Туристичні ресурси Бутану (курсова робота)

Курсова робота

на тему:

ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ БУТАНУ

План

TOC \o «1-3» \h \z HYPERLINK \l «_Toc99274213» Вступ PAGEREF
_Toc99274213 \h 3

HYPERLINK \l «_Toc99274214» Розділ І. Бутан: короткий огляд PAGEREF
_Toc99274214 \h 4

HYPERLINK \l «_Toc99274215» 1.1. Географія і клімат PAGEREF
_Toc99274215 \h 4

HYPERLINK \l «_Toc99274216» 1.2. Коротка історія PAGEREF
_Toc99274216 \h 4

HYPERLINK \l «_Toc99274217» 1.3. Загальні відомості PAGEREF
_Toc99274217 \h 7

HYPERLINK \l «_Toc99274218» 1.4. Міста і свята країни PAGEREF
_Toc99274218 \h 8

HYPERLINK \l «_Toc99274219» 1.5. Основні пам’ятки природи і культури
PAGEREF _Toc99274219 \h 9

HYPERLINK \l «_Toc99274220» 1.6. Безпека при подорожах у горах
PAGEREF _Toc99274220 \h 10

HYPERLINK \l «_Toc99274221» Розділ ІІ. Туристичні ресурси Бутану
PAGEREF _Toc99274221 \h 12

HYPERLINK \l «_Toc99274222» 2.1. Паро PAGEREF _Toc99274222 \h 12

HYPERLINK \l «_Toc99274223» 2.3. Ванди і Пунаха PAGEREF
_Toc99274223 \h 17

HYPERLINK \l «_Toc99274224» 2.4. Бумтанг і Джакар PAGEREF
_Toc99274224 \h 19

HYPERLINK \l «_Toc99274225» Розділ ІІІ. Типові туристичні подорожі по
Бутану PAGEREF _Toc99274225 \h 22

HYPERLINK \l «_Toc99274226» 3.1. Туристичний маршрут “Країна
Громового Дракону” PAGEREF _Toc99274226 \h 22

HYPERLINK \l «_Toc99274227» 3.2. Туристичний маршрут “Скарби Бутану”
PAGEREF _Toc99274227 \h 30

HYPERLINK \l «_Toc99274228» Висновки PAGEREF _Toc99274228 \h 32

HYPERLINK \l «_Toc99274229» Список використаних джерел PAGEREF
_Toc99274229 \h 34

HYPERLINK \l «_Toc99274230» Додаток PAGEREF _Toc99274230 \h 35

Вступ

Існують такі місця на земної кулі, що вражають своєю екзотичністю і
таємничістю одночасно. До них у першу чергу можна віднести королівство
Бутан – країну, в яку ще двадцять років потому місцева влада не
допускала жодного туриста, да і зараз їх кількість обмежується лише
п’ятьма тисячами у рік. Але потік бажаючих ознайомитися з цією гірською
країною тільки збільшується. Що ж саме приваблює сюди туристів з усіх
країн світу: неназвані і ніколи не покорені людиною гори, спокійний і
розмірений ритм життя чи буддійські храми і пам’ятки? Розкриттю цього
питання і присвячена дана курсова робота, саме це визначає її
актуальність.

Метою роботи є дослідження туристичних ресурсів Бутану в усьому їх
багатообразії.

Для досягнення поставленої мети було вирішено наступні завдання:

оглянуто географію і клімат країни;

подано коротку історію і загальні відомості;

досліджені питання безпеки при подорожах у гори;

висвітлені основні туристичні пам’ятки країни;

проаналізовані типові туристичні подорожі по Бутану.

Проведене дослідження дозволить вивчити потенціал цього екзотичного
куточка планети, зрозуміти, що саме приваблює сюди туристів та визначити
подальший розвиток туризму цього регіону.

Розділ І. Бутан: короткий огляд

1.1. Географія і клімат

Бутан — держава в Південній Азії, розташована між Індією і Китаєм на
важкодоступних схилах Східних Гімалаїв. Загальна площа 47 тис. кв. км.

Клімат мусонний (у долинах тропічний, вище — більш холодний). У долинах
середня температура узимку -4С, улітку +17С. Опадів випадає від 1.000 до
5.000 мм. у рік.

Туристичних сезонів у Бутані два:

Середина березня — середина червня і середина вересня — середина
листопада.

Однак, столиця країни і південь доступні також і узимку.

1.2. Коротка історія

На Сході Великого Гімалайського хребта, на границі з Тибетом, Індією і
відділеним від Непалу індійським штатом Сіккім розташоване Королівство
Бутан.

Бутан — одна із самих екзотичних і неповторних країн світу, де, як у
заповіднику, зберігається гармонія незайманої природи і древньої
культури населяючих її народів.

Донедавна населення країни вело традиційний спосіб життя, практично не
порушений сучасною науково-технічною цивілізацією. До 60-х років у
країні не було національної валюти, телефонів і пошти, шкіл, лікарень і,
звичайно, туристів. В останні роки 20 сторіччя керівництву країни
удалося істотно модернізувати життя країни. Побудовано міжнародний
аеропорт, мережа шляхів, сучасні готелі, установлена система
міжнародного зв’язку, з 1999 року почало віщання національне
телебачення, реалізується програма створення системи національної
охорони здоров’я.

Вперше історія згадує про Бутан у 7 столітті. Середньовічна історія
Бутану нерозривно зв’язана з історією Тибету. Масове поширення буддизму
в Бутані почалося в 9 столітті, коли рятуючись від переслідувань з боку
короля Тибету Лангдарми багато тибетських ченців знайшли притулок на
території Бутану. Храми, побудовані в той час, у трохи зміненому виді
збереглися до нашого часу.

З 9 по 17 століття на території Бутану правили численні знатні клани і
родини, що часто ворогували між собою і з тибетськими сусідами.
Поступово усе більший вплив у 11 — 12 столітті в західній частині Бутану
стали здобувати представники секти Друкба, вихідці з заснованого в
Тибеті в 1180 році в місті Ралунгі монастиря Друк (Дракон). Тому, одним
з назв Бутану є Друк Дзиґ (Земля Громоподібного Дракона). Один з
найбільш впливових лам того періоду Гьелва Лхананга заснував монастир
Танго і кілька укріплень. Лама, що прийшов з тибетського монастиря
Ралунг, Фажо Друкгом Шигно змістив Лханангна й установив свій контроль
над монастирем Танго. Вважається, що саме лама Шигно, поширюючи навчання
школи Другба Кагу, сприяв формуванню бутанської форми буддизму. Багато
знатних бутанських родин ведуть свій рід від лами Шигно.

Період роздробленості продовжувався до 16 століття, поки в Бутан не
прийшов з монастиря Ралунг інший лама Нгаванг Намгьял (1594 — 1651 рр).
Він швидко завоював вплив і поступово став релігійним лідером усього
Бутану під ім’ям Шабдрунг Римпоче («Безцінна коштовність, перед якою
падають у низ»), першого з династії Шабдрунгів. При ньому стала
створюватися система бутанських храмових комплексів «Цзонгів». У 1639
року, після поразки об’єднання опозиційних лам підтриманих тибетськими
військами, Шабдрунг Нгаванг Нангьял офіційно був визнаний главою Бутану.
Шабдрунг реформував систему внутрішнього керування країни, увівши крім
духовного лідера країни виборну адміністративну посаду «Десі»,
відповідального за політику, зовнішню політику й адміністрацію держави.
Після смерті Шабдрунга, протягом більш 200 років Бутан піддавався
навалам войовничих сусідів і внутрішніх конфліктів, а десі поступово
відтіснили релігійних лідерів і стали фактичними керівниками країни.

В другій половині 18 століття, у руслі завоювання континенту, індійські
війська на чолі з англійцями вторглись у Бутан і в 1773 році завдали
поразки бутанським військам, очолюваним 16-м десі. У результаті
двірського перевороту 16-й десі був зміщений, а прийшовший йому на зміну
17-й десі підписав 25 квітня 1774 року в Калькутті Мирний договір з
англійцями, по якому Бутан зобов’язався поважати права і територію
Ост-Індійської компанії і надавав Компанії право на рубання лісів на
своїй території. Надалі англійці активно брали участь у внутрішніх
конфліктах у Бутану, результатом чого стало встановлення після 1826 року
британського контролю над Ассаном (з дійсний час штат Індії). У
результаті чергового збройного англо-бутанського конфлікту в 1865 року
Бутан знову втратив частину своїх, найбільш коштовних
сільськогосподарських земель. У 1870 році 50-им десі став Джигме
Намгьял. Його син Угцен Вангчук 17 грудня 1907 року був коронований як
перший бутанський король з титулом «Друк Гьялпо чи Король Дракон». Його
син Джигме Вангчук успадковував трон у 1926 році. Джигме Доржи Вангчук,
3-й монарх, почав своє правління 1952 року, його вважають архітектором
сучасного Бутану. Під час його правління, у 1954 році була створена
національна асамблея і почався процес демократизації.

У 1971 році Бутан увійшов до складу ООН.

1.3. Загальні відомості

Столиця країни — Тхімпху.

Населення – 1,55 млн. чоловік. Основне населення Бутану складають бхотія
— монголоїдна етнічна група тибетського походження.

Мова — бхотія (дзонгха — мова замків, близька до тибетської). Освідчена
частина населення розуміє і говорить по английські.

Релігія — Ваджраян (буддизм ламаїстської користі), його основні школи в
Бутані — Каргюй і Ньінгма.

Політичний стан — на чолі держави — король. Верховний лама Бутану по
своєму статусі є другою особою у державі після короля. Законодавчий
орган — однопалатні Національні збори (цонгду).

Валюта — нгултрум, у обігу майже винятково банкноти. У столиці
приймається більшість іноземних валют. Більшість чеків мандрівників
приймаються без проблем, але деякі організації приймають тільки чеки
найбільших компаній. Чеки майже завжди повинні бути виміняні в банках і
готелях і рідко можуть бути використані при платежах. Практично
неможливо розміняти іноземну валюту і чеки у віддалених областях.

Правила в’їзду: для одержання візи необхідно представити анкету, дві
фотографії, діючий закордонний паспорт. Російські громадяни, що прибули
як туристи, реєстрації не підлягають. Обмежень на пересування по країні
немає.

Митні правила — на пункті в’їзду в країну весь багаж тих, що в’їжджають,
підлягає контролю. Строго заборонений увіз наркотиків, зброї і
військового спорядження. Туристи можуть вивезти у свої країни сувеніри
(зі спеціальними сертифікатами можна вивезти і предмети антикваріату).
Ввіз і вивіз національної валюти заборонений, іноземна валюта
обов’язково декларується.

Одяг — відповідно сезону — з бавовни (улітку) і вовняна (узимку і
ввечері), для трекінга необхідне міцне і комфортабельне взуття, теплі
носки, сонцезахисні окуляри, головний убір, дощовик і спальний мішок.

Особливості подорожі: усі ціни в Бутані встановлюються державою,
політика Королівства спрямована на захист його культурних цінностей,
тому іноземці знаходяться під пильним контролем, а їхня кількість
обмежується 5 тисячами в рік.

1.4. Міста і свята країни

Паро (800 м. на рівнем моря) — ворота країни. У місті знаходиться єдиний
у країні аеропорт. Місто розташоване в красивій долині, що залучає
прозорою чистотою повітря, спокоєм і тишею.

Тімпху — столиця Бутану, розташована в півтора годинах їзди від Паро.
Місто в його сучасному виді стоїть не більш 25 років. У місті тільки
одна велика вулиця, уздовж вулиці знаходяться магазини, готелі й офіси.

Дзонг Пунакха — колишня столиця Бутану. Це витончений цзонг із
найбагатшим монастирем, розташований над рікою. Бумтанг — найбільш
цікава і важлива провінція центрального Бутану. Столиця Бумтанга є
Джакар (Бьякар). Убік від Джакара відходить три долини. У Бутані не так
вже багато досить широких долин, де можна вільно розташовувати поля,
тому Бумтанг особливо важливий для країни. У горах навколо бумтангських
долин розташовано багато монастирів і святих місць.

Навесні в монастирях Паро, а восени — у Тхімпху, проходять барвисті
буддійські свята, під час яких ченці в різнобарвних, яскравих костюмах і
масках танцюють під звуки труб, бубнів і барабанів. Основних сюжетів
танцю три: повчальні історії, очищення місцевості від сил зла і
відлякування злих духів, а так само оповідання про перемогу буддизму і
славі Гуру Римпоче. Місцеві жителі під час свят вдягаються в стародавні
національні костюми, а навколо монастирів відкриваються особливо багаті
ярмарки сувенірів, національного одягу і тканин ручного виробництва,
живопису «танка», ювелірних виробів.

1.5. Основні пам’ятки природи і культури

Гора Чжомолгарі — висота 7400 м. на рівнем моря, розташована на границі
Тибету і Бутану. Гора вважається священної і сходження на неї
заборонене.

Навряд чи на землі можна знайти місце в більшому ступені зв’язане з
легендарною країною Шангрі-Ла, чим Бутан.

Бутанська архітектура залучає оригінальними білими замками-фортецями
цзонгами, побудованими традиційним способом, без креслень і цвяхів.
Цзонги, що з древніх часів є цитаделями, піднімаються в центрі всіх 20
адміністративних районів країни. Усередині цзонгів знаходяться
монастирі, а весь комплекс служить адміністративним центром своїх
регіонів. Їх урочиста і лаконічна архітектура знаходиться в повній
гармонії з навколишньою природою. Мальовничо виглядають і багато
навколишніх житлових будинків бутанців і невеликі храми, які можна
знайти навіть у маленьких селах.

