.

Креативність і гармонійність особистості (психотерапевтичний аспект) (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
427 3986
Скачать документ

Реферат на тему:

Креативність і гармонійність особистості (психотерапевтичний аспект)

Продуктивність креативного підходу в психотерапії можна проілюструвати
на прикладі декількох провідних психотерапевтичних напрямків, що є
найбільш популярними та визнаними у світі. Одним з таких методів є
рольова психотерапія, насамперед – психодрама, яка методологічно
ґрунтується на теорії спонтанності та креативності Я. Морено [6, 7]. Три
основні поняття, на яких базується психодрама-терапія, це спонтанність,
креативність та культурний консерв. Основна причина психологічних
проблем, за Морено, це блокування спонтанності, а засіб її розкриття –
це розвиток креативності. Творчість закладена у самій природі
психодрами. Відомі британські психодраматисти Пол Холмс і Марша Карп
писали, що психологічна допомога особистості стає ефективною, якщо
вдається поєднати “два дуже могутніх і дуже дієвих фактора: натхнення і
техніку. <...> Під натхненням ми розуміємо процес, під час якого
творчість і спонтанність дозволяють терапевту створити щось нове і для
себе, і для клієнта” [11, с. 19].

Психодраматична гра – це у вищій степені творчий процес, який на відміну
від театральної творчості будується не на записаному тексті п’єси або
сценарію, сюжет виникає в момент самого відігрівання теми протагоністом
під керівництвом психодраматиста-режисера. Саме з креативністю, творчим
потенціалом психодрама пов’язує основні ресурси розвитку особистості і
подолання нею психологічних проблем.

Транзактний аналіз (ТА) є дуже ефективною сучасною психотерапевтичною
системою, що в останні роки дуже бурхливо розвивається [9]. Одне з
основних понять теорії ТА – поняття его-стану, тобто особливого стану Я,
пов’язаного з сукупністю певних почуттів і відповідних поведінкових
стереотипів. Дитячий его-стан (чи Внутрішня Дитина – поняття, що
використовується в багатьох психотерапевтичних теоріях) – це не лише
осередок проблем (комплексів, страхів, травм, всіляких заборон), а й
джерело енергії, це дуже енергетична і енергетизуюча частина нашої
особистості. Разом з тим – це джерело творчої інтуїції, спонтанності,
свободи.

Психологічні проблеми особистості найчастіше зосереджені в такій
структурній частині, яка називається Пристосована Дитина. Саме там
містяться сценарні заборони, ірраціональні страхи і забобони (як дитячі
контамінації), пам’ять про дитячі травми тощо. Спонтанність пов’язана з
такою структурною частиною, що носить назву Вільна Дитина. Саме
обмеження Вільної Дитини вкупі зі станом Контролюючого Родителя (де ці
обмеження закріплені) є причиною і механізмом психологічних проблем
людини. Креативність пов’язана з таким Дитячим его-станом, що отримав
назву “Маленький Професор”. Це структурний елемент другого порядку –
Дорослий у Дитині, він фактично є першим Дорослим его-станом. З ним
пов’язана також інтуїція та творчий потенціал особистості. Вже
структурна близькість елементів, таких, що відповідають за креативність
і таких, що пов’язані з психологічними проблемами підтверджує наше
положення про зв’язок розвитку креативності з психотерапевтичною
допомогою і гармонізацією особистості.

Існує досить велика і потужна група методів психологічної допомоги
людині, в яку входить психотерапія творчістю, психотерапія творчим
самовираженням, арттерапія [1]. Творчість сама по собі несе могутній
психотерапевтичний потенціал. Можна навести багато прикладів, коли
творчість допомагала людині долати тяжкі наслідки життєвої кризи,
життєві драми, суспільні потрясінні, втрату перспективи вирішити важливі
життєві завдання тощо. Про це докладніше можна прочитати у публікаціях
[3, 4]. Творчість у спеціально організованому терапевтичному процесі дає
потужне джерело психотерапевтичної допомоги у розв’язанні настільки
великих груп психологічних проблем, що лише класифікація і короткий
аналіз їх потребує окремої статті.

Творчість є методологічною категорією такого методу екзистенціальної
психотерапії, як логотерапія [10]. В цій парадигмі розглядаються три
групи цінностей, які лежать в основі смислу людського буття: цінності
творчості, цінності переживання і цінності відношення. Опора на ці
екзистенціальні цінності є основою процесу відновлення втраченого смислу
буття і подолання складних екзистенціальних проблем людини.

З творчістю пов’язані традиції трансперсональної психотерапії,
аналітичної психології та психотерапії (насамперед – юнгіанський
підхід). Досить плідним в цьому плані вбачається, наприклад, концепція
творчих сновидінь [див., напр.: 5]. Ще одним витоком юнгіанської
психотерапії є сендплей – метод дитячої терапії з використанням
пісочниць і великого набору мініатюрних іграшок, за допомогою яких
дитина є творцем “пісочного світу”.

U

o

oe

???????????незу [2]. Всі діти генії, тому що вони ще не знають, що вони
чогось не можуть. Це час появи креативного “Маленького Професора” (як ми
казали – першого Дорослого его-стану). Потім батьки дитини, педагоги (та
інші Батьківські фігури) постараються їм “допомогти” побачити і
зрозуміти свої обмеження. Життя ставить їх “у рамки”, “обрізує крила”.
Існує жарт про те, як Альберт Эйнштейн на запитання про те, як йому
вдалося відкрити теорію відносності нібито відповів: “Всі знали, що
цього не може бути. Я виявився настільки необізнаним, що не знав цього”.

