.

Дитячо-батьківські стосунки як чинник ставлення молоді до Бога (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
232 1913
Скачать документ

Реферат на тему:

Дитячо-батьківські стосунки як чинник ставлення молоді до Бога

На основі емпіричного дослідження проаналізовано ретроспективне
уявлення осіб юнацького віку щодо ставлення до них їхніх батьків;
визначено особливості ставлень осіб юнацького віку до Бога; виявлено
взаємозв’язки між уявними відносинами молоді з батьками в період до
дванадцяти років з їх ставленням до Бога.

Постановка проблеми

В юнацькому віці найбільш активно відбувається формування власної
ідентичності. Саме в цей період хлопці і дівчата формують цілісний образ
свого „Я”, віднаходять для себе пріоритетні цінності, визначають свою
приналежність до тих чи інших релігійних течій, створюють певний образ
Бога та ставлення до Нього, враховуючи Його абстрактність,
одухотвореність та нематеріальність. Юнаки і юнки вже досить самостійні
у своїх релігійних поглядах, уявленнях та переконаннях [4]. Проте, як
саме відбувається процес становлення таких уявлень психологічна наука ще
достеменно не з’ясувала.

Відомо, що релігійність, релігійні уявлення, знання з релігійної
тематики дитина вперше одержує в сім’ї. Діти, незважаючи на те, в
релігійному чи атеїстичному середовищі зростають, в певний момент свого
життя стають дотичними до того змісту, що криється за словесними
символами „Бог”, „Небо”, „гріх”, „Христос” тощо, оскільки чують їх або
від батьків, або від друзів, або отримують інформацію від ЗМІ, яка у
будь-якому випадку не оминає дитячої свідомості і обов’язково знаходить
у ній певну, насамперед оцінкову, реакцію-відповідь. Тому у людини завше
існують ті чи інші релігійні уявлення та містяться конкретні образи,
розуміння і потрактування Бога чи інших релігійних постатей [3, с. 48 –
50].

Уявлення про Бога залежать, безперечно, від тих знань, якими володіє
дитина і які отримує від батьків, вчителів, друзів [2, c. 942]. Проте
існує й інший компонент у вихованні, який впливає на характер і образ
Бога в свідомості дитини – це поведінка батьків та їх стосунки з
дитиною. Дитина витворює собі образ Бога на основі, в першу чергу,
людей. Здебільшого „взірцями” є батьки. Діти схильні проектувати риси
свого батька [1, с. 456], матері [1, с. 459], родичів [1, с. 793] на
Бога.

Початок інтенсивних психологічних досліджень щодо формування релігійних
уявлень зініціювала творчість З. Фройда. Так, він вважав, що образ Бога
формується на зразок уявлень про батька, і особисте ставлення до Нього
(Бога) зумовлене ставленням до тата. Цей образ (Бога) є суб’єктивним і
досить змінним [8]. Таку залежність згодом підтвердило багато
дослідників емпіричним шляхом. A.-М. Різзуто [5, с. 110, 161 – 164]
наводить приклад з досліджень взаємозв’язків уявлень про Бога і про
батька. Так, одна з опитаних, 22-річна студентка, на запитання „Як
уявляєш Бога” та „Які відносини у дитинстві мала зі своїм татом” описує
Бога: „…ніколи б не змінила своєї думки про те, що Бог існує, я завжди
його любила і любитиму. Думаю, Він великий і всемогутній, бо допоміг у
важких хвилинах мого життя”; описує батька: „…з усіх членів сім’ї його
любила найбільше. Був доброю людиною. Не замінила б його нізащо. Він був
просто ангелом, ніколи нікому не перечить”; Бог: „…ніколи не почувалася
далеко від Нього, завжди відчуваю його присутність”; батько: „…завжди
поруч – вдома або біля дому”; Бог: „…думаю, Бог сприяє мені у реалізації
моїх потреб…”; батько: „…тато багато працював на благо нашої сім’ї”.

У наведеному прикладі яскраво проглядається позитивне ставлення дівчини
до тата і також позитивне ставлення до Бога. Більше того, бачимо, що
відбувається проекція не лише абстрактних характеристик (добрий,
милосердний), а навіть і суто побутових функцій і успішність їх
реалізації батьком на усвідомлення турботи і опіки Бога до самої
дівчини.

Це лише одиничний приклад, на який спиралося чимало авторів, цитуючи
його в підручниках з психології релігії, що виходили друком за кордоном.
Факт проекції рис батька на образ Бога неодноразово [3; 5] перевірявся і
щоразу підтверджувався на значних групах досліджуваних; проте існуючі в
психології дослідження стосуються здебільш релігійних уявлень в дітей.
Що ж до пізнішого етапу особистісного розвитку, особливо коли вплив
батьків на дітей перестає бути домінантним (це стосується підліткового і
юнацького віку), то немає достатньої кількості досліджень, які показали
б, що відбувається у сфері релігійних уявлень та переживань на вікових
етапах 11 – 15 та 16 – 19 років, наскільки тут є значними відносини з
батьками для формування того чи іншого типу ставлення до Бога.

Теоретичний аналіз проблеми До питання впливу ставлення дітей до своїх
батьків на формування розуміння і ставлення до Бога зверталось багато
авторів. Зокрема, З. Фройд вважав, що релігійність, уявлення про Бога,
релігійні образи є вимислені й утворені самою людиною засоби, які
повинні допомогти тоді, коли людину охоплює почуття меншовартості і
усвідомлення свого безсилля перед Всесвітом. Образ Бога, який витворює
для себе кожна людина, – це узагальнений образ Всесильного батька, який
здійснює опіку над дитиною, і саме Він повинен дати дорослій людині
почуття безпеки, захисту, яке дуже схоже на те почуття, що його отримує
дитина, яка перебуває під опікою люблячого й дбайливого тата [8].

Погляди А.-М. Різзуто є продовженням поглядів З. Фройда про роль батька
у формування в дитини (особливо хлопця) образу Бога. Найістотнішими
розбіжностями поглядів З. Фройда і А.-М. Різзуто є те, що формуванню
образу Бога у свідомості дитини варто завдячувати не лише батькові
дитини (його оцінці дитиною), а й найближчому соціальному середовищу.
А.-М. Різзуто стверджує, що матір, бабуся чи дідусь, родичі, вихователі,
опікуни можуть мати такий же вплив на формування образу Бога та
релігійних уявлень особистості, яка розвивається, як і батько [5, с. 186
– 191]. В Україні подібних досліджень практично не проводилося.

Враховуючи це, ми провели дослідження, в якому прагнули визначити, чи
справді впливають на ставлення осіб юнацького віку до Бога їх стосунки з
батьками, які домінували у них тоді, коли юнаки і дівчата були дітьми 6
– 12 років. На думку польського богослова і психолога В. Прежини [4],
саме в молодшому шкільному віці відбувається формування в свідомості
дитини образу Бога, який залишиться у неї, щоправда, з незначними
видозмінами, зумовленими індивідуальним життєвим досвідом, аж до
дорослого віку.

Мета дослідження Метою праці є дослідити, яким чином спогади про
дитячо-батьківські стосунки відображені у ставленні молоді до Бога.

Основні завдання, які постали перед нами у зв’язку із задекларованою
метою дослідження, є: 1) з’ясувати ретроспективне ставлення юнаків і
юнок щодо своїх відносин з батьками; 2) виявити можливі взаємозв’язки
між ставленнями до Бога осіб юнацького віку та їх ретроспективними (до
12-тирічного віку) оцінками ставлень до них і батьків.

Ми припустили, що ставлення молоді до Бога зумовлене впливами, які
хлопці і дівчата, в їхній суб’єктивній оцінці, зазнали ще у період свого
дитинства (у віці 6 – 12 років).

Опис групи досліджуваних В ході дослідження було опитано 102 молодих
людей віком 16 – 19 років, серед яких було 40 хлопців та 62 дівчини. Усі
досліджувані були студентами 1 – 2-х курсів вищих навчальних закладів
Львова: 43 – студенти Львівського національного університету ім. І.
Франка; 36 – студенти Львівської академії друкарства; 23 – студенти
Національного університету „Львівська політехніка”. У дослідженні взяли
участь лише студенти з повних сімей, коли батько, матір та юнак (юнка)
проживають разом.

Використані методики В дослідженні ми використовували методику Є.
Шимолона і методику А. Рое та М. Сігельмана.

Методика „Skalа leku i fascynacji” – „Шкала страху та захоплення” [6]
створена польським психологом Є. Шимолоном. Включає в себе три шкали:
„Синівство”, „Невільництво” та „Захоплення”. Охоплює 30
запитань-тверджень. Методика розрахована на дослідження релігійних
уявлень, починаючи з підліткового віку. Вона побудована на твердженні,
що образ Бога в свідомості людини є структурою багатовимірною. Серед
таких структур Є. Шимолон виокремлює „страх”, „захоплення” та
„невільництво”. Шкала „Синівство” демонструє ставлення людини до Бога як
до батька. Шкала „Невільництво” дає змогу визначити відчуття людини себе
самої перед Богом як цілком залежної, „маленької”, несамостійної та
слабкої істоти, кожна дія чи думка якої перебуває під контролем та
оцінкою Бога. Шкала „Захоплення” відображає високий рівень поваги до
Бога (без страху), наявність здивування перед Його величчю та неземною
красою.

Методика А. Рое та М. Сігельмана призначена для відображення
ретроспективних уявлень про відносини з батьками у віці до 12-ти років і
розрахована на дослідження осіб юнацького віку (від 16 до 21 року) [7].
Вона включає 100 запитань, об’єднаних у два блоки. Блок „А” спрямований
на дослідження ставлень до матері, блок „В” – до батька. Методика
охоплює п’ять шкал: „Любов”, „Вимоги”, „Опіка”, „Відкинення”,
„Ліберальність”. Шкалa „Любов” дає змогу оцінити уявне емоційне
ставлення матері чи батька до свого сина чи доньки, виражає прийняття
дитини, позитивні стосунки з нею. Шкала „Вимоги” оцінює міру контролю
над дитиною, обов’язковість виконання нею тих чи інших правил чи
завдань. Шкала „Опіка” передбачає оцінку турботи батьків про дитину,
розуміння її потреб. Шкала „Відкинення” протилежна до любові і
характеризує наявність у дитини відчуття власної непотрібності своїм
батькам, виражає відстороненість батьків від переживань своїх дітей.
Шкала „Ліберальність” показує ступінь свободи і самостійності, наданий
батьками своїм дітям, лояльність у ставленні при допущенні дітьми певних
поведінкових огріхів.

Основні результати дослідження Провівши дослідження, ми одержали такі
результати. Типи ставлень молоді до Бога за шкалами „Синівство”,
„Невільництво” та „Захоплення” (при мінімально можливому показникові 10,
максимальному – 70) див. у таблиці 1 і діаграмі 1.

Таблиця 1

Типи ставлень молоді до Бога (за методикою Є. Шимолона)

Суттєвих відмінностей за результатами дослідження у хлопців і дівчат за
цими шкалами не виявлено. Окрім того, бачимо, що як хлопці, так і
дівчата Бога розуміють як доброго батька (відчувають себе перед Ним
„дітьми”), а найменшою мірою розглядають Його як „наставника”,
„володаря”. Пов’язуємо це, в першу чергу, з особливостями культури, адже
в християнстві (а усі досліджувані були християнами) Бог є справедливим
і милосердним.

Діаграма 1

Середні показники за шкалами „Синівство”, „Невільництво”, „Захоплення”
(за методикою Є. Шимолона)

Дитячо-батьківські стосунки у ретроспективній оцінці молоді (при
мінімальному значенні 10, максимальному – 40) відображені у таблиці 2 і
діаграмі 2.

Таблиця 2

Ретроспективна оцінка хлопцями і дівчатами своїх стосунків з батьками
(за методикою А. Рое та М. Сігельмана)

Одержані результати свідчать про відмінності між хлопцями і дівчатами за
шкалою „Відкинення батьком”: хлопці у дитинстві були більш відсторонені
від батька і більшою мірою переживали власну непотрібність, аніж дівчата
[8]. Причину цих відмінностей пов’язуємо з тим, що існує природна
прив’язаність батька більше до доньки, аніж до сина. У випадку з матір’ю
такої тенденції не простежується.

Якщо хлопці і дівчата юнацького віку, будучи дітьми, отримували
достатньо опіки від батьків, то свої відносини з Богом вони розглядають
як синівські, а самому ж Богові приписують риси турботливого і
дбайливого батька. З цього робимо висновок, що як у хлопців, так і в
дівчат справді відбувається проекція позитивних рис батька на Бога.

Чим вищі вимоги, які матір висувала до своєї дитини, тим вищий рівень
поваги до Бога у період юнацтва, тим менше страху перед Ним і більше
здивування Його величчю. Однак одночасно зростання вимог матері породжує
і відчуття своєї залежності, несамостійності і слабкості перед Богом.
Чим вищими були вимоги матері до своєї дитини, тим більш віддаленою і
значимою вона була в очах дитини. Це переживання переходить і в юнацькі
роки і з віком переноситься на ставлення до Бога: юнак чи юнка починає
розуміти Бога як величного, недосяжного, сильного (за твердженням А.-М.
Різзуто, і образ матері може впливати на розуміння Бога і ставлення до
Нього [5]).

Те ж саме стосується і вимог батька. Якщо дитина у віці 6 – 12 років
відчуває з боку батьків психологічний тиск на себе (у вигляді посилених
вимог), то в юнацькому віці вона розцінюватиме Бога як пана, володаря,
наставника, який є сильним і владним, та все ж відчуженим, відстороненим
від самого юнака (юнки).

Діаграма 2

Середні значення показників, отриманих у хлопців і дівчат за шкалами
методики А. Рое та М. Сігельмана

Використовуючи кореляційний аналіз, ми виявили, ряд взаємозв’язків між
шкалами (див. таблицю 3).

Таблиця 3

Значимі коефіцієнти кореляції між шкалами „Синівство”, „Невільництво”,
„Захоплення” та „Любов батька”, „Опіка батька”, „Вимоги батька”, „Вимоги
матері”

Отже, чим вимогливішим був батько (мати) до свого сина чи доньки в
період його (її) дитинства, тим частіше самі ж діти, але вже в юнацькому
віці, відчуватимуть себе невільниками, безвладними і цілком залежними
від Нього (Бога) істотами, оскільки вже сформувалася неусвідомлена
потреба бути від когось залежним. Це, вважаємо, і є причиною деякого
фаталістичного ставлення людей до подій, що з ними відбуваються, та до
свого життя взагалі, що часто демонструється в популярній і
широковживаній фразі „На все воля Божа…” Такою фразою людина наче
дозволяє сама собі відпускати події, які трапляються на її життєвому
шляху, на самоплин, що не завжди є корисним рішенням.

Чим більшим є розуміння дитиною того, що батько її любить, тим частіше
вже у більш дорослому віці юнак (юнка) вважатиме Бога своїм небесним
„батьком” („отцем”).

Висновки

Виходячи з результатів дослідження, можемо зробити висновок, що в
сучасної молоді розуміння Бога справді зумовлені тими впливами, яких
юнак (юнка) зазнали ще в період свого дитинства (6 – 12 років). Причому,
це не були нав’язані лекції чи бесіди, а звичайні щоденні взаємини з
батьками. Якщо дитина відчувала любов, то й у дорослому віці Бога
вважатиме добрим батьком, а якщо піддавалася виконанню обов’язків дуже
вимогливих батьків – Бога розцінюватиме як володаря, пана, який є
величним, але мало турбується про її (молодої людини) інтереси.
З’ясовано, що вимоги матері впливають на ставлення до Бога за типом
„Захоплення” (Його величчю і красою) та „Синівство” (усвідомлення перед
Ним себе як дитини, а вимоги батька на ставлення за типом „Невільництво”
(відчуття своєї нікчемності перед Ним) та „Синівство”. Отже, гіпотеза
нашого дослідження підтвердилася.

Література:

1. Степанов О. М., Фіцула М. М. Основи психології і педагогіки. – Київ:
Академвидав, 2003. – 502 с.

2. Encyclopedia psychologii. Pod redakcja W. Szewczuka. – Warszawa:
Fundacja innowacja, 1998. – 1213 s.

3. Kuczkowski S. Psychologia religii. – Krakow: WAM, 1993. – 287 s.

4. Prezyna W. Intensywnosc postawy religijnej a osobowosc. – Lublin:
Wydawnictwo KUL, 1973. – 164 s.

5. Rizzuto A.-M. The birth of the Living God: a psychoanalytic studies.
– Chicago: The University of Chicago Press, 1979. – 281 p.

6. Szymolon J. Lek i fascynacja. – Lublin: Redakcja Wydawnictw
Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego, 1999. – 121 s.

7. http://freemen.d2.cz/texty/kobierzycki1.htm

8. http://lib.ru/PSIHO/FREUD/rebenok.txt

9. http://ppw.kuleuven.be/religion/adobe/PostCriticalBelief.pdf

10. http://www.politik.org.ua

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020