Особливості прояву негативних психічних станів у девіантних підлітків притулку та ЗОШ (реферат)

Реферат на тему:

Особливості прояву негативних психічних станів у девіантних підлітків
притулку та ЗОШ

Проблема дослідження полягала у вивченні особливостей прояву негативних
психічних станів у девіантних підлітків притулку та ЗОШ.

Підлітковий вік з його нейроендокринними змінами з давніх давен
вважається фактором, який сприяє злоякісному розвитку девіантної
поведінки. Цей вік найчастіше позначають як «важкий», бо в ньому
виявляються ті недоліки виховання, що виникли раніше, але були
приховані. Виявляються вони через особливу суперечливість підліткового
віку. Це протиріччя між зовнішнім виглядом акселерата і місцем «дитини»
в сім’ї, між прагненням особистої волі і невмінням правильно
розпоряджатися цією волею. Неконструктивне вирішення цих протиріч може
стати причиною виникнення девіантної поведінки.[2]

Проблему девіантної поведінки вивчали Л.С.Виготський, Н.Ю.Максимова,
В.М. Мясищев, Ю.А.Клейберг, Д.І.Фельдштейн та ін.

Девіантна поведінка ( від лат. deviatio- відхилення) – це система дій і
вчинків людей, що суперечать соціальним нормам або визнаним у
суспільстві стандартам поведінки. Її суть полягає в тому, що людина не
дотримується вимог соціальної норми, вибирає відмінний від її вимог
варіант поведінки в тій чи іншій ситуації, що веде до порушення міри
взаємодії особистості та суспільства. В основі відхилень в поведінці
переважно лежить конфлікт інтересів, цінностей, деформація засобів їх
задоволення, помилки виховання, життєві невдачі, порушення емоційної
сфери.[3]

Психологи стверджують, що існує дуже велика різниця між емоційним життям
в підлітковому віці й іншими періодами розвитку дитини. Підвищена
емоційність визнається характеристичною властивістю підліткового віку.
Виділяють групи психічних станів, властивих підлітковому віку. Негативні
стани: роздратованість, безцільність;стан вираженого незадоволення,
негативного ставлення до оточуючих; стани, близькі до агресивності.

Для підлітків не менш властиві й позитивні емоційні та інші види
психічних станів: стан підвищеного гарного настрою, емоційної
активності; бурна радість при досягненні бажаного; підліткам властиві
стани спрямованості до активної фізичної діяльності; стани
інтелектуальної працездатності у підлітків, як правило, поєднуються з
вольовими зусиллями.

Психічні стани, породжені різними видами спілкування й діяльності у
підлітків, самі сильно впливають на їхню поведінку.[1]

Проблемою вивчення психічних станів займалися такі вчені як В.А. Ганзен,
Е.П.Ільїн, Н.Д.Левітов, В.М. Мясищев та ін.

В нашому дослідженні використовувалися такі психодіагностичні методики:
Методика діагностики схильності до поведінки з відхиленням А.Н.Орел,
Методика Дім. Дерево. Людина. Дж. Бука., Методика діагностики самооцінки
психічних станів Г. Айзенка та Метод експертних оцінок.

???????????івень відсутній, у 35% середній і у 65% — низький;рівень
схильності до аддиктивної поведінки серед вихованців притулку у 10%
високий, у 85% середній і у 5%низький, а у учнів ЗОШ у 7% середній і у
93% низький; рівень схильності до самопошкоджуючої поведінки у
вихованців притулку – у 65% високий і у 35% низький, серед учнів 10% —
середній і у 90% низький. У 25% вихованців притулку виявлено високий
рівень схильності до агресивної поведінки та насилля, у 65% середній і
лише у 10% низький, тоді як у учнів ЗОШ високий рівень відсутній, 50%
мають середній рівень і 50% низький. Також виявлено, що 85% вихованців
притулку мають низький рівень вольового контролю емоційних реакцій, 15%
— середній, тоді як серед учнів ЗОШ у 25% високий рівень, у 58% середній
і лише у 17% низький рівень. У 70% вихованців притулку виявлено середній
рівень схильності до делінквентної поведінки і у 30% низький, а у учнів
ЗОШ 67% мають низький рівень і 33% середній.

Проаналізуємо дані, отримані при вивченні психічних станів: серед
вихованців притулку вдвічі більше підлітків, що мають високий рівень
незахищеності, ніж у учнів ЗОШ(10% і 5%відповідносередній мають — 75%
вихованців притулку та 35% учні ЗОШ, низький 15% та 60% відповідно;
серед вихованців притулку 25% мають високий рівень тривожності,55% —
середній, 20% — низький, а серед учнів ЗОШ 50% — середній і 50% —
низький. Вихованці притулку сильніше виражають недовіру до себе: 10%
мають високий рівень,65% середній і 25% низький, тоді як в учнів ЗОШ
високий рівень відсутній, у 18% — середній, у 82%- низький;40% підлітків
притулку мають середній рівень недовіри до себе, 60% низький, у
підлітків ЗОШ 93% низький рівень недовіри до себе і у 7% середній;25%
підлітків притулку проявляють високий рівень ворожості, 65% середній і
10% низький, а у підлітків ЗОШ високий рівень відсутній, у 38% мають
середній і 62 % низький рівень. У 20% підлітків притулку високий рівень
конфліктності, у 75% — середній і у 5%- низький, серед підлітків ЗОШ
лише 3% мають високий рівень, 30%- середній і 67% — низький. У 30%
підлітків притулку високий рівень труднощів у спілкуванні, у 70% —
середній, у підлітків ЗОШ – 47% мають низький рівень і 53% середній; 55%
підлітків притулку мають низький рівень депресивності, а серед учнів ЗОШ
лише10% мають низький рівень.

Таким чином, було виявлено, що підлітки притулку мають більш високі
рівні прояву негативних психічних станів і відповідно — високі прояву
девіантної поведінки, ніж учні ЗОШ.

Література:

Психология состояний. Хрестоматия /Составители Т.Н. Васильева, Г.Ш.
Габдреева, А.О. Прохоров/ Под ред. Проф. А.О. Прохорова. – М.: 2004. –
425с.

Шнейдер Л.Б. Девиантное поведение детей и подростков. – М.:
Академический Проект; Трикста, 2005. – 336с.

Чаюк М.К. Соціально – психологічні проблеми правопорушень // Психолог,
2004. — №23-24. – С.36 – 41.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *