РЕФЕРАТ
На тему:
Факторний аналіз будови тіла у зв’язку
з психічними особливостями
людини. Дж.Таннер
Ідеї Дж.Таннера щодо характеристики конституції тіла у зв’язку з
психічними особливостями людини викладені ним у колективній монографії
“Біологія людини”. Серед її авторів виступають також Дж.Гаррісон,
Дж.Вайнер, Н.Барнікот. Сам Таннер у розділі “Ріст організму і
конституція” виклав результати своїх пошуків, порівнюючи їх з
дослідженнями інших авторів, що розробляли цю проблему. У зв’язку з
конституціональним дозріванням було досліджено кореляції довжини і ваги
тіла, розвитку зубів, зовнішньої форми тіла і статевого дозрівання.
Таннер вважає, що класифікація за допомогою факторного аналізу
безпосередньо випливає із кількісного, вимірювального підходу до
визначення будови тіла людини. Факторний аналіз тлумачиться Таннером як
галузь багатобічного статистичного методу, яка використовується для
зведення багатьох корелюючих між собою вимірювальних ознак до невеликої
кількості головних факторів, що визначають основну долю мінливості
первинних вимірювань. Таннер аналізує фактори облічні, які корелюють між
собою, та ортогональні, або незалежні, які обираються дослідником
виходячи з наукового завдання. Як вихідний пункт дослідження Таннер бере
таблицю коефіцієнтів кореляцій для групи десяти або більше вимірювальних
ознак.
Таннер спочатку виділяє загальний фактор розміру тіла, а далі — кілька
групових факторів. Спираючись на ці засади, він подає класифікацію
будови тіла у вигляді ортогональних розподілених групових факторів в
результаті застосування факторного аналізу (див. схему на с.170).
Таннер зауважує, що запропонована ним схема дає дещо спрощене уявлення
про конституцію тіла, тому він далі ще додає фактори розміру і форми
голови, кисті й стопи. Автор визначає фактори як статистичні величини,
не пов’язані безпосередньо з генетичними і фізіологічними механізмами.
Таннер висловлює сподівання, що багатомірний статистичний аналіз
слугуватиме основою подальшого розвитку класифікації і розуміння
фізичних відмінностей. Він також з’ясовує зв’язок тканинних компонентів
і характеру будови тіла.
В основу класифікації будови тіла Таннер пропонує покласти кількісні
відмінності у структурі тканин. Мова йде про кількісну різницю у
структурі тканин, зокрема про відносний зміст жирової, м’язової і
кісткової тканини у різних індивідів. Деякі чисто зовнішні ознаки,
наприклад, загальний розмір тіла, можуть не залежати від структури
тканин. Проте форма і структура обов’язково пов’язані: гладка людина
завжди буде мати округлі риси. Людина з розвиненою мускулатурою ніколи
не буде здаватись тендітною і довготелесою. Для кожної окремої тканини
співвідношення між структурою і формою більш незалежні: у людини з
певним процентом кісткової тканини можуть бути довгі ноги і короткий
тулуб, і навпаки — короткі ноги і довгий тулуб.
Таннер далі спеціально досліджує зв’язки будови тіла з фізіологією,
патологією та поведінкою. Робиться припущення, що різниця у структурі та
функціях центральної нервової системи пов’язана з будовою тіла. Також
припускається, що від будови тіла залежать досить стабільні фізіологічні
функції, які не змінюються роками.
Було встановлено, що у високих індивідів з чітко вираженим єктоморфним
компонентом секреторна активність щитоподібної залози підвищена. У
кремезних індивідів артеріальний тиск трохи вищий, ніж у високих і
тонких. Час реакції зменшується зі збільшенням ступеня ектоморфії.
Схильність до хвороб також залежить від будови тіла. Дослідження
показали, що туберкульоз легенів певною мірою пов’язаний з
конституційними відмінностями. Це хвороба, характерна для ектоморфного
типу будови тіла. Правда, первинна інфекція не залежить від цього типу,
проте наступне поширення збудника в організмі, й поява через кілька
років клінічних симптомів захворювання за однакових умов життя значно
частіше спостерігаються у високих людей з відносно малою вагою, ніж у
кремезних.
Інфаркт міокарда частіше трапляється у людей з великою вагою відносно
зросту. Мабуть, тут має вплив надмірний розвиток жирової та м’язової
тканини. Причини захворювання можуть бути і фізіологічними, і
соціальними. Індивіди мезоморфного типу частіше перебувають в таких
умовах, які сприяють розвитку коронаротромбозу, зокрема в умовах стресу.
З певною будовою тіла пов’язаний також діабет. У хворих на пізню форму
діабету більше виражений ендоморфний характер тіла, ніж у хворих на
ранню форму. В літературі є дані про те, що випадки ракових захворювань
частіше трапляються у брахітипів, ніж у лонгітипів.
Психічні захворювання більш чітко пов’язуються з будовою тіла.
Шизофренія корелює з високим ектоморфним компонентом;
маніакально-депресивний психоз властивий людям із низьким рівнем
ектоморфіну і високим мезоморфним і ендоморфним компонентами; до параної
більш схильні мезоморфні типи. Неврози частіше виникають у осіб з
підвищеним ступенем дисплазії. Істерія і депресія більш типові для
мезоморфного та ендоморфного типів, симптом тривоги і страху — для
еісгоморфного типу. Каузальний характер цих залежностей ще мало
вивчений. Таннер висуває припущення, що у більшості випадків будова тіла
є фенотішіпім вираженням генного комплексу, що впливає на пенетрантність
і експресивність окремих генів, які визначають схильність до певних
захворювань.
Свої міркування про конституційні характеристики людини Таннер завершує
дослідженням теми “Будова тіла і поведінка людини”. Коефіцієнт інтелекту
залишається відносно стабільним, але він дуже мало корелює з будовою
тіла. Проте темперамент уже виявляє таку кореляцію. Це стосується і
властивостей особистості, що виражаються в її поведінці.
Таннер піддав критиці класифікацію Шелдона та її підстави, висуваючи
вимоги досліджувати генетичну основу компонентів темпераменту. Таннер
пропонує будувати дослідження так, щоб психолог і спеціаліст із
соматотипів працювали окремо, причому психолог має користуватися лише
записами бесід з піддослідним і не мати уявлення про характер будови
його тіла. Дотримання цієї вимоги дає можливість далі підтвердити
правильність гіпотези щодо наявності у людини того або іншого
темпераменту, узгодженого з певною будовою тіла.
Таннер викладає дві теорії походження зв’язку між будовою тіла і
темпераментом. Одна теорія пояснює це дією клейотропних, або тісно
зчеплених, генів, друга — впливом середовища на ранніх етапах розвитку
людини. Згідно з першою теорією, гени контролюють як будову тіла, так і
розвиток людини та ендокринної системи, які визначають темперамент. Інша
теорія вказує на існування окремих генів для кожної ознаки, які. проте,
тісно пов’язані між собою. За другим підходом, дитина, що має досить
чітко визначену мезоморфію, дізнається, що вона сильніша за інших і може
їх перемогти. Так формуються підстави, щоб ця дитина звикла виділятися
серед своїх однолітків. Таннер вважає за можливе сполучити ці дві
теорії, висуваючи думку про те, що генетичні засади можуть реалізуватися
лише за наявності відповідних умов.
Згідно зі своїм темпераментом (характером) люди обирають свій життєвий
шлях та способи реагування на світ, коли надається перевага тим або
іншим цінностям. Таннер, досліджуючи різні професіональні групи, дійшов
висновку, що люди, які зайняті дослідницькою роботою, незалежно від
їхньої заробітної платні (маються на увазі можливості харчуватися),
більш високі й худі, ніж ті, що працюють на виробництві. Водій –
“далекобійник” і пілот відрізняються від інших більш високим мезоморфним
компонентом. Мабуть, не слід посміхатися, почувши від Таннера, що
студенти Гарвардського університету, які вивчають природничі і соціальні
науки, характеризуються здебільшого атлетичною будовою тіла порівняно з
майбутніми мистецтвознавцями та філософами; для майбутніх інженерів,
медиків і стоматологів характерною є більш виражена мезоморфія, але
менше виражена ектоморфія, ніж для фізиків і хіміків. Різні види
діяльності вимагають і сили, і ризику, і рішучості, але мета, заради
якої реалізується така енергія, має бути різною стосовно того або іншого
випадку. Таннер зауважує, що енергія і сила індивідів соматотонічного
типу — така ж уроджена ознака, як і інстинкт. Соматотонія може бути
такою ж інстинктивною, як і сексуальна активність, але такою, що більше
піддається впливу культури.
За всієї наукової дотепності Таннера він, утім, не звертає уваги на те,
що, зокрема, фахівці природничих або гуманітарних наук мають серйозні
розходження у своїх світоглядних установках. Філософи гедонічного
напряму, зокрема Лаліетрї, завжди на своїх портретах (див.: К.Лафатер.
”Фізіогномічні фрагменти”) мають більше пікнічних рис, ніж філософи
суто ідеалістичного спрямування. Справа не тільки в заняттях тією або ж
іншою дисципліною, зокрема філософією або архітектурою, а в тому, яку
світоглядну або фахову установку сповідують ті чи інші творці. Філософи,
як і архітектори та живописці, дотримуються зовсім протилежних
спрямувань: архітектура або протиставляється природі, або ж підкреслює
її самостійність, філософ як оптиміст чи песиміст тощо.
В цілому Таннер, порівняно з Шелдоном, більш помірковано говорить про
кореляцію між тілесною конституцією і психічними рисами людини. Питання
про таку кореляцію він у цілому залишає відкритим і ставиться до нього
дуже обережно. Адже спостереження за друзями і близькими людьми можуть
віддаляти від об’єктивної позиції. Проте, зауважує Таннер, повсякденний
досвід примушує нас повірити в існування того загального зв’язку між
будовою тіла і психологічною поведінкою людини, який було встановлено
Кречмером і Шелдоном.
Таннер підкреслює, що у свідомості панують стереотипи сприймання людини,
які тонуть у минулому історії. Він цілком резонно зауважує: “Важко
уявити собі, щоб Лорен і Гарді, зберігаючи свій минулий образ,
помінялися б характерами, так само, як не можна уявити Фальстафа
Мефістофелем, а Скруджа Піквіком. Ми не можемо уявити собі Христа схожим
на Будду. Очевидно, наше мислення несе стереотипний образ, що пов’язує
воєдино будову тіла і поведінку. Цей стереотип сформувався у Середні
віки або ще раніше і з того часу істотно не змінився. Можливо, це лише
плід колективної фантазії, і все-таки більш вірогідно шукати його витоки
на твердому ґрунті біології людини”.
Література.
Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург,
1998.
Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995.
Т. 1.
Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о
месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
