.

Інформаційне забезпечення виборчої кампанії (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
220 1186
Скачать документ

Реферат на тему:

Інформаційне забезпечення виборчої кампанії

Виборчі кампанії, а вірніше, виборчі технології, «покликані зробити
заплановані результати», як-от забезпечити «обрання» того або іншого
кандидата. Ця ціль досягається через створення і корекцію установок,
емоцій і поведінку різноманітних груп електорату.

У літературі виділяють два типи політичної пропаганди: м’який і
жорсткий. Перший тип спрямований на еволюційне перетворення існуючої
системи психологічних настанов, стереотипів і т. ін., другий – на
докорінну перебудову цієї системи1. У виборчій кампанії переважно
застосовують м’які, але сильнодіючі методи, це пов’язано в першу чергу з
короткоплинністю кампанії2.

Перш ніж розглянути методи пропаганди і контрпропаганди у виборчій
кампанії коротко ознайомимося з основними підходами до вирішення
завдання.

Закони сприйняття та обробки інформації людиною досить універсальні.
Завдання пропагандистської кампанії – сформувати соціальну установку
електорату. Соціальний технолог вивчає доступні характеристики виборця –
його соціальне середовище, загальну піддатливість переконанню,
установки, що активізуються комунікативним актом тощо, – й залежно від
результатів аналізу конструює повідомлення. Ефективність повідомлення
визначається вдалим вибором форми, аргументації, каналу передання,
врахуванням ситуативних характеристик, підбором комунікатора, що
належить до такої групи й виконує таку соціальну роль, яка не конфліктує
з установками реципієнта.

Пропагандисти не прагнуть змусити людину свідомо аналізувати інформацію,
вони радше апелюють до підсвідомості й намагаються викликати реакцію на
тілесному рівні.

Сучасна пропаганда оперує образами а не інформацією. Чим емоційніші, тим
дієвіші повідомлення, тому що запам’ятовуються ті, від яких залишається
враження. Емоційно забарвлена інформація залишається в пам’яті надовго,
можливо, на все життя.

Ефективні техніки переконання та пропаганди базуються на роботі з правою
півкулею мозку, яка відповідає за образне мислення та уяву.

Активно у пропаганді використовують властивості межових станів
свідомості. Найефективнішими при цьому є техніки, які використовують
вплив на тіло. На ефекті тілесного впливу побудована робота з
послідовниками культів, учасниками мітингів та страйків, аудиторією
рок-концертів та спортивних змагань.

Цим зумовлена популярність розміщення реклами в концертах, залучення
музикантів до передвиборчих кампаній та екологічних програм.

Розглянемо основні методи пропаганди і контрпропаганди у виборчій
кампанії.

«Використання авторитетів (груп впливу)». Метод полягає у використанні
авторитетних, відомих для цільової аудиторії людей або груп. Даний метод
є одним із найпоширеніших в практиці виборчих кампаній. Наприклад, у
ході виборчої кампанії мера міста Києва в 1999 відома співачка Софія
Ротару виступала на підтримку Г. Суркіса, а відомі спортсмени – боксери
Володимир і Віталій Клички виступили на підтримку О. Омельченка.

«Стверджувальні заяви». Метод полягає в поширенні різноманітних
тверджень у якості самоочевидних, таких що не потребують доказів. Ці
твердження можуть бути як достовірними, так і ні. На основі даного
методу побудована велика частина пропаганди.

«Станьте на бік переможців». У даному методі експлуатується бажання
людей бути на боці переможця, аудиторія переконується в необхідності
діяти так, щоб виявитися «на боці переможців», бути «як усі». У виборчій
кампанії метод часто використовується у виді таких пропагандистських
тим: «Кандидат N – кандидат номер один» або «Кандидат N – кандидат
переможець», а також у закріплення теми «Все рівно переможе N». У
президентській кампанії 1999 року на боці Л. Кучми виступили відомі
люди: астролог Павло Глоба і психотерапевт Кашпировський, які в
безапеляційній формі заявили, що Президентом буде Л. Кучма.

