Державне Казначейство україни як складова система органів державної виконавчої влади (курсова робота)

КУРСОВА РОБОТА

На тему: “ДЕРЖАВНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО УКРАЇНИ

ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМА ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ”

П Л А Н

ВСТУП

І. ЕВОЛЮЦІЯ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА В УКРАЇНІ.

Принципи організації та основні функції Державного казначейства. Склад і
структура Державного казначейства.

Етапи розвитку казначейської системи виконання Державного бюджету.

ІІ. МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ФУНКЦІЙ, ЯКІ ПОКЛАДЕНІ НА ДЕРЖАВНЕ КАЗНАЧЕЙСТВО.

Казначейська система виконання бюджету.

Облік і звітність у системі казначейства.

Контроль у системі казначейства.

ІІІ. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО КАЗНАЧЕЙСТВА ТА ПРОПОЗИЦІЇ ПО
УДОСКОНАЛЕННЮ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ

ВИСНОВКИ

Вступ

Реалізація курсу молодої Української держави, що стала на шлях здорових
перетворень і щиро прагне якнайшвидше увійти до сучасного світового
співтовариства на правах рівноправного партнера, великою мірою залежить
від її фінансової міцності, фінансових ресурсів, що, у свою чергу,
об’єктивно потребує побудови добре збалансованої, оптимальної моделі
формування потужної бази вказаних ресурсів на різних рівнях
народногосподарського управління галузями і сферами відтворювальної
суспільної діяльності.

Фінансові ресурси, їх найраціональніше використання у відтворювальній
діяльності перехідного до ринку суспільства визначають матеріальну
основу практичного реформування перехідної економіки, успішного
подолання кризових негараздів, підвищення рівня соціального захисту
населення, особливо його малозабезпечених верств, прошарків. Інакше
кажучи, серед найважливіших чинників економічного зростання,
цілеспрямованого й послідовного реформування народного господарства
суверенної України на здорових ринкових засадах роль фінансової системи
держави важко перебільшити, переоцінити .

Стабільне фінансове становище держави є об’єктивною умовою її
економічного розвитку і зростання суспільного добробуту. У цьому
сьогодні немає потреби нікого переконувати. Якщо в державі протягом
тривалого часу немає фінансової стабільності, то настає деградація
виробничих відносин, суспільної свідомості, а майбутнє стає
невизначеним. Відсутність фінансової стабілізації і, як наслідок,
чергові сплески кризових явищ тяжко б’ють по добробуту населення, бо
втрати через прорахунки у фінансовій політиці несуть широкі маси
населення, насамперед найбідніші його верстви.

Суть проблеми полягає в тому, що майже всі фактори, які дестабілізують
фінансове становище в державі, є результатом дій відповідних державних
структур на макрорівні, тобто залежать від основних положень фінансової
політики, здійснюваної законодавчою і виконавчою владою, і тільки вже
згодом ці хиби і прорахунки тиражуються, поглиблюються й посилюються на
макрорівні – на рівні підприємницьких структур і фізичних осіб.

Фінансове становище держави характеризується двома показниками :
виконанням бюджету і сталістю національної грошової одиниці. В Україні
після проведення грошової реформи вдавалося підтримувати стабільність
грошової одиниці .Але найважливішим показником фінансового стану держави
є виконання бюджету. Сьогодні вже усім стало ясно, що питання бюджету –
це в кінцевому підсумку питання забезпечення суспільного добробуту,
економічного розвитку, стабільності грошової одиниці. Однак бюджетна
сфера тепер знаходиться у вкрай занедбаному стані . Найбільш небезпечним
є те, що неплатежі до бюджету набули масового характеру і стали звичним
явищем в економічному житті.[ 24 ]

В умовах переходу до ринку, наявності кризи платежів, необхідний такий
механізм, який забезпечив би акумуляцію коштів Державного бюджету на
єдиному рахунку, що дозволить як терміново здійснювати фінансування
заходів, так і за встановленою черговістю. Таким вимогам відповідає
казначейство.

На жаль, українська держава, починаючи ринкові реформи, припустилась
такої ж помилки, які і більшість колишніх союзних республік: ліквідувала
стару систему і, здійснюючи перехід до нових ринкових відносин,
натомість лише врахувала тенденції та закономірності світового
суспільно-економічного прогресу. Але реалізовувати нове, як виявилося,
не тільки важко, а й інколи і неможливо. Бо забуто основне – специфіку
історичного розвитку нашої країни.[28 ]

У княжій, а пізніше царській Росії була казна. За часів гетьманату Павла
Скоропадського, а саме в 1918-1920 роках, були спроби побудувати бюджет
України, яка була провінцією Росії.

27 квітня 1995 року в історії України сталася непересічна подія .За
Указом Президента в країні створено Державне казначейство. Постановою
Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. № 590 затверджено
положення “ Про Державне казначейство “.

Сьогодні, ми, новостворене Державне казначейство, намагаємося продовжити
те, що започаткували перші українські казначеї.

Казначейство в повному обсязі його діяльності повинно забезпечити:
акумуляцію коштів державного бюджету на єдиному рахунку, що дасть
можливість урядові терміново здійснювати першочергові заходи; повне і
точне виконання Закону України “ Про Державний бюджет”, встановлену
урядом черговість використання видатків Державного бюджету.

Для забезпечення діяльності Державного казначейства в повному обсязі
необхідне впровадження єдиного казначейського рахунку в Національному
банку України, що дасть змогу мати вичерпну інформацію про щоденний стан
руху коштів по доходах і видатках державного бюджету, результати
виконання бюджету, незалежність держави від банківської системи у
справах контролю та обліку доходів і платежів, дотримання принципу
цільового використання бюджетних коштів завдяки здійсненню попереднього
контролю.

За цих умов за банківською системою залишається здійснення функцій
акумуляції коштів державного бюджету України, їх зберігання та
перерахування за дорученням органів державного казначейства, а також
приймання, зберігання й видача готівки. А за міністерствами і
відомствами залишається право розподілу асигнувань за напрямками
видатків коштів, затвердженими державним бюджетом України.

Як переконує світовий досвід, такий розподіл функцій по касовому
виконанню державного бюджету між фінансовою та банківською системами є
найефективнішим, бо дає змогу зосередити всі важелі управління державним
бюджетом у руках Міністерства фінансів в особі державного казначейства.

Не дивлячись на те, що про казначейство, казначейське виконання
Державного бюджету останнім часом досить часто говорять не тільки в
офіційних документах, але й пресі, реальний зміст цих фінансових понять
для більшості залишається не дуже чітким. Навіть спеціалісти з
фінансово- банківської справи сприймають і розглядають його по –
різному. Одні розглядають як необхідний елемент структурної перебудови
існуючих в суспільстві відносин між суб’єктами фінансової діяльності,
інші – як одну і,можливо, навіть зайву бюрократичну ланку цих відносин.
[ 23]

В роботі використано Закони України, діючі номативні акти держави,
праці провідних фінансистів країни . Опрацьовано статистично –
аналітичні дані відділення Державного казначейства у Городнянському
районі.

Розділ I. Еволюція розвитку Державного казначейства в Україні.

Принципи організації та основні функції Державного казначейства. Склад і
структура Державного казначейства

З метою забезпечення ефективного управління коштами Державного бюджету
України, підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах
наявних обсягів наявних ресурсів у Державному бюджеті Указом Президента
України від 25 квітня 1995 року № 335\95 було утворене Державне
казначейство України при Міністерстві фінансів України.

Основними завданнями Державного казначейства визначено :

організація виконання Державного бюджету України і здійснення контролю
за цим ;

управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в
іноземній валюті, та коштами державних позабюджетних фондів у межах
видатків, установлених на відповідний період ;

фінансування видатків Державного бюджету України ;

ведення обліку касового виконання Державного бюджету України, складання
звітності про стан виконання Державного бюджету України ;

здійснення управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом
відповідно до чинного законодавства ;

розподіл між Державним бюджетом України та бюджетами Автономної
республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від
загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових платежів за
нормативами, затвердженими Верховною Радою України;

здійснення контролю за надходженням, використанням коштів державних
позабюджетних фондів ;

розробка нормативно — методичних документів з питань бухгалтерського
обліку, звітності та організації виконання бюджетів всіх рівнів, які є
обов’язковими для всіх підприємств, установ і організацій, що
використовують бюджетні та кошти державних позабюджетних фондів.

Положенням про Державне казначейство, затвердженим Постановою Кабінету
Міністрів України від 31 липня 1995 року № 590 визначено структуру і
склад, основні функції Державного казначейства.