До основних визначних пам’яток країни відносяться:

К’ічу Лакханг — найстарший храм Бутану, побудований у 638 році за
вказівкою тибетського короля Сонгтсена Гампо.

Меморіальна Ступа — споруджена в пам’ять про третього короля Бутану
Джингме Дорджи Вангчук.

Трашічхо Цзонг (Фортеця Благословенної Релігії) — тут розташовуються
урядові заклади.

Фортеця Вангді Фодранг — мальовничо розташована на вершині кам’яного
уступу в місці злиття двох рік.

Фортеця Пунтанг Дечен Фодранг — побудована в 1637 році.

Монастир Таксанг Лаханг Дзонг (Лігвище Тигру) — одна з головних
буддистських святинь країни, був заснований у VIII столітті Гуру
Римпоче, на території монастиря знаходиться печера, у якій він
медітірував.

Національна бібліотека — з великою кількістю тибетських книг і з
численними виданнями канону Канчжур-Данчжур.

Монастир Гантей Гомпа — знаходиться вище 3.000 метрів — над льодовиковою
долиною під перевалом Пеле-Ла.

Цзонг Тонгса — найбільший у Бутані, він стоїть над крутим обривом. У
цзонгі багато внутрішніх дворів на декількох висотах, і кілька
монастирів.

1.6. Безпека при подорожах у горах

При підйомі на великі висоти необхідно бути уважним. На великих висотах
відчувається недостача кисню і, тому можна відчути нездужання, що
виражається в головному болі, втраті апетиту, нудоті, іноді блювоті,
безсонню й іншим серйозним симптомам. Варто серйозно поставитися до них
і почати необхідні міри. Найкращі ліки — припинити сходження і
відпочити, зменшити навантаження, а якщо симптоми зберігаються —
спуститися на меншу висоту. Але якщо ігнорувати застереження, то може
наступити летальний результат протягом декількох годин. Це нездужання
називається Висотною хворобою. Симптоми Висотної хвороби найчастіше
виявляються на висоті від 3000 метрів до 4500 метрів над рівнем моря.
Варто робити підйом поступово, а вночі краще спати на низьких висотах.

Міри адаптації, що знижують гостроту висотної хвороби: проводити
сходження повільне, улаштовуючи часті привали, на 2-3 дні після кожного
підйому на 1000 метрів; не перевтомлюватися; пити більше рідини; не
вживати алкогольні напої, тому що вони сприяють зневоднюванню організму;
не приймати знеболюючі ліки.

Для якнайшвидшої акліматизації існують ліки ДІАМОКС (acetazolamid), які
треба приймати за день до сходження і протягом перших декількох днів під
час підйому на великі висоти. Так як в ліків є побічний ефект, те бажано
порадитися зі своїм лікарем.

Розділ ІІ. Туристичні ресурси Бутану

2.1. Паро

Знайомство з країною починається з Паро, де знаходиться єдиний аеропорт.
Аеропорт являє собою одну не дуже широку бетонну смугу біля ріки, що
загубилася в зелені. Від аеропорту в місто веде вузька асфальтова
доріжка по фантастично красивій долині. Уздовж дороги — акуратно
посаджені дерева і квіти. Рідкі солідні будинки, прикрашені різьбленням
і орнаментом — як в Австрії. Потрапляючи в місто, можна зупинитися в
одному з нечисленних готелів. Практично у всіх готелях Бутану — грубне
опалення, і в кімнатах стоять грубки з дровами. Їжа нагадує скоріше
китайську — овочі, м’ясо, салати. Власне бутанська їжа — чилі із сиром,
страшно гостра суміш.

Усі готелі Паро мають веранду, що являє собою прекрасне місце для
споглядання. Навколо тільки гори, ліси, і монастирі на вершинах.
Зненацька зануривши в такий світ, не відразу розумієш, що потрапив у
країну медитації.

У декількох кілометрах нагору від Паро знаходиться зруйнований дзонг —
Другьел дзонг. Дзонг кілька разів горів під час воєн, і зараз
реставрується. Від дзонга відходить підземний хід до ріки для постачання
дзонга під час облоги.

Тут кінчається автомобільна дорога. З боку дзонга видна гора Чжомолгарі
висотою 7400 метрів на границі Тибету і Бутану. Гора вважається
священної і сходження на неї заборонене. На захід від дзонга йде тропа в
Тибет. Історично ця стежка вважалася одним з найбільш зручних шляхів з
Індії в Лхаса, по ній ходило в минулому чимало мандрівників і
місіонерів. Зараз стежка закрита через складність відносин з Китаєм.
Дзонг охороняє індійський гарнізон.

Важливою стежкою від Другьел-дзонга є стежка уздовж Китайської границі,
що проходить через п’ятитисячні перевали до Лінгші-цзонгу і далі в
долину Тімпху. По цій стежці проходить «Чжомолгарі трек» — маршрут у
підніжжя гори Чжомолхарі, якому можна пройти за кілька днів, через
малонаселені і зовсім дикі місця між семитисячними вершинами.
Чжомолхарі-трек — чудовий маршрут для тих, хто хоче відвідати гірський
Бутан і має у своєму розпорядженні мінімум часу.

Дзонг Паро — величезний і неприступний, стоїть над рікою і з’єднується
закритим мостом. Усередині дзонга — адміністрація і кілька монастирів з
чудовими танками на стінах. Восени і навесні в дзонгі часто проводяться
різні фестивалі, під час яких у зал храму жінки не допускаються, але їм
можна спостерігати за ходом фестивалю з веранди другого поверху.

Програма фестивалю, як правило, що випливає: після пуджі (молитовного
ритуалу) починаються танці.

Танець 21 чорних капелюхів (Шана) був розроблений Шабдрунгом. Цей танець
виповнюється одним з перших на фестивалях і церемоніях очищення дзонгів,
храмів, ступ і чортенов. Танець виповнюється ченцями без масок у широких
чорних капелюхах, типу латиноамериканських сомбреро. У руках у
танцюристів — барабани, у які вони б’ють за допомогою залізних гаків.
Танцюристи зображують могутніх йогів, що можуть убивати і відтворювати
все живе. Вони перетворюють у буддизм тих істот, що надмірно агресивні,
відповідаючи на їхні погрози, але зберігаючи усередині себе цілком
спокійну свідомість. Вони виглядають як тантричні йоги, що діють добро
всім істотам, але приймаючих жахливі обличчя, і розчиняючи у своїй
мудрості п’ять гріхів, що потім розсіюються в порожнечі. Під час танцю
будується тантрична мандала, а потім демони зрубаються на шматки. Другий
танець чорних капелюхів зв’язаний з биттям у великий барабан. У даному
випадку барабан являє собою навчання Будди, тому що навчання не може
бути виражене через видимі форми.