Психологічні проблеми дуже тісно зв’язані зі сценарними заборонами, а
сценарні заборони – основна причина обмеження креативності людини. Адже
основа всіх сценарних заборон – це обмеження спонтанності, заборона
неординарних, незвичних, “неправильних” форм активності людини (власне
її творчості). Це робить проблему розвитку креативності виховання
дитячої творчості надзвичайно важливою не лише в плані розвитку
особистості й в плані її гармонізації, запобігання та подолання багатьох
психологічних та психіатричних проблем.

Цікавим вбачається розгляд проблеми креативності та психологічної
допомоги з точки зору концепції рольових конфліктів. Людина завжди у
своїй поведінці враховує рольові (суспільні) очікування, тим більше чим
краще вона соціалізована, адаптована, нормативна. Суспільство очікує
“нормальної” поведінки, а креативна поведінка часто виходить за межі
норми, може здатися дивною і зазнати критики. Людина боїться критики, а
тому не використовує всі ресурси власної креативності. Страх критики (в
дитинстві – це страх осуду батьків) – це ще одне джерело психологічних
проблем дорослої людини і одночасно є причиною блокування творчого
потенціалу.

Часто говорять, що креативність, високі показники творчості, пов’язані з
психічними захворюваннями, зокрема – з шизофренією. Але такі випадки
можна легко пояснити механізмом рольового конфлікту, згідно якого
шизофренік, що демонструє високі показники творчості, відрізняється від
здорової людини не більш високим творчим потенціалом, а тим, що в нього
не працюють механізми соціального контролю (і критики), він не відчуває
осуду соціуму, тому що не знаходиться з ним у достатньому контакті.

Висновки: Можна вважати беззаперечним, що розвиток креативності
особистості, розкриття його творчого потенціалу, з одного боку, і
розв’язання людиною своїх психологічних проблем (що може бути пов’язане
з психологічною та психотерапевтичною допомогою) з іншого боку – це дві
складові одного процесу – самореалізації особистості. Недаремно
психотерапевтичні технології дуже тісно пов’язані з технологіями
особистісного зростання. Це фактично є єдиним процесом, і в сучасних
методологічних обґрунтуваннях предмету психотерапії між ними не
проводиться чіткого розмежування.

Морено писав ще в 1934 році у своїй книзі “Хто виживе?”: “Істинно
терапевтичний метод повинен мати своєю метою нітрохи не менше, ніж все
людство” [14]. В своїй практичній діяльності Морено ніколи не
обмежувався особистістю і спрямовував свою увагу на групи людей і соціум
у цілому. Завдяки створеному ним методі соціодрами він прагнув
розв’язувати складні соціальні проблеми і оздоровлювати все суспільство.

Морено мріяв про креативну революцію в суспільстві. Він народився у 19
столітті, створив свою психотерапевтичну систему у 20 столітті, але
вважав, що 21 століття, яке він ніколи не сподівався побачити, належним
чином сприйме його ідеї та погляди. Можливо час його ідей ще не настав,
але вони не такі вже й утопічні, і я сподіваюся, що всі ми станемо
свідками, як креативність та розвиток творчості стане могутнім джерелом
особистісного росту людини і психологічного здоров’я суспільства.

Література:

Бурно М. Е. Терапия творческим самовыражением. – М.: Медицина, 1989. –
304 с.

Горностай П. П. Культурная среда и развитие талантов // Обдарована
особистість – пошук, розвиток, допомога: Матеріали доп. та повід. на
Міжнародній наук.-практ. конф-ії. – К.: Гнозис, 1998. – С. 104-108.

Горностай П. П. Личность и время: Творчество как переживание //
Психодрама и современная психотерапия. – 2003. – № 4. – С. 18-26.

Жизнь как творчество / Отв. ред. Л. В. Сохань, В. А. Тихонович. – К.:
Наук. думка, 1985. – 302 с.

Криппнер С., Диллард Дж. Сновидения и творческий поход к решению проблем
/ Пер. с англ. – М.: Изд-во Трансперсонального ин-та, 1997. – 256 с.

Морено Дж. Театр спонтанности: Пер с англ. – Красноярск, Фонд Мент.
Здоровья, 1993. – 125 с.

Морено Я. Психодрама / Пер. с англ. – М.: Апрель Пресс, ЭКСМО-Пресс,
2001б. – 528 с.

Роджерс Н. Творчество как усиление себя // Вопросы психологии.- 1990.- №
1.- С. 164-168.

Стюарт Й., Джойнс В. Основи ТА: Транзакційний аналіз: Пер. з англ. – К.:
ФАДА, ЛТД, 2002. – 393 с.

Франкл В. Человек в поисках смысла: Сборн.: Пер. с англ., нем. – М.:
Прогресс, 1990. – 368 с.

Холмс П., Карп М. Вдохновение и техника // Психодрама: вдохновение и
техника / Под ред. П. Холмса, М. Карп. Пер. с англ. – М.: Класс, 1997. –
C. 17-24.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020