Головне управління Державного казначейства відповідно до завдань,
покладених на Державне казначейство:

організовує та здійснює виконання державного бюджету, виходячи з
принципу єдиного парламентського рахунку;

здійснює керівництво територіальними органами Державного казначейства;

веде зведені реєстри розпорядників коштів державного бюджету України,
державних позабюджетних фондів та рахунків територіальних органів
Державного казначейства в Установах банків;

здійснює управління доходами і видатками державного бюджету, проводять
операції з наявними бюджетними коштами, в тому числі в іноземній
валюті, в межах розпису доходів і видатків державного бюджету;

здійснює за дорученням Кабінету Міністрів України і Мінфіну операцій з
іншими коштами, що перебувають у розпорядженні Уряду України;

організовує та здійснює прогнозування і касове планування коштів
державного бюджету, визначає на основі чинного законодавства розміри їх
поточного використання у межах затверджених на відповідний період
видатків;

доводить до головних розпорядників коштів і територіальних органів
Державного казначейства обсяги асигнувань, що виділяються з державного
бюджету;

організовує розподіл між державним бюджетом та бюджетами Автономної
Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від
загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових платежів за
нормативами, затвердженими Верховною радою України, а також
перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів від зазначених
відрахувань;

організовує і здійснює взаємні розрахунки між державним бюджетом та
бюджетом Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;

веде зведений бухгалтерський облік руху коштів державного бюджету на
рахунок Державного казначейства;

організовує та здійснює збирання, зведення та аналіз фінансової
звітності про стан виконання державного та зведеного бюджетів, подає
зазначену звітність Верховній Раді України та Мінфіну;

здійснює разом з Національним банком і Мінфіном управління державним
внутрішнім і зовнішнім боргом та проводить їх обслуговування відповідно
до чинного законодавства;

регулює фінансові взаємовідносини між державним бюджетом та державними
позабюджетними фондами, організовує та здійснює контроль за
надходженням, рухом і використанням коштів цих фондів;

подає Мінфіну в разі потреби пропозиції скорочення видатків державного
бюджету;

розробляє і затверджує нормативно – методичні та інструктивні документи
з питань обліку, звітності та організацій виконання бюджетів усіх
рівнів;

розробляє проекти законодавчих та інших нормативних актів з питань, що
належать до компетенції Державного казначейства;

організовує роботу територіальних органів Державного казначейства,
пов’язану з дотриманням чинного законодавства України з питань виконання
державного бюджету, надходження та використання коштів державних
позабюджетних фондів;

організовує підвищення кваліфікації працівників органів Державного
казначейства відповідно до чинного законодавства;

проводить ревізії діяльності територіальних органів Державного
казначейства;

установлює зв’язки з міжнародними фінансово-банківськими установами, а
також з казначействами інших країн, вивчає досвід організації їх
діяльності та готує пропозиції про його використання в Україні.

У разі, коли зазначені територіальні органи Державного казначейства, а
також Головне управління Державного казначейства безпосередньо здійснює
операції щодо виконання державного бюджету, коли виконують ті самі
функції, що й відділення Державного казначейства у районах, містах,
районах у містах.

Відділення Державного казначейства у районах, містах, районах у містах:

1)здійснюють виконання відповідних показників державного бюджету та
контроль за надходженням і використанням державних позабюджетних фондів
у частині, що визначається Головним управлінням Державного казначейства;

2)забезпечують відповідно до встановлених розмірів асигнувань та
касового плану цільове фінансування видатків державного бюджету;

3)ведуть облік розпорядників коштів, яким виділяються асигнування з
державного бюджету та позабюджетних фондів;

4)здійснюють прогнозування та касове планування кошів державного
бюджету;

5)розподіляють між державним бюджетом та бюджетами Автономної
Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя відрахування від
загальнодержавних податків, зборів, обов’язкових платежів за
нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також
перераховують місцевим бюджетам належні їм суми коштів від зазначених
відрахувань;

6)здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за
рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків,
зборів та обов’язкових платежів;

7)ведуть бухгалтерський облік руху коштів державного бюджету за
рахунками відділень Державного казначейства;

8)здійснюють збирання, контроль, зведення та подання вищестоящим
органам Державного казначейства фінансової звітності про стан виконання
показників державного бюджету відповідним районам;

9)проводять роботу, пов’язану із здійсненням контролю за дотриманням
чинного законодавства України з питань виконання Державного бюджету,
надходженням та використанням коштів державних позабюджетних фондів у
регіоні;

10)передають відповідним державним податковим інспекціям документи про
стягнення у безспірному порядку до Державного бюджету штрафів за
порушення установами банків та підприємствами зв’язку встановленого
порядку проходження і виконання платіжних доручень по доходах і видатках
Державного бюджету;

11)готують і подають вищестоящим органам Державного казначейства у разі
потреби пропозиції про скорочення видатків Державного бюджету;

12)забезпечують за дорученнями вищестоящих органів Державного
казначейства виконання інших функцій в межах своїх повноважень;

13)здійснюють заходи щодо добору, розстановки, виховання, професійної
підготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

14)розглядають заяви, пропозиції, скарги громадян, підприємств, установ
та організацій з питань, що належать до їх компетенції.

Органи Державного казначейства мають право:

1)відкривати в установах банків рахунки по доходах і видатках державного
бюджету;

2)отримувати в банківській системі України на договірних засадах
внутрішньорічний бюджет на відповідний рік для покриття тимчасових
касових розривів державного бюджету, проводити операції щодо розміщення
державних цінних паперів, їх погашення і виплати доходу по них;

3)проводити у міністерствах, інших центральних та місцевих органах
державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях, установах
банків незалежно від форм власності перевірки фінансово-бухгалтерських
документів про зарахування, перерахування і використання бюджетних
коштів, а також одержувати необхідні пояснення, довідки і відомості з
питань, що виникають у процесі перевірок;

4)одержувати від установ банків відомості про стан поточних бюджетних
рахунків підприємств, установ і організацій незалежно від форм
власності, які використовують кошти Державного бюджету та державних
позабюджетних фондів;

5)вимагати від посадових осіб міністерств, інших центральних та
місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і
організацій усунення виявлених порушень установленого порядку виконання
Державного бюджету;

6)припиняти фінансування з державного бюджету підприємств, установ і
організацій у разі виявлення фактів порушень установленого порядку
виконання державного бюджету з повідомленням про це керівників
відповідних міністерств і відомств;

7)безспірно вилучати у міністерств, інших центральних та місцевих
органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій
раніше надані в порядку фінансування кошти Державного бюджету, державних
позабюджетних фондів у разі встановлення нецільового та неефективного їх
використання.

Головне управління Державного казначейства та його територіальні органи
у своїй діяльності взаємодіють з міністерствами та іншими центральними
органами інших банків, установами інших банків, Державною податковою
службою, місцевими органами, Державною контрольно-ревізійною службою в
Україні.

Головне управління Державного казначейства та його територіальні органи
є юридичними особами,мають самостійні кошториси видатків, розрахунків та
інші рахунки, в установах банків, печатку із зображенням Державного
герба України та своїм найменуванням.

Державне казначейство у своїй діяльності керується Конституцією
України, конституційним договором між Верховною Радою України та
Президентом України, законами України, постановами Верховної Ради
України, указами і розпорядженнями Президента України, положенням “Про
Державне казначейство”, а також наказами Міністерства фінансів.

Державне казначейство складається з Головного управління та його
територіальних органів — управлінь Державного казначейства в Автономній
Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відділеннями у
районах у містах.[5].

Управління Держказначейства в областях має таку структуру :

Керівництво ;

Відділ організації роботи та контролю підвідомчих установ ;

Відділ кадрів та спецроботи ;

Відділ обліку лімітів видатків та контролю за виконанням кошторисів
видатків ;

Відділ розмежування та оперативно – аналітичного обліку державних
доходів ;

Відділ бухгалтерського обліку і звітності ;

Операційний відділ ;

Відділ комп’ютеризації ;

Адміністративно-господарський відділ .

Організаційна структура обласного управління Державного казначейства
зображена в схемі № 1.

Відділення Державного казначейства у районах та містах складаються з
таких відділів :

Керівництво ;

Відділ бухгалтерського обліку та звітності ;

Відділ обліку лімітів видатків та контролю за виконанням кошторисів ;

Відділ розмежування та оперативно — аналітичного обліку державних
доходів ;

Організаційна структура відділення Державного казначейства в районі,
місті зображена в схемі № 2 .

Відповідно до покладених завдань посадовими інструкціями визначені
основні функції кожної структурної одиниці відділення .

Керівництво ( начальник та головний бухгалтер, який до речі являється
заступником начальника відділення ) несе персональну відповідальність за
виконання покладених на відділення завдань і здійснення ним своїх
функціональних обов’язків. Забезпечує за дорученням вищестоящих органів
Державного казначейства виконання інших функцій в межах своїх
повноважень, передбачених законом.

Відділ бухгалтерського обліку та звітності здійснює бухгалтерський облік
касового виконання державного бюджету, складає звітність про стан
виконання державного та зведеного бюджетів.

Відділ розмежування та оперативно – аналітичного обліку державних
доходів здійснює облік та розмежування загальнодержавних податків,
зборів та обов’язкових платежів .Проводить роботу . пов’язану із
здійсненням контролю за дотриманням чинного законодавства України з
питань виконання доходної частини державного бюджету. Здійснює контроль
за касовим виконанням державного бюджету по доходах, веде облік
надходження доходів та складає оперативну (щоденну ) звітність про
надходження в Державний бюджет .

Відділ обліку лімітів видатків та контролю за виконанням кошторисів
видатків здійснює підготовку необхідних розрахунків та забезпечує
своєчасне фінансування видатків державного бюджету в межах передбачених
асигнувань. Здійснює облік коштів держбюджету в розрізі розпорядників
бюджетних коштів і в розрізі кодів бюджетної класифікації. Здійснює
контроль за дотриманням чинного законодавства з питань використання
коштів держбюджету на утримання організацій і установ, проведення виплат
і відшкодувань по всіх напрямках народного господарства шляхом
проведення перевірок і обстежень. Проводить аналіз фінансової звітності
про стан виконання видаткової частини державного бюджету .

Схема № 1. Організаційна структура управління Державного казначейства в
області.

Схема № 2. Організаційна структура відділення Державного казначейства у
районі, місті.

Етапи розвитку казначейської системи виконання Державного бюджету.

Основну систему казначейства планувалося створити в три етапи:

1. Терміново, без зволікань, передати функції фінансування управлінь
центрального апарату Мінфіну Головному управлінню Державного
казначейства України.

2. Підготувати кадровий потенціал і розпочати передавання функцій
фінансування бюджетних установ безпосередньо територіальним
казначейством, що дасть можливість міським і районним відділенням
Державного казначейства вивчити їх потреби в коштах, а також визначити
шляхи скорочення державних витрат. Це має бути здійснено за умови
вирішення організаційних питань.

3. Впровадити єдиний казначейський рахунок в Національному банку
України. Таким чином буде закрито всі поточні рахунки установ, що
фінансуються з Державного бюджету.

До моменту створення територіальних органів Державного казначейства на
місцях залишався діючий станом на 01.01.1996 року порядок фінансування
видатків державного бюджету через відомчу структуру міністерств і
відомств України.

2 грудня 1995 року затверджено план підготовки законодавчих актів,
нормативних документів та розробки механізмів функціонування системи
Державного казначейства . Відповідно до вказаного плану передбачено :

— відкриття рахунків Державного бюджету на ім’я органів Державного
казначейства до 1 січня 1996 року ;

— організація розподілу між Державним бюджетом та бюджетами областей,
міст Києва та Севастополя, Автономної республіки Крим відрахувань від
загальнодержавних податків та зборів і обов’язкових платежів за
нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також
перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів від зазначених
відрахувань з 01.01.1996 року ;

координація роботи Державної податкової служби та органів Державного
казначейства з питань надходження доходів в розрізі платників та
класифікації Державного бюджету України по доходах з 01.01.1999 року. ;

здійснення за поданням державних податкових інспекцій повернення за
рахунок Державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків,
зборів та обов’язкових платежів з 01.01.96р.;

ведення бухгалтерського обліку руху коштів Державного бюджету на
рахунках органів Державного казначейства з 01.01.96р.;

ведення обліку розпорядників коштів, яким виділяються асигнування з
Державного бюджету та позабюджетних фондів з 01.04.1996 року

касове планування видатків Державного бюджету та його впровадження з
01.04.1996 року ;

доведення до розпорядників коштів через територіальні органи
казначейства обсягів асигнувань, що виділяються з Державного бюджету
(лімітів) – пілотний варіант;

відкриття особових справ установ та організацій, які використовують
кошти Державного бюджету на протязі 3 кварталу 1996 року.;

здійснення пілотного варіанту щодо фінансування системи охорони здоров’я
та заходів по ліквідації наслідків аварії на Чорнобільській АЕС через
систему органів казначейства у м.Києві та Чернігівській області з 1
квітня 1996 року ;

проведення випробування механізму фінансування видатків розпорядників
коштів Держбюджету через систему Державного казначейства на базі
Міністерства охорони здоров’я та Мінчорнобиля з 01.07.1996 року;

організація виконання державного бюджету, виходячи з принципу єдиного
казначейського рахунку. з 01.01.1997 року;

Проведення випробування механізму функціонування системи Державного
казначейства з 01.01.1997 року.

ведення обліку касового виконання Державного бюджету України по видах
доходів, складання звітності про стан виконання Державного та зведеного
бюджетів по доходах з 01.01.1997 року ;[16].

Постановою Кабінету Міністрів України і національного банку України №
13 від 14 січня 1997 року запроваджено з 1 лютого 1997 року поетапне
касове виконання державного бюджету за видатками через територіальні
органи Державного казначейства.

Касове виконання державного бюджету за видатками здійснюється органами
Державного казначейства в межах асигнувань, передбачених в державному
бюджеті відповідним розпорядникам коштів та надходжень на єдиний
казначейський рахунок державного бюджету, шляхом фінансування або
проведення платежів безпосередньо на користь суб’єктів господарської
діяльності, які виконали роботи та або надали послуги розпорядникам
бюджетних коштів.

Сьогодні Держказначейство починає випробувати своє ноу хау – єдиний
казначейський рахунок (ЄКР), пілотний проект впроваджуватиметься в
Чернігівській області.

Головним плюсом ЄКР є можливість повністю контролювати обіг державних
коштів – саме те, чого прагне уряд . Якщо раніше розпорядник коштів
переказував кошти на рахунок бюджетної організації, яка мала їх
витратити, наприклад на оплату послуги, то за умови ЄКР Держказначейство
перерахує гроші безпосередньо виконавцю робіт .Таким чином, бюджетні
організації не матимуть змоги витрачати кошти не за призначенням.
Загалом ЄКР схожий на кореспондентський рахунок банку, адже він
міститься в банківській системі. Це універсальний рахунок, з якого
проводитимуться всі розрахунки. Фінансова установа навіть не знатиме,
які державні структури вона обслуговує .

Особливістю нової системи, впровадженої казначейством, є те, що через
цей орган провадитиметься економічне, обов’язкове цільове витрачання
коштів Державного бюджету. А це дасть можливість: по-перше, оперативно
розпоряджатися грошовими ресурсами держави, по-друге, оперативно їх
перерозподіляти, по-третє, створювати необхідні прибутки і накопичення
фондів для реалізації державних програм і зобов’язань.

Новостворений орган має реалізувати принцип єдиного рахунку Державного
бюджету в поєднанні з централізованою системою, яка дасть змогу мати
вичерпну інформацію про щоденний етап державних фінансів, забезпечить
можливість маневрувати державними грошовими ресурсами. За цих умов за
банківською системою залишається здійснення функцій акумуляції коштів
Державного бюджету України, їх зберігання та перерахування за дорученням
органів Державного казначейства, а також прийом, зберігання та видача
готівки. А за міністерствами і відомствами залишається право розподілу
асигнувань за напрямками видатків коштів, затвердженими Державним
бюджетом України.

Розділ ІІ. Механізм реалізації функцій, які покладені на Державне
казначейство

2.1. Казначейська система виконання Державного бюджету

Казначейська система виконання бюджету базується на принципі єдиного
казначейського рахунку. Єдиний казначейський рахунок – це система
бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в
установах банків за відповідним балансовим рахунком, на які
зараховуються податки, збори, інші обов’язкові платежі державного
бюджету та надходження з інших джерел встановлених законодавством
України, і з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі
безпосередньо на користь суб’єктів господарської діяльності, які
виконали роботи та \ або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.

Зазначені рахунки діють в єдиному режимі, створюючи, таким чином,
загальнодержавну інформаційно-обчислювальну систему єдиного
казначейського рахунку, який виконує облік всіх здійснюваних на ньому
операцій дає можливість Головному управлінню Держказначейству мати в
реальному режимі часу інформацію про:

баланс єдиного казначейського рахунку, утриманим як результат здійснення
операцій на всіх бюджетних рахунках єдиного казначейського рахунку;

рух коштів по доходах державного бюджету відповідно до бюджетної
класифікації;

рух коштів по видатках державного бюджету відповідно до бюджетної
класифікації;

рух коштів по місцевих бюджетах з моменту їх обслуговування в системі
держказначейства;

результати виконання бюджетів.

Фінансування єдиного казначейського рахунку забезпечить:

повну незалежність держави від банківської системи в справі контролю та
обліку доходів і платежів;

досконалу базу даних по бюджетних показниках;

щоденне перерахування за призначенням коштів, що надходять до державного
бюджету та місцевих бюджетів (за їх згодою);

розподіл загальнодержавних податків, зборів та обов’язкових платежів між
державним бюджетом і бюджетами Автономної Республіки Крим, областей,
міст Києва та Севастополя за нормативами, затвердженими Верховною Радою
України;

перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів відповідно до
нормативів та результатів взаєморозрахунків;

дотримання принципу цільового використання бюджетних коштів завдяки
здійсненню попереднього контролю;

надання інформації органам законодавчої та виконавчої влади по
здійснених на єдиному казначейському рахунку операціях;

оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та
виконавчої влади оперативних рішень щодо використання залишків коштів
єдиного казначейського рахунку.

Єдиний казначейський рахунок – це сукупність бюджетних рахунків,
відкритих на ім’я Головного управління Державного казначейства і його
територіальних органів за балансовим рахунком № 2513 “Кошти Державного
бюджету”.

Бюджетні рахунки за балансовим рахунком № 2513 “Кошти Державного
бюджету” відкриваються органам Державного казначейства в установах
Національного банку та уповноважених установах комерційних банків,
визначених Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.

В органах Державного казначейства, в свою чергу, відкриваються
реєстраційні рахунки розпорядникам бюджетних коштів. При цьому бюджетні
рахунки розпорядників державних коштів в установах банків закриваються.

Реєстраційні рахунки відкриваються на підставі договорів між
розпорядниками коштів та органами Державного казначейства.

Кількість реєстраційних рахунків, яку може мати конкретний розпорядник
коштів в системі казначейства, залежить від ступеня деталізації контролю
за використанням бюджетних коштів відповідно до бюджетної класифікації.

