Реферат на тему:
Особистість на фоні глобалізаційних процесів
Головною загальнопланетарною тенденцією сьогодення став стрімкий процес
глобалізації. Багато подій, що відбуваються у наш час, свідчать про те,
що людство дозріло для створення солідарного світового глобального
співтовариства, але поки що важко малювати прогнози на завтра для людини
і світу, та слід пам’ятати, що майбутнє – не те, що йде до нас, а те, до
чого йдемо ми. Ми живемо уже в іншому часі, у новому вимірі, в умовах
інформаційної культури, світових цінностей та підпорядкування процесам
глобалізації.
Питання сутності даного феномену знайшли своє висвітлення здебільшого у
працях економістів (Дж.Стігліц, В.Євстігнеєв, В.Оболенський, В.Рибаков,
С.Соколенко, В.Штоль), політологів (Гелд Девід, Мак-Грю Ентоні, Б.Діког,
М.Халс, П.Стабс) та соціологів (Р.Робертсон, М.Уотерс, С.Хантингтон),
хоча окремі характеристики цього явища ми знаходимо й у роботах
психологів (Г.Почепцов, Р.Бістріцкас, Р.Кочунас).
Суть глобалізації полягає у зростанні міжнародних зв’язків, економічної
взаємозалежності країн, поширенні нових технологій, єдиних стандартів
життя, однорiдної масової культури та iдеологiй.
Глобалізація – це суть та квінтесенція сучасного етапу розвитку всього
світу; сучасний етап дозрiвання цивiлiзацiї в масштабах людства;
соціальний процес, у ході якого стираються географічні кордони
соціальних і культурних систем, а населення все більше усвідомлює
зникнення цих кордонів [6]; поширення західної моделі розвитку на всі
інші країни планети, що, фактично, є теоретичним обґрунтуванням
однополюсного (універсального, ідеального) світового порядку [6, с.1].
Процес глобалізації відбувається в всіх сферах життєдіяльності людини,
сам по собі, без плану. Його двигуном є все ті ж людські потреби
(лідерство, жадiбнiсть, наслідування, допитливість), тільки втілені в
країнах, міжнародних органiзацiях, транснаціональних корпораціях (ТНК),
а не в окремих людях.
Глобалізація є явищем не тільки економічним, політичним, соціальним, а й
соціально-психологічним. На сьогодні існує чимало праць, присвячених цій
проблемі, однак практично відсутні роботи, які розкривають вплив
глобалізаційних процесів на окремо взяту особистість, малу соціальну
групу.
Питання про те, наскільки глибоко видозмінюють зовнішній світ та саму
особистість у ньому сили та процеси глобального масштабу є одним з тих,
які викликають найзапекліші суперечки.
Глобалiзацiя має свої плюси, якими вдало оперують її прихильники
(глобалісти) та мінуси, якими аргументують антиглобалісти (скептики).
Наслідком і однією з найбільших небезпек для людини, включеної до
системи глобального ринку, є криза ідентичності, втрата національних
культурних традицій. Відсутність у особистості цих чинників призводить
до її маргіналізації, дозволяє маніпулювати нею, створюючи у житті
людини ілюзію повної самореалізації. Якщо ж не залишиться маргінальних
культур, то чи матиме людство шанс на виживання під час чергового
катаклізму?
Глобалізаційні процеси сприяють уніфікації етнічних культур, традицій та
звичаїв, тим самим створюючи загрозу, у кращому випадку, втрати свого
«обличчя» (своїх етнічних відмінностей), у гіршому – до зникнення
окремих самобутніх етносів [1].
Глобалізація, що реалізується сьогодні, означає принципову відмову від
принципу особистості та ґрунтується на організації комфортних умов для
обраної невеликої кількості людей (концепція “золотого мільярду”) і
вимагає безжалісного і байдужого знищення військовими, економічними,
ідеологічними та будь-якими іншими методами “зайвих людей”.
Глобалізація та уніфікація світу призводить до небаченого нівелювання та
зрівняння суспільств та людей, до створення умов, коли особистість стає
не тільки зайвою, коли її роблять не тільки ворожою соціальності, але й
коли сама цінність особистості пропадає як загальна справа.
Особистість глобалізації не потрібна, оскільки своєю творчістю і
відмовою від глобального спрощення, усереднення та зрівняння (терміни
К.Леонтьєва), вона підриває штучно створені глобальні системи, такий, що
просувається глобалізмом, варіант “нового світового порядку” [4].
Наступ на особистість сьогодні відбувається шляхом формування людини
економічної, яка у своїх вчинках керується економічними міркуваннями.
Цей Homo economicus характеризується здібністю “метушитися на ниві
заробляння засобів існування”, яка повністю зводить людину на рівень
економічної поведінки і вбудовування у фінансові системи, визначає її як
функцію від зовнішнього середовища, вимагає масовидної польової
поведінки, і, як наслідок, робить зайвою і навіть шкідливою унікальну та
неповторну особистість цієї людини [5].
Чи сприяє розширення, поглиблення та інтенсифікація глобалізаційних
процесів розвитку особистості? Сприяє, якщо у соціально-економічному
аспекті світ перебудовується за своїми передовими зразками – а це, знову
ж, Захід. В основу ціннісних орієнтирів наших нащадків повинні лягти
приватна власність, ліберальні економічні моделі, пріоритет прав людини,
демократія, прозорість самоуправління. Кінцева перемога ліберального
глобалізаційного проекту принесе особистості благо.
Сучасні процеси глобалізації здійснюються на основі традиційних
цінностей так званого “Заходу”. У їх основі – права людини, які, в
ідеалі, є вищими по відношенню до прав будь-яких соціальних груп, які
об’єднують цих людей.
Глобалізація у її сьогоднішній, західній формі призводить до утвердження
масової безликої “культури”, позбавленої духовно-моральних орієнтирів і
такої, що опирається на єдиний ринковий критерій прибутку. Така масова
псевдокультура нав’язує норми та стереотипи суспільства споживача, культ
сили та жорстокості, сексуальну розгнузданість, попирання прав іншої
людини, прагнення до переважання і панування за будь-яку ціну.
Глобалізація економік та проблеми, пов’язані з нею, підкреслили
необхідність зміни людського світогляду та перегляду ключових напрямів
розвитку суспільства: поступова зміна ринкових орієнтирів розвитку на
соціальні, зміна “економічного типу людини”, орієнтованого на
максимізацію прибутків на “соціальний тип людини”, орієнтований на
розвиток духовної сторони та морально-духовне збагачення,
самовдосконалення людської особистості.
Глобалізація йде сама по собі, i зупинити її не можливо. До неї потрібно
пристосовуватися: використовувати переваги та боротися з недоліками.
Не слід забувати, що глобалізація – це не тільки наше неминуче завтра,
це вже і наше сьогодні. Тотальне протистояння глобалізації з опором на
етнокультурну, конфесійну і національно-державну відстороненість – це
шлях в нікуди, який обрікає на відсталість і зникнення з обличчя Землі.
Якщо ми протиставимо себе прогресивному ходу історії і законам розвитку
соціуму, то отримаємо результати, які суворо відрізняються від
очікуваних. А це ми вже проходили.
Література:
Байтенова Н.Ж. Политический фундаментализм в решении этнических и
межэтнических проблем // http://www.assamblea.kg/info.htm
HYPERLINK
“http://www.rusnauka.com/../Рабочий%20стол/Globalozation/14.html” \l
“_ftn1” Галкин А.А. Поступь глобализации и кризис глобализма //
Полития. – 2002. – №2. – С. 10-11
Диц В.Г. Человечество, этнос и личность в условиях глобализации //
http:// HYPERLINK “http://www.eiprd.ru/” www.eiprd.ru
Крупнов Ю. Борьба за личность // HYPERLINK “http://www.kroupnov.ru/”
http://www.kroupnov.ru
Серый А.В., Яницкий М.С. Ценностно-смысловая сфера личности. Учебное
пособие. – Кемерово: Кемеровский государственный университет, 1999. –
С.2-3.
Удовик С.Л. Глобализация: семиотические подходы. – К.: Ваклер, 2002. –
480с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