«Спрощення проблеми». Суть методу «спрощення» полягає у зведенні
складних соціальних, політичних, економічних або військових проблем до
простих інтепретацій, що відповідають інтересам тих, хто веде
пропаганду. Наприклад, у президентській кампанії 1999 року переважна
більшість кандидатів у президенти у всіх проблемах і негараздах
звинувачували діючого Президента.

«Вибірковий добір інформації». Суть методу полягає в спеціальному доборі
тих фактів, що є більш вигідними для однієї із сторін. Хоча, як
стверджують дослідники, факт – не пропаганда. Пропаганда – це
інтерпретація факту3.

«Використання залякуючих повідомлень і тем (з метою пропаганди)». Теми і
повідомлення, що лякають є одними з найефективніших засобів впливу на
цільову аудиторію. Ефективність методу залежить від сполучення таких
компонентів: загроза, рекомендації як уникнути загрози, впевненість
аудиторії в спроможності виконати рекомендації. Класичний приклад –
президентська виборча кампанія Б. Ельцина у 1996 році, яка пройшла під
гаслом: «Голосуй – бо програєш».

«Використання ціннісних слів і понять» (стосовних до основних цінностей
суспільства). Метод полягає у використанні емоційно інтенсивних слів, що
відносяться до основних цінностей, що є переконливими без додаткової
інформації, і кореляції їх із необхідними ідеями або людьми. Даний метод
апелює до таких почуттів, як любов до країни, дому, свободи, гордість
батьківщиною і т.д. Для США в набір емоційно зафарбованих слів, входять
такі поняття, як цивілізація, християнство, демократія, патріотизм, дім,
сім’я, діти, материнство, наука, медицина, здоров’я, любов, світ, щастя
і т.д. Наприклад, на виборах президента Франції в 1974 p. одним із гасел
було «Ф. Мітерран – Президент для усіх французів». Аналогічне гасло
використовувалося під час виборчої кампанії Президента РФ Б.Н. Єльцина;
«Б. Єльцин – Президент усіх росіян».

«Такий же, як усі ми». Метод полягає в тому щоб підняти довіру цільової
аудиторії, забезпечуючи ідентифікацію тієї або іншої людини або групи з
цільовою аудиторією. Аналогічно у ВК найважливіше значення має імідж
кандидата, причому всякий разом імідж повинний відповідати даної
цільової аудиторії. Наприклад, у ході виборчої кампанії Л. Кучми
використовувалися телевізійні ролики з фотографіями його дитинства,
студентства, початку трудової діяльності («такий же, як усі ми»).
Стандартним прийомом є зйомки і фотографії кандидата в сім’ї, із дітьми,
на природі, розповідь про хобі і т.д.

«Використання залякуючих повідомлень і тем» (із метою контрпропаганди).
Контрпропаганда у виборчій кампанії використовуючи цей метод, має на
меті зобразити обрання того або іншого кандидата в якості загрози для
життя, безпеки і добробуту громадян, стабільності соціальної системи,
суспільства і т.п. Так, у президентській виборчій кампанії – 96 у Росії,
на передодні другого туру голосування, прибічники президента Б. Ельцина,
з метою утримати людей від голосування за голову КПРФ – Г. Зюганова,
випустили на телеекрани фільми, в яких показувалась жорстокість перших
років становлення радянської влади, репресії ЗО – 40-х років та інші
неподобства, які здійснювались під керівництвом КПРС. Головна мета
полягала в тому, щоб донести до свідомості громадян, що в разі перемоги
кандидата від комуністичної партії все це знову повториться.

«Загострення уваги». Цей метод багато в чому подібний із методом
«спрощення, проблеми». Складні ідеї, події або дії супротивника
зводяться до вразливого для супротивника аспекту. Так, створення
«каневської четвірки» опоненти нейтралізували таким аспектом, як
несумісністю лівих ідей О. Ткаченка з правоцентриськими поглядами Є.
Марчука.

«Невизначені вислови і натяки, що несуть негативне забарвлення». При
використанні даного методу аудиторії пропонується можливість самій
знаходити власні інтепретації. Використовується проти окремих людей,
груп, ідей і експлуатує суспільні стереотипи і латентні підозри. У
виборчій кампанії використовується у формі: «Ну, ви розумієте, на що
звичайно живуть такі чиновники, як N». Зазначимо, що дана ремарка зараз
особливо дієва, тому що в українських і зарубіжних ЗМІ дуже багато
говорять про корупцію у владних структурах України.

«Відволікаюча пропаганда». Метод складається у відволіканні і переносі
уваги цільової аудиторії з тем пропаганди супротивника на інші теми.
Наприклад, інформація про війну в Чечні, терористичні акти в Москві на
фоні миру і стабільності в Україні додавало дивіденти українським
керівникам.

«Перенос несхвалення і негативного образу». Метод «переносу несхвалення»
полягає в створенні несприйняття цільовою аудиторією осіб, дій або ідей
через демонстрацію тих груп, що схвалюють дані ідеї або дії, підтримують
цю персону, але відносяться до числа тих, що мають низьку довіру, яких
бояться, ненавидять або нехтують і ін. Якщо група, що підтримує певну
політику, відноситься до числа підозрілих, зневажуваних або таких, що не
викликають довіри, інші групи можуть змінити свою позицію. Метод
«переносу негативного образу» полягає в проекції негативних якостей
людини або якогось об’єкта, предмета або моральних цінностей
(індивідуальної, груповий, національної, патріотичної і т.д.) на іншу
людину або ідею з тим, щоб дискредитувати його.

«Наклеювання ярликів». Метод аналогічний методу «Перенос несхвалення і
негативного образу» і полягає в експлуатації забобонів і стереотипів
населення через «наклеювання ярлика» на об’єкт контрпропаганди. Ярлик
кваліфікує цей об’єкт як щось, чого аудиторія боїться, ненавидить,
відчуває відразу, знаходить підозрілим або небажаним і т.п. Метод
знаходить саме широке застосування в практиці пропаганди. Наприклад, в
Україні 90-х р.р. використовувалися такі «ярлики», як «червоні
директори», «олігархи», «буржуазія» і ін.

«Псевдологічні висновки». Метод полягає у використанні неправильних
логічних висновків. Наприклад, на основі факту про підтримку кандидатом
ідеї про збільшення втручання держави в економіку і той факт, що
комуністи виступають за втручання в економіку, робиться «висновок, що
кандидат – комуніст. У якості різновиду методу виступає його спільне
використання з методом «вибірковий добір інформації», коли логічні
висновки робляться на основі спеціально обмеженого масиву інформації. У
виборчій кампанії особливо часто використовується при проведенні
різноманітних соціологічних опитуваннь, розвитку і підтримці
контрпропагандистських тем і т.п. Наприклад, соціологічні опитування,
які проводяться з допомогою Інтернету і оприлюднюються певними засобами
інформації не є показовими для всього нашого суспільства, тому що доступ
до інформаційною мережі має малий відсоток людей у нас у країні, і тому
вони швидше носять пропагандиський характер.

Однієї з основних тенденцій сучасних виборчих кампаній є збільшення
необхідних ресурсів, термінів ведення, збільшення складності і
«наукоємкості» виборчих технологій. У ході проведення виборчої кампанії
використовуються знання з області психології, соціології, лінгвістики й
інших областей науки.

Очевидно, необхідно визнати, що існування і розвиток різноманітних
методів впливу на суспільну думку повинно врівноважуватися наявністю
відкритої інформації про їхнє існування і принципи роботи.

Список використаної літератури:

1. Литвиненко О. Масова свідомість: використання жорстких
пропагандистських технологій у Російський Федерації (1985-1998р.р.). //
Нова політика. -1998. – № 4. – С. 29.

2. Горин С. Гипнотический й НЛП-подход в политической рекламе и
пропаганде. // Виборчі технології. Збірник матеріалів / Упорядник
В.Ціон. – К.: TV НОВИНАР, 1998. – С. 18 – 35.

3. Горин С. Гипнотический й НЛП-подход в политической рекламе и
пропаганде. // Виборчі технології. Збірник матеріалів / Упорядник
В.Ціон. – К.: TV НОВИНАР, 1998. – С. 18 – 35.

4. www.politik.org.ua

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020