Танець страшних божеств (Тонгам). У середині сцени кладеться чорний
трикутник, що символізує смерть. У центрі трикутника коло, що символізує
серце. Танець зв’язаний з ритуальним жертвопринесенням, при якому
«серце» протикається ножем. Для цього божества в страшних масках
намагаються зібрати всіх злих духів і зосередити усередині трикутника.
Як тільки це виконано, найбільш досвідчений ченец протикає «серце»
ритуальним кинджалом. Це найбільш небезпечна і відповідальна частина
танцю, добре зав’язаного на чорну магію. Жертвопринесення є порятунком
людства. У цьому танці демонструється також надприродна здатність Гуру
Ринпоче звертання демонів і людей, погрязших у злості й агресії, за
допомогою ваджри і вищого благословення.

Метрів сто над дзонгом знаходиться сторожова вежа, що перетворили в
національний музей. У музеї — багато буддійських ікон і скульптур, а
нагорі величезний вівтар із зображеннями Будди, Гуру Римпоче і
Самантабхадри.

У селищі знаходиться невеликий королівський палац із садом, величезний
чортен і торговий центр, що складається з двох десятків магазинів.
Торговий центр не оживлений, у магазинах в основному продукти, тканини,
одяг і прості господарські товари, небагато сувенірів для туристів.

Біля Паро знаходяться два найважливіших буддійських монастирі — Кюйчю
Лакханг і Дунгтце Лакханг.

Захований у саду вишуканий монастир Кюйчу, що знаходиться в Бумтанге
монастир Джампей, ще монастир Джокханг у Лхаса й один в околиці Шигацзе
на Тибету складають прямокутник. У 7 столітті, ще до Падмасамбхави, цар
Тибету Сонгстен Гампо побачив ці монастирі в медитації. Щоб перемогти
страшну демоницю Тибету, там, де її серце, був споруджений монастир
Джокханг (Лхаса 638 рік). У її лівої ноги в 659 році — Кюйчю Лакханг у
Паро, а в її лівого коліна — Джампей Лакханг у Бумтанге. Усього ж за
планом пануючи Сонгстен Гампо було побудовано 108 храмів. У 1968 році
королева-мати Аші Кесанг побудувала другий храм, що є точною копією
першого. Монастир вважається однієї з найголовніших святинь, і часто
відвідується представниками королівської родини.

У горах над Паро знаходиться багато маленьких монастирів і місць самоти.
Буддійські ченці в Бутані іноді ідуть у тривалу медитацію — звичайно на
три роки, три місяці і три дні, але іноді ідуть і на подвійний, і на
четверній термін. Для медитації вибирається вилучена хатина, і жителі
околишніх сіл (звичайно — родичі) приносять ченцю продукти увесь цей
час. Монастир Тактсанг Лакханг (гніздо Тигриці) знаходиться на 850
метрів вище долини, над глибокою прірвою в скелі. Гуру Падмасамбхава
прибув туди в 853 році верхи на тигриці і медітірував у печері, при
цьому його дружини знаходилися неподалік біля водоспаду і ткали тканини.
Печеру, де медітірував Падмасамбхава, відкривають тільки один день у
році приблизно в червні під час мусонів, і тоді тисячі людей, незважаючи
на непогоду, прагнуть у монастир. У монастирі — 8 храмів і декілька
десятків ченців. Монастир відвідало чимало великих буддійських йогів.
Головний, невеликий, храм присвячений Падмасамбхава у виді Дордже
Дролое, страшному втіленні, коли він прибув у печеру верхи на тигриці.

В одному з храмів — місце поклоніння Джігцен Пама, божеству у вигляді
свині, чия голова трохи стирчить з каменів, а хвіст захований глибоко в
землі. В іншому храмі — вівтар, присвячений Пельпуг і вівтар,
присвячений трьом богиням, що приносять щастя.

Переборовши значні підйом скрізь рододендронові ліси, приходиш до
оглядової крапки. Від оглядової крапки монастир добре видний, крім того
там же в буфеті можна попити чаю і навіть пообідати. Далі підйом займає
біля напівгодини. Не всі туристи допускаються до монастиря.

Зовні підхід до монастиря здається неможливим — насправді досить зручні
кам’яні сходинки спускаються від чортена до водоспаду і піднімаються
нагору до монастиря — головне при цьому не дивитися в безодню і не
боятися.

Ті туристи, що доходять до верху, звичайно можуть оглядати монастир
тільки зовні, на внутрішній огляд потрібно спеціальний дозвіл.

2.2. Тхімпху

Столиця Бутану — Тімпху, розташована в півтора годинах їзди від Паро.
Місто в його сучасному виді стоїть не більш 25 років. По суті справи в
місті тільки одна велика вулиця на двох рівнях, уздовж вулиці стоять
магазини, готелі й офіси контор. На декількох перехрестях стоять
регулювальники, що керують плавними «танцювальними» рухами. Спроба
упровадити світлофори в Тімпху закінчилася невдачею — селяни з глухих
сіл не знали світлофорів, і случалися інциденти. Уряд і міністерства
знаходяться у величезному дзонгі нагору по ріці від міста. Королівський
палац — ще кілька кілометрів вище. Дзонг Тімпху (Ташіходзонг)
знаходиться в кілометрі від міста. У дзонгі працює король. Навколо
дзонга розташовані посольства і міністерства. Зараз Бутан має
дипломатичні відносини не тільки з Індією і Бангладеш, але і зі
Швейцарією, Європейським союзом і ще декількома країнами. Королівський
палац знаходиться ще кілька кілометрів вище, він оточений невисокою
огорожею. Навколо палацу — поле для випасу коней і спортмайданчик для
занять охоронців, де також численні школярі займаються теквандо. Усі
бутанці проходять курс теквандо в школі на уроках фізкультури,
улаштовують постійно змагання і марафонські забіги, змагання зі
стрілянини з луку.

Біля Тхімпху можна відвідати національну бібліотеку з великою кількістю
тибетських книг і з численними виданнями канону Канчжур-Данчжур.

Неподалік від бібліотеки — лікарня, де також наготовлюють традиційні
ліки. Лікарень у Бутані багато, і лікування для більшості населення
безкоштовне.

У Тімпху знаходяться також фабрики по виробництву традиційного папера —
з волокон рослин, по древньокитайської технології. Хоча папір на вид
грубуват, як обгорткий, книги на такому папері витримують багато сотень
років, і папір завжди замовляють монастирі у всіх буддійських країнах.

У центрі міста — меморіальний чортен, присвячений третьому королю
Бутану. Так як що третій король володів надприродними магічними
здібностями, чортен відвідують чимало людей. На свята вівтар усередині
чортена відкритий для відвідувань.

В околишніх пагорбах — багато великих і маленьких монастирів, у тому
числі і невеликий жіночий монастир Сулукха, відкритий для відвідування.

До півдня від міста знаходиться дзонг Сімтокха. Дзонг є буддійською
світською академією, у якій навчається багато студентів.

2.3. Ванди і Пунаха

Дзонг Пунакха — колишня столиця Бутану. Це витончений дзонг із
найбагатшим монастирем, розташований над рікою. Над дзонгом знаходиться
ще один, маленький дзонг, що був змитий водою під час сильних мусонів у
1968 році, і цілком відновлений.

Нижче знаходиться дзонг Вангдоупходранг. Цю назву не можуть виговорити
самі бутанці, тому його називають також Ванди.

Ванди знаходиться на висоті 1300 метрів, для Бутану це низько. Там
пекуче, і ростуть навіть апельсини. Уздовж ріки йде не дуже гарної
якості дорога, по якій можна також спуститися в Індію. При відвідуванні
дзонга всі (крім іноземних туристів) зобов’язані носити традиційний
халат і церемоніальний шарф.

Дзонг виступає праскою в місці з’єднання двох рік, і до входу веде
стежина по гребені через сад. У головному дворі росте святе дерево
«Боддхі», копія того дерева, під яким Будда знайшов просвітління.

Найбільш відповідальні танці виконують ченці, інші танці — професійні
танцюристи. Раніш танцюристи були рабами і їх учили танцювати за
допомогою батога. Зараз цей звичай відмінний (як і рабство). Глядачі
приходять великими родинами з дітьми, і сідають прямо на кам’яну площу.

Танцюристів передражнюють численні блазні, вони встревають навіть під
час серйозних ритуальних танців. Іноді блазні передражнюють і
поліцейських. Причому блазні самі танцюють дуже непогано. Усі танці
мають ритуальне значення.

Великий монастир Гантей Гомпа знаходиться високо — вище 3000 метрів —
над льодовиковою долиною під перевалом Пеле-Ла. З основної дороги туди
веде досить важкий і високий підйом, що машини переборюють з великою
обережністю. Сам монастир з невеликим селищем навколо розташований на
хребті, із трьох сторін якого — долина з полями. У цьому місці
зупиняються перелітні журавлі.

Спустивши від монастиря Гангтей до тракту, можна піднятися на перевал
Пеле-Ла, що відокремлює Східний Бутан від Західного. Між перевалом і
дзонгом Тонгса йдуть гори, у яких по повір’ях проживають страшні демони,
тому ці місця погано заселені.

Дзонг Тонгса — найбільший у Бутані, він стоїть над крутим обривом. У
дзонгі багато внутрішніх дворів на декількох висотах, і кілька
монастирів. Історично дзонг належав королівський родині, і саме тут була
столиця Бутану, коли перший король одержав владу. Потім, через те, що
найбільш значима і культурна частина Бутану розташовувалася все-таки на
Заході, столиця була перенесена в Пунакху, а потім у Тімпху.

2.4. Бумтанг і Джакар

Бумтанг — найбільш цікава і важлива провінція центрального Бутану,
знаходиться далі до сходу від Тонгса. Столицею Бумтанга є Джакар
(Бьякар). У бік від Джакара відходить три долини, подібні до долини
Паро. У Бутані не так вже багато досить широких долин, де можна вільно
розташовувати лані, тому Бумтанг особливо важливий для країни. У горах
навколо бумтангских долин розташовані багато монастирів і святих місць.

Монастир Тамшінг знаходиться на іншій стороні ріки Бумтанг Чу. Щоб туди
добратися, необхідно пройти кілька кілометрів в обхід через міст.
Монастир захований серед густих дерев, а довкола нього — ярмарок, продаж
насолод і прикрас.

Чим далі на схід Бутану, тим більше повільними і страшними стають танці
на фестивалях, тим більше магії закладено в жестах танцюристів. Схід
Бутану за більш ніж тисячу років після приходу Пажмасамбхави так і не
звернувся в буддизм остаточно.

Недалеко від Джакара, у долині ріки Танг, розташовується святе місце
Мебартцо, чи Палаюче озеро. Насправді це не озеро, а розширення струмка
в глибокому каньйоні. По легенді в 1475 році Пема Лінгпа зустрів у лісі
незнайомця, що дав йому сувої з текстами і зненацька зник. З текстів
Пема Лінгпа довідався, що коштовні реліквії можуть бути підняті з дна
струмка Нарінг. Пема Лінгпа прийшов на це місце перший раз, ввійшов у
стан трансу, стрибнув з високої скелі у воду, поплив, і повернувся зі
священними текстами. Восени він знову повернувся в ущелину, вже в
супроводі великого числа людей і запалив ліхтар. Він сказав : «Якщо я
демон, я вмру, а якщо я — духовний син Гуру Ринпоче (Падмасамюхави), те
цей ліхтар не потухне і я знайду коштовні реліквії!» Після цього він
опустився під воду, і дістав шухляду з двома статуями Будди, а ліхтар
усе продовжував горіти.

Поклоніння святому місцеві полягає в тім, що по струмку пускаються
дощечки зі свічками, що повинні пропливти далеко вниз по бурхливій ріці.
Потім варто лягти на виступаючу над струмком скелю і медітірувати,
дивлячись у воду. Той, у кого чиста свідомість, побачить у воді вогні.

Від палацу короля по хребті йде кінська стежка до дзонга Джакар, оточена
деревами. Дзонг знаходиться на відрогу хребта. Весь насип з боків дзонга
засаджений квітами. У джакарскому дзонгі тепер немає монастиря, а тільки
— адміністрація. Поверхи з’єднуються крутими лазами, по яких можна
підніматися і спускатися, тримаючи за поруччя. З верхньої вежі
відкривається прекрасний вид на Великий гімалайський хребет.

З монастирів Бумтанга відомий Джампей Лаганг, що є дуже старим
монастирем, побудованим разом з монастирем Кюйчю Лакханг за 100 років до
приходу Падмасамбхави. Він оточений чотирма чортенами. У листопаду в
цьому монастирі проводиться фестиваль з нічними танцями зі смолоскипами.

Курджей Лакханг — найважливіший монастир Бумтанга. На скелі над лісом
сидів у медитації Гуру Ринпоче. Монастир складається з трьох великих
храмів і декількох ступ.

Маленький монастир Дорджеби на іншій стороні ріки знаходиться в
декількох кілометрах від Бумтанга. Під монастирем розташована витончена
біла ступа.

По відкликаннях туристам, залишаючи Бутан, не хочеться повертатися назад
у світ суєти і сансари. Уся територія Бутану — це свята земля, тільки
знаходячись на який знаходиш чистоту і просвітління. Це той острівець,
на якому збереглася тибетська культура в чистому виді. Своїми
медитаціями бутанці підтримують світ і гармонію серед усіх живих істот.

Розділ ІІІ. Типові туристичні подорожі по Бутану

3.1. Туристичний маршрут “Країна Громового Дракону”

Туристичні агентства, як правило, пропонують тури в Бутан у з’єднанні з
відвідуванням Непалу чи Тибету.

Так, наприклад, турагенство World Adventure пропонує маршрут Непал-Бутан
на 15 днів (10 днів у Бутані), що носить назву «Країна Громового
Дракону» і присвячена, в основному, Центральному Бутану. Опускаючи
подробиці подорожі по Непалу, опишемо програму перебування в Бутані.

День 1. Катманду-Паро-Тхимпху.

Під час перельоту з Катманду (Непал) в королівство Бутан відкриваються
захоплюючи дух панорами гімалайських вершин, включаючи священні гори
Бутану — Чомоларі і Джічу Бойці.

Шлях з аеропорту Паро в Тхімпху (столицю Бутану) лежить уздовж рік Паро
і Тхімпху і займає біля двох годин (65 кілометрів).

У Тхімпху передбачається відвідування Меморіального чортена (буддійської
каплиці), побудованого в пам’ять про третього короля Бутану, і
Національної Бібліотеки, що зберігає древні манускрипти.

День 2. Тхімпху.

Весь день екскурсії по долині Тхімпху. Екскурсійна програма починається
з відвідування монастиря Дечен Подранг на місці першого дзонга
(форту-монастиря) Тхімпху. Зараз тут державна монастирська школа і
жіночий монастир Зілука. Потім піднімаємося до телевежі, щоб побачити
панораму Тхімпху, а на зворотному шляху на схилах гір – відвідування
пасовищ зникаючої, що знаходиться під погрозою, тварини, в усьому світі
відомого як такін, — національної тварини Бутану. Це найрідший різновид
сарни, що живе в ареалі від Бутану до Кун-Луня. Причина, по якій саме
такін обраний національною твариною, іде коренями в історію релігії і
міфологію. Коли великий святий — Лама Друкпа Кунлі, Божественний
Безумець, відвідав Бутан у XVII столітті, величезна конгрегація
зібралася з усієї країни, щоб спостерігати його чудодійну силу. Люди
наполягали на тому, щоб лама зробив чудо. Однак святий, у своїй
звичайній ексцентричній манері, зажадав подати йому на обід цілу корову
і вівцю, з апетитом з’їв усе це і залишив одні кісткі. Після цього взяв
і приставив голову кози до кісток тулуба корови і помахом пальця змусив
створену дивну тварину встати на ноги і йти пастися на схилі. До
потрясіння присутніх, тварина піднялося і побігла в луги пастися. Його
стали називати донг гем цей (такін).

Туристи також неодмінно повинні відвідати ремісничий ринок, де
виставляються і продаються бутанські тканини й інші вироби ремісників.

У Школі живопису можна побачити, як навчають традиційному мистецтву
живопису танка (священних буддійських сувоїв).

В другій половині дня відвідування дзонга Сімтока, найдавнішої
місцевості Бутану (побудованої в 1629 р. Шабдрунгом Нгавангом Намгялом).
Він вважається першим дзонгом, побудованим у Бутані. У дійсності дзонгі
в Бутані були вже в 1153 році, але це перший дзонг, побудований
Шабдрунгом, найдавніший дзонг, що уцілів у виді цільної структури, і
перший дзонг, що сполучив під своїм дахом монастир і адміністративні
установи. З 1961 року він є будинком для школи рігней (релігійні і
класичні студії). Учнями її є і ченці, і світські люди. Офіційна назва
дзонга — Сангак Забдон Подранг («Палац глибокого значення таємних
мантр»).

Тут є відмінна можливість поспілкуватися з ченцями і спостерігати їхнє
життя в монастирі. Другий син у бутанської родині традиційно віддається
в монастир, де росте як чернець.

Вважається, що це місце для дзонга було обрано не випадково, а щоб
стежити за демоном, що сховався в скелі неподалік. «Сімтока» походить
від «сіммо» (демониця) і «до» (камінь). Зручне розташування дозволяє
захищати долину Тхімпху і долину, що веде до Дочу-Ла й у східний Бутан.
Симтокська утце (центральна вежа дзонга, у якій міститься Лхаканг —
храм, дослівно «будинок бога») має 3 поверхи, а за звичайними
молитовними барабанами тут більш 300 різьблених зображень святих і
філософів. Центральна фігура в Лхакангі — Будда Шакьямуні (одне з імен
Будди Гаутами), оточений вісьма Бодхисатвами (істотами, у яких їсти
можливість стати Буддами в цьому житті, але які відмовляються від цього,
щоб переродитися в цьому світі і допомагати іншим істотам). Розписи
усередині Лхаканга Сімтоки вважаються самими старими і найбільш
красивими в Бутані. Один із Лхакангів, Ген Кханг, можуть відвідувати
тільки лами. Розширення і реставрація Сімтоки були здійснені в 70-і роки
ХVII століття після атаки тибетських завойовників у 1630 році. З тих пір
дзонг ще кілька разів розширювався і реставрувався.

Увечері планується відвідування Ташичодзонга, головного
адміністративного будинку Тхімпху. У цьому масивному спорудженні
розташовуються міністерства, офіси короля і тронна кімната, а також
Державний чернечий корпус.

День 3. Тхімпху-Пунака.

Після раннього сніданку група відправляється в Пунаку. По шляху —
зупинка на перевалі Дочу-Ла (3150 м), щоб випити чашечку гарячого чаю чи
кави і помилуватися чудовою панорамою бутанських Гімалаїв (у ясний
день). Такі дні — рідкість у Бутані і більш ймовірні з жовтня по лютий.

У кафетерії встановлений могутній бінокулярний телескоп — подарунок
Альпійського клуба Університету Кіото на честь першого сходження його
членів на гору Масанг Ганг у 1985 році. На стіні поруч з телескопом
поміщена фотографія піків з їхніми назвами і висотами. Серед них —
найвища нехожена на сьогоднішній день вершина світу — Гонгар Пенсум
(7546 м).

Після сніданку — відвідування дзонга Пунакі. Це зимова резиденція
Державного чернечого корпуса і головного лами Бутану — Че Кенпо. Пунака
була раніш столицею Бутану. Дзонг розташувався між двома ріками: По Чу
(чоловіча ріка) і Мо Чу (жіноча ріка). Ця фортеця була побудована в 1637
р. і є другим дзонгом Бутану. Багато років, до часу правління другого
короля, він служив резиденцією уряду. Зведення дзонга Пунакі було
передвіщене Гуру Римпоче (загальне ім’я Падмасамхави, засновника
буддизму Махаяни), що передбачав, що: «…людина по імені Намгял прибуде
на пагорб, схожий на слона». Шабдрунг відвідав Пунаку і вибрав для
будівництва місце, що нагадує край хобота сплячого слона на злитті Мо Чу
і По Чу.

Раніше на цьому місці була будівля поменше — дзонг Чу («маленький
дзонг»), у якому знаходилася статуя Будди. Говорять, Шабдрунг наказав
архітектору, Зоуі Палепу, спати перед статуєю. Поки Палеп спав, Шабдрунг
відніс його в сні у Перлину Зангто (небесну обитель Гуру Римпоче) і
показав палац Гуру Римпоче. З його бачення архітектор уявив собі проект
дизайну нового дзонга, що, відповідно до традиції, не був виконаний на
папері.

Будівництво почалося в 1637 році, і було довершено на наступний рік.
Дзонг був названий Друк Пунгтанг Дечен Подранг («Палац великого щастя»).
Пізніші прикраси включали будівлю каплиці в пам’ять про перемогу над
тибетцями в 1639 році.

Шабдрунг заснував тут чернечий корпус, запросивши 600 ченців з Чари
Гомпи у Верхній частині долини Тхімпху.

Довжина дзонга Пунакі 180 м, ширина — 72 м, висота утце — 6 поверхів.
Золотий купол над утце був побудований у 1676 році. Мости над Мо Чу і По
Чу були споруджені в 1720 і 1730 р. Вони обоє у минулому зруйновані, і
зараз через Мо Чу простягнуть відносно новий міст, поруч з останками
первісного.

Крім свого стратегічного положення, дзонг має якості фортеці для захисту
від нападів. Круті дерев’яні сходи складаються, а важкі дерев’яні двері
закриваються на ніч. Дзонг унікальний, оскільки має 3 дочи (внутрішніх
дворики) замість звичайних двох. Передні двері ведуть спочатку в
північний внутрішній дворик, що виконує адміністративні функції. Другий
дворик чернечий, тут знаходиться утце.

У самому південному дворику стоїть храм, у якому спочивають останки Пеми
Лингпи і Шабдрунга Нгаванга Намгяла. Шабдрунг вмер у дзонгі Пунакі, і
його тіло зберігається в Мачи Лхакангі (мачи означає «священне
набальзамоване тіло»). Гробниця запечатана і не може бути розкрита. Два
лами, Мачин Цимпон і Мачин Симпон, призначені доглядати за кімнатою, у
якій зберігається гробниця. Крім цих лам, тільки король і Че Кемпо
(Головна духовна особа) можуть входити в цю кімнату. Обоє приходять сюди
за благословенням перед вступом на посаду.

День 4. Пунака-Бумтанг.

Після раннього сніданку переїзд у Бумтанг через перевал Пеле-Ла (3300
м). Поїздка через густі зарості магнолії і рододендронів. Зупинка в
Чендибчі. Це прекрасне місце для обіду продовжує шлях у Бумтанг із
короткою зупинкою для полуденка в Тронгса. Переборовши ще один перевал —
Ютонг-Ла (3400 м), туристи виявляються в Бумтанге.

Бумтанг має унікальний шарм, що відрізняє його від інших місць. Це один
з найважливіших об’єктів паломництва буддистів з усього світу і
традиційний будинок великого буддійського вчителя Пеми Лінгпа, від якого
походять члени правлячої династії.

День 5. Бумтанг.

Відвідування одного з найдавніших монастирів, побудованого в VII
столітті тибетським королем Сонгценом Гампо. Наступний візит буде у
важливі буддійські святині: Курче Лхаканг, Тамшінг, Кончосум Лхаканг і
Гомпу Ламае. Ближче до вечора — прогулянка по Бумтангу і відвідування
сироварні, побудованої швейцарцем, що живе в Бутані вже більш 20 років,
— хазяїном невеликого готелю Swiss Guesthouse, де і зупиняються, як
правило, групи туристів.

День 6. Бумтанг-Пунака.

Переїзд у Пунаку займає 7-8 годин з деякими зупинками по шляху для
зйомки. У Тронгса відвідування древньої оглядової вежі Та Дзонг. Вона
знаходиться на вершині пагорба, з якого відкривається вид на дзонг
Тронгса і місто. В оглядовій вежі виставлена древня зброя.

Відвідування дзонга Тронгса — родового будинку правлячої родини Бутану.
Він був побудований у 1648 році і є одним з найкрасивіших у Бутані.
Зараз це адміністративний центр району Тронгса і тут розташована
монастирська школа. Від місцевості відкривається вид на багато миль
навколо. Колись вона була важливим стратегічним пунктом.

Зробивши зупинку в ступи Чендибчі і пообідавши, тургрупа їде в Пунаку.

День 7. Пунака-Тхімпху.

Ранком маршрут йде в Тхімпху. Після обіду — танцювальне представлення в
Королівській академії пластичного мистецтва. В другій половині дня можна
прогулятися і зробити покупки.

День 8. Тхімпху-Паро.

Ранком відправлення в Паро і відвідування по шляху руїн дзонга Друкгел
(у 14 км від Паро). Незважаючи на напівзруйнований стан, місцевість
цікава з історичної і стратегічної точок зору. На цьому місці дорога з
Тибету через перевал Тремо-Ла упиралася в долину Паро. Пізніше цей шлях
став найважливішим торговим маршрутом між Бутаном і тибетським містом
Парі. Дзонг був побудований у 1649 році Шабдрунгом Нгавангом Намгялом і
названий на честь перемоги Бутану над тибетськими завойовниками в 1644
році (Друк — це Бутан, гел — перемога). Однієї з характерних
конструктивних рис дзонга був помилковий вхід, що веде в закритий двір.
Він успішно використовувався під час другої облоги місцевості тибетцями
в 1648 році.

Друкгел був поміщений на обкладинку американського журналу National
Geographic у 1914 році, коли там була надрукована стаття про Бутан. До
1951 року будинок використовувалося як адміністративна будівля, поки
вона не було зруйнована пожежею через масляну лампу.

У ясний день звідси видна гора Чомоларі (7314 м).

По шляху в Паро відвідується також монастир і чортен Сатсам і бачимо
монастир Тактсанг, «лігвище тигра» — найвідоміший у Бутані. Він
розташувався на стрімчаку на висоті 3100 м, у тиші, що порушується лише
шумом вітру і води і співом ченців. По переказі, Гуру Римпоче прилетів у
це місце на спині тигриці і медітірував тут 3 місяці. 19 квітня 1998
року пожежа, причина якого дотепер не відома, зруйнувала основні будівлі
Тактсанга і весь їхній уміст. До цього тут уже була пожежа, наслідки
якого були ліквідовані в 1951 році. Зараз планується перебудувати
монастир і придати йому первісний вигляд.

Це місце давно вважається священним. У 1646 році його відвідував
Шабдрунг Нгаванг Намгял, і зараз сюди спрямовуються пілігрими з усього
Бутану. Говорять, тут медітірував Міларепа. Перший лхаканг був
побудований у 1684 році поруч з печерою, у якій медітірував Гуру
Римпоче. Монастир закритий для внутрішнього відвідування без
спеціального дозволу.

День 9. Паро.

Після сніданку передбачається відвідування Та Дзонг — Національного
музею Бутану. Він став музеєм у 1968 році і розташований на пагорбі над
дзонгом Паро, відкіля відкривається вид на долину Паро. Це незвичайний
круглий будинок у формі черепашки було довершено в 1656 році і спочатку
служило оглядовою вежею (та дзонг) дзонга Паро. Розроблено спеціальний
маршрут руху по головному будинку, що припускає обхід основних музейних
об’єктів по годинній стрілці. Усередині музею не дозволяється
використовувати фотоапарати. Серед експонатів — приголомшлива колекція
танка — древніх і більш пізніх. Найбільш коштовні з них зображують
Шабдрунга Нгаванга Намгяла — першого Че Кенпо і першого Друк Дезі. На
інших танка зображені найважливіші бутанські святі і вчителі.

На верхньому поверсі представлена колекція бутанських марок.

Паро Дзонг — один із самих вражаючих і добре відомих дзонгів у Бутані і,
можливо, самий витончений приклад бутанської архітектури. Правильна його
назва — Рінчен Пунг Дзонг («фортеця на купі коштовностей»). Звичайно
воно скорочується до Рінпунг Дзонг. У 1646 році Шабдрунг Нгаванг Намгял
наказав почати його будівництво на старій підставі монастиря,
закладеного Гуру Римпоче. Він завжди був одним з найсильніших і
найважливіших дзонгів Бутану і не раз захищав долину Паро від тибетських
завойовників. Дзонг вистояв при землетрусі 1897 року і горів лише один
раз — у 1907 році.

Ця масивна фортеця знаходиться в долині Паро і добратися до неї можна по
брукованому схилі і красивому критому дерев’яному мосту. Сьогодні
фортеця є адміністративним центром району Паро і будинком для державного
чернечого співтовариства, у якому живуть близько 200 ченців. Утце цього
дзонга з її різьбленими прикрасами — одна з найкрасивіших у Бутані. В
другій половині дня в туристів їсти можливість побувати в типовому
бутанському сільському будинку і спостерігати сільський побут. Тут їх
пригостять бутанським чаєм з розчиненим маслом.

Увечері прощальний коктейль.

День 10. Паро (відправлення). Раннім ранком від’їзд в аеропорт.

Як бачимо, туристична програма досить насичена і різноманітна. Не
уступає їй і інший туристичний маршрут – “Скарби Бутану”.

3.2. Туристичний маршрут “Скарби Бутану”

Більш короткий за часом маршрут Непал-Бутан на 10 днів, (з них 5 днів у
Бутані), рівномірно розподілений між відвідуванням Непалу і Бутану, що
зветься «Скарби Бутану». Тут ми також опускаємо подробиці відвідування
Непалу і починаємо огляд подорожі з 5 дня його початку.

5 день. Катманду — Паро -Тхімпху.

Удень тургрупа переїжджає в аеропорт Катманду Трібхуван, щоб зробити
переліт (1ч 25 хвилин) у єдиний аеропорт у Бутані — Паро.

Після прибуття в аеропорт Паро представники туристичної компанії
зустрічають туристів і супроводжують їх у Тхімпху — столицю Бутану,
півторагодинний шлях до якої лежить через поля з терасами уздовж ріки.

6 день. Тхімпху.

Ранком — відвідування Меморіального чортена (буддійського храму) і
знайомство з національною твариною Бутану, в усьому світі відомим як
такін (живе серед гірських сосон). Після обіду група відправляється на
паперову фабрику Чунгсі, у жіночий монастир, Школу мистецтв і ремесел.
Вечеря в готелі.

7 день. Тхімпху – Пунака – Вангді — Тхімпху.

Більш ніж мальовнича дорога з Тхімпху в Пунаку лежить через перевал
Дочу-Ла (3050 м). Добравши до Пунакі, туристи відвідують пунакський
дзонг (фортецю) і обідають. Після обіду вони по мосту Вангди
відправляються оглянути дзонг Вангди і їдуть у Тхімпху.

8 день. Тхімпху-Паро.

Ранком – поїздка в Паро. По шляху планується зупинка в найстаршого
дзонга Бутану — Сімтоки, у якому зараз школа. У Паро відвідування
Національного музею, дзонга Паро і монастиря, потім маршрут веде в
чортен Сатсам.

9 день. Паро (відправлення).

Після раннього сніданку від’їзд в аеропорт.

День 10. Катманду.

Могутнім мажорним акордом, що завершує коротке перебування в цій
унікальній частині світла, стане Mountain Flight — політ до Евересту,
вершині нашої планети (8850 м), одночасно поділяючої і єднаючої Непал і
Тибет. Раннім ранком туристи спрямовуються в піднебесся, далеко на
північний схід — туди, де за головним гімалайським хребтом — Кумбу,
простираються на сотні безкрайніх кілометрів таємничі Гімалаї.

Висновки

Бутан — держава в Гімалаях, між Індією і Тибетом (Китай). З півночі по
границі з Китаєм проходить Великий Гімалайський Хребет, висотою до 7500
м. У Бутані країною править король, що активно бере участь у керуванні і
піклується в буквальному значенні слова про кожного жителя країни. Бутан
— буддійська держава, де розповсюджена тибетський буддизм (ваджраяна)і
особлива увага приділяється збереженню природи і тварин.

У країні величезна кількість великих і маленьких буддійських монастирів
і світських буддійських училищ. Лами і ченці користаються великою
повагою.

Туризм у Бутані обмежений — не більш 5000 чоловік у рік.

Самоназва Бутану — Друк Йол (країна Дракона).

Краща пора для відвідування — навесні (березень — квітень — травень) чи
восени (вересень — жовтень), коли по країні в монастирях проходять
численні фестивалі, але можна й іншим часом року. Улітку приходить пора
мусонів, а узимку — холодно. При поїздці знання англійської мови дуже
бажано, тому що багато хто бутанці добре говорять англійською мовою.

Вартість путівки залежить тільки від розміру групи. Високі ціни на
путівки й обмеження короля на кількість туристів гарантують туристам, що
вони потраплять у недоторкані куточки Гімалаїв.

Усередині Бутану грошей туристам майже не потрібно. У них при цьому
досить волі вибору маршруту, і гіди — бутанці від фірми, що організують
подорож, не будуть нав’язувати стандартних «туристських об’єктів».

У Бутан можна їздити з різними цілями — гірський туризм, альпінізм,
екологічний туризм, архітектура, етнографія, буддизм.

Ті, хто любить гори — побачать ненаселені райони між семитисячними
вершинами. Аматори природи побачать недоторкані унікальні ліси з
найрідшими тваринами і птахами.

Але головною визначною пам’яткою Бутану є розташовані в горах фортеці і
буддійські монастирі, буддійські фестивалі і ритуальні танці. До того ж
можна поспілкуватися з людьми, що навмисно ізолюються від західної
цивілізації, відчути дух буддизму і стародавності.

Список використаних джерел

Аксененко В. Таємничий Бутан. – К., 1999.

Матеріали туристичного Інтернет – сайту www.travel.ru.

Матеріали туристичної фірми World Adventure.

Пессель Мишель. Путешествие в Мустанг и Бутан. – М., 1999.

Сазонов В.А. Бутан. – М., 2000.

Сафронов А. Дракон почти не виден / Иностранец.-№3, 1998.

Страны мира: словарь – справочник. – М., 2000.

Туристический атлас мира. – М., 2000.

Ушкин М. Много банков в Гималаях ни к чему. / Иностранец. — №14, 1999.

Додаток

Рис. 1. Карта Королівства Бутан.

PAGE

PAGE 2

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *