,
бойових можливостей ймовірного противника; підготовка особового складу
до дій у складних природно-кліматичних умовах; створення в процесі
бойового навчання фізичних і психічних навантажень (і перевантажень),
характерних для реального сучасного бою; розширення індивідуальних
можливостей у подоланні стрес-чинників завдяки прийомам психічної
саморегуляції [5].

Розглянувши загальну специфіку психологічної підготовки
військовослужбовців країн НАТО, варто охарактеризувати підготовку
збройних сил провідних країн альянсу.

Сполучені Штати Америки

Військове керівництво США приділяє значну увагу психологічній підготовці
військовиків. Головна причина – низка негативних факторів, виявлених під
час бойових дій у різних регіонах. Так, рівень психогенних втрат під час
війни в Кореї склав 12 %, у В’єтнамі – 10 % від особового складу, що
брав участь у бойових діях; недостатньо розвинута психологічна
готовність до ведення бойових дій в умовах сучасної війни. Згідно з
публікаціями зарубіжної військової преси, у В’єтнамі з 320 тисяч
американських військовослужбовців 58880 вели бойові дії „добре”, 235280
– „посередньо”, 25920 – „погано”. За даними зарубіжних військових ЗМІ, в
американських військах у Кореї кількість дезертирів з 1951 по 1953 рік
зростала щомісяця з 14,3 до 22,3 чоловіка на кожну тисячу
військовослужбовців. У В’єтнамі в 1965 – 1973 роках – уже з 15,7 до 62.
В ізраїльській армії в ході агресії проти Лівану дизертирували або
відмовилися з тієї чи іншої причини брати участь у бойових діях 1500
військовослужбовців.

Під час останніх досліджень було виявлено фактори, які негативно
впливають на морально-психологічний стан американських солдатів:
зверхність у ставленні до противника; переоцінка власних сил; висока
„комфортолюбність”; можлива втрата ініціативи, якщо бойові дії
ровиваються „не за планом”; прояви расизму; зловживання алкоголем,
наркотиками; сексуальні домагання до жінок-військовослужбовців [3].

У зв’язку з цим в США для вивчення проблем психологічної підготовки
створено спеціальні наукові установи, а саме: науково-дослідницький
інститут армії з поведінкових і соціальних наук; центр з вивчення
людських ресурсів ВПС; дослідницька організація з людських ресурсів
армії; центр з вивчення і розвитку особового складу ВМС; лабораторія
біодинаміки ВМС; психологічна служба агентства з національної безпеки;
армійський дослідницький інститут ім. У. Ріда; лабораторія з вивчення і
розвитку управління, науки та передових технологій та інші.

Під психологічною підготовкою американські психологи розуміють процес
прищеплення особовому складу здатності ефективно виконувати бойові
завдання в умовах сучасної війни, витримувати будь-які фізичні та
психічні навантаження [5]. Найточніше окреслив мету психологічної
підготовки військовий соціолог Рігг у книзі „Бойова підготовка військ”:
„Привчати солдатів до диявольської атмосфери вогню і смерті, домогтися,
щоб вони почувалися серед вогню, диму як у звичайній обстановці і просто
воювали” [6].

В процесі психологічної підготовки всі умовності зведено до мінімуму, а
елементи ризику – до максимуму. Наприклад, 1995 року під час шестиденних
навчань від переохолодження загинули читири військовослужбовці, які
протягом кількох годин форсували болото по груди у воді; ще чотирьох
вдалося врятувати.

Важливого значення надається формуванню у військовослужбовців агресивних
якостей. Це здійснюється на основі теорії „каналізації” жорстокості Н.
Діксона. З його точки зору, психологічна підготовка неминуче відстає від
змін у матеріальних засобах ведення війни і тому не може забезпечити
формування необхідних психічних якостей солдата. Єдиною якістю,
спроможною „заглушити” інстинкт самозбереження, страх смерті, є
агресивність та жорстокість стосовно противника. З цією метою в
спеціальних центрах використовуються кінофільми, що знайомлять
військовослужбовців із стресовими бойовими ситуаціями, детально
демонструють „технології” вбивств.

Важливим елементом системи психічної підготовки є підготовка офіцерів. У
військових коледжах майбутні командири обов’язково отримують знання з
психології та психіатрії, які дозволяють в подальшому посідати лідерські
позиції, не допускати серед підлеглих проявів страху чи паніки [5].

Вагомий внесок у розробку проблем психологічної підготовки (поведінка
солдата під час бойових дій) внесли психологи і соціологи Є. Шілз, М.
Яновіц, С. Москос, Р. Габріел, П. Севідж, С. Стауффер, Х. Сервін та
інші. Коротко їхні погляди можна звести до таких постулатів: а)
здатність солдата вести тривалі бойові дії визначається його рівнем
стресостійкості, спроможністю переборювати негативні психологічні стани
в бою; б) бойовий дух американського солдата прямо залежить від стилю
військового управління; в) активність солдата в бою безпосередньо
залежить від міжособистісних відносин у його підрозділі.

Ці вихідні положення визначили основні напрямки, принципи і вимоги до
психологічної підготовки в американській армії.

Основні напрямки психологічної підготовки: формування грунтовних знань
та уявлень про бойові дії; формування переконаності, готовності до
самопожертви, подвигу заради перемоги; підвищення рівня професійних та
бойових навичок, умінь; підвищення рівня психічної і фізіологічної
витривалості; формування довіри до командирів, настановлення на
беззаперечне виконання бойових наказів; виховання благонадійності та
лояльності до політики держави; навчання основним прийомам психотехніки
для зниження рівня психічних травм; формування образу ворога та
вкорінення у свідомість ідеї морального обгрунтування будь-яких дій щодо
ворога під час бою.

Принципи психологічної підготовки: активний вплив на всі сфери психіки
солдата; реалізм у навчанні; поступове та безперервне підвищення
психічних і фізичних навантажень; диференційований підхід до
військовослужбовця залежно від роду військ, спеціальності, кліматичних
та географічних умов ведення бойових дій.

Вимоги до психологічної підготовки: а) вона має бути всебічною, що
припускає використання максимуму можливостей для формування необхідних
бойових якостей; б) натуральність, відтворення умов, що реально
відповідають бойовим; в) системність, досягнення логічності і
послідовності в організації і проведенні спеціальних заходів.
Імпровізація допускається тільки на окремих заняттях; г) ефективність.
Необхідно домагатися усвідомлення, які саме якості мають бути
сформовані; д) психологічна підготовка повинна носити індивідуальний
характер. Відповідність умов психологічної підготовки і рівня якостей,
що формуються, можливостям використання сучасної військової техніки і
озброєння [3; 5; 10].

Велика Британія

Військовий психолог Н. Коупленд у книзі „Психологія і солдат” висунув
тезу: „Коли боротьба набирає затяжного характеру, результат її визначає
моральна, а не фізична сила”. Вчений виокремлює такі фактори, що
обумовлюють успішну діяльність військовослужбовця: індивідуум повинен
вірити в себе; армія повинна вірити в свого командира; армія повинна
вірити в свою державу; армія повинна сприймати мету війни [4].

Окрім того, Н. Коупленд визначив такі основні умови успішної
психологічної підготовки особового складу: дисципліна є основою
морального стану військ, її мета – досягти виконання завдань та зробити
підкорення звичкою; примус повинен бути замінений розкриттям усіх
позитивних якостей воїна; особистий приклад командира та
індивідуальність солдата – особливо важливі для армії; почуття
братерства і високий моральний дух кожного воїна і нації в цілому –
вершина військової взаємодії. „Народ, який не має бойового духу, не може
вигравати війни протягом століть” [4].

Проаналізувавши досвід частин спецпризначення Великої Британії,
сформованих чи не вперше у світі, морський піхотинець Н. Армстронг
узагальнив вимоги до розвідника. Це – хороший зір та бездоганний слух.
Солдат не повинен легко збуджуватися. Професійно важливиі риси
розвідника – терплячість, сміливість та наполегливість, кмітливість і
правдивість. Н. Армстронг радив відбирати особовий склад для цих
підрозділів серед мисливців, землемірів та лісорубів [1].

Часи змінилися, і зараз призовник зобов’язаний пройти комп’ютерне
тестування та співбесіду з офіцером-психологом на перевірку знань з
граматики, основ математики, уміння логічно мислити, визначення рівня
ерудиції та пам’яті, кмітливості. Після цього рекрута чекає загальний
підсумковий тест і медичний тест на психологічну сумісність. Після
виконання цього базисного блоку відсів складає в середньому 45 %
особового складу [8].

Спецпідрозділи у Великій Британії комплектуються тільки з добровольців.
Командування підкреслює, що служба в таких підрозділах почесна і
романтична, вона забезпечує всебічну підготовку. Відбір курсантів
складається з п’яти етапів, що передбачають серію спеціальних тестів на
перевірку розумових здібностей, фізичної витривалості, наполегливості,
кмітливості, готовності до виконання завдань в особливих умовах.
Обов’язковим є визначення коефіцієнту інтелекту та психологічної
придатності.

Незважаючи на застосування високотехнологічної зброї, успішний результат
сучасного бою, як і раніше, дуже залежить від поведінки солдата в бою.
Зауважується, що військовослужбовці різних національностей по-різному
діють у бойових ситуаціях. Як відзначали західні військові психологи ще
в першій половині XX століття, бойовий дух солдата багато в чому
визначається його національними характеристиками і способом життя. Те,
що прийнятно для одних, може виявитися зовсім неприпустимим для інших.

Варто усвідомити, що бойовий дух воїна формується під впливом кількох
факторів: загальнокультурного, до якого відносять етнопсихологічні
особливості військовослужбовця, рівень освіти, наявність бойового
досвіду і рівень підготовки; психологічних особливостей особистості
(фізичний стан, переконаність у своїй правоті, довіра до командування,
товаришів по службі, озброєння і військової техніки); особливостей
військової ситуації – наступ чи оборона, інтенсивність і тривалість
бойових дій, якість тилового забезпечення, кількість втрат [2].

Фельдмаршал Б. Монтгомері вважав, що позитивні якості притаманні кожній
людині. Вони підтримують в людях почуття власної гідності, допомагають
переборювати страх і втому. Ці якості безпосередньо пов’язані з такою
якістю, як совість, але її не слід плутати з поняттям „підготовка
солдата”. Психолог С. Лабач припустив, що на стан воїна в бою впливають
три групи факторів: загальні, особистісні і бойові [8].

Британські військові психологи провели аналіз військових операцій,
здійснених британською армією в 1942, 1944 та 1982 роках.

Операція на Мальті 1942 року. На початковому її етапі (оборонному)
британські війська не змогли нічого протиставити бомбардуванням
фашистських „Люфтваффе”, відтак їх охопило почуття безпорадності і
безнадії. Моральний дух упав, частка стресових втрат склала більше 25 %.

Висадка в Нормандії (1944 р.) проводилася в зовсім інших умовах.
Моральний дух британського десанту був відносно високим протягом
шести-семи тижнів, а частка стресових втрат не досягала 20 %.

Фолклендська кампанія 1982 року була успішною, моральний дух військ
виявився досить високим. Незважаючи на кількісну перевагу збройних сил
Аргентини, впевненість атакуючих у своїй правоті, висока підготовка
офіцерів і солдатів обумовили те, що кількість стресових втрат не
перевищила 10 % загального числа втрат.

Узагальнивши отримані дані, британські психологи дійшли висновку, що чим
вищий моральний дух військ, тим менше стресових втрат, і навпаки. Хороша
бойова підготовка, впевнене командування і злагодженість дій сприяють
поліпшенню психологічного стану особового складу. Для досягнення цього
психологи пропонують методи зміцнення морального духу особового складу
збройних сил, які грунтуються на традиціях британської армії.

Німеччина

На думку військового спеціаліста Е. Діднера, найважливішими завданнями
психологічної підготовки в збройних силах Німеччини є: 1) подолання
страху та недопущення паніки. Узагальнивши спостереження за
фізіологічними змінами в організмі військових, німецькі вчені дійшли
висновку, що у 90 % особового складу в бойовій обстановці страх викликає
яскраво виражені зміни в організмі; 2) встановлення та зміцнення
позитивних взаємовідносин серед військовослужбовців у невеликих групах –
основа бойового духу та психологічної стійкості військ; 3) безперервне
та впевнене управління (оцінюючи командира, солдати віддають перше місце
його умінню керувати – 56 %, мужності — 30 %). Методами підвищення
морально-психологічної стійкості німецькі фахівці вважають: підвищення
фізичної готовності особового складу, підвищення рівня навченості,
поліпшення управління та зміцнення внутрішньогрупової злагодженості [8].

Існують фактори та елементи, що формують стереотип поведінки солдата,
зведені психологами до „зірки хоробрості”, центром якої є довіра до
командування і товаришів по службі.

Загальний курс підготовки особового складу спеціальних підрозділів
бундесверу становить три роки. Перший етап – психологічний відбір, під
час якого кандидати проходять чотиритижневий психологічний тест:
перевірка реакції, зібраності, кмітливосту, розвитку інтелекту, а також
тест на рівень загальнокультурного розвитку.

Після цього призначаються 90-годинні навчання, які називають „ситом”.
Тут перевіряється готовність кандидатів до виживання в екстремальних
умовах, здатність долати труднощі при нестачі їжі та практично без сну.
При цьому здатність воїнів переборювати негаразди та діяти спільно з
іншими в складі невеликої групи оцінюється протягом усього часу,
командир тренується разом з підлеглими. Але, враховуючи те, що в
підготовці спеціальних підрозділів Німеччини та розвитку їх системи
навчання брали участь інструктори США, в цілому їх системи психологічної
підготовки схожі.

При спільних діях німецькі солдати мають достатній рівень психологічної
згуртованості. Особливо це проявляється у критичних ситуаціях, коли
виникає небезпека для життя. Ця якість національного характеру, яка
підвищує бойовий дух, може виражатися у формі стійких дій підрозділів,
що часто компенсують слабкі особисті якості та недостатню підготовку
окремих солдатів. За оцінкою західних експертів, наскільки німецькі
солдати сильні у групових діях, настільки ж вони слабкі та
безініціативні кожний окремо.

Аналіз змісту психологічної підготовки у збройних силах країн НАТО
дозволяє зробити такі висновки.

1. В системі психологічної підготовки чітко виокремлюються напрямки:
формування і розвиток у військовослужбовців високих професійних якостей;
позитивної мотивації до військової служби; виховання у особового складу
почуття патріотизму, вірності національним цінностям; формування навичок
виживання у полоні і підготовка до ведення тривалих бойових дій в
екстремальних умовах; заняття з фізичного виховання особового складу.

2. Особливостями психологічної підготовки є: наявність відповідного
апарату практично у всіх структурах організаційної побудови збройних
сил; розгалуженість і сувора підпорядкованість різних служб та органів;
наявність у розпорядженні органів управління психологічною підготовкою
потужної матеріальної і фінансової бази та висококваліфікованих кадрів;
чітко визначені ідейно-теоретичні та методологічні основи психологічної
підготовки; комплексний підхід до вирішення завдань; нерозривне
поєднання навчання і виховання.

Література:

1. Армстронг Н. Использование местности снаружи и разведка. — М.:
Воениздат, 1947. — 240 с.

2. Гарбуз А. Служба капеланов в армии Великобритании // Заруб. воен.
обозрение. — № 6, 1998. — С. 6 – 9.

3. Зеленков М. С. Морально-психологическая подготовка войск в армиях
зарубежних стран. — Москва: Общие военные проблемы, №12, 2002.

4. Коупленд Н. Психология и солдат. — М.: Воениздат, 1991, — 91 с.

5. Кузьмин А. А. Психологическая подготовка солдат империалистических
армий к войне // Зарубежное военное обозрение. — М. — 1975. — №7. — С.
17 – 23.

6. Кузьмин А. А. Война со страхом / Солдат удачи. — 1997. — №5 – 6. — С.
20 – 22, 23 – 27.

7. Е. Литвиненко. Теоретико-методологічні основи психологічної
підготовки воїнів. К.: ВГІ НАОУ. ЗНП №3.- 2001. — С. 38 – 45.

8. Монидов С. Комплектование вооруженных сил Великобритании рядовым
составом // Заруб. воен. обозрение. — № 1., 1997. — С. 23 – 25.

9. Полевые уставы иностранных армий. — М.: Воениздат, 1936. — 604 с.

10. Савінцев В. І. Морально-психологічне забезпечення бойових дій.- К.:
ВГІ НАОУ, 1997.

11. Макаревич О. Особливості психологічної підготовки армій країн НАТО
// Соціальна психологія. — 2005. — № 1 (9). — C.140-148

12. www.politik.org.ua

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *