.

Чинники формування психологічних проблем дитини (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
308 3803
Скачать документ

Реферат на тему:

Чинники формування психологічних проблем дитини

Сім’я є одним із основних факторів, які впливають на формування
особистості дитини. Багатьма психологічними дослідженнями показано, що
особистісні проблеми дітей – неврози, страхи, девіантна та делінквентна
поведінка тощо – значною мірою зумовлені неадекватною
дитячо-батьківською взаємодією або батьківською депривацією.

Саме тому на сучасному етапі надзвичайно важливим є дослідження
сімейно-родинних стосунків, які зазнали значних трансформацій разом із
усім нашим суспільством. Адже дослідження і на його основі своєчасна
корекція неадекватних сімейних стосунків дозволять не лише констатувати
певні проблеми, відхилення у психосоціальному розвитку дитини, але й у
багатьох випадках запобігти таким негативним формам компенсації, як
алкоголізм, наркоманія, агресивність, правопорушення, суїциди серед
неповнолітніх.

Підкреслимо, що наше дослідження не сфокусоване лише на так званих
“проблемних” сім’ях, тобто тих, що вже апріорі мають серйозні проблеми,
пов’язані, наприклад, з алкоголізмом батьків, насильством у сім’ї тощо.
Об’єктом вивчення стали сім’ї, які зверталися за допомогою психолога, а
серед них є і звичайні, і досить гармонійні, які з різних причин
переживають важкий період свого розвитку.

Відомо, що виховні позиції матері й батька у сім’ї різняться між собою.
Центральною фігурою нашого дослідження є мати, оскільки традиційно саме
їй відведено головну роль у вихованні дитини. Таким чином, вивчення
особливостей стосунків матері з дитиною, механізмів їх впливу на
формування особистості дитини, можливостей їх психокорекції є нагальною
потребою психологічної науки і практики.

Вибірка складалася з 259 досліджуваних: 127 матерів та 132 дітей віком
від 6 до 16 років. Дані щодо особистісних особливостей батьків та дітей,
характеристик їх взаємодії були отримані за допомогою наступних
психодіагностичних методик.

– ММРІ (СМІЛ), що виявляє структуру особистості, акцентуації характеру,
дозволяє прогнозувати ефективність різних психологічних впливів (для
батьків та підлітків);

– методики Шмішека, що виявляє структуру особистості, акцентуації
характеру (в дітей);

– опитувальника взаємодії батьків та дітей, що дозволяє виявити
ставлення батьків до дитини, основні стратегії сімейного виховання (для
батьків і дітей).

Приналежність до тієї чи іншої групи психологічних проблем визначалася
за допомогою додаткових методик: тесту Люшера, ЦТВ, проективних методик
(малюнок неіснуючої тварини, сім’ї, “Незакінчене речення”), бесіди.

В основу дослідження було покладено припущення про те, що особистісні
властивості матерів та дітей та особливості їхньої взаємодії пов’язані з
характером психологічних проблем дітей.

Проаналізувавши ті проблемні ситуації, з якими матері (батьки)
звертаються до психолога, ми виокремили 5 груп психологічних проблем
дітей, які є найбільш типовими у нашому суспільстві. Звичайно, всі
ситуації різняться між собою, мають різні прояви, але ми спробували
узагальнити їх, щоб зробити упізнаваними та окреслити можливі шляхи
роботи з проблемами. Дана класифікація не є принципово новою, вона
розроблена на основі аналізу робіт з вікової психології, патопсихології,
психології особистості і є більш узагальненою.

Група 1. Поведінкові розлади.

До даної групи відносяться 3 категорії проблем, що виділені у різних
класифікаціях: проблеми агресивності, порушення нахилів, руйнівна
поведінка. Тут мова йде про ситуації, коли поведінка дитини виходить за
межі моральних і соціальних норм, починаючи від звичайнісіньких бійок з
однолітками і закінчуючи вираженою асоціальністю: крадіжками, залежною
поведінкою, безконтрольністю, жорстокістю тощо. Тобто сюди входять і
ситуації, коли дитина б’ється в школі та проявляє підвищену
агресивність, і проблеми більш серйозного характеру такі, як
алкоголізація, хуліганство, крадіжки вдома та поза домом, вихід дитини
з-під контролю батьків та школи. Основний діагностичний параметр –
дезадаптація дитини, що має прояв у соціально несхвалюваній поведінці.
Незважаючи на ступінь “важкості” проблеми в батьків є одне основне
запитання: “Я не знаю, як з ним впоратись”, а також певною мірою
виражений страх проблеми, дуже часто батьки виражають побоювання щодо
поведінки своєї дитини, деякі, особливо матері, кажуть, що їх це
“лякає”. Тобто, можна сказати, дану групу проблем окреслюють такі
параметри:

– соціально дезадаптивна поведінка дитини, що відноситься до означених
вище категорій;

– невизначене ставлення батьків щодо власної виховної позиції, їхня
розгубленість, втрата можливості контролювати дитину в тих ситуаціях,
коли мають місце поведінкові порушення;

– страх проблеми, негативні очікування щодо майбутнього дитини.

Група 2. Тривожні стани та проблеми емоційно-вольової саморегуляції.

До цієї групи віднесено звернення з приводу страхів дітей, проблем
заниженої самооцінки, труднощів взаємодії з однолітками – як проблем
спілкування, так і пасивної конформності. Тобто сюди відносяться
невротичні стани, фобії, неадекватність самооцінки, тривожні розлади.
При чому часто ці проблеми виступають не поодинці, а поєднуються між
собою в однієї дитини. Спільним для цих проблем є стан емоційної
дезадаптації дітей при властивій їм емоційній чутливості. Причому у
багатьох випадках йдеться про труднощі дитини у самостійному вирішенні
своїх проблем. Незалежно від того, чи то є страх темряви, чи
бойкотування однолітками, спільним для цих дітей є глибина емоційного
переживання за нестачею активності.

Група 3. Проблеми з шкільним навчанням.

Сюди відносяться відсутність учбової мотивації, низька успішність,
труднощі у виконанні домашніх завдань. Зазначимо, що йдеться про дітей,
інтелектуальний розвиток яких відповідає їх віку; особливостей
пізнавальної сфери цих дітей ми не будемо торкатись. Спільним для цих
дітей є негативне ставлення до школи. Тут мають місце такі прояви: певна
“загальмованість”, коли йдеться про виконання уроків при відносній
жвавості дитини; відсутність будь-якого інтересу до навчання;
заперечливо-негативне ставлення до навчання; незначущість уроків.
Звичайно, в більшості подібних ситуацій батьки більш ніж стривожені цим
становищем, постійно намагаються застосувати найрізноманітніші заходи,
щоб якось змінити ситуацію.

Група 4. Депресивні стани.

До даної групи входять проблеми трьох категорій: власне депресивні
стани, суїцидальна поведінка та стан ціннісної кризи. В основному ці
проблеми притаманні підліткам. Ця група є більш специфічною і найменш
представленою, але її не можна не виокремити, оскільки тут йдеться про
стани глибинної особистісної кризи, що великою мірою впливатиме не
тільки на психічне здоров’я, але й на життя дитини. Основна риса, що
наявна у цих проблемах – відсутність так званого “життєвого стрижня”,
тих життєвих цінностей-ідеалів, які визначають змістовну або цільову
складову життя.

Група 5. Проблеми взаємодії дітей та батьків.

Тут можна виокремити такі основні категорії проблем: міжособистісна
дистантність між дітьми та батьками, конфронтаційні відносини, порушення
емоційного сприйняття один одного. Наприклад, це ситуації, коли батьки
відчувають, що дитина втратила до них довіру, і не знають, яким чином
“наблизити” її до себе, або взаємна образа одне на одного, розчарування
щодо обопільних очікувань. Іноді суб’єкти відносин опиняються на
справжній “тропі війни”. Всі ці проблеми поєднують такі особливості як:

– взаємне незадоволення стосунками;

– потреба у визнанні іншою “стороною” своїх позицій (на жаль дуже часто
і батьки, і діти вимагають саме того, щоб інші переглядали свої
принципи або поведінку, а самі хочуть залишитися “на своєму”);

– свідома втрата батьками “відчуття” своїх дітей.

Результати дослідження.

Отримані результати були піддані математичній обробці, в результаті якої
було виявлено досить високі показники зв’язків в середині кожної з груп
досліджених, тобто підтвердилося припущення про те, що особистісні
особливості матерів та дітей, а також стиль їх взаємодії пов’язаний із
специфікою проблем, що виникають в дитини.

Таким чином, ми виявили наступні закономірності щодо тих груп
психологічних проблем дітей, які були означені як найбільш типові:

Група 1. Порушення поведінки.

Виявлено, що наявність проблем даної групи пов’язані з превалюванням
1-ої та 6-ої шкал у профілі MMPIматерів та низькими показниками за 2-ою
– та 7-ою шкалами.

Тобто можна говорити про те, що провідними рисами матерів, які
стикаються з поведінковими проблемами з дітьми, є схильність до
дотримування певних норм, потреба у їх визначеності, виражена
відповідальність, дотримування своїх принципів, моралізаторство. Вони
схильні контролювати не тільки себе, але й інших, особливо в сімейних
стосунках. При цьому їм досить важко змінювати свої погляди, способи
взаємодії, швидко пристосовуватись до змін в життєвій ситуації, певні
норми сприймаються як принципова позиція, що не припускає жодних
компромісів. Незважаючи на підвищену чутливість та увагу до свого стану
та переживань, вони в багатьох випадках не схильні до тривожності та
надто заниженого тону переживань, але втрата своїх позицій у взаємодії з
іншими може викликати розгубленість через необхідність їх зміни. В
подібних ситуаціях матері найчастіше дотримуватимуться старих способів
взаємодії, які вважають вірними, навіть якщо вони не є ефективними чи
адекватними. Також спостерігається низька здатність таких матерів до
емоційного відгуку на проблеми дитини, неможливість її зрозуміти на
емоційному рівні. Суть даної позиції матері по відношенню до дитини
можна висловити так: “Ти повинен бути хорошим хлопчиком, завжди чинити
правильно, так, щоб всі оцінили, яка в нас хороша сім’я”.

Щодо підлітків, то тут було виявлено зв’язок між високими показниками за
4-ою шкалою та низькими показниками за 2-ою шкалою. Тобто до цієї групи
належать діти з такими психологічними особливостями: активні, збудливі,
такі, що мають високий рівень домагань та прагнуть самоствердитися. Вони
найчастіше діють імпульсивно, без попереднього планування і продумування
своїх вчинків, можуть виявляти агресивність, особливо в ситуаціях, коли
на них тиснуть. Для них не характерні депресивні стани, зміна періодів
піднесення і спаду настрою, вони не замислюються над своїми проблемами
та навіть і не бачать їх. Крім того, для них не характерна емоційна
лабільність, тобто вміння пристосовуватися до оточуючих, співчувати їм,
потреба зважати на їхню думку.

В дітей молодшого шкільного віку за тестом-опитувальником Шмішека було
виявлено досить виражений зв’язок з збудженим типом акцентуації та
зворотній зв’язок з демонстративністю й циклотимністю, що свідчить про
схильність таких дітей до імпульсивної поведінки, необміркованих
вчинків.

Щодо особливостей взаємодії, то діти, віднесені до даної групи, та їх
матері оцінюють це так:

– Діти вважають, що матері по відношенню до них є досить вимогливими
(самі ж матері, навпаки, шкодують про недостатню вимогливість) та
суворими, і до того ж непослідовними у вихованні,

– В емоційному плані дуже багато дітей відзначають наявність емоційної
дистанції між собою та матір’ю та почуваються відчуженими,

– Більшість дітей незадоволені стосунками з матір’ю (в матерів це
незадоволення теж наявне, хоча його показник нижчий). Можливо,
незадоволення матерів якоюсь мірою зумовлене низьким, на їх погляд,
власним авторитетом для дитини.

ерів та імпульсивність дітей – і є “каменем спотикання” у їхніх
взаєминах.

І хоча така дитина не дуже потребує емоційної підтримки від матері, все
ж повна її відсутність (в силу того, що мати не здатна її надати)
сприймається дитиною як відторгнення, дистанція. Ймовірно, ці
особистісні особливості, а також неможливість усвідомити сутність
проблем, відійти від поведінкових стереотипів замикають порочне коло,
посилюючи проблеми і загострюючи риси характеру, що є першоосновою
конфліктів.

Група 2. Тривожні стани та проблеми емоційно-вольової саморегуляції.

У даній групі було виявлено такі закономірності щодо особистісних
властивостей матерів: в них спостерігається виражений зв’язок з високими
показниками за 3-ою шкалою, низькими показниками за 6-ою шкалою та
зворотна залежність з 4-ою та 9-ою шкалою.

Тобто можна стверджувати, що матері дітей з такою проблематикою мають
демонстративні риси характеру, вони схильні до яскравих проявів емоцій,
привертання уваги до себе, бажання справляти враження на інших. Вони
можуть перебільшувати свої проблеми, не завжди щирі. Найчастіше такі
матері акцентують увагу на стані дитини, багато говорять про свої
переживання з цього приводу, причому дуже часто – в присутності дитини.
Однак в них часто виражена нестача вольових якостей, цілеспрямованості,
відстоюванні своїх позицій, що у взаємодії з дітьми часто виражається як
непослідовність у вихованні та суперечлива поведінка. Таких жінок не
можна назвати песимістичними, але й вони найчастіше не проявляють
вираженого оптимізму, життєлюбства.

В дітей, в яких є психологічні проблеми даної групи, виявлений зв’язок з
високими показниками за 2-ою шкалою MMPIта низькими за 3-ою. За
методикою Шмішека спостерігається виражений зв’язок з емотивним типом
акцентуації та слабкий зворотній зв’язок з збудженим типом та
“застряванням”.

Це свідчить про те, що такі діти схильні до глибоких емоційних
переживань (на відміну від певної емоційної поверхневості матерів),
причому схильні до більш песимістичного ставлення до життя,
пригніченості. Їм властива щирість їхніх проявів, певна відкритість. При
цьому вони не “застряють” на своїх переживаннях, незважаючи на їх
глибину і “справжність”, а є досить лабільними. Їм не притаманна
імпульсивна поведінка, в них спостерігається певна нестача активної
життєвої позиції, дійового підходу до життя. Високо розвинена
самокритичність, невпевненість у своїх силах та можливостях. Вони дуже
емоційно чутливі до потреб та проблем інших, сприймають все “близько до
серця”. Крім того, вони не демонстративні, тобто не вміють “грати на
публіку”, бути в центрі уваги.

Щодо особливостей взаємодії між цими дітьми та їх матерями значущих
зв’язків виявлено не було. Можна казати тільки про деякі тенденції
матерів вважати, що вони мають достатній рівень контролю над дітьми, а
дітей – вважати матерів досить вимогливими, строгими та авторитетними.

Як за таких умов формуються проблеми дитини? В такій ситуації можна
зробити припущення, що демонстративна поведінка матерів посилює
негативний стан дитини. Демонстративна мати, яка, швидше за все, не має
внутрішніх резервів та мотивації до власної самореалізації, досягнень,
ймовірно, делегує дитині власні домагання та нереалізовані мрії,
ставлячи для неї практично недосяжну “планку”. Дитина у таких умовах
невротизується: її потреби не задовольняються і навіть не визнаються,
вона відчуває постійний тиск з боку матері, схвалення якої вона не в
змозі заслужити. В дитини формується занижена самооцінка, невпевненість
у своїх силах, почуття провини за власну неспроможність. Дітям при цьому
не притаманна тривожність як особистісна властивість, вона є швидше
“набутою”, при цьому можна говорити про схильність до песимістичних
прогнозів при нестачі життєвої активності та достатньої вольової
саморегуляції. Останнє поєднується з такою ж самою властивістю матерів,
що звичайно не допомагає їм обом знайти спосіб гармонізувати емоційний
стан дитини. Страх дитини втратити любов та прихильність матері, що, як
правило, не усвідомлюється, може трансформуватися на інші об’єкти, в
результаті чого виникають фобії.

Група 3. Проблеми з шкільним навчанням.

Дані MMPI матерів свідчать про зв’язок наявності проблем зі шкільним
навчанням з такими високими показниками за 4-ою та 9-ою шкалами та
низькими показниками за 1-ою шкалою.

Ці дані свідчать про підвищену активність, легкість прийняття рішень (не
завжди обмірковано), схильність до більш вільного способу життя (мається
на увазі неприйняття особливих обмежень, надмірної традиційності,
постійного контролю себе та інших). Їм властиве легке ставлення до
життя, оптимізм, лояльність. Тобто можна говорити про емоційну
незрілість таких матерів.

В дітей навпаки є вираженими показники 1-ої шкали та низькі – 8-ої
шкали. Щодо акцентуацій, то тут бачимо, що з даною проблематикою
пов’язані низькі показники дистимності та тривожності.

Це свідчить про їхню чутливість до власного стану, але не в усіх
ситуаціях. Вони достатньо контролюють свою поведінку, дотримуються норм,
але в них присутня певна шаблонність мислення, нетворчість. В них, як
правило, знижений вольовий компонент (сила волі, здатність ставити собі
мету і добиватися її, наполегливість). Вони досить спокійно ставляться
до можливих невдач та неприємностей, не схильні передбачати наслідки,
для них важливішим є емоційний комфорт.

Такі діти виявляють тенденцію вважати матерів авторитетними та достатньо
близькими на емоційному рівні. Цікаво, що вираженим є зв’язок з 8
шкалою. Це свідчить про те, що такі діти вважають своїх матерів
послідовними у вихованні.

Між тим, матері вважають свої підходи до виховання досить суворими, а
взаємодію з дитиною – непродуктивною, не заснованою на співробітництві.

Цілком можливо, що на формування проблем дітей з навчанням мали значний
вплив інші фактори, що не вивчалися у межах даного дослідження, а саме:
рівень здібностей та інтелекту дитини, рівень мотивації навчання,
сімейні цінності та настановлення щодо освіти і навчання тощо.
Зупинимося лише на тому, як особливості характеру дітей та їх матерів, а
також особливості взаємодії могли впливати на виникнення та розвиток
проблем з навчанням.

Швидше за все, необґрунтований оптимізм матерів, їх надто легке,
поверхове ставлення до життєвих проблем (що нормально для підліткового
та юнацького віку, а в дорослих розцінюється як емоційна незрілість)
мали вплив і на формування цінностей в дитини, і на запозичення певних
моделей поведінки, наслідком чого стало становлення в дітей подібних рис
характеру. У такій ситуації матері, швидше за все не приділяють уваги
вільному розвитку саме індивідуальності дитини. Вони обмежуються лише
формальним рівнем контролю: “Не підеш гуляти, доки не зробиш уроки.”

Група 4. Депресивні стани.

Цікавим у цій групі є те, що ті особистісні властивості, що сприяють
виникненню депресивних станів, більше притаманні саме матерям, а не
підліткам. В матерів виявлено високі показники за 2-ою та 6-ою шкалами
та тенденцію до високих показників за 8-ою шкалою. При цьому
спостерігається зворотна залежність з 1 шкалою та 3 шкалою.

Цим матерям притаманні дуже сильні та глибокі емоційні переживання,
причому більш негативного характеру, певна емоційна пригніченість.
Причому однією з ознак є саме довготривалість таких станів, важкість їх
зміни, емоційна ригідність. В них іноді може бути виражена
індивідуалітичність, певна нестандартність, своєрідність поглядів, яких
вони прагнуть дотримуватися. При цьому для них не є дуже важливим їх
стан здоров’я, вони не схильні пристосовуватись до інших, до вимог, які
вони не сприймають, не дуже зважають на думку оточення. Їхні прояви
мають, як правило, щирий характер, вони не схильні до демонстративної та
маніпулятивної поведінки.

В дітей ці проблеми пов’язані з високими показниками за 6-ою шкалою та
8-ою шкалою й низькими – за 1-ою та 3-ою шкалами. Для них властивий
циклотимний тип акцентуації та, як не дивно, – збуджений. Також є
тенденція до дистимності. Це свідчить про схильність до фазовості
емоційних станів (наявність періодів підвищеного та зниженого життєвого
тонусу, настрою), що є одним з факторів ризику виникнення проблем даної
групи. Періоди високої активності, бадьорості, хорошого настрою
чергуються в таких дітей з періодами песимістичного настрою, занепаду
сил.

Щодо особливостей взаємодії між дітьми та матерями, то значущий зв’язок
був виявлений тільки за шкалою “непослідовність-послідовність” в матерів
– тобто вони вважають себе достатньо послідовними у своєї виховної
позиції.

Як ми бачимо, діти, в яких виявлено проблеми даної групи, схожі на
матерів своєю індивідуалістичністю, невизнанням стереотипності, сталістю
та щирістю емоційних проявів, певною ригідністю. Але діти виявляють
більшу активність, збудливість, вони більшою мірою здатні до нестримних
проявів, імпульсивних вчинків. При певній “заглибленості у себе”, яка
спостерігається у матері, в дитини може підвищуватися ризик неадекватних
рішень та вчинків – таких як, наприклад, суїцид.

Група 5. Порушення взаємодії між матерями та дітьми.

Проблеми взаємодії з дітьми пов’язані з такими особистісними
властивостями матерів за MMPI: високі показники за 6-ою шкалою та
низькі – за 1-ою та 3-ою шкалами.

Матері дітей даної групи мають такі психологічні характеристики: вони
досить ригідні, жорсткі, не зважають на думку оточуючих, мають жорсткий
стиль спілкування, в них знижена самокритичність і здатність до
співчуття. Їхні емоційні реакції зумовлені більшою мірою ступенем
відповідності ситуації, що викликала цю реакцію, їхнім установкам щодо
того, як повинно бути, ніж власне сутністю ситуації. Вони більше схильні
до безпосереднього контролю, ніж до маніпулятивної поведінки.

В дітей виявлено такий зв’язок зі шкалами MMPI: позитивні піки за 6-ою
та 9-ою, також виявлені тенденції до низьких показників з 1-ої, 2-ої та
3-ої шкал. Щодо тесту Шмішека, то з цими проблемами пов’язані високі
показники гіпертимності та низькі – збудливості та циклотимності.

Тобто такі діти є досить ригідними та впертими, чинять опір виховним
впливам з боку батьків. До цього вони не сприймають адекватно реальні
життєві труднощі, применшують проблеми, нерозбірливі у контактах. Але
вони виявляють досить високу активність, що спричинює більш “діяльне”
реагування. Дуже часто вони активно, “на ділі” відстоюють свої позиції.

Для взаємодії матері з дитиною характерне наступне:

– Діти відзначають непослідовність матері та загальну відсутність
співробітництва.

– Матері підкреслюють свої функції контролю, також важливими вважають
власний авторитет, вимогливість.

Отже бачимо, що для даної групи проблем на перший план виходить
контролююча функція матері, для якої важливий власний авторитет та
підкорення дитини її вимогам. Молодші школярі відповідають підвищеною
активністю, підлітки – протестною поведінкою. У цій групі проблем можна
говорити про певну особистісну ідентичність матерів та дітей. Бачимо, що
діти так само, як і матері, мають раціональний тип, не відзначаються
чутливістю. Матерям властиво дотримуватись раціональної позиції, вони не
схильні пристосовуватись до проявів дитини, в більшості ситуацій
вважають себе правими. Можна припустити, що в ситуації конфлікту з
дитиною такі матері посилюють контроль, що викликає протест в дитини, і
конфлікт загострюється, як загострюються і особистісні риси дитини –
принциповість, агресивність, впертість аж до затятості. Звичайно, в
даному випадку емоційні параметри взаємодії взагалі відсутні, а
співробітництво за таких умов є неможливим.

Таким чином, ми розглянули деякі чинники формування психологічних
проблем дитини, а саме: особистісні властивості матерів та дітей,
особливості їх взаємодії. Важко визначити точно у цьому частку
спадкового фактора, а щодо виховання незаперечним є одне – усвідомлення
матерями (батьками) рис свого характеру і особливостей стосунків з
дітьми дає їм можливість змінити що-небудь у собі і тим самим допомогти
дитині також змінитися.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020