Реферат на тему:
Маніакально-депресивний психоз
Маніакально-депресивний психоз (циркулярний психоз, циклофренія)
проявляється в типових випадках періодично виникаючими маніакальними й
депресивними фазами. Напади захворювання звичайно розділені періодами
повного психічного здоров’я (інтерміссії). Жінки становлять 70% всіх
хворих маніакально-депресивним психозом.
Незважаючи на тривалі дослідження, причина даного психозу залишається
дотепер недостатньо ясної, однак в 80% випадків виявляється спадкоємна
обтяженість даними, а також іншими психічними захворюваннями.
Маніакальна фаза проявляється трьома основними клінічними ознаками:
підвищеним, радісним настроєм, прискоренням інтелектуальних процесів,
мовним і руховим порушенням. Ці симптоми в типових випадках визначають
стан хворого протягом всієї маніакальної фази. Все навколишнє рисується
хворому в привабливих фарбах, увага не затримується подовгу на
неприємних подіях, що мають навіть безпосереднє відношення до хворого.
Хворі не зважають на настрій навколишніх і тому нерідко стають
безтактний, настирливими, підвищений настрій і зниження критики
супроводжуються переоцінкою власної особистості. Ідеї величі звичайно
зводяться до напоминающим хвастощі несистематизованим і мінливої по
змісту твердженням про який-небудь свій талант, дотепність, зовнішній
привабливості, великій фізичній силі й т.д. Може з’явитися поліпшення
пам’яті на минуле, що супроводжується порушенням запам’ятовування. У
такому стані хворі нерідко дають необґрунтовані й нездійсненні обіцянки,
роблять розкрадання, розтрати для задоволення виникаючих численних
бажань. Маніакальний стан супроводжується також розгальмуванням і
посиленням потягів (харчове, сексуальне). Особливе значення має
сексуальне порушення, що проявляється в полової розбещеності. Сексуальне
розгальмування підсилюється при прийманні алкоголю.
По виразності маніакального синдрому розрізняють: легеня
(гипоманиакальное) стан, описаний вище виражений маніакальний стан і
різке маніакальне порушення (шаленство), при якому може розвитися стан
сплутаності, що супроводжується агресивними, руйнівними діями,
спрямованими на все навколишнє.
Депресивна (меланхолійна) фаза як би протилежна маніакальній фазі по
клінічних проявах: вона характеризується зниженим, тужливим настроєм,
сповільненістю інтелектуальних процесів і психомоторною загальмованістю.
Туга може стати «безвихідної», супроводжуватися суб’єктивними відчуттями
байдужності до здоров’я й долі своїх близьких, що хворі особливо важко
переживають, терзаючись думками про власну черствість, бездушшя. Для
депресивної фази характерні маячні ідеї самозвинувачення, самознищення,
гріховності, зміст яких може визначатися надцінним відношенням до
незначних провин у минулому. Хворі нерідко роблять спроби самогубства,
які для навколишніх тим більше несподівані, чим менш виражене клінічно
депресивний стан хворого й чим більш ретельно диссимулируются
суицидальные думки й наміри.
Можливо також так зване розширене самогубство – убивство членів своєї
родини, а потім самогубство. Хворі роблять подібні вчинки, щоб
«позбавити всіх від майбутніх мучень або ганьби», у невідворотності яких
вони випробовують непохитну хворобливу впевненість. Психомоторна
загальмованість може іноді зненацька перериватися меланхолійним
шаленством, що проявляється в різкому порушенні із прагненням нанести
собі ушкодження: хворі намагаються викинутися з вікна, б’ються головою
об стіну, дряпають і кусають себе.
Змішані стани часто зустрічаються в клініці маніакально-депресивного
психозу. Вони характеризуються певним сполученням в одного хворого
маніакальних і депресивних рис і виникають частіше при переході однієї
фази в іншу. Залежно від сполучення компонентів різних фаз виділяють
загальмовану, непродуктивну манію, маніакальний ступор і т.д.
Циклотимія є легкою, зм’якшеною формою маніакально-депресивного психозу
й зустрічається частіше, ніж виражені його форми. Симптоми обкреслені
нерізке, що утрудняє своєчасне розпізнавання захворювання.
У гипоманиакальной фазі хворі внаслідок трохи підвищеного настрою,
прагнення до діяльності, речедвигательной жвавості заважають
навколишньої, бувають недисципліновані, роблять прогули, проявляють
схильність до розтрат, гульбам, полової розбещеності.
У депресивній фазі циклотимії (субдепрессивное стан) хворі випробовують
деяку пригніченість, тужливість, зниження працездатності,
загальмованість, що супроводжується зниженням активності й
продуктивності праці. Відзначається схильність до самозвинувачення, вони
часто роблять спроби самогубства, для навколишніх у більшості випадків
несподівані, тому що хвороба раніше ніхто не зауважував.
Плин захворювання й прогноз. Періодичність фаз дуже різноманітна, що
утрудняє пророкування подальшого плину захворювання. Тривалість нападів
коливається від декількох місяців (два^-двох-два-один-два) до року й
більше. Прогноз окремого нападу сприятливий. Напад закінчується
видужанням без якого-небудь психічного дефекту.
Клінічне спостереження. Випробуваний В., 34 років, обвинувачується в
хуліганських діях.
Ріс і розвивався без особливостей, по характері з дитячого років був
веселий, добрий, чуйний, але запальний. Відзначалися невмотивовані
коливання настрою убік зниженого. У віці 22 років без видимого
зовнішнього приводу протягом декількох днів був подавленим, тужливим,
прагнув до самоти, став говорити, що погано справляється з дорученою
роботою, висловлював думки про самогубство. Такий стан тривав біля
місяця й змінився підвищеним настроєм, коли став хвалькуватим, голосно
сміявся, роздавав сусідам свої речі, робив у магазинах непотрібні
покупки, відвідував ресторани, у які раніше практично не ходив, став
будувати гараж, не маючи автомашини. До психіатрів не звертався.
Поступово психічний стан нормалізувався, настрій вирівнялося. Приблизно
через три роки знову розвився подавлений настрій із загальмованістю. Не
було бажання ходити на роботу, спілкуватися з навколишніми. Став уникати
рідних і друзів. Був поміщений у психіатричну лікарню, де перебував 3
місяці, і був виписаний з діагнозом: «Маніакально-депресивний психоз,
депресивна фаза». Після виписки продовжував працювати. Через 3 роки
настрій став піднятим, відчув приплив «фізичних і щиросердечних сил»,
вирішив «заробити багато грошей», виїхав у сусідню область, де
влаштувався на роботу в бригаду тесль. Однак уже через кілька днів,
нічого не пояснивши навколишньої, кинув свої речі й повернувся на місце
постійного проживання. Відзначалися підвищений настрій, багатомовність.
Як видно з матеріалів кримінальної справи, у стані алкогольного
сп’яніння зайшов до знайомим, став пред’являти їм незрозумілі претензії,
нецензурно сварився, був агресивний. При затримці працівниками міліції
була збуджена, голосно співав, декламував вірші.
При судово-психіатричному огляді патології з боку внутрішніх органів і
нервової системи не виявлено. Орієнтований правильно, охоче вступає в
бесіду. Говорити починає відразу, без додаткових питань. Багатослівний,
легко відволікається, перескакує з однієї думки на іншу, розмашисто
жестикулює. Хворим себе не вважає. Скарг на здоров’я не пред’являє.
Називає себе людиною настрою. Говорить, що життя йому здається
прекрасної, хочеться співати, танцювати. У відділенні рухливий,
просторікуватий, втручається в розмови й справи навколишніх. При
розпитах про правопорушення охоче розповідає про те, що трапилося,,
читає вірші, у яких у жартівливій формі викладає своє життя. До
сформованої ситуації некритичний.
Рішенням судово-психіатричної експертної комісії був визнаний
страждаючим хронічним психічним розладом у формі
маніакально-депресивного психозу. У відношенні інкримінованого йому
діяння, зробленого в зазначеному хворобливому стані, він був визнаний
несамовитим. Рекомендувалося примусове лікування в психіатричному
стаціонарі загального типу.
Судово-психіатрична оцінка. Маніакально-депресивний психоз часто
представляє складності в плані судово-психіатричної оцінки. Труднощі
виникають тоді, коли судебно-психиатричес-ким експертам доводиться
визначати ступінь наявних у хворого афективних (емоційних) розладів. У
випадку наявності у хворого в період, що ставиться до інкримінованому
йому діянню, загострення захворювання з розвитком психотического нападу
(як депресивного, так і маніакального) губиться здатність адекватно
оцінювати свій психічний стан і сформовану ситуацію, критично
осмислювати суть і наслідки своїх дій, керувати своїм поводженням у
цілому. У стані маніакального порушення хворі можуть наносити образи
навколишньої, робити у відношенні їх агресивні дії, різні безглузді
вчинки. У зв’язку з підвищеної в таких станах сексуальною збудливістю
дані особи можуть робити розпусні дії й зґвалтування. Поряд із цим
можливо виникнення перверсий (ексгібіціонізм, гомосексуальні тенденції й
т.д.), які були не властиві хворим раніше і які зникають разом з нападом
хвороби. Суспільно небезпечні діяння, зроблені під час психотического
нападу, спричиняють неосудність. При менш вираженому маніакальному стані
(наприклад, при циклотимії) хворі можуть укладати протизаконні угоди,
роблять розтрати, порушують трудову дисципліну. Вони нерідко попадають
на судово-психіатричну експертизу як потерпілих.
У депресивній фазі маніакально-депресивного психозу хворі на
судово-психіатричну експертизу попадають рідше. Звичайно їх
обвинувачують у злочинній недбалості, іноді банальних крадіжках. Їм
властиві спроби самогубства або розширеного самогубства. Дані вчинки
звичайно відбуваються в стані психотической депресії, коли на тлі
подавленого настрою, почуття глибокої туги, депресивних маячних ідей
самозвинувачення й самознищення виникають суицидальные думки, маревні
думки депресивного змісту (що життя зайшло в глухий кут, мир валить,
тому близьких, особливо дітей, необхідно вбити, щоб позбавити від
мучень). Хворі, що зробили суспільно небезпечні діяння в період
психотической депресії, також зізнаються несамовитими.
Посмертна судово-психіатрична експертиза у зв’язку із самогубством
нерідко виявляє, що в осіб, що зробила самогубства без якого-небудь
зовнішнього приводу, була депресивна фаза маніакально-депресивного
психозу.
У випадках коли хворої до моменту винесення експертного рішення про
неосудність уже вийшов із психотического стану, а ознаки психічного
захворювання перебувають на субклиническом рівні, доцільно рекомендувати
даній особі призначення примусового амбулаторного спостереження й
лікування в психіатра. З метою профілактики повторних правопорушень
таких хворих треба при перших же симптомах нової психотической фази
маніакально-депресивного психозу поміщати в психіатричні стаціонари на
принципах недобровільної госпіталізації з наступним рішенням відповідних
юридичних питань.
Особи, що зробили правопорушення в «світлому проміжку» (стан
интермиссии), зізнаються осудними.
У цивільному процесі також нерідко доводиться вирішувати експертні
питання відносно осіб, що страждають маніакально-депресивним психозом.
Дані особи, перебуваючи в маніакальній або гипома-ниакальной фазах,
можуть робити майнові угоди, обміни житлоплощі, містити шлюби. Якщо
подібні цивільні акти зроблені під час психотической фази, то виноситься
висновок про те, що хворий у силу наявного в нього психічного розладу не
міг розуміти значення своїх дій і керувати ними в той період, а укладені
юридичні акти вважаються недійсними.
Більші труднощі виникають при експертизі осіб, що страждають циклотимією
(легкою формою маніакально-депресивного психозу). У цих випадках
потрібен ретельний аналіз об’єктивних даних про стан випробуваного під
час здійснення правопорушення й особливостях плину захворювання в
цілому. Рішення питання про осудність у цих випадках визначається
глибиною розладів, що спостерігалися, психічного стану, що у того самого
хворого при різних циклотимических фазах може бути різної.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
