.

Фінансовий облік в системі бухгалтерського обліку (курсовая)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
1016 25085
Скачать документ

ІНСТИТУТ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ФІНАНСІВ

ПРИ КИЇВСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

КАФЕДРА ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

Курсова робота

з теорії бухгалтерського обліку

на тему:

”Фінансовий облік в системі бухгалтерського обліку”

Робота допущена до захисту

“_____”_______________200_ р.

Студента II курсу

денної форми навчання

за спеціальністю 6.050.106

“Облік і аудит”

Завідувач кафедри обліку та аудиту д.е.н., професор Швець В.Г.

(підпис)

Гавриша Олега Володимировича

_______________________________________(підпис)

Науковий керівник:

Швець В.Г.

(прізвище, ім”я, по-батькові)

________д.е.н., професор________

(наукова ступінь,звання)

_______________________________________(підпис)

(дата виконання роботи)

Київ – 2004рік

Зміст

Вступ………………………………………………………….
…………………………………………………..2

Розділ І. Фінансовий облік та його місце в системі бухгалтерського
обліку і фінансової
звітності………………………………………………………
…………………………………4

1.1 Роль та значеня фінансового обліку і фінансової
звітності в управлінні
підприємства……………………………………………………
…………………………….4

1.2 Характеристика національної системи бухгалтерського
обліку………..8

1.3 Характеристика фінансового
обліку………………………………………………12

Розділ ІІ. Загальні питання методології та організації фінансового
обліку………14

2.1 Методологія фінансового
обліку……………………………………………………14

2.2 Організація фінансового
обліку……………………………………………………..15

Розділ ІІІ. Удосконаленя фінансового обліку в
Україні…………………………………..20

Висновки……………………………………………………….
……………………………………………..23

Список використаної
літератури……………………………………………………..
………….26

Додатки………………………………………………………..
………………………………………………28

Вступ

Фінансовий облік має актуальне значення для зовнішніх користувачів
облікової інформації, які приймають рішення щодо партнерських зв’язків з
підприємством, інвестування капіталу в його розвиток, банківського
кредитування, придбання акцій, отримання дивідендів тощо.

Фінансовий облік трансформує дані первинних бухгалтерських документів за
допомогою грошового вимірника та спеціальних методів обробки даних у
корисну інформацію для зацікавлених юридичних і фізичних осіб. Така
інформація узагальнюється в системі рлхунків бухгалтерського обліку за
певними принципами, які зафіксовані у національних стандартах обліку, та
загальноприйнятими процедурами обробки даних. Економічні показники
фінансового обліку відображаються у бухгалтерському балансі, у звітах
(про фінансові результати, рух грошових коштів, рух власного капіталу) і
служать джерелом інформації для зовнішніх і внутрішніх користувачів.

Аналіз роботи підприємства дає можливість виявити сильні та слабкі
сторони його господарської і фінансової діяльності, конкурентні
переваги, «вузькі місця», простежити тенденції розвитку на основі
динаміки економічних показників та прийняти обгрунтовані рішення, які
випливають з аналізу форм звітності.

Враховуючи те, що Законом про бухгалтерський облік та звітність в
Україні передбачене обов’язкове ведення фінансового обліку всіма
господарюючими суб’єктами, в курсовій роботі викладено технологію обліку
відповідно до національних стандартів з обліку, нового плану рахунків,
який введено в дію з 1.01.2000 р., законодавчих і нормативних актів, які
регулюють питання обліку.

Метою курсової роботи є дослідження і вивчення предмета та методології
відображення об’єктів фінансового обліку, їхньої ролі в господарській
діяльності підприємства, вивчення стану і використання об’єктів обліку,
надання інформації про господарську діяльність підприємства.

Предметом курсової роботи є господарські засоби за їх складом та
використанням, джерела їх утворення та фінансові процеси, що
відбуваються внаслідок виготовлення продукції чи надання послуг, тобто
господарська діяльність підприємства, як діяльність, пов’язана з
виробництвом, обміном та споживанням матеріальних і нематеріальних
цінностей, наданням та використанням послуг.

Об”єктом дослідження є фінансовий облік в системі бухгалтерського
обліку.

Суб’єктом – виступає господарюючий суб’єкт в особі підприємств,
організацій, установ.

Джерельною базою є нормативна база, статті із журналів, були опрацьовані
роботи таких видатних вчених як Бутинця Ф. Ф., Пушкар М.С., Завгородний
В.П., Горицкая Н.Г., Швець В.Г., Голов С.Ф., Ткаченко Н.М. та інші.

В першому розділі роботи розглядаються такі питання як: місце, роль та
значення фінансового обліку в системі бухгалтерського обліку, поняття
про фінансову звітність, її мета та значення, методологічне регулювання
бухгалтерського обліку в Україні, принципи ведення бухгалтерського
(фінансового) обліку.

В другому розділі розглядаються такі питання як: методологія (основні
методи фінансового обліку), принципи фінансового обліку, поняття про
облікову політику підприємства.

В третьому розділі роботи розглядаються шляхи вдосконалення фінансового
обліку та розглядання потреб в інформаційному забезпеченні.

Розділ І. Фінансовий облік та його місце в смстемі бухгалтерського
обліку і фінансової звітності

1.1 Роль та значеня фінансового обліку та фінансової звітності в
управлінні підприємства.

Якщо є певна інформація про події і явища господарської діяльності, то,
оцінивши її, можна прийняти рішення про втручання у ті події, які
характеризуються певними економічними показниками фінансового обліку.
Проте проблема полягає в тому, щоби визначити об’єкти, які потрібно
контролювати, набір необхідних для контролю показників, міру відхилень у
випадках, коли треба втручатися у процеси і явища господарського життя,
на що і на кого впливати та інші важливі моменти.

Фінансова звітність містить інформацію про бухгалтерський баланс –
активи, зобов’язання і капітал. Активи являють собою ресурси
підприємства, які придбані для того, щоб отримати від їх подальшого
використання економічні вигоди. Так, реалізувавши готову продукцію, на
яку витрачені ресурси (запаси, працю, техніку), потрібно не тільки
компенсувати витрати, а й реалізувати продукцію з прибутком.

Пасиви являють собою довгострокові чи поточні зобов’язання підприємства,
які потрібно вчасно погасити. У випадку затримки з погашенням
зобов’язань нараховуються штрафи, пені, неустойки кредиторам, що
обумовлено умовами договору.

Капітал підприємств вимірюється сумою, що визначає різницю між сумою
активів та пасивів.

Баланс розкриває три складові активи, зобов’язання і капітал за
статтями, що передбачені національним положенням (стандартом)
бухгалтерського обліку України № 2 «Баланс». У балансі наводяться дані
на початок року і на дату складання балансу протягом наступного
господарського року, який починається з 1 січня і триває до 31 грудня.

У балансі відображаються події минулих періодів, але за допомогою
економічного аналізу можна виміряти міру відхилень за період за всіма
статтями, які наводяться у ньому; аналізується абсолютна і відносна
динаміка показників; структура активів, зобов’язань та капіталу;
відношення одних статей балансу до інших, або одних розділів до інших;
робляться висновки щодо поліпшення чи погіршення цих показників та
виявляють фактори впливу на них.

Варто відзначити, що окремі показники господарської діяльності не можна
визначити іншими методами, ніж за допомогою складання балансу (наявність
загальної суми активів, зобов’язань і капіталу, наявність власних
оборотних коштів /робочого капіталу/, ефективність активів, норма
прибутку та ін.).

Аналіз фінансової звітності за ряд періодів дає можливість виявити
тенденції зростання (розширення) чи згортання (звуження) діяльності,
оцінити окремі показники і прийняти рішення менеджерам, інвесторам,
фінансистам, банківським працівникам, власникам та всім зацікавленим
особам щодо вибору варіанту дій, які стосуються підприємства.

Зрозуміло, що відстеження минулих подій дає можливість бачити тенденції,
і на їх основі методом екстраполяції передбачити майбутній стан
підприємства. Названий метод не завжди дає добрі результати, тому на
допомогу традиційній методиці економічного аналізу залучаються
економіко-математичні методи досліджень.

Фінансові звіти мають таку назву не тому, що містять дані для
фінансових, статистичних, банківських чи інших зовнішніх органів
управління, а тому, що формуються у системі фінансового обліку. Метою
фінансового обліку є трансформування первинних облікових даних у корисну
інформацію для користувачів, яка розкривається у стандартних фінансових
звітах та прийняття ними виважених управлінських рішень.

Фінансовий облік дає інформацію для управління, яка використовується для
прийняття рішень на основі розрахунків економічних показників.

Фінансовий облік збирає та обробляє дані про факти господарської
діяльності, трансформує їх в інформацію та забезпечує нею управлінський
апарат і зовнішніх користувачів, чм вивчають наслідки раніше ухвалених
рішень. Отже, фінансовий облік забезпечує зворотний зв’язок між
господарською системою підприємства та управлінням.

Облік є системою сервісного забезпечення управління необхідною
інформацією про фактичний стан об’єкта управління.

Мета фінансової звітності — це забезпечення інформацією, яка допомагає
користувачам приймати вигідніші економічні рішення. Існує дві великі
групи тих, хто приймає рішення і відповідно використовує для цього
фінансові звіти. Одна група — це керівники підприємств, які спираються
на облікові дані в процесі прийняття важливих управлінських рішень. До
другої групи належать зовнішні особи, які приймають рішення. Ця група
складається в першу чергу з інвесторів (як існуючих, так і потенційних),
інвестиційних аналітиків, кредиторів, уряду, профспілкових організацій і
широкої публіки. Бухгалтерські та інші зовнішні фінансові звіти
обслуговують різноманітну групу осіб, які приймають рішення, з
різноманітними інформаційними потребами.

Користувачі фінансових звітів зацікавлені в трьох типах інформації:

1. Інформація про діяльність в минулому. Інформація щодо таких
питань, як прибуток, обсяг реалізації, виняткові статті,
переміщення грошових коштів, доход від інвестицій в минулому
допомагає оцінити успішність діяльності підприємства та
ефективність управління. Така інформація допомагає також
порівнювати підприємства між собою.

2. Інформація про поточний стан підприємства. Цей вид інформації
допомагає відповісти на ряд питань: Які типи активів знаходяться у
власності підприємства? Скільки заборгувало підприємство і коли
необхідно сплатити борг? Яка касова позиція? Скільки прибутку
спрямовано на розширення підприємства? Які прибуток на акцію, показник
прибутку від інвестицій і відношення заборгованості до власного капіталу
підприємства? Який стан запасів? Відповіді на ці та аналогічні
економічні питання допомагають особам, які приймають рішення,
оцінити минулі успіхи і невдачі, але найважливішим є те, що
вони забезпечують необхідною інформацією для оцінки переміщення
грошових коштів і потенційного прибутку підприємства.

3. Інформація про діяльність підприємства в майбутньому.
Особи, які приймають рішення, вибирають одне серед кількох
альтернативних. Кожне рішення спричинює певні результати. Всі рішення
орієнтовані на майбутнє, оскільки вони не можуть вплинути на минуле.
Проте, при прогнозуванні можливого майбутнього впливу рішення,
важливу роль відіграють достовірні оцінки того, що трапилось в
недавньому минулому. Наприклад, останні тенденції в
реалізації та прибутках підприємства є непоганими індикаторами
того, що можна очікувати в майбутньому. Першочергова мета
оцінки діяльності в минулому і дійсного стану підприємства полягає у
сприянні прогнозам майбутнього переміщення коштів підприємства.

Деякі рішення приймаються інтуїтивно і без значної інформативної
підтримки. В таких випадках систематичного збору необхідних даних не
проводиться. Отже, практично неможливо впорядкувати, виміряти і оцінити
кожну альтернативу. Прийняття рішень на основі інтуїції здійснюється з
кількох причин. Час і вартість збирання інформації можуть зашкодити
уважному аналізу. Іноді той, хто приймає рішення, є людиною простою і не
розуміє важливості систематичних підходів до прийняття рішень.Шаївні
особи, які приймають рішення, надмірно спрощують процес прийняття
рішень, не звертаючи уваги на основну інформацію, і часто нехтують
фінансовими результатами рішення.

І навпаки, досвідчені особи, які приймають рішення, роблять
систематизований аналіз кожної з альтернатив. Інформація щодо кожного
випадку збирається і оцінюється. Для прийняття більшості ділових рішень
фінансові звіти містять достатню фінансову інформацію.

Користувачі фінансових звітів мусять розуміти, що оцінювалось і як
оцінювалось. Навіть якщо Ви не плануєте спеціалізуватися на
бухгалтерському обліку, Ви будете інтенсивно використовувати знання, з
метою оцінки даних, які викладено у фінансових звітах підприємств.

Фінансові звіти є звітами загального призначення, які складаються
переважно для задоволення інформаційних потреб зовнішніх осіб, які
приймають рішення. Оскільки ці потреби суттєво відрізняються у різних
категорій користувачів фінансової звітності, для багатьох рішень можуть
знадобитись додаткові дані фінансового характеру.

1.2 Характеристика національної системи бухгалтерського обліку

Методологічне регулювання бухгалтерським обліком в країні
здійснюється Міністерством фінансів України., яке розробляє і затверджує
план рахeyків і інші нормативні документи по організаціїї
бухгалтерського обліку, які обов’язкові для всіх підприемств на
територїї України.

При Міністерстві фінансів, як дорадчий орган діє методологічна рада з
бухгалтерського обліку. Вона займається удосконаленням організованих
форм і методів бухгалтерського обліку в Україні, розробкою рекомендацій
методологічним забеспеченням, впровадженням сучасної технології збору та
обробки обліково-економічної інформації.

Міністерства і відомства, в сферу керування яких входить підприємства і
організації загальнодержавної форми власності розробляють методичні
рекомендації по обліку окремих видів майна і джерел його формування,
дотримуючись єдиних методологічних принципів. До метдологічного
забеспечення слід віднести Закон України „Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні”, „Положення (стандарти) бух.обліку” і
інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, забов’язань і господарських підприємств і
організацій.

До інформаціцногого забезпеченя слід віднести існуючі видавництва;
журнали, газети та інші періодичні видання, які займаються питаннями
бухгалтерського обліку. Серед видавництв: Универсал-Бизнес(“ГлавБух”);
журнали „Дебет-Кредит”, „Бух. учёт и аудит”, „Бухгалтер”, „Всё о
бухгалтерском учёте” та інші. Газета „Плюс Минус”, „Галицькі контракти”
та ін. До технічног забеспечення слід віднести суцільне впровадження
компьютерів для обліку, а також використання комп`ютерних программ (1:С
Бухгалтерія, Парус, Галактика, Бест та ін.).

Завданням фінансового обліку України є досягнення максимальної
інформованості, для чого існують усі передумови: формування ринкового
середовища, наявність наукового та кадрового потенціалу, порозуміння
більшості науковців щодо поділу системи обліку на дні підсистеми,
інтеграція в світове економічне співтовариство, функціонування економіки
за законами капіталістичного ладу (від слова «капітал», а не в розумінні
марксизму-ленінізму про суспільство, яке неминуче загине), усвідомлення
необхідності інтернаціоналізації обліку. Проте трансформація суспільства
здійснюється дуже повільно, що об’сктннно стримує економічні
перетворення.

Проблема пошуку шляхів адаптації існуючої системи обліку України до
міжнародної залишається актуальною й нині. Одним із таких шляхів є
визначення меж фінансового обліку з метою відокремлення його від
управлінського та окреслення тих проблем, які вимагають вирішення в
найближчий час.

Визначення межі фінансового обліку має не лише теоретичне, а й практичне
значення, зокрема для проектування облікових підсистем в умовах
автоматизації, виділення основних об’єктів та розробки способів збору
даних, удосконалення існуючого плану рахунків та ін.

Питання про межі має надзвичайно важливе значення для теорії
бухгалтерського обліку, оскільки тісно переплітається з визначенням
предмета. Зрозуміло, що чисто логічний аналіз предмета обліку не дає
чіткої відповіді на поставлене питання про його зміст, тому цілком
закономірно, що навколо нього ведуться дискусії починаючи з кінця 20-х
років XX ст. і до наших днів. Якщо у 30-ті роки предметом обліку вважали
процес розширеного відтворення, то у 50-ті – кругообіг господарських
засобів, власність та її рух, витрати праці в процесі розширеного
відтворення, господарські засоби та процеси, які здійснюються на
підприємстві. В наступні роки у багатьох теоретичних дослідженнях
питання визначення предмета уточнюється та поглиблюється.

Програма реформування бухгалтерського обліку в Україні передбачає
збереження стабільності бухгалтерського обліку і створення умов для
еволюційного його розвитку без руйнування накопиченого досвіду його
ведення в народному господарстві. У 2000 році сталися принципові зміни в
організації і веденні бухгалтерського обліку в Україні, які випливають
із вимог міжнародних стандартів.

Здійснено перехід підприємств і організацій на нову методологію
бухгалтерського обліку господарських операцій, доходів, витрат і
фінансових результатів та на нову систему бухгалтерського обліку. Цей
перехід вимагає від бухгалтерських служб підприємств і організацій
грунтовної самостійної професійної перепідготовки бухгалтерів та
пристосування бухгалтерських регістрів до вимог нової системи
бухгалтерського обліку.

Принципи ведення бухгалтерського (фінансового) обліку у світовій
практиці регулюються національними положеннями (стандартами), які
розробляють професійні організації бухгалтерів. При цьому вони мають
рекомендаційний характер та грунтуються на концептуальній основі
складання та подання фінансових звітів, розробленій Комітетом з
міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

В Україні основи нової системи бухгалтерського обліку закладено в Законі
України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та
конкретизовано в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського
обліку. Методологічні засади застосування нового Плану рахунків
бухгалтерського обліку та обліку окремих господарських операцій
викладено у відповідних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.
Новий План рахунків разом з Інструкцією про його застосування
встановлюють загальний концептуальний підхід до побудови системи
бухгалтерського обліку на основі міжнародних стандартів.

Згідно із Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову
звітність в Україні”, пріоритетною є оцінка активів за їх історичною
(фактичною) собівартістю, яка визначається на підставі витрат на їх
виробництво або придбання.

Закон надає підприємствам право самостійно визначати облікову політику
та розробляти систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського)
обліку, звітності і контролю господарських операцій (п. 5 ст. 8). Отже,
держава встановила правила й процедури обробки економічної інформації та
складання фінансової звітності тільки для зовнішніх користувачів.

Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, новий План
рахунків та Інструкція про його застосування спрямовані на організацію
фінансового обліку та фінансової звітності.

Управлінський облік підприємства мають розробляти самостійно та
застосовувати з врахуванням конкретних умов діяльності підприємства з
метою одержання необхідної обліково-економічної інформації для прийняття
оптимальних управлінських рішень. У новій системі бухгалтерського обліку
доцільно застосовувати відпрацьовані способи обліку окремих
господарських операцій, які виправдали себе в практиці бухгалтерської
роботи, але не суперечать національним положенням (стандартам)
бухгалтерського обліку та положенням Інструкції про застосування Плану
рахунків бухгалтерського обліку, або з внесенням до них відповідних
змін.

При контируванні первинних бухгалтерських документів на здійснені
господарські операції, тобто при записі на них кореспонденції рахунків
(бухгалтерських проведень, контирувань), зазначається щонайменше код
синтетичного рахунка. Якщо при контируванні документів необхідно та
можливо визначити субрахунок, у контируванні зазначається тризначний код
субрахунка.

Що стосується аналітичного обліку доходів, витрат та фінансових
результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства тощо, то з
метою спрощення записів в аналітичному обліку доцільно після коду
синтетичного рахунка або субрахунка зазначати в контируванні на
первинному документі через дефіс і порядковий номер аналітичного рахунка
(статті), наприклад 701-1, 901-1, 791-2. У робочому плані рахунків, який
застосовується на підприємстві залежно від специфіки його діяльності,
субрахунки використовуються з урахуванням потреб управління, контролю,
аналізу та звітності, а також можуть доповнюватися введенням нових
субрахунків, але зі збереженням кодів субрахунків за Планом рахунків.

1.3 Характеристика фінансового обліку

Фінансовий облік – це сукупність правил та процедур, які забезпечують
підготовку і оприлюднення інформації про результати діяльності
підприємства (установи, організації) та фінансового стану відповідно до
вимог законодавчих актів і страдартів бухгалтерського облыку.

В Україні ведення фінансової бухгалтерії є обов’язковим для всіх
підприємств.

Призначенням фінансового обліку є відображення інформації про активи,
зобов’язання та власний капітал підприємства у фінансовій звітності.
Такий облік базується на відстеженні руху активів і змін у власному
капіталі та зобов’язаннях підприємства за минулий історичний період:
місяць, квартал, рік.

Основною метою фінансового обліку є складання форм звітності,
передбачених національними стандартами України для інформування про
економічні показники й фінансові результати власних менеджерів і
зовнішніх осіб, які зацікавлені у діяльності підприємства. Такі
показники є обов’язковими для опублікування в пресі й не становлять
комерційної таємниці.

Лише на основі даних фінансового обліку можна скласти баланс, який
служить для аналізу структури активів, зобов’язань та власного капіталу,
визначення наявності власних оборотних коштів (робочого капіталу),
прибутковості, платоспроможності та інших показників.

Отже, фінансовий облік є важливою складовою загальної інформаційної
системи підприємства, яка дає можливість визначати його фінансовий стан,
позитивні чи негативні сторони діяльності в цілому.

Фінансовий облік розробляє методологію облікового процесу, визначає
процедури обробки даних, починаючи від первинних документів і закінчуючи
показниками фінансової звітності.

Фінансовий облік визнається державою у якості інформаційної системи для
управління суспільством, а тому законодавством передбачено, що його
зобов’язані вести юридичні особи всіх видів діяльності і форм
господарювання. У міру розвитку суспільства та змін у соціальній,
політичній та економічній сфері країни до обліку ставляться нові вимоги,
тому він також змінюється під впливом зовнішнього середовища.

Перехід України до ринкової економіки зумовив зміну системи обліку.
Якщо протягом 1917-1991 рр. розвивалася єдина система бухгалтерського
обліку, що обслуговувала єдиного власника – державу, то в умовах появи
багатьох власників облік повинен адаптуватися до нових вимог. Так,
конкуренція зумовлює поділ єдиної системи обліку на дві підсистеми:

1) фінансовий облік, який є відкритим для всіх зацікавлених його
інформацією;

2) управлінський, який забезпечує конфіденційну інформацію про
витрати, доходи і прибуток за окремими видами продукції.

Фінансовий облік є обов’язковим, регламентованим, а управлінський
організовується в необхідному аспекті для задоволення інформаційних
потріб менеджерів підприємства.

Розділ ІІ. Загальні питання методології та організації фінансового
обліку

2.1 Методологія фінансового обліку

Перехід від планово-розподільчої до ринкової економіки вимагає перегляду
методологічної основи обліку, уточнення його об’єктів, технології збору
й обробки даних. Зрозуміло, що методологічні аспекти відіграють
вирішальну роль у структуризації внутрішньої будови інформаційної
системи підприємства та визначають технологію облікового процесу, а тому
їх розвиток в умовах ринку є об’єктивною необхідністю. Економічна
література попереднього періоду, яка описувала методологію вітчизняного
обліку до 1991 р., втратила свою актуальність і не може бути основою
вдосконалення бухгалтерського обліку. Тому для створення його нової
парадигми доцільно використовувати досвід розвинутих країн.

Методологія в суто науковому аспекті означає вчення про методи. Будь-яка
наука є методом пізнання окремої сторони реально існуючого світу. Таке
пізнання закріплюється у формі віртуального моделювання дійсності
(понятійного, концептуального, інтелектуального). Отже, методологія — це
всеохоплююче знання про понятійний апарат конкретної науки, її
концепцію, внутрішню будову, етапи становлення та розвитку.

Методологія не є застиглою формою знання, а знаходиться в постійному
розвитку, відшліфовуючи понятійний апарат, моделюючи нові концепції для
глибшого пізнання навколишнього світу.

Серед методів дослідження системи бухгалтерського обліку досить
продуктивним є метод моделювання, під яким розуміють вивчення явищ та
процесів не безпосередньо на конкретному об’єкті дослідження, а на
спеціально створених зображеннях об’єкта, що абстрактно показують його
образ або дають опис.

Моделювання сприяє удосконаленню методики бухгалтерського обліку. На
моделях можна краще вивчити взаємозв’язки між окремими елементами
системи бухгалтерського обліку, знайти й описати невідомі раніше
закономірності, нові шляхи його розвитку.

Бухгалтерський облік як в загальному, так і в окремих своїх частинах
(грошові кошти, матеріальні запаси, основні засоби, готова продукція,
собівартість продукції) є кількісною моделлю господарської діяльності.

Отримуючи інформацію методами бухгалтерського обліку, менеджери можуть
приймати управлінські рішення не на основі об’єктів, а за допомогою
інформації про них.

Бухгалтери-практики переконані в тому, що повідомлення про факти
господарської діяльності, які фіксуються в первинних документах й
агрегуються в регістрах бухгалтерського обліку, адекватно описують
процеси господарської діяльності. Але в сучасній системі бухгалтерського
обліку нагромаджується зайва інформація (до 50%), в той же час близько
50% інформації, необхідної для управління, не збирається і не
обробляється. Така суперечність може бути усунута за умови моделювання
вхідної та вихідної інформації для потреб управління. Отже, не потік
документів та їх узагальнення в регістрах обліку має першочергове
значення для побудови інформаційної системи для управління, а
моделювання потоків вихідної інформації.

Аналіз вхідної та вихідної інформації дає можливість розробити такі
форми первинної документації, які при обробці забезпечать максимум
вихідної інформації для управління

2.2 Організація фінансового обліку

Фінансовий облік організовується за єдиними правилами або принципами,
які можна назвати закономірностями методології обліку. До таких
закономірностей відносять:

> принцип собівартості (елементи фінансової звітності оцінюють як

оплачені гроші плюс поточна ціна всіх отриманих
грошових

компенсацій);

> принцип реалізації (виручка – витрати = прибуток); ^

> принцип погодженості (доход за період порівнюється з витратами

за такий же період);

> принцип повного розкриття інформації (подається
фінансова

звітність і даються примітки щодо оцінки окремих статей звітності).

Концептуальні основи фінансового обліку необхідно враховувати при
розробці облікової політики підприємства, під якою розуміють сукупність
принципів, методів і процедур, що використовуються у роботі бухгалтерів
для правильного і неупередженого відображення даних у фінансових звітах.

Облікова політика визначає форми і методи бухгалтерського обліку,
формується керівником і головним бухгалтером, виходячи із загальних
принципів методології та організації обліку й конкретних умов діяльності
підприємства.

Теорія облікової політики включає принципи обліку, наукові положення
конструювання інформаційної системи підприємства, визначення предмета
обліку, методів збору й обробки даних, правила складання документів,
регістрів, форм звітності.

Методологія обліку передбачає процедури отримання первинних даних,
оцінки ресурсів, ведення рахунків синтетичного та аналітичного обліку,
критерії розмежування основних засобів та малоцінних і швидкозношуваних
предметів, порядок нарахування амортизації, обліку ремонтів, визначення
обсягу реалізації, доходів, фінансових результатів та інші питання.

Технологія обробки даних включає такі елементи:

> план рахунків бухгалтерського обліку;

> форми бухгалтерського обліку;

послідовність проходження документів (від заповнення до здачі їх

в архів);

організацію внутрішнього контролю, який полягає у вирішальному

впливі на фінансову, господарську і комерційну політику
підприємства з метою отримання вигоди від його діяльності;

складання групувальних, нагромаджувальних та розробних таблиць

і регістрів обліку;

проведення інвентаризації майна та зобов’язань;

складання звітів про використання ресурсів.

Організація бухгалтерського обліку передбачає визначення структури
бухгалтерії, централізовану та децентралізовану систему обробки даних,
розробку робочих інструкцій для працівників бухгалтерії, графіків
документообороту, внутрішніх стандартів, спосіб ведення обліку (ручний,
автоматизований), комунікаційні зв’язки бухгалтерії з іншими відділами і
службами апарату управління та інші сторони функціонування бухгалтерії.

Облікова політика дає можливість упорядкувати роботу бухгалтерії,
оцінити рівень організації та методології обліку, відповідність роботи
бухгалтерії встановленим нормам і правилам, передбачити раціональні
методи облікового процесу.

Облікова політика затверджується наказом керівника і містить додаток, в
якому детально описується теорія, методологія, технологія і організація
обліку за такою формою:

1. Відомості про підприємство (дата утворення, дата реєстрації,

організаційно-правова форма, характер діяльності, чисельність

працівників та ін.).

2. Організація ведення обліку (бухгалтерія, її структура, функції).

3. Структура видів діяльності (операційна, інвестиційна, фінансова).

4. Детальний опис форми бухгалтерського обліку та зв’язки між

окремими елементами (регістри обліку, їх взаємозв’язок, які

операції відображаються).

5. Робочий план рахунків обліку (розробляється головним бухгал

тером), який включає коди і назви синтетичних й аналітичних

рахунків.

6. Методика оцінки та обліку (запасів, зносу, резервів тощо) розроб

ляється в деталях і доводиться до виконавців у вигляді інструкції.

7. Принципи, на яких будується облікова політика.

8. Перелік відповідальних осіб та порядок їх звітування перед

бухгалтерією (перелік звітів, строки подання на обробку).

9. Інвентаризація (створення комісій, строки проведення, порядок

роботи комісій).

10. Графіки документообороту.

11. Технологія обробки даних у бухгалтерії (вхідна та вихідна інфор

мація, алгоритми обробки вручну та за допомогою комп’ютера).

12. Організація управлінського обліку (об’єкти, звіти, обробка даних,

забезпечення менеджерів інформацією).

13. Організація контролінгу (стратегічне планування, облік, аналіз,

прийняття рішень).

14. Перелік регістрів синтетичного й аналітичного обліку та

інформація, яка в них відображається.

15. Організація матеріальної відповідальності.

16. Відповідальність за складання звітності (фінансової, статистичної,

податкової, управлінської та ін.).

17. Відповідальність керівника за облікову політику.

18. Відповідальність головного бухгалтера за облікову політику.

19. Відповідальність за збереження комерційної таємниці
(за

секретні /не призначені для розголосу/ дані управлінського

обліку й контролінгу).

20. Відповідальність за порушення встановленого порядку складання

документів та регістрів обліку.

21. Організація економічного аналізу та використання його даних

для управління.

22. Внесення змін в облікову політику.

23. Відображення інших питань, які вважаються важливими для

формування облікової політики.

Проект облікової політики розробляється на підставі національних
стандартів бухгалтерського обліку України, в яких наводяться суттєві
вимоги до методології обліку, а їх дотримання забезпечує правильне
відображення даних у фінансових звітах (бухгалтерських звітах, що
містять інформацію про фінансовий стан, результати діяльності, рух
грошових коштів та власного капіталу).

Розділ ІІІ. Удосконаленя фінансового обліку в Україні

Удосконалення фінансового обліку в перспективі пов’язується з вирішенням
ряду методологічних проблем:

> орієнтація на забезпечення інформацією не лише зовнішніх користувачів
(керівні органи, інвестори, фінансові та банківські установи), а й
внутрішніх (структурні підрозділи, служби апарату управління);

уточнення плану рахунків бухгалтерського обліку;

розробка економічних показників, що характеризують явища і про

цеси господарської діяльності, резерви раціонального використання

ресурсів;

отримання інформації про недоліки у роботі, втрати, непродук

тивні витрати;

> розробка нових прогресивних форм бухгалтерського обліку, орієнтованих
як на ручну обробку інформації, так і автоматизовану.

Поліпшення підсистеми фінансового обліку нерозривно пов’язане з
удосконаленням інформаційної системи. Така система розглядається як
засіб, за допомогою якого користувачі інформації задовольняють свої
потреби в зменшенні рівня ентропії (невизначеності) щодо об’єктів
спостереження. Важливими завданнями такої системи на сучасному етапі
розвитку економіки і найближчій перспективі буде оперативність обробки
даних, видбір релевантної інформації, оцінка відповідності отриманої
інформації запитам користувача.

Інформаційні системи відносяться до систем, які розвиваються,

обумовлено постійним розширенням і зміною потреб споживачів інформації
під впливом оточуючого середовища, зміною технічних засобів та
розширенням програмного забезпечення.

Нова модіфікація інформаційної системи розглядається як якісно

новий варіант, що повніше відповідає вимогам зміненого
зовнішнього середовища. Кожна нова версія інформаційної системи повинна
забезпечити принаймні такі основні вимоги:

> розширення системи для задоволення нових вимог (розширення

сфери послуг і розповсюдження інформації, зростання числа

користувачів, виникнення ієрархії та системи пріоритетів користувачів,
збільшення потужності вхідного потоку документів, числа та видів
запитів);

збільшення видів інформаційної обробки та форм інформаційного

обслуговування споживачів послуг системи, підвищення рівня

інтелектуальності в обробці інформації;

розвиток зовнішніх комунікаційних систем для збільшення числа

і видів зовнішніх інформаційних зв’язків системи, збільшення

різноманітних форм вихідної інформації;

розвиток програмного забезпечення системи, отримання нових

форм вхідних та вихідних документів, автоматизації обробки даних;

удосконалення організаційно-технологічного обслуговування з метою

підвищення оперативності, якості інформаційної обробки й

обслуговування.

Створення інформаційної системи, яка адекватно відображає господарську
діяльність підприємства, є однією з найскладніших проблем, що повинні
бути розв’язані в першу чергу. Для вирішення цього завдання існує
достатньо наукових розробок, випускається і продається відповідна
техніка і програмне забезпечення, але труднощі полягають у відсутності
коштів для фінансування цієї програми на окремих підприємствах.

Існує ряд підходів до вивчення потреб в інформаційному забезпеченні.
Перший підхід полягає в тому, що на підприємстві створюється спеціальна
комісія для визначення потреб н інформації, яка методом опитування
(анкетування) управлінців отримує відомості про їх функціональні
обов’язки. Довідки подаються у письмовому вигляді, в них вказується 4-5
видів основних обов`язків кожного з опитуваних та 4-5 конкретних видів
інформації, необхідних для виконання кожної функції. Недоліком такої
методології є суб’єктивізм в оцінці обов’язків управлінців, а також
труднощі з відповідями на питання, що ниникають у недосвідчених осіб.

Другий підхід полягає в тому, що управлінці повинні описати процес
ухвалення рішень, а проектувальник інформаційної системи сформулювати на
основі такого опису обов’язки управлінця та обсяг необхідної інформації
для нього. Недоліком такого підходу є складність опису процесу прийняття
рішень менеджерами, зумовлена різним сприйняттям, кругозором,
кваліфікацією, компетенцією, рівнем освіти, досвідом роботи та іншими
обставинами. Вказані види інформаційного забезпечення можуть
використовуватися на малих та середніх підприємствах.

Третій підхід передбачає комплексність дослідження, яке складається з
окремих етапів:

> визначення переліку всіх функцій управління на підприємстві;

> визначення відділів, служб чи структурних підрозділів, які

здійснюють відповідні функції;

> розробка органіграми управління та процесу її реалізації;

> дослідження функцій за рівнем управління та адресами

користувачів інформації;

> розробка матриць управління.

Висновки

1. Фінансовий облік не втрачає свого значення на сучасному етапі
розвитку суспільства, узагальнюючи дані про господарську діяльність в
системі рахунків та формах звітності. Бухгалтерський баланс залишається
основним джерелом інформації про активи і пасиви підприємства, на його
основі визначаються показники фінансової діяльності та фінансового стану
господарського об’єкту.

2. В умовах переходу до ринкових відносин .важливого значення набуває
уточнення предмету обліку. Предмет фінансового обліку визначається на
основі такого фундаментального поняття, як «факти господарської
діяльності» (операції, події), які характеризують стан та використання
ресурсів підприємства (матеріальних, трудових, фінансових, енергетичних,
інформаційних), процесів постачання, виробництва, збуту, обліку,
розподілу, споживання, розрахункові відносини підприємства з
фізичними та юридичними особами, фінансові результати та їх
використання, формування різноманітної інформації фінансового характеру
для внутрішніх та зовнішніх споживачів.

3. Для розмежування фінансового і управлінського обліку важливе
значення має поняття «межі». Для визначення межі необхідно чітко
визначити властивості фінансового обліку до яких відносяться:

а) регламентація обліку означає, що він організовується за допомогою
нормативних документів КМУ, міністерства фінансів, міністерства
статистики, головної державної податкової інспек-ції, Національного
банку та інших державних органів. Нормативні документи регламентують як
об’єкти обліку, так і схему кореспонденції рахунків;
б) суттєвим
моментом для розуміння межі фінансового обліку мають такі властивості,
як стабільність, інерційність та циклічність. Стабільність пов’язана з
певним числом рахунків, на яких відображаються факти господарської
діяльності, їх число є постійним до того часу, поки не з’являється
необхідність в організації спостереження за новими об’єктами обліку.
Зміни в економіці, системі управління не відображаються в системі обліку
до того часу, поки не буде переглянутий чи доповнений план рахунків.

4. Існують такі властивості обліку як інерційність і циклічність:

• інерційність обліку обумовлена постійністю інформаційних потоків,
алгоритмами рішення облікових задач, споживачами інформації. Розширення
кола споживачів інформації та збільшення її кількості про об’єкти у
відповідності із змінами в економічному житті вимагає усунення сил
інерції в системі обліку. Подолання сил інерції вимагає зусиль з боку
державних органів управління та перепідготовки кадрів – методичного
забезпечення, фінансування системи освіти;

• циклічність обліку визначається строками обробки інформації і
складання звітності. Традиційним для обліку є місячний цикл. Інформація
фінансового обліку повинна забезпечувати апарат управління для прийняття
рішень за місяць, а не квартал, як практикується зараз.

5. Структура фінансового обліку описується рядом рахунків, які являють
собою елементи системи. Кількість рахунків залежить, від того, які
об’єкти обліку відстежуються, по яких рахунках необхідно збирати
інформацію для контролю, аналізу та прогнозування. Рахунки призначені
дня упорядкування господарських операцій, які характеризують зміни в
об’єктах обліку (збільшення чи зменшення).

6. У загальному вигляді систему фінансового обліку можна подати у
вигляді таких підсистем: основні засоби; матеріальні ресурси; праця і
заробітна плата; витрати на виробництво; готова продукція та її
реалізація; грошові кошти; розрахункові операції; фінансові результати
та їх використання; фонди та резерви; капітальні вкладення; забалансовий
облік; звітність.

7. Належна організація фінансового обліку при переході на міжнародні
стандарти в значній мірі залежить від обраної облікової політики, під
якою слід розуміти комплекс таких елементов бухгалтерського обліку, які
забезпечують правдивість і зрозумілість інформації про фінансовий стан
підприємства і його зміну за певний період. При цьому, елементи
бухгалтерського циклу допускають вибір альтернатив (наприклад,
нарахування зносу малоцінних і швидкозношуваних предметів, оцінка
матеріалів). Важливим моментом повинно бути розкриття облікової політики
в спеціальній формі, що додається до фінансової звітності та показує,
які методи та прийоми використані при оцінці активів і пасивів, як вони
вплинули на фінансовий результат.,

8. В Україні фінансовий облік знаходиться під впливом податкового’
законодавства і орієнтується в основному на фіскальну політику держави.
Як наслідок цього, він в останні роки не розвивається в методологічному
відношенні, зокрема не орієнтується на потреби управлінської системи, що
знижує його роль в управлінні виробництвом та стимулює створення
паралельної системи на даних оперативного обліку для задоволення потреб
управління. Існування паралельної системи робить облік дорогим та
неефективним. Введення податкового обліку з 1997 Року ще більше
ускладнює систему обліку.

9. Удосконалення підсистеми фінансового обліку нерозривно пов’язане з
удосконаленням інформаційної системи. Така система розглядається як
засіб, за допомогою якого користувачі інформації задовольняють свої
потреби в зменшенні невизначеності щодо об’єктів спостереження.

Важливими завданнями такої системи на сучасному етапі розвитку економіки
і в найближчій перспективі буде оперативність обробки даних, відбір
релевантної інформації, оцінка відповідності отриманої інформації
запитам користувача.

10. На сучасному етапі розвитку економіки актуальною с проблема
розробки на новій базі моделі методологічних основ фінансового обліку.
До першочергових питань методології фінансовго обліку належаться:

1) вибір моделі бухгалтерського обліку для економіки України;

2) методологічне керівництво бухгалтерським обліком;

3) уточнення поняття і вибір форм рахівництва;

4) уточнення предмету, мети та методу фінансового обліку;

5) розробка внутрішньої звітності для менеджменту;

6) доповнення форм звітності формою про рух грошових коштів, як
одного з самих дефіцитних ресурсів.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні”, прийнятий Верховною Радою України 16 липня 1999 р. № 196-14.

2. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і
господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом
Міністерства фінансів України від ЗО листопада 1999 р. № 291.

3.Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і
організацій, затверджена наказом Мінфіну України від ЗО листопада 1999
р. № 291.

4. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні: Навч.-практ.
посіб. / За ред. С.Ф. Голова. — Д.: ТОВ “Баланс-Клуб”, 2000.

6. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні:
Навчально-практичний посібник /За ред. С.Ф. Голова. –
Дніпропетровськ: ТОВ «Баланс-Клуб», 2000.

7. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник /За ред. проф. Ф.Ф.
Бутинця. 3-тє вид., перероб. і доп. – Житомир: ЖІТІ, 2001.

8. Бухгалтерський фінансовий та внутрішньогосподарський облік в галузях
системи переробної промисловості АПК (на основі національних стандартів)
/3;І ред. проф., д-рл окоп, наук В В. Сопка та О.В. Бойка. -К.:
«Фенікс», 2001.

9. Велш Глен А., Шорт Деміел Г. Основи фінансового обліку /Пер. з англ
О. Мінін, О. Ткач. – К.: Основи, 1997.

10. Голов С.Ф., Єфіменко В.І. Фінансовий та управлінський облік. – К.:
ТОВ «Автоінтерсервіс», 1996.

11. Горицкая Н.Г. Бухгалтерский учёт й финансовая отчетность в Украине с
2000 года. – К.: Бухгалтерия, 2000.

12. Горицкая Н.Г. Новый бухгалтерский учёт. – К.: Техніка, 2000.

13. Завгородний В.П. Бухгалтерский учёт в Украине (с
использ. нац. стандартов): Учёб. пособие для студентов вузов. 5-е
изд., доп. и перераб. – К.: А.С.К., 2001. Економика. Финансы Право)

14. Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник
-К.:КНЕУ, 2001.

15. Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні. 36.
нормативних актів. – К.: СП «Юрінком Інтер», 2000.

16. Нидлз Б., Андерсон X., Колдузлл Д. Принципи бухгалтерского учёта:
Пер, с англ. /Под ред. Я.В. Соколова. – М.: Финансы и статистика, 1993.

17. Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. – Тернопіль: Карт-бланш,
2002

18. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. 3-тє вид., перероб.
і доп. – К.: КНЕУ, 2000.

19. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах
України: Підруч. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. 6-те вид. – К.:
А.С.К., 2001.

20. Чедвик Л. Основи финансового учета /Пер. с англ., под ред. В.А.
Мик-рюкова. – М.: Банки й биржи, ЮНИТИ, 1997.

21. Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. Посіб. –
К.:Знання-Прес, 2003

Додаток 1

PAGE

PAGE 2

Бухгалтерський Облік

Управлінський облік

Фінансовий облік

Облік для внутрішнього виробничого управління

Облік для управління фінансовою діяльністю всередині підприємства

Облік та звітність для зовнішніх користувачів

Внутрішньогосподарський облік підприємства

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020