Головне управління Державного казначейства організовує, контролює та
забезпечує роботу єдиного казначейського рахунку через єдину
інформаційно-обчислювальну систему Державного казначейства, а саме
трансакційну автоматизовану систему казначейства.[12]

Обліково-інформаційна комп’ютерна система, що розробляється згідно з
вимогами міжнародного досвіду та стандартів, відповідає вищезазначеним
вимогам та призначена для збору та обробки облікової інформації,
складання звітності та покликана допомогати та полегшувати ведення
бухгалтерського обліку операцій, що здійснюються учасниками бюджетного
процесу. Але, разом з цим, вона також висуває і певні вимоги як до самої
інформації, що вводиться, так і до процедур її обробки та обліку.
Основними з них є:

вимоги до управління грошовими коштами;

системно-послідовне кодування рахунків;

однозначність інформації, що вводиться в систему;

Основними функціями казначейської системи реєстрації операцій та
звітності є:

В частині казначейського виконання державного та місцевих бюджетів:

облік видатків (обробка первинних документів розпорядників коштів
бюджетів, формування на їх основі казначейських платіжних документів,
відображення в бухгалтерському обліку операцій за видатками, здійснення
контролю);

облік доходів в розрізі кодів бюджетної класифікації та кодів територій,
враховуючи операції за доходами, що підлягають розподілу між загальним
та спеціальним фондами бюджету, а також між бюджетами всіх рівнів;

облік асигнувань, враховуючи їх формування, рух та використання;

ведення зведеного кошторису доходів та видатків державного та місцевих
бюджетів;

ведення та облік кошторисів видатків установ та організацій, що
утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

облік лімітів на здійснення видатків;

формування пропозицій щодо здійснення видатків;

обробка та облік розподілів коштів на здійснення видатків;

формування банківських платіжних документів та проведення безготівкових
розрахунків через банківську систему електронних платежів з
забезпеченням виконання вимог Національного банку України щодо захисту
інформації;

облік безгрошових операцій (взаємозаліки, взаємні розрахунки між
бюджетами, векселі);

формування пакету звітних форм.

В частині обслуговування спеціальних та інших власних коштів установ та
організацій, що утримуються за рахунок коштів державного та місцевих
бюджетів:

облік надходжень спеціальних та інших власних коштів на рахунки установ
та організацій;

облік видатків за рахунок спеціальних та інших власних коштів;

формування банківських платіжних документів;

формування пакету звітних форм.

Трансакційна автоматизована система казначейства створена на
трансакційній основі. Трансакція – операція чи послідовність операцій,
яка повинна бути повністю виконана, або, у разі виникнення помилки,
повністю відмінена. Дані в систему вносяться лише один раз, що
забезпечує повний контроль в системі.[17]

Джерелом здійснення видатків з єдиного казначейського рахунку є
надходження на балансовий рахунок № 2510 “Доходи Державного бюджету “,
загальна сума якого щоденно (або в режимі реального часу)
перераховуються на балансовий рахунок № 2513 “Кошти Державного бюджету”.

Територіальні органи Державного казначейства здійснюють попередній
контроль за використанням ресурсів єдиного казначейського рахунку тільки
в межах лімітів, що встановлюються головним управлінням Державного
казначейства для кожного розпорядника коштів на підставі розподілу,
затвердженого відповідним головним розпорядником.

Залишки коштів на бюджетних рахунках органів Державного казначейства,
відкритих в установах банків за балансовим рахунком № 2513 “Кошти
державного бюджету”, повинні бути позитивними. Дебетове сальдо за ними
не допускається.

Бюджетні кошти розпорядників коштів, які знаходяться на їх
реєстраційних рахунках, використовуються ними відповідно до затверджених
асигнувань та лімітів видатків.[6 ].

Організація роботи по перерахуванню коштів

у Державному казначействі

При здійсненні видатків розпорядників бюджетних коштів через
територіальні органи Державного казначейства в уповноважених
установах банків закриваються поточні бюджетні рахунки для
переказу коштів підвідомчим установам головних розпорядників
коштів та розпорядників другого ступеня.

Здійснення видатків Державного бюджету України Державне казна-чейство
проводить шляхом переказу коштів територіальним управлінням Державного
казначейства.

Державне казначейство доводить до головного розпорядника коштів
затверджені обсяги за кодами бюджетної класифікації, а останній
розподіляє їх між підвідомчими установами. Головні розпорядники коштів
подають до Державного казначейства України розподіл бюджетних
коштів по областях в розрізі підвідомчих установ, підприємств,
організацій та кодів бюджетної класифікації.

Відповідні служби Центрального апарату Державного казначейства України
повідомляють головних розпорядників коштів про виділення бюджетних
асигнувань. Головні розпорядники коштів надають розподіл коштів по
областях в розрізі підвідомчих установ за повною економічною
класифікацією видатків у двох екземплярах на паперових та електронних
носіях.

Розподіл коштів складається у двох примірниках, реєструється в
журналі реєстрації розподілу коштів та підписується керівником і
головним бухгалтером, підписи яких скріплюються відбитком печатки.
Один примірник розподілу коштів передається до управління
оперативно-касового планування видатків державного бюджету, другий
залишається у головного розпорядника, а витяг з розподілу коштів
передається головним розпорядником коштів відповідним нижчестоящим
розпорядникам.

Отримані розподіли коштів відповідне управління Державного казначейства
України перевіряє стосовно відповідності вказаних в них сум розпису
бюджетних призначень та планів асигнувань, а також залишкам
невикористаних асигнувань по головних розпорядниках коштів. Перевірені
розподіли коштів групуються по територіях (на рівні області), після чого
складаються реєстри на здійснення видатків по відповідній території за
повною економічною класифікацією видатків за встановленою формою
(додаток № 4).

На підставі розподілу коштів та реєстрів на здійснення
видатків, управління оперативно-касового планування видатків складає
розпорядження на перерахування коштів за повною економічною
класифікацією видатків за встановленою формою.

Розпорядження на перерахування коштів (додаток № 5) реєструється в
журналі реєстрації та затверджується Головою Державного казначейства
України.

Управління бухгалтерського обліку та звітності звіряє суми, які
вказані в розпорядженні, з залишками невикористаних асигнувань, після
чого погоджений примірник розпорядження передається
операційно-контрольному управлінню для перерахування коштів за
призначенням.

У випадку, коли сума на перерахування, вказана в розпорядженні,
перевищує залишок невикористаних асигнувань, бухгалтерія повертає його
на перескладання.

На підставі розпорядження, операційно-контрольним управлінням
складаються платіжні доручення на переказ коштів Управлінням державного
казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м.Києві та
Севастополі та розпорядникам коштів.

Перевірений реєстр на здійснення видатків передається засобами
телекомунікаційного зв’язку відповідному управлінню Державного
казначейства.

Подальші взаємовідносини органів Державного казначейства і
розпорядників коштів на рівні області організовуються відповідно до
взаємовідносин Державного казначейства та головних розпорядників
коштів.

Основні вимоги щодо здійснення видатків.

Розпорядники бюджетних коштів мають право провадити діяльність виключно
в межах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань, за
наявності витягу, виданого органом Державного казначейства, що
підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку.

Для здійснення контролю за відповідністю асигнувань, визначених у
кошторисах і планах асигнувань розпорядників коштів, з ідентичними
даними, що надійшли з вищестоящого органу Держказначейства і були
затверджені розписом бюджетних призначень та помісячним розписом
асигнувань, органи Державного казначейства здійснюють реєстрацію і
ведуть облік зведених кошторисів і планів асигнувань розпорядників
вищого рівня у розрізі розпорядників нижчого рівня по відповідній
території.

У разі невідповідності кошторисів і планів асигнувань витягам,
отриманим від відповідних органів Держказначейства, розпорядники коштів
повинні перезатвердити зазначені документи згідно з витягом.

Організація роботи по виконанню доходної частини державного бюджету.

У зв’язку з запровадженням системи касового виконання державного бюджету
за доходами органами Державного казначейства, поетапного створення
єдиної інформаційно-обчислювальної системи органів Державного
казначейства розроблена інструкція “Про тимчасовий порядок касового
виконання державного бюджету за доходами “ затвердженої наказом
Головного управління Державного казначейства від 4 травня 1998 р. № 37.

Згідно вищезазначеної інструкції перехід на казначейську систему
виконання державного бюджету за доходами передбачає кілька етапів у
перерозподілі функцій між органами Державного казначейства та установами
банків.

На першому етапі:

всі функції, пов’язані з касовим виконанням державного бюджету за
доходами, органи Державного казначейства виконують паралельно з
установами банків;

установи банків несуть повну відповідальність за виконання державного
бюджету за доходами згідно з чинним законодавством.

Органи Державного казначейства здійснюють такі функції:

ведуть облік доходів бюджету за видами податків і зборів (обов’язкових
платежів) відповідно до бюджетної класифікації доходів;

ведуть облік умовно нез’ясованих надходжень;

приймають рішення та готують розрахункові документи про повернення зайво
внесених платежів і податків, особові рахунки по яких Державна податкова
адміністрація не веде (державне мито, штрафи та інші) ;

контролюють повноту та своєчасність перерахування коштів до бюджету
установами банків;

складають звітність про надходження доходів до бюджету по видах
відповідно до бюджетної класифікації.

На ім’я органів Державного казначейства відкрито рахунки по кожному виду
податків і зборів (обов’язкових платежів) відповідно до бюджетної
класифікації за доходами та символів щомісячного звіту банку за
балансовим рахунком № 3510 “Кошти державного бюджету” в установах банку
або за балансовим рахунком № 2510 в установах уповноважених банків.

Рахунок № 3510 в установах Національного банку України та рахунок №
2510 “Кошти Державного бюджету України” є активно-пасивними. На них
здійснюється облік доходів державного бюджету відповідно до бюджетної
класифікації.

За кредитом рахунків проводяться суми податків і зборів (обов’язкових
платежів) відповідно до бюджетної класифікації.

За дебетом рахунків протягом року проводяться тільки суми доходів
державного бюджету, що повертаються платникам (у межах залишку на цих
рахунках). У кінці року закриваються у кореспонденції з рахунками №
3511, № 2511.

Кошти, що надійшли на балансовий рахунок № 2510 протягом операційного
дня, установи уповноважених банків в той же день самостійно
перераховують в регіональні управління НБУ на окремий транзитний
рахунок. Кошти, що надійшли після операційного дня, перераховуються на
вищезазначений рахунок не пізніше 10–ї години наступного дня.

Регіональне управління Національного банку України не пізніше 16-ї
години перераховує залишки коштів з окремого транзитного рахунка на
централізований рахунок Головного управління Державного казначейства
України.

Установами Національного банку України або установами уповноважених
банків, де відкрито рахунки державного бюджету по доходах, щоденно, не
пізніше 10-ї години ранку, передають органам Державного казначейства
засобами телекомунікаційного зв’язку і на паперових носіях виписки про
рух коштів за попередній день на рахунках, відкритих за балансовими
рахунками № 3510 або № 2510, з реєстрами завірених ними копій
розрахункових документів до цих виписок, а також виписки з технічних
рахунків № 3511 або № 2511, відкритих для перерахування коштів
державного бюджету України.

Отримана інформація обробляється у відділах розмежування та
оперативно-аналітичного обліку державних доходів територіальних
відділень (управління) Державного казначейства, на підставі чого
виводяться підсумки по видах платежів відповідно до бюджетної
класифікації доходів і загальний підсумок надходжень за день з
урахуванням повернень.

Після звірки даних, отриманих від установи банку на паперових носіях і
оброблених в електронному вигляді, фахівцем відділу розмежування та
оперативно-аналітичного обліку державних доходів територіальних
відділень Державного казначейства складається і затверджується реєстр №
1 про доходи, які надійшли до державного бюджету на балансовий рахунок №
2510 або № 3510 (додаток № 9 на прикладі одного банківського дня).

Реєстр складається щоденно і є основним базовим документом для ведення
аналітичного і синтетичного обліку надходжень до державного бюджету,
який виконується бухгалтеріями Державного казначейства України.

Залишок (сальдо) реєстру № 1 на початок дня повинен відповідати залишку
на кінець дня реєстру за попередній день.

До реєстру № 1 включаються тільки податки і збори (обов’язкові
платежі), зафіксовані у виписках банку.

Облік податків і зборів (обов’язкових платежів), що надійшли від
проведення взаємозаліку, взаєморозрахунків векселів здійснюється окремо
фахівцями відділу розмежування та оперативно-аналітичного обліку
державних доходів.

Для аналізу надходжень доходів до державного бюджету і підготовки
звітів відділ розмежування та оперативно-аналітичного обліку державних
доходів територіальних відділень (управління) Державного казначейства на
підставі реєстру № 1, даних про рух коштів на валютних рахунках,
інформації про зарахування податків і зборів (обов’язкових платежів) за
результатами взаємозаліків і взаєморозрахунків складає довідку № 3 про
надходження доходів до державного бюджету (додаток № 10 ).

У ній відображаються суми надходжень за день, а також наростаючим
підсумком з початку місяця і року по кожному підрозділу бюджетної
класифікації.

Вищезазначена довідка № 3 про надходження до державного бюджету та
реєстр № 1 складаються у трьох примірниках. Суми надходжень вказуються в
гривнях з копійками.

Перший примірник реєстру № 1 разом з копіями розрахункових документів
та довідкою № 3 про надходження до державного бюджету передається до
відповідного органу державної податкової адміністрації, другий — до
відділу бухгалтерського обліку і звітності, на підставі чого цим
відділом здійснюється бухгалтерський облік і складається звітність.
Третій примірник зберігається у відділі розмежування та
оперативно-аналітичного обліку державних доходів територіального
відділення (управління) Державного казначейства.

Відділи бухгалтерського обліку і звітності відділень Державного
казначейства перевіряють правильність оформлення проведених операцій
бухгалтерським проводками, після чого щоденно передають відділу
розмежування та оперативно-аналітичного обліку державних доходів
обласного управління Держаного казначейства довідки № 3, яке їх
консолідує і передає до управління прогнозування доходів державного
бюджету Головного управління Державного казначейства України.

умовно нез’ясовані надходження записуються в реєстрі № 1 за балансовим
рахунком № 2510 або № 3510 і входять в загальний підсумок за день і в
залишок на кінець дня.

Підставою для обліку доходів на рахунках другого порядку 51(доходи
бюджету), 53 (нез’ясовані надходження) служать реєстр № 1 і довідка № 3
про надходження до державного бюджету.

При казначейській формі виконання державного бюджету за доходами записи
в реєстрах № 1 та складені на їх основі довідки № 3 про надходження до
державного бюджету є єдиною підставою для складання звітності по доходах
державного бюджету.

Установи банків приймають розрахункові документи на сплату податків і
зборів (обов’язкових платежів). оформлені відповідно до вимог,
встановлених інструкцією №7 Національного банку України “Про
безготівкові розрахунки в господарському обороті України”.

При цьому вони несуть відповідальність :

за своєчасне надання органам державного казначейства інформації про рух
коштів на їх рахунках в електронному вигляді та на паперових носіях та
за відповідальність цієї інформації вимогам і стандартам, встановленим
даними інструкціями;

за дотримання термінів і порядку проходження платежів.

Відповідальність за правильність оформлення реквізитів розрахункових
документів щодо сплати платежів до державного бюджету несе платник.[13].

2.2. Облік і звітність у системі казначейства

Здійснення бухгалтерського обліку операцій, що здійснюються учасниками
бюджетного процесу, є ще однією важливою функцією Державного
казначейства. При цьому важливо забезпечити, щоб бухгалтерський облік
був не самоціллю, а інструментом державного фінансового управління.

Бухгалтерський облік операцій по виконанню державного бюджету
здійснюється згідно плану рахунків, затвердженого наказом Головного
управління Державного казначейства України № 137 від 24.12.1998 року зі
змінами і доповненнями.

При виконанні державного бюджету складаються основні бухгалтерські
проведення :

За доходами :

Надійшли доходи до бюджету

Дебет 11101.1 “ Рахунки по держвних доходах “

Кредит 511.1 “Податкові надходження “

512.1”Неподаткові надходження “

513.1”Доходи від операцій з капіталом “

Надійшли нез*ясовані надходження

Дебет 11101.1 “Рахунки по державних доходах “

кредит 53.1”Нез*ясовані надходження “

Віднесені на доходи бюджету нез*ясовані надходження.

Дебет 53.1”Нез*ясовані надходження”

Кредит 511.1 “ Податкові надходження “

512.1 ”Неподаткові надходження “

513.1 “ Доходи від операцій з капіталом “

Надійшли кошти до державних цільових фондів.

Дебет 11105.1 “Кошти на рахунках державних цільових фондів “

Кредит 515.1 “ Державні цільові фонди “

За видатками:

У відділеннях Державного казначейства складаються такі проведення .

Надійшли кошти від обласного управління Держказначейства для подальшого
здійснення видатків та оплати витрат.

Дебет 11103.1 “ Для подальшого переведення бюджетних коштів їх
розпорядникам та здійснення оплати рахунків «“

Кредит 31402.1 “Розрахунки управлінь Держказначейства з відділеннями
Держказначейства по асигнуваннях”

Перераховані кошти на рахунок по оплаті рахунків.

Дебет 11104.1 “ Для здійснення оплати рахунків розпорядників бюджетних
коштів”

Кредит 11103.1 “ Для подальшого переведення бюджетних коштів їх
розпорядн кам та здійснення оплати рахунків “

На суму здійсненої оплати витрат через органи Держказначейства
безпосередньо на користь суб*єктів діяльності, які надали послуги або
виконали роботи.

Дебет 31503.1 “ Розрахунки з розпорядниками бюджетних коштів по оплаті
рахунків “

Кредит 11104.1 “ Для здійснення оплати рахунків розпорядників бюджетних
коштів”

Одночасно проводиться запис.

Дебет 611.1 “ Поточні видатки “

612.1 “ Капітальні видатки “

613.1 “ Нерозподілені видатки “

Кредит 11303.1” Реєстраційні рахунки розпорядників бюджетних коштів”

Після одержання виписки уповноваженого банку та додатків до неї по
операціях на бюджетному рахунку органу Державного казначейства
операційно – контрольне управління (відділ бухгалтерського обліку )
перевіряє повноту проведених витрат, відображає їх на реєстраційних
рахунках розпорядників коштів і їх особових картках та складає відомість
обігу грошових коштів на бюджетному рахунку (Додаток 11 ).

На реєстраційних рахунках розпорядника коштів відображаються всі суми,
що повертаються на них . Записи проведених операцій здійснюються в
закодованому вигляді. За результатами кожного окремого дня в
реєстраційних рахунках підсумовуються загальні обороти по дебету і
кредиту та виводиться залишок коштів. Реєстраційні рахунки складаються в
двох примірниках .Другий примірник, який разом з додатками передається
розпоряднику коштів є випискою з реєстраційного рахунка .Перші
примірники реєстраційних рахунків та платіжних доручень та заявка на
отримання грошової готівки залишаються в операційному відділі, де вони
брошуруються та передаються до поточного архіву в кінці кожного місяця.

В кінці робочого дня складається відомість обігу коштів на реєстраційних
рахунках, дані якої звіряються з випискою банку з бюджетного рахунку .

Помилки в записах на реєстраційних рахунках виправляються шляхом
проведення на них зворотних записів, в зв’язку з чим виписуються
виправні меморіальні ордери .Проведення таких операцій здійснюється
позачергово, без погодження з розпорядником коштів.

Після проведення витрат операційно — контрольне управління проводить
необхідні записи в особових картках розпорядників коштів.

Після закінчення місяця, на підставі даних по особових картках до
управління бухгалтерського обліку і звітності відповідного органу
Державного казначейства подається звіт про використання бюджетних коштів
, який звіряється зі звітами розпорядників коштів про виконання
кошторису видатків і подається до вищестоящого органу Державного
казначейства.

Для забезпечення функціонування Єдиного казначейського рахунку та роботи
Державного казначейства України через систему електронних платежів
(СЕП), а також для організації ведення аналітичного обліку і формування
звітності по виконанню Державного бюджету органи Державного казначейства
мають використовувати параметри, що деталізують інформацію за видами
доходів загального та спеціального фондів державного бюджету, за видами
податків і зборів (обов’язкових платежів), за видами видатків
розпорядників бюджетних коштів, передбачених бюджетною класифікацією
України, за операціями по коштах розпорядників бюджетних коштів, тощо .
Для цього Державним казначейством України розроблено ряд методологічних
проектів.

Важливим елементом пропонованої трансакційної автоматизованої системи
казначейства є те, що кожна операція, здійснювана учасником бюджетного
процесу, реєструється в цій системі в момент її здійснення. Це дає
картину операцій, яка безперервно відновляється. Є важливі переваги
використання бухгалтерського обліку в якості основи для такої
реєстрації:

— система бухгалтерського обліку (якщо вона базується на веденні
бухгалтерського обліку операцій методом подвійного запису) забезпечує
автоматичні механізми контролю за відповідністю записів за дебетом та
кредитом;

— не відбувається дублювання обліку, що мало б місце, якби система
бухгалтерського обліку була відділена від інформаційної системи.

Оскільки бухгалтерський облік покладено в основу архітектури
комп’ютерно-інформаційної системи, що створюється, вірне формулювання
методів бухгалтерського обліку операцій є необхідною умовою ефективного
функціонування системи. Слід відзначити декілька основних питань.

-Перш за все, система повинна носити універсальний характер. Це означає,
що будь-яка господарська операція, пов’язана зі змінами бюджетних
повноважень, платежами, надходженнями, зобов’язаннями або вимогами,
пов’язаними з казначейським виконанням бюджетів, кошторисів і
спеціальних та інших власних коштів розпорядників коштів державного та
місцевих бюджетів, що здійснюється учасником бюджетного процесу,
повинна реєструватися системою бухгалтерського обліку.

-Іншим основоположним моментом є система подвійного бухгалтерського
запису, яка має певні переваги по відношенню до інших систем. Однією з
таких переваг є те, що вона забезпечує автоматичні механізми контролю,
обумовлені саме тим фактом, що кожна операція реєструється за дебетом
одного та кредитом іншого рахунку одночасно. Основною умовою такого
запису є те, що сума за дебетом завжди повинна дорівнювати сумі за
кредитом. Разом з цим, існують такі операції, які в бухгалтерському
обліку відображаються за дебетом одного рахунку, а за кредитом двох або
декількох рахунків (або навпаки). Але і в таких випадках вказана вище
рівність повинна дотримуватись.

-Слід також уважно підходити до підготовки плану рахунків. Він повинен
бути складений таким чином, щоб забезпечити проведення кожної операції
по відповідному рахунку. Відсутність рахунку для реєстрації будь-яких
операцій (наприклад, введення лімітів на здійснення видатків) призведе
до відсутності відповідної інформації у системі і, тим самим, ускладнить
відслідковування і контроль за операціями. Також необхідною умовою
функціонування системи є те, що вона повинна дозволяти, при
необхідності, вводити до плану рахунків нові рахунки.

-Також важливе значення має правильне визначення процесу бухгалтерського
обліку, тобто набір звітності по різних етапах даної операції. Невірне
визначення процесів бухгалтерського обліку може призвести до відсутності
інформації, необхідної для відслідковування і контролю за операціями,
здійснюваними учасниками бюджетного процесу.

-Основна інформація по кожній конкретній бюджетній одиниці – тобто дані,
на яких базуються всі бухгалтерські облікові дані – повинна
реєструватися в системі лише один раз. Це не означає, що повинна бути
лише одна база даних, а означає скоріше те, що інформація по даній
одиниці не повинна реєструватися окремо в кожній базі даних, з тим, щоб
уникнути невідповідностей або необхідності подвійного оновлення даних.

-Система повинна бути побудована таким чином, щоб забезпечувати
автоматичну реєстрацію операцій по мірі їх здійснення, з тим, щоб
уникнути дублювання записів в операційній і бухгалтерській системах і
забезпечити узгодженість даних, що надходять користувачам системи.

2.3. Контроль у системі казначейства

Згідно з Положенням про Державне казначейство, затверджене постановою
Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. № 590, Державне
казначейство України організовує виконання Державного бюджету і здійснює
контроль за цим. Одночасно з цим, на Держказначейство покладені функції
контролю за надходженням і використанням коштів державних позабюджетних
фондів.

Відповідно до вищезгаданого Положення, органи Державного казначейства
мають право проводити у міністерствах, інших центральних та місцевих
органах виконавчої влади, на підприємствах, в установах, організаціях,
установах банків, незалежно від форм власності перевірки фінансово —
бухгалтерських документів з питань зарахування, перерахування та
використання бюджетних коштів, одержувати необхідні пояснення, довідки і
відомості з питань, що виникають в процесі перевірок.

Перевірки повинні проводитися для :

забезпечення сплати податків та інших обов’язкових платежів суб’єктами
господарювання усіх форм власності ;

використання бюджетних коштів передусім на виплату заробітної плати та
інші соціальні виплати ;

оперативного здійснення заходів по усуненню виявлених недоліків та
порушень бюджетної дисципліни.

На даний час на здійснення функцій держави негативно впливає невиконання
доходної частини бюджету та наслідки кризи неплатежів. Платіжна криза не
дозволяє вчасно і в повній мірі забезпечувати фінансування прийнятих
рішень щодо підвищення соціальних гарантій населення, своєчасної виплати
заробітної плати, пенсій, грошового забезпечення військовослужбовцям,
стипендій та інших соціальних виплат. Тому однією з важливих функцій
Держказначейства являється контроль за касовим виконанням державного
бюджету за доходами.

Мета перевірок – забезпечення гарантованого і повного надходження коштів
до Державного бюджету в розрізі бюджетної класифікації і відповідно до
чинного законодавства для сприяння збільшенню доходів Державного
бюджету, як за рахунок розширення бази оподаткування, так і за рахунок
удосконалення механізму справляння платежів по існуючих податках.

Відомо, що в системі обов’язків усіх виконавців доходної частини
бюджету, як платників, так і установ, що забезпечують рух коштів, є
додержання терміну ( строку ) оформлення розрахункових операцій .

В процесі перевірок належать виявити своєчасність або затримку строків
виконання банками доручень підприємств, установ і організацій усіх форм
власності по перерахуванню в бюджет податків та інших внесків, строків
проходження платіжних доручень в банківських установах при зарахуванні
коштів на рахунки Державного бюджету та строків перерахування цих
платежів з кореспондентських рахунків установ банків на рахунки
Державного бюджету по доходах в установах Національного банку України.

Порушення строків перерахування платежів до бюджету можливе у випадках:
несвоєчасного подання платником податків документів у банк, невірного їх
оформлення або недостачі коштів на його розрахунковому рахунку.

Перевірки здійснюються спеціалістами Державного казначейства за
письмовим дорученням начальника територіального органу казначейства в
два етапи – у комерційному банку та в банківській установі, яка
обслуговує територіальний орган казначейства.

При цьому перевірці підлягають на протязі року усі комерційні банки, які
знаходяться на відповідній території.

Джерелом інформації при перевірці мають бути :

первинні розрахункові документи : платіжні доручення платників податків,
інкасові доручення податкових інспекцій ;

виписки з рахунків Державного бюджету по доходах;

виписки з особових рахунків платників податків – клієнтів банку.

Відповідно до Постанови КМУ від 09січня 2000 року № 17 “ Про Порядок
складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання
кошторисів доходів і видатків бюджетних установ та організацій Для
здійснення контролю за відповідністю асигнувань, визначених у кошторисах
і планах асигнувань розпорядників, асигнуванням, затвердженим річним
розписом призначень державного бюджету та помісячним розписом асигнувань
загального фонду державного бюджету, органи Державного казначейства
здійснюють реєстрацію та ведуть облік зведених кошторисів і планів
асигнувань розпорядників вищого рівня у розрізі розпорядників нижчого
рівня.

Розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах
асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань за наявності
витягу, виданого органом Державного казначейства, що підтверджує
відповідність цих документів даним казначейського обліку.

З цією метою розпорядники, які отримали від органів Державного
казначейства витяг, повинні подати цим органам дані щодо розподілу
показників зведених кошторисів і планів асигнувань у розрізі
розпорядників нижчого рівня. Зазначені показники доводяться до
відповідних органів Державного казначейства за місцем розташування
розпорядників нижчого рівня.

Органи Державного казначейства здійснюють контроль за відповідністю
розподілу показників зведених кошторисів і планів асигнувань даним
казначейського обліку.

У разі невідповідності кошторисів і планів асигнувань витягові,
отриманому від відповідних органів Державного казначейства, розпорядники
повинні перезатвердити зазначені документи згідно з витягом.

Здійснення видатків установ без затверджених у встановленому порядку
кошторисів і планів асигнувань припиняється через 30 календарних днів
після затвердження річного розпису призначень та помісячного розпису
асигнувань загального фонду відповідних бюджетів.

Після закінчення цього терміну органи Державного казначейства здійснюють
операції з виконання видатків розпорядників коштів державного бюджету
тільки відповідно до затверджених кошторисів і планів асигнувань, узятих
на казначейський облік. У разі коли розпис бюджету на наступний рік не
затверджено у зв’язку з неприйняттям проекту бюджету до початку року,
затверджуються в обов’язковому порядку тимчасовий розпис бюджету на І
квартал наступного року, а тимчасові кошториси за спеціальним фондом
бюджету . Якщо не затверджено бюджет у І кварталі, затверджується
тимчасовий розпис бюджету та тимчасові кошториси за спеціальним фондом
бюджету на наступний квартал наростаючим підсумком.

III. Проблеми розвитку Державного казначейства та пропозиції по
вдосконаленню його діяльності.

З моменту свого створення казначейство України пройшло досить значний
шлях у своєму розвитку. Здобутками на цьому шляху є забезпечення
виконання державного бюджету за видатковою частиною, в тому числі
здійснення платежів безпосередньо на користь суб’єктів господарської
діяльності , які виконали роботи або надали послуги розпорядникам
бюджетних коштів, взаємних розрахунків між державним та місцевими
бюджетами, встановлення контролю за фінансовими взаємовідносинами
державного бюджету і державних позабюджетних фондів, бухгалтерський
облік виконання державного бюджету тощо.

Але існують і проблеми в розвитку Державного казначейства. Насамперед,
не в повному обсязі реалізується виконання однієї з найважливіших
функцій у життєдіяльності держави – функції оперативного управління
доходами і видатками державного бюджету, в межах розподілу доходів і
видатків державного бюджету. Нині затвердилася тенденція до збільшення
залишків бюджетних коштів в установах банків, які не використовуються
бюджетними установами і організаціями, що фінансуються з бюджету.Такий
стан справ пояснюють тим, що з вини Головних розпорядників коштів
державного бюджету значні суми безпідставно затримуються на рахунках
Державного казначейства через несвоєчасний розподіл їх, відсутність
належно оформленої кошторисної документації, угод на поставку
матеріальних цінностей, обладнання тощо та недосконалість системи
видатків державного бюджету.

Результати аналізу свідчать про необхідність запровадження комплексних
заходів для вирішення проблем, пов’язаних з недостатньо ефективним
управлінням наявними коштами Державного бюджету України та
недосконалістю існуючої системи видатків.

Необхідна, по – перше, реалізація схеми управління видатками державного
бюджету за рахунок поточних надходжень у регіонах . А саме :
запровадження системи видатків державного бюджету територіальними
органами Державного казначейства України за рахунок коштів, що
сплачуються на рахунки державного бюджету, відкриті на ім’я
територіальних органів Державного казначейства України “дозвільної”
системи управління обсягами мобілізованих коштів, що можуть бути
використані в регіонах . Запровадження цієї системи дозволить підвищити
оперативність видатків державного бюджету та ефективність визначення
пріоритетності видатків у межах затверджених кошторисів розпорядників
коштів з урахуванням залишків не використаних розпорядниками коштів.
Особливого значення набувають видатки за такою схемою на соціальні
виплати і “скорочення шляху подорожі “ коштів державного бюджету з
регіону в центр і в зворотному напрямку.

По – друге, створення системи управління залишками коштів на рахунках
установ і організацій, що фінансуються з бюджету, залучення їх до
поточного фінансування .Такий захід дозволить збільшити фінансові
ресурси держави у конкретно визначений термін для стратегічно важливих
видатків. А також буде забезпечено зворотний зв’язок з контролю за
достовірністю затверджених кошторисів за конкретними споживачами
бюджетних коштів . Це в свою чергу дозволить Головному управлінню
казначейства впливати на підвищення ефективності роботи Головних
розпорядників коштів з використання виділених державним бюджетом коштів.

По – третє, запровадження режиму видатків державного бюджету з
центрального рівня на підставі прогнозних показників виконання
державного бюджету за доходами в місячному і декадному розрізі. Такий
підхід дозволить ліквідувати щоденний пожежний варіант виконання
державного бюджету за видатками і надасть можливість якісно й оперативно
планувати видатки з додержанням граничного дефіциту державного бюджету.

Для усунення негативної тенденції щодо зростання залишків бюджетних
коштів розроблено проекти розпорядчих документів, якими передбачено
запровадження порядку видатків використанням поточних надходжень у
регіонах для реалізації поточних видатків , системи контролю за поточним
фінансуванням з урахуванням наявності у головних розпорядників фактичних
залишків невикористаних коштів, які було надано з державного бюджету в
попередніх періодах, запровадження системи управління залишками
бюджетних коштів на рахунках розпорядників для поточного фінансування і
корекції затверджених кошторисів.

Запропоновані заходи безперечно сприятимуть удосконаленню системи
видатків, підвищать оперативність і ефективність управління наявними
фінансовими ресурсами держави.

З тим, щоб казначейство повністю контролювало надходження доходів
необхідно передати повністю касове виконання бюджету за доходами,
безпосередньо роботу з обслуговуванням по первинних документах,
одержаних з комерційних банків, тобто складання форми № 9 по кодах
бюджетної класифікації.

На цьому етапі казначейство має можливість контролювати правильність
перерахування податків безпосередньо платниками. Казначейство веде
розподіл загальнодержавних податків, облік нез’ясованих платежів.
Необхідно передати казначейству контроль за прийняття рішень на
повернення зайво внесених платежів не тільки по платежах по яких
Державна податкова інспекція не веде особових рахунків, а й по основних
податках і зборах.

Доцільно вважається провести реорганізацію в фінансових органах,
включаючи передачу кадрів до казначейства.

Залишити за фінансовими органами фінансування видатків місцевого
бюджету. Контроль за доходами здійснює казначейство. На рівні
регіонального управління Державного казначейства передати контроль за
виконанням зведеного бюджету України. Для цього регіональні управління
Державного казначейства повинні складати прогнозні надходження доходів
по видах податків і зборів. Саме при такій організації роботи уряд має
можливість володіти ситуацією розвитку економіки і відповідно
надходження податків і зборів по зведеному бюджету України.

Також потребує подальшого вдосконалення системи обміну інформацією між
органами Державної податкової інспекції та органами Державного
казначейства, яка має суттєві недоліки.

В практиці є випадки, коли учасники взаємозаліків з фінансування
видатків у рахунок погашення недоїмки за належними до державного бюджету
платежами подають до органів Державного казначейства, фіктивні довідки
про наявність недоїмки у платників податків. Тільки в 1 півріччі 1998
року з такої причини органами Державного казначейства 61 протокол
взаємозаліків загальною сумою 19,1 млн. грн. не підписані.

Переведення більшості бюджетних установ на обслуговування до органів
Державного казначейства в сукупності із запровадженням нової бюджетної
класифікації забезпечили з одного боку необхідність прозорість процесу
виконання Державного бюджету, а з іншого боку висвітлили питання, які
потребують термінового вирішення.

Доцільно надати органам Державного казначейства незаперечне право:

стягувати належні державному бюджету кошти;

заборгованості за взаєморозрахунками між державним бюджетом України та
республіканським бюджетом Автономної Республіки Крим, обласними,
міськими (міст Києва, Севастополя) бюджетами та іншої заборгованості;

фінансових санкцій за порушення установами банків затвердженого порядку
та нормативних строків проходження і виконання платіжних документів за
доходами і видатками державного бюджету України.

Запровадити практику проведення за участю представників Державного
казначейства лідерів інших конкурсних форм розміщення замовлень у разі
здійснення розпорядниками бюджетних коштів витрат на придбання
обладнання, проведення капітального ремонту, інноваційної діяльності.

Для усунення негативної тенденції щодо зростання залишків бюджетних
коштів розроблено проекти розпорядчих документів, якими передбачено
запровадження порядку видатків використанням поточних надходжень у
регіонах для реалізації поточних видатків , системи контролю за поточним
фінансуванням з урахуванням наявності у Головних розпорядників фактичних
залишків невикористаних коштів, які було надано з державного бюджету в
попередніх періодах, запровадження системи управління залишками
бюджетних коштів на рахунках розпорядників для поточного фінансування і
корекції затверджених кошторисів.

Запропоновані заходи безперечно сприятимуть удосконаленню системи
видатків, підвищать оперативність і ефективність управління наявними
фінансовими ресурсами держави.

Термін “ казначейство “ походить від поняття “казна”, що у перекладі з
тюркської означає сукупність фінансових ресурсів держави . Казначейство
у перекладі з англійської ( нею воно звучить як treasury ) означає
скарб, цінність, фінансові ресурси.

Міністерства фінансів під назвою державних казначейств функціонують у
США, Великобританії та деяких інших країнах.

В окремих країнах на цей орган покладаються ще й додаткові обов’язки.
Наприклад, у Франції головним фінансовим відомством є міністерство
економіки і фінансів. Назвою цього органу підкреслюються широкі
економічні повноваження міністерства і міністра фінансів Франції.

Економіка Французської Республіки, як відомо,має багато спільних рис із
українською. Досвід Франції був використаний при складанні бюджетного
законодавства України. Сьогодні його вивчають вітчизняні спеціалісти в
частині казначейської справи.

Висновок

Державне казначейство України відіграє важливу роль у фінансовій системі
України. Адже воно покликане впорядкування використання державних
коштів, сконцентрувати їх на найважливіших напрямках соціального та
економічного розвитку суспільства . Створення казначейства припало на
той період розбудови Української держави, коли старі методи не спиралися
на відповідні організаційні структури. Казначейство якраз і стало однією
з них. Світовий досвід засвідчує про ефективність казначейського
управління державними коштами, який скеровується на забезпечення
доцільного, з точки зору уряду, використання бюджетних коштів.

Заснування повністю функціональної системи Державного казначейства для
виконання державного бюджету, підвищення власної відповідальності та
забезпечення належної податково – бюджетної звітності допоможе Уряду
вдосконалити ефективність та продуктивність управлінської діяльності,
здійснити завдання, передбачені макроекономічною політикою держави та
бюджетом. Вдосконалене виконання державного бюджету спільними зусиллями
Міністерства фінансів України та Державного казначейства України
допоможе подолати проблеми, що постали перед системою управління
бюджетними ресурсами.

До причин незадовільного виконання бюджету на сьогоднішній день
відносяться :

невизначеність відповідальності за прийняття і виконання рішень з
бюджетних питань серед кількості різноманітних органів ;

бюджетна заборгованість, що продовжує посилювати напругу у бюджетній
системі ;

відсутність чітких і повних юридичних регламентацій для використання
учасниками бюджетного процесу ;

відсутність повної, точної та своєчасної інформації з бухгалтерського
обліку щодо здійснення державного бюджету;

відсутність достатньої відповідальності за витрачання державних коштів
та стимулів для хорошої роботи ;

відсутність інформації, необхідної для визначення доцільності витрачання
бюджетних коштів ;

складні, неефективні та трудомісткі процедури по контролю за видатками,
що сприяють збільшенню залишку коштів державного бюджету, коли потреба
бюджету в запозичених коштах залишаються надмірними ;

система щоденного визначення напрямків видатків та перерахування коштів
залишається єдиним відгуком на потребу пристосування бюджету до зміни
обставин.

Міністерство фінансів України та Державне казначейство України досягли
значного успіху у розвитку казначейської системи України, особливо в
порівнянні з результатами, досягнутими у деяких інших країнах з
економікою перехідного періоду, а саме

заснована основна організаційна структура Державного казначейства
України ;

розроблені методологічні документи для обробки видатків та доходів;

впроваджено “ єдиний казначейський рахунок “ у НБУ для збору доходів
державного бюджету та здійснення платежів ;

впроваджено порядок оплати витрат розпорядників бюджетних коштів ;

створено матеріально – технічне забезпечення органів Державного
казначейства, розроблено і впроваджено інформаційно – програмне
забезпечення для обробки виконання державного бюджету ;

розповсюджена нова система здійснення видатків на всі сфери бюджету ;

запроваджено щомісячну оцінку наявних коштів для здійснення платежів із
державного бюджету ;

розроблено проекти методологічного матеріалу, а саме казначейського
плану рахунків, узгодженого з новою класифікацією ;

Порівнюючи досягнення та недоліки при становленні Державного
казначейства все ж залишилося зробити ряд важливих кроків для
досягнення повної функціональності казначейства. Для ефективного
управління бюджетом Уряд України прийняв ряд важливих рішень, метою яких
є впровадження повністю функціональної, автоматизованої казначейської
системи в Україні, яка буде служити ефективним інструментом для
виконання бюджету та встановлення відповідальності за його виконання. А
для цього визначено основні напрямки розвитку казначейства України, а
саме :

Створення ефективної системи управління готівкою, заснована на
централізації Державним казначейством рахунків розпорядників бюджетних
коштів на єдиному казначейському рахунку . Для цього необхідно перевести
всі банківські рахунки бюджетних установ до державного казначейства
України, замінити систему щоденного визначення напрямків видатків та
перерахування коштів на систему видатків на базі бюджетного розпису з
щомісячним розподілом коштів, розробити та запровадити процедури по
управлінню готівкою у Державному казначействі України.

Чітка, ясна та своєчасна інформація щодо податково – бюджетного стану,
заснована на централізованій та досконалій системі бухгалтерських та
фінансових звітів про виконання державного бюджету. Для цього
застосувати міжнародні стандарти по статистиці державних фінансів при
підготовці бюджету, бухгалтерського обліку та звітності, впровадження
казначейської системи бухгалтерських книг, що дасть можливість
отримувати та зберігати дані про бюджетні призначення та про поточне
асигнування розпорядників бюджетних коштів.

Ефективний контроль за виконанням зобов`язань та бухгалтерський контроль
в процесі витрачання бюджетних коштів, засновані на процедурах
здійснення платежів Державним казначейством України та запроваджені для
підвищення відповідальності кожного учасника процесу виконання бюджету.
Для цього необхідно переглянути та застосувати єдині вимоги до
внутрішнього фінансового контролю у Державному казначействі України та
бюджетних установах, а також контроль за зобов`язаннями та
бухгалтерський контроль за витрачанням бюджетних коштів. Наприклад .
введення централізованих послуг з бухгалтерського обліку для бюджетних
установ, а саме послуг по звітах про бюджетні витрати та послуг по
централізованих нарахуваннях і виплатах заробітної плати значно б
скоротило чисельність персоналу, задіяного у проведенні бюджетного
обліку для бюджетних установ. Впровадження централізованої системи
оплати праці, за допомогою якої замість готівкових платежів здійснюються
прямі депозити на банківські рахунки працівників бюджетних установ.

Вищевказані напрямки розвитку підготують основу для створення чітко
функціонуючого казначейства, особливо в порівнянні з досягненнями інших
країн з подібним станом розвитку економіки. Незважаючи на дуже значні
досягнення, які вже зроблені, Міністерству фінансів та Головному
управлінню Державного казначейства належить докласти значних зусиль для
розвитку повністю функціональної казначейської системи та її
відповідності з покладеними на неї завданнями.

Список використаної літератури

Конституція України від 28.06.1998р.

Закон України “ Про Державний бюджет України на 1999 рік”. Журнал
“Фінанси України “ , № 3 , 1999 рік.

Закон України “ Про Державний бюджет України на 2000 рік “.Додаток до
журналу “Фінанси України “ № 7 , 2000 р.

Указ Президента України від 25 квітня 1995 року № 335\95 “ Про державне
казначейство України “.Журнал “Фінанси України “ , № 7 , 1996 рік ,
стор.117-119.

Постанова Кабінету Міністрів України “ Про затвердження положення про
державне казначейство “ , № 590 від 31.07.1995 р.

Постанова Кабінету Міністрів України № 437 від 09.05.1997 року “ Про
казначейське виконання кошторисіввидатків на утримання органів
виконавчої влади “.

Постанова КМУ № 13 від 14.01.1997р “ Про впровадження казначейської
системи виконання Державного бюджету “.

Постанова КМУ № 1721 від 15.09.1999 року “ Про створення внутрішньої
платіжної системи Державного казначейства “.

Постанова КМУ №17 від 09.01.2000 р “”Про порядок складання ,розгляду ,
затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів і
видатків бюджетних установ та організацій”.

Наказ Міністерства фінансів України № 10 від 21.01.2000 р. “Про
затвердження документів , що застосовуються в процесі виконання бюджету
“.

Інструкція про порядок складання звітності органами Держказначейства у
2000 році, затверджена наказом Державного казначейства України від
24.03.2000р. № 25.

Положення про єдиний казначейський рахунок, затверджене наказом ГУДК №
28 від 21.03.1997р.

Тимчасова інструкція “ Про порядок касового виконання державного бюджету
за доходами “

Наказ Міністерства фінансів України № 200 \ 84 від 23.09 .1996 р.” Про
затвердження тимчасових методичних вказівок про порядок проведення
взаємозаліку коштів по фінансуванню видатків в рахунок погашення
недоїмки по належних до бюджету платежах “ .

Лист Гудк України № 02-06 \154-2287 від 26.03.1998р.”Про контрольні
функції органів казначейства “.

План підготовки законодавчих актів , нормативних документів та розробки
механізмів функціонування системи Державного казначейства , затверджений
02.12 1995 року.

Інструкція про використання трансакційної автоматизованої системи
казначейства .( Проект ).

План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих
бюджетів. ( Проект ).

Збірник нормативних актів. Київ,1996 , Головне управління
Держказначейства України , стор.84-89,132-147.

Кухарець Л.В. “ З історії бюджету “.Журнал “ Фінанси України “, № 2 ,
1998 ,стор.113-116.

Лисенко О.” Казначейська революція “ .Газета “ Галицькі контракти “ , №
40 , 1999,стор.13.

Ламинога В. “ Казначейство України – сьогодення й стратегія розвитку “
.Газета “Праця і зарплата “ , № 18 , 1998 ,стор.30.

Павлюк Н.В.”Організація виконання Державного бюджету “.Журнал “Фінанси
України “, №3 ,1998 ,стор.37-45.

Паламарчук В.О.”Фінансові підвалини держави “.Журнал “Фінанси України”,
№2 , 1999 , стор.97-104.

Поль Марі Годме “ Фінансове право “. Москва , “Прогрес “,1978,стор.315 –
343.

Панкевич Л.В.”Державне казначейство : від контролю до оптимізації
розподілу фінансових ресурсів”. Журнал “регіональна економіка “, №1,
2003 ,стор.210-215.

PAGE

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *