Аналіз активів підприємства (курсова робота)

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Аналіз активів підприємства”

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………… 3

1. ПОНЯТТЯ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА, ЗНАЧЕННЯ ЇХ
АНАЛІЗУ………………………………………………………………..5

1.1. Поняття та структура активів підприємства………………….5

1.2. Значення економічного аналізу активів підприємства………9

2. ГОЛОВНІ ЕТАПИ ТА НАПРЯМКИ АНАЛІЗУ АКТИВІВ
ПІДПРИЄМСТВА………………………………………………….… 12

2.1. Аналіз основних засобів та інших позаоборотних активів… 12

2.2. Аналіз власних оборотних засобів………………………………13

2.3. Аналіз структури оборотних засобів……………………………15

3. ОСОБЛИВОСТІ ВІДПОВІДНОСТІ АНАЛІЗУ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА МІЖНАРОДНИМ
СТАНДАРТАМ………… 18

ВИСНОВКИ…………………………………………………………… 21

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………… 23

ВСТУП

На сьогоднішній день в Україні утворилась нова економічна система, що
побудована на ринкових відносинах. Якісні зміни торкнулися всіх ділянок
управління, в тому числі і бухгалтерський облік. Зміст
фінансово-економічного аналізу діяльності підприємства передбачає
розв’язання широкого кола найрізноманітніших задач, які охоплюють всю
фінансово-господарську діяльність підприємства.

Ефективність аналізу повинна спиратися на науково-обгрунтоване
дослідження цього складного та важливого питання. Для здійснення
управління фінансами підприємством необхідно використовувати нові методи
управління і сучасні технічні засоби побудови різноманітних
інформаційних систем.

Найсуттєвіше значення для організації фінансово-економічного аналізу
роботи підприємства має, насамперед, забезпечити ефективну та стабільну
фінансово-господарську діяльність, визначити резерви підвищення її
прибутковості і платоспроможності. Все це свідчить про важливість
розкриття у відповідному обсягу теми сутності обліку і аналізу
фінансових активів підприємства.

Підприємства різних форм власності, різних сфер діяльності мають у
своєму розпорядженні певну суму фінансово-господарських засобів, які
забезпечують здійснення господарського обороту. Правильність вкладення
фінансових засобів в активи є однією з найважливіших ознак стійкості
фінансового стану підприємства.

До активів відносяться всі види майна підприємства, що належить йому на
правах власності і використовуються для здійснення статутної діяльності.
Саме розуміння активів як джерела отримання грошових потоків і є основою
політики управління активами будь-якого підприємства.

Згідно з П(С)БО 2 “Баланс”, п. 4:

Активи — це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих
подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення
економічних вигод у майбутньому.

Активи підприємства можуть бути класифіковані за різними ознаками,
такими як:

— залежно від об’єкту фінансового управління;

— залежно від речової форми об’єкту інвестування;

— залежно від строку отримання грошового потоку;

— за формою отримання;

— за регулярністю отримання доходу;

— залежно від ступеня ризику;

— залежно від оборотності;

— залежно від ступеня ліквідності.

Під час написання роботи були використані різноманітні посібники, статті
періодичних видань та інші літературні джерела.

1. ПОНЯТТЯ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА, ЗНАЧЕННЯ

ЇХ АНАЛІЗУ

1.1. Поняття та структура активів підприємства

Фінанси — це кровоносна система економічного базису, яка забезпечує
життєдіяльність підприємництва. Рух коштів, його швидкість та масштаби
визначають працездатність фінансової системи. З руху коштів
розпочинається і ним же завершується кругообіг засобів підприємства,
оборот усього капіталу. Саме тому рух коштів, грошовий оборот на
підприємстві є основною ланкою в процесі обороту капіталу.

До активів відносяться всі види майна підприємства, що належить йому на
правах власності і використовуються для здійснення статутної діяльності.
Саме розуміння активів як джерела отримання грошових потоків і є основою
політики управління активами будь-якого підприємства.

Згідно з П(С)БО 2 “Баланс”, п. 4:

Активи — це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих
подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення
економічних вигод у майбутньому.

Активи підприємства можуть бути класифіковані за різними ознаками,
такими як:

— залежно від об’єкту фінансового управління;

— залежно від речової форми об’єкту інвестування;

— залежно від строку отримання грошового потоку;

— за формою отримання;

— за регулярністю отримання доходу;

— залежно від ступеня ризику;

— залежно від оборотності;

— залежно від ступеня ліквідності.

Грошові кошти на підприємстві спочатку формуються в процесі утворення
статутного фонду. У подальшому вони інвестуються для забезпечення
виробничо-господарської діяльності, розширення та розвитку виробництва.
Саме так підприємства дістають можливість виробляти та збувати
продукцію, одержувати доходи. Кошти підприємств зберігаються в касах, а
також на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах.

У процесі реалізації продукції, робіт, послуг на рахунки підприємств
постійно надходять грошові кошти у вигляді виручки від реалізації. Кошти
надходять також від фінансово-інвестиційної діяльності підприємств: від
придбаних акцій, облігацій та інших видів цінних паперів; від вкладання
коштів на депозитні рахунки; від здавання майна в оренду. Однак
підприємство розпоряджається не всіма грошовими коштами, які воно
одержує. Так, у складі виручки від реалізації продукції на підприємство
надходять суми акцизного збору, податок на додану вартість, котрі
підлягають внесенню в бюджет. Реальним платником цих податків є
споживач, а перераховує їх у бюджет підприємство, яке реалізує
продукцію. Частина грошових надходжень, що залишилася після відрахувань
у бюджет акцизного збору, податку на додану вартість, спрямовується на
заміщення коштів, авансованих в оборотні та основні фонди, на виконання
фінансових зобов’язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками,
страховими організаціями та іншими суб’єктами господарювання. Частина
грошових надходжень, яка залишилась, формує валовий та чистий дохід,
прибуток.

Грошові фонди — це частина грошових коштів, які мають цільове
спрямування. До грошових фондів належать: статутний фонд, фонд оплати
праці, амортизаційний фонд (на державних підприємствах), резервний фонд
та інші.

Статутний фонд використовується підприємством для інвестування коштів в
оборотні та основні фонди. Фонд оплати праці — для виплати основної та
додаткової заробітної плати працівникам. Амортизаційний фонд — для
фінансування відтворення основних і позаоборотних активів. Резервний
фонд — для покриття збитків, подолання тимчасових фінансових ускладнень.

Кошти підприємства використовують не тільки у фондовій формі. Так,
використання підприємством коштів для виконання фінансових зобов’язань
перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками, страховими
організаціями здійснюється в нефондовій формі. У нефондовій формі
підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорські внески.

Під фінансовими активами (ресурсами) слід розуміти грошові кошти, що є в
розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових ресурсів належать
грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в
нефондвій формі.

Основними джерелами формування фінансових активів підприємств є власні
та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні
відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених — отримані
кредити, пайові та інші внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку.

Перехід на ринкові умови господарювання, запровадження комерційних засад
у діяльність підприємств, приватизація державних підприємств потребують
нових підходів до формування фінансових активів. Так, нині важливе місце
в джерелах фінансових активів належить пайовим та іншим внескам фізичних
та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас значно
скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих
структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади.
Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових
коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств. Усе це змушує
підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, нести повну
матеріальну відповідальність.

Обсяг виробництва, його ефективність зумовлюють розмір, склад та
структуру фінансових активів підприємства. У свою чергу, від величини
фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та
соціально-економічний розвиток підприємства. Наявність фінансових
ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя
підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.

Пошук фінансових джерел розвитку підприємства, забезпечення
найефективнішого інвестування фінансових активів набуває важливого
значення в роботі фінансових служб підприємства за умов ринкової
економіки.

У процесі формування фінансових активів підприємств важливе значення має
структура їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно
впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага
залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує
додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів
на акції, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу
підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному конкретному
випадку необхідно детально продумати доцільність залучення додаткових
фінансових ресурсів.

1. 2. Значення економічного аналізу активів підприємства

В сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб’єкта
являється предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин
(організацій і осіб), які зацікавленні в результатах його
функціонування. На основі доступної їм звітно-облікової інформації
вказані особи намагаються оцінити фінансове положення підприємства.
Основним інструментом для цього слугує економічний аналіз, за допомогою
якого можна об’єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини об’єкта,
що аналізують: охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і
прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім по його
результатам прийняти обґрунтовані рішення.

Економічний аналіз являє собою процес, побудований на вивченні даних про
фінансовий стан підприємства і результатах його діяльності в минулому з
метою оцінки майбутніх умов і результатів діяльності. Таким чином,
головною метою економічного аналізу є зниження неминучої невідомості,
пов’язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих на майбутнє.

Економічний аналіз дає можливість оцінити:

майновий стан підприємства;

степінь підприємницького ризику, наприклад, можливість погашення
зобов’язань перед третіми особами;

достатність капіталу для поточної діяльності і довгосторокових
інвестицій;

потребу в додаткових джерелах фінансування;

здатність до нарощування капіталу;

раціональність залучення займаних коштів;

обґрунтованість політики розподілу і використання прибутку;

обґрунтованість вибору інвестицій та ін.

Сучасний економічний аналіз має певні відмінності від традиційного
аналізу фінансово-господарської діяльності. Насамперед, це пов’язане із
зростаючим впливом зовнішнього середовища на роботу підприємства.
Посилилась залежність фінансового стану господарського об’єкту від
зовнішніх економічних процесів, надійності контрагентів (постачальників
і покупців), ускладнення організаційно-правових форм функціонування. В
результаті інструментарій сучасного економічного аналізу розширюється за
рахунок нових прийомів і засобів, які дозволяють враховувати ці явища.

Не дивлячись на значну невизначеність в роботі підприємств, в останній
час посилюється роль прогнозного аналізу, який дозволяє складати
бізнес-плани.

Намагаючись вирішити конкретні питання і отримати кваліфіковану оцінку
фінансового положення, керівники підприємств все частіше прибігають до
допомоги економічного аналізу. При цьому, як правило, вже не
задовольняються констатуванням величини показників звітності, а
розраховують отримати конкретні висновки про достатність платіжних
засобів, нормальних співвідношень власного і залученого капіталу,
швидкості обігу капіталу і причинах її зміни, типах фінансування тих чи
інших видів діяльності.

В цих умовах змінюється роль бухгалтерії, в чиї функції все частіше
входить не лише ведення поточного обліку і складання звітності, а і
економічний аналіз виключно в цілях управління підприємством.
Задовольнити нові вимоги адміністрації може лише бухгалтер-аналітик,
який здатний розібратися в економіці підприємства, виявити всі її хворі
місця на основі фінансово-облікових даних, зрозуміло і чітко встановити
міри впорядковуючого характеру.

Аналіз фінансового стану підприємства є важливим розділом економічного
аналізу.

На сучасному етапі аналіз фінансового стану підприємства знаходиться в
поступовому розвитку і вдосконаленню, але аналіз фінансового стану
сучасний ще не відповідає повністю новим вимогам проведення фінансової
роботи підприємства.

В ринкових умовах слово діяльність підприємства набуває нових форм і
направлень. Внаслідок цього і фінансовий стан підприємства аналізується
з вимогами цих змін.

Існують складності проведення аналізу фінансового стану, що обумовлено:

— нестабільністю економіки;

— кризовим станом.

В умовах постійної зміни інформації багато фінансово-економічних
показників розрахованих на певний час, можуть надалі загубити свою
цінність для аналізу у зв’язку з нестабільністю національної валюти, по
якій розраховувався цей показник.

Повну перешкоду аналізу фінансового стану підприємства дають:

різні форми власності, наприклад, чимало показників, що характеризують
фінансовий стан акціонерних підприємств не можуть бути розраховані по
причині відсутності або слабкого розвитку у державі ринку цінних
паперів, де б оберталися акції цих підприємств і по яким можна б було
судити про положення емітентів;

нестабільність законодавчої бази (фінансового і податкового права), це
також ускладнює проведення аналізу фінансового стану підприємства.

У вітчизняній економічній науці недостатньо приділялось уваги проведенню
аналізу фінансового стану, бо наукова праця в цій області губить свою
актуальність ще до видання.

Основним завданням проведення економічного аналізу є оцінка результатів
господарської діяльності за попередній та поточні роки, виявлення
факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показник роботи
підприємства, прийняти рішення про визнання структури балансу
задовільною (незадовільною), а підприємство платоспроможним
(неплатоспроможним) та подання пропозицій Кабінету Міністрів України
щодо доцільності внесення цього підприємства до Реєстру
неплатоспроможних підприємств та організацій.

2. ГОЛОВНІ ЕТАПИ ТА НАПРЯМКИ АНАЛІЗУ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Аналіз основних засобів та інших позаоборотних активів

Враховуючи те, що питома вага основних засобів та позаоборотних активів
може змінюватись внаслідок впливу зовнішніх факторів (наприклад, порядок
їх обліку, при якому коригування вартості основних фондів в умовах
інфляції здійснюється з запізненням, в той час як ціни на сировину,
матеріали, готову продукцію можуть збільшуватися досить високими
темпами), необхідно звернути особливу увагу на зміну абсолютних
показників форми N 1 за звітний період (рядки 010, 011, 012), яка
відтворює рух основних засобів (зміну норм амортизації та груп розподілу
основних фондів, вибуття та введення в експлуатацію нових).
Аналізується рух основних фондів та амортизаційних відрахувань за
попередній та поточний роки (форма 11-ОФ (річна), дані аналітичного
бухгалтерського обліку за звітний період). Звертається увага на основні
фонди підприємства, які придбані, реалізовані, ліквідовані або здані в
оренду протягом поточного року.

Наявність довгострокових фінансових зобов’язань (рядок 040) вказує на
інвестиційну спрямованість вкладень підприємства. Якщо в результаті
аналізу фінансово-господарського стану підприємство буде визнане
неплатоспроможним, додатково вивчається склад інвестиційних цінних
паперів підприємства, дається оцінка їх ліквідності, а також
ефективність доцільності відволікання коштів підприємства на дані
вкладення.

При аналізі першого розділу активу балансу також звертається увага на
тенденцію зміни таких його статей, як устаткування (рядок 035),
незавершені капітальні вкладення (рядок 030), майно в оренді (рядок
055), бо вказані активи не беруть участі в виробничому обороті і, за
певних умов, збільшення їх частки може негативно вплинути на
результативність фінансової і господарської діяльності підприємства.

2.2. Аналіз власних оборотних засобів

Власні оборотні засоби — це робочий капітал (Рк).

Робочий капітал (Рк) — різниця між оборотними активами підприємства та
його короткостроковими зобов’язаннями. Тобто, робочий капітал є тією
частиною оборотних активів, яка фінансується за рахунок власних коштів
та довгострокових зобов’язань. Наявність робочого капіталу свідчить про
те, що підприємство не тільки здатне сплатити власні поточні борги, а й
має фінансові ресурси для розширення діяльності та інвестування. Для
визначення величини Рк слід від суми підсумків розділів II і III активу
балансу відняти підсумок розділу III пасиву:

Рк = ф.1 (ряд.150 + ряд.320 — ряд.750).

Фактичне значення Рк необхідно порівняти з його нормативною величиною
(див. ф. 3, ряд. 590).

Платоспроможність підприємства визначається передусім величиною і
маневреністю його робочого капіталу.

Як нестача робочого капіталу, так і його надлишок може бути негативною
ознакою. Оптимальний розмір Рк залежить від сфери діяльності, обсягу
реалізації, кон’юнктури ринку тощо.

Якщо сума довгострокових кредитів перевищує робочий капітал (Рк < ряд. 530), то це свідчить, що підприємство використовує частину довгострокових позик і кредитів на фінансування поточних операцій, тобто здійснює нецільове їх використання. При зменшенні Рк необхідно з'ясувати, за рахунок чого це відбулося і як це вплинуло на маневреність робочого капіталу. Маневреність робочого капіталу (Мк) характеризує частку запасів у його загальній сумі, тобто визначається відношенням величини запасів до розміру робочого капіталу:   З     ф.1 ряд.150     Мк = --- = ------------------------------,           Рк     ф.1 (ряд.150+ряд.320-ряд.750) де З - запаси і затрати. Зростання товарних запасів, характерне в умовах інфляції, призводить до залучення довгострокових кредитів, що, в свою чергу, може вплинути, враховуючи високі кредитні ставки, на платоспроможність підприємства. Важливим показником платоспроможності підприємства є коефіцієнт покриття (Кп). Він визначається співвідношенням усіх поточних активів (за вирахуванням витрат майбутніх періодів) до короткострокових зобов'язань і характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів протягом року:           ІІА+ІІІА   ф.1 (ряд.150+ряд.320-ряд.120)     Кп = -------- = -----------------------------------------,           ІІІП            ф.1 ряд.750 де ІІА - підсумок другого розділу активу балансу; ІІІА - підсумок третього розділу активу балансу; ІІІП - підсумок третього розділу пасиву балансу. Кп показує, скільки грошових одиниць оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Критичне значення Кп = 1. При Кп > 1 підприємство має неліквідний баланс. Значення Кп у межах 1 —
1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги.

2.3. Аналіз структури оборотних засобів

Оборотні засоби підприємства складаються із запасів і затрат (II розділ
активу балансу) та грошових коштів, розрахунків та інших активів (III
розділ активу балансу).

Швидкість обороту оборотних засобів підприємства є однією з якісних
характеристик фінансової політики підприємства. Чим більша швидкість
обороту, тим ефективніше працює підприємство.

Тому абсолютне чи відносне зростання оборотних засобів може свідчити не
тільки про розширення виробництва або дію факторів інфляції, але й про
уповільнення їх обороту, що викликає збільшення їх маси.

Для визначення тенденції обіговості оборотних засобів розраховується
коефіцієнт оборотності (Ко).

Коефіцієнт обіговості оборотних засобів (Ко) — це відношення виручки
(валового доходу) від реалізації продукції, без урахування податку на
додану вартість та акцизного збору (ф. 2), до суми оборотних засобів
підприємства (ф. 1):

          ф.2 (ряд.010-ряд.015-ряд.020)

    Ко = ——————————.

           ф.1 (ряд.150+ряд.320)

Зменшення значення Ко на кінець звітного періоду в порівнянні з його
значенням на початок року свідчить про уповільнення обороту оборотних
засобів.

Показником ефективності використання оборотних засобів є також час
обороту (Чо) — тривалість в днях одного обороту. Він визначається як
відношення кількості календарних днів звітного періоду до коефіцієнту
оборотності:

           

Т

    Чо = —-,

          Ко

де Т — кількість календарних днів звітного періоду.

Час до середньої обороту вказує на кількість днів, що були необхідні
підприємству для поповнення його оборотних засобів.

Важливими показниками ефективності використання активів є оборотність
запасів та тривалість одного обороту запасів.

Коефіцієнт оборотності запасів (Коз) визначається як відношення
собівартості реалізованої продукції вартості запасів:

             ф.2 ряд.040, графа 4

    Коз = —————————-,

           ф.1 (ряд.150п+ряд.150к)х0,5

де: п — на початок звітного періоду;

к — на кінець звітного періоду.

Значення Коз вказує, скільки разів у середньому поповнювались запаси
підприємства протягом звітного періоду.

Середня тривалість одного обороту запасів (Чоз) визначається аналогічно
показнику Чо:

           Т

    Чоз= —

         Коз

Збільшення питомої ваги виробничих запасів у структурі активів може
свідчити про:

— зростання виробничого потенціалу підприємства;

— прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити грошові
активи підприємства від знецінення під впливом інфляції;

— нераціональність обраної господарської стратегії, внаслідок чого
значна частина поточних активів іммобілізована в запасах, ліквідність
яких може бути незначною.

При значному збільшенні запасів і затрат необхідно проаналізувати, чи не
відбувається це збільшення за рахунок необгрунтованого відволікання
активів з виробничого обороту, що призводить до збільшення кредиторської
заборгованості і погіршення фінансового стану підприємства.

При аналізі розділу «Грошові кошти, розрахунки та інші активи» активу
балансу необхідно звернути увагу на темпи росту дебіторської
заборгованості (рядок 170), в тому числі простроченої (рядок 180), по
векселях одержаних (рядок 190). Зростання цих статей балансу свідчить
про надання підприємством товарних позик для споживачів своєї продукції.
Кредитуючи їх, підприємство фактично ділиться з ними частиною свого
прибутку. В той же час підприємство може брати кредити для забезпечення
своєї господарської діяльності, що призводить до збільшення власної
кредиторської заборгованості.

Важливим показником ліквідності підприємства є коефіцієнт абсолютної
ліквідності Кал, який характеризує негайну готовність підприємства
ліквідувати короткострокову заборгованість і визначається як відношення
суми грошових коштів підприємства та короткотермінових фінансових
вкладень до суми короткотермінових (поточних) зобов’язань:

 ф.1 (ряд.250+ряд.260+ряд.270+ряд.280+ряд.290)

    Кал = ———————————————-,

                           ф.1 ряд.750

Значення Кал є достатнім у межах 0,2 -:- 0,35, а менше 0,2 — це зовнішня
ознака неплатоспроможності.

3. ОСОБЛИВОСТІ ВІДПОВІДНОСТІ АНАЛІЗУ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА МІЖНАРОДНИМ
СТАНДАРТАМ

Об’єкти економічних відносин використовують публічну фінансову звітність
як основне джерело інформації для прийняття економічних рішень. Однією з
базових форм публічної фінансової звітності є баланс, який відображає
фінансовий стан підприємства на визначений період часу. А одним із
ключових елементів балансу є активи, які відповідно до Міжнародних
стандартів, що регулюють фінансову звітність (МСФЗ), являють собою
„ресурси, контрольовані підприємством у результаті подій минулих
періодів, від яких очікуються економічні вигоди в майбутньому” [4, 49].

Активи компанії являють собою об’єкти економічних відносин, що
перебувають у ситуації, коли об’єкт контролюється суб’єктом. Тому
відносно них може бути прийняте економічне рішення одного з двох якісно
різних типів:

а) продовжувати здійснення контролю над активом — перше економічне
рішення (R11);

б) припинити здійснення контролю над активом — друге економічне рішення
(R10).

Таким чином, будь-якому активу можна поставити у відповідність дві
вартості: вартість першого економічного рішення і вартість другого
економічного рішення.

За якою саме з цих двох величин вартості економічних рішень актив має
бути відображений у бухгалтерському обліку?

Для відповіді на це запитання звернемося до Міжнародних стандартів, що
регулюють фінансову звітність. У МСФЗ можна виділити два основні підходи
до відображення активів у бухгалтерському обліку. Один із підходів, по
суті, поданий через принцип обачливості, зафіксований у Принципах
підготовки до складання фінансової звітності МСФЗ: „Обачливість — це
запровадження певного ступеня обережності в процес формування суджень,
необхідних для вчинення розрахунків, які необхідні в умовах
невизначеності так, щоб активи не були завищені” [4, 49]. Таким чином,
згідно з принципом обачливості активи повинні відображуватися у
бухгалтерському обліку за меншою з двох величин вартості цих двох
економічних рішень. Відображення активів у відповідності з принципом
обачливості можна представити такими концептуальними формулами:

BVi= Rimin

Rimin=min( Ri10; = Ri11)

Ri10= Xi10 — Yi10

Ri11= Xi11 — Yi11

де BVi — балансова вартість і-го активу;

Rimin — мінімальна з двох величин вартості економічних рішень Ri10 і
Ri11;

Ri10 — вартість економічного рішення „припинити контроль над і-м
активом”

Xi10 — додатний умовно-грошовий потік (CCF), що є вірогідним наслідком
реалізації економічного рішення Ri10;

Yi10 — від’ємний умовно-грошовий потік (CCF), що є вірогідним наслідком
реалізації економічного рішення Ri10;

Ri11 — вартість економічного рішення „продовжити контроль над і-м
активом”

Xi11 — додатний умовно-грошовий потік (CCF), що є вірогідним наслідком
реалізації економічного рішення Ri11;

Yi11 — від’ємний умовно-грошовий потік (CCF), що є вірогідним наслідком
реалізації економічного рішення Ri11.

Протилежний підхід до відображення активів у бухгалтерському обліку
представлено у МСФЗ 36 „Знецінення активів”. Сфера застосування цього
стандарту поширюється на всі активи компанії, крім запасів; активів, що
виникають з контрактів на будівництво; відкладених податкових активів
(вимог); активів, що виникають з винагородження робітників; фінансових
активів, включених до сфери застосування МСФЗ 32 „Фінансові інструменти:
розкриття і надання інформації”. Відповідно до МСФЗ 36 „Знецінення
активів” активи мають відображатися за „відшкодовуванню величиною”, яка
являє собою „більше з двох значень: чистої продажної ціни визначене в
указаному стандарті так: „чиста продажна ціна — це сума, яка може біти
отримана від продажу активу, під час учинення угоди між добре
обізнаними, бажаючими здійснити таку операцію сторонами, здійсненою на
загальних умовах за вирахуванням затрат на вибуття”. Поняття цінності
використання визначене в МСФЗ 36 „Знецінення активів” наступним чином:
„Цінність використання — це дисконтова на вартість передбачуваних
(оціночних) майбутніх потоків грошових коштів, виникнення яких
очікується від триваючого використання активу і від його вибуття
наприкінці терміну його корисної службі” [4, 49—50].

За суттю „чиста продажна ціна” відповідає вартості економічного рішення
„припинити контроль над активом” — R10, а „цінність використання”
відповідає вартості економічного рішення „продовжити контроль над
активом” — R11. Як видно, „відшкодовувана величина” являє собою більшу
вартість одного з двох рішень: вартості „припинити контроль над активом”
— R10 і вартості „продовжити контроль над активом” — R11.

Таким чином, згідно з МСФЗ 36 „Знецінення активів” активи мають
відображення у балансі за більшою з двох величин вартості економічних
рішень R11 і R10.

ВИСНОВКИ

До активів відносяться всі види майна підприємства, що належить йому на
правах власності і використовуються для здійснення статутної діяльності.
Саме розуміння активів як джерела отримання грошових потоків і є основою
політики управління активами будь-якого підприємства.

Активи — це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих
подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення
економічних вигод у майбутньому.

Під фінансовими активами (ресурсами) слід розуміти грошові кошти, що є в
розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових активів належать
грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в
нефондовій формі.

Фінансові активи компанії являють собою об’єкти економічних відносин, що
перебувають у ситуації, коли об’єкт контролюється суб’єктом.

Основними джерелами формування фінансових активів підприємств є власні
та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні
відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених — отримані
кредити, пайові та інші внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку.

Аналіз фінансових активів підприємства являє собою процес, побудований
на вивченні даних про його фінансовий стан і результатах його діяльності
в минулому з метою оцінки майбутніх умов і результатів діяльності. Таким
чином, головною метою економічного аналізу є зниження неминучої
невідомості, пов’язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих на
майбутнє.

Намагаючись вирішити конкретні питання і отримати кваліфіковану оцінку
фінансового положення, керівники підприємств все частіше прибігають до
допомоги економічного аналізу.

Активи підприємства та їх структура вивчаються як з точки зору їх участі
в виробництві, так і з точки зору оцінки їх ліквідності. Безпосередньо
з’ясовується участь у виробничому циклі основних фондів, нематеріальних
активів, запасів і затрат, грошових коштів. При цьому уточнюються
найбільш ліквідні активи підприємства: грошові кошти на рахунках, а
також короткострокові цінні папери та найменш ліквідні активи — основні
фонди, що знаходяться на балансі підприємства та інші позаоборотні
активи.

При необхідності до аналітичної записки комісії додаються розшифровки
руху основних засобів, виробничих запасів та товарів (з урахуванням їх
підвищеного попиту).

Зміна структури активів підприємства в бік збільшення частки оборотних
засобів може вказувати на:

— формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню
оборотності засобів підприємства;

— відволікання частини поточних активів на кредитування споживачів
товарів, робіт, послуг підприємства, дочірніх підприємств та інших
дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних
засобів із виробничого циклу;

— згортання виробничої бази;

— викривлення результатів оцінки основних фондів внаслідок існуючого
порядку їх бухгалтерського обліку та інше.

Для того, щоб зробити однозначні висновки про причини зміни даної
пропорції в структурі активів, проводиться детальний аналіз розділів і
окремих статей активу балансу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

2. Баканов М.И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа. — М.:
Финансы и статистика, 1997. — 416 с.

3. Бандурка А. М., Червяков И. М., Посылкина О. В.
Финансово-экономический анализ: Учебник. — Харьков: МВД, 1999.

4. Бутинець Ф. Ф., Мних Є. В., Олійник О. В. Економіч аналіз. Практикум:
Навч. посібник для студентів вузів. Житомир: ЖІТІ, 2000. — 416с.

5. Житна І. П. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств.
— К.: Вища шк., 1992.

6. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу. — К.: Знання прес, 2000.

7. Івахненко В. М., Горбаток М. /., Льовочкін В. С. Економічний аналіз.
— К.: КНЕУ, 1999. — 176 с.

8. Іващенко В. І., Болюх М. А. Економічний аналіз господарської
діяльності. — К.: КНЕУ, 1999. — 204 с.

9. Каракоз И. И., Самборский В. И. Теория экономического анализа. К.:
Вища шк., 1989. — 255 с.

10.Ю.Ковалев В. В. Финансовьій анализ: Управление капиталом. Вьібор
инвестиций. Анализ отчетности. 2-е изд.: перераб. и доп. — М.: Финансы и
статистика, 1999. — 512с. .

11. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. —
К.: Знання, 2000.

12. Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового
стану підприємства: Навч. посібник. — Київ: КНЕУ, 1999. — 132с.

13. Мних Є. В., Буряк П. Ю. Економічний аналіз на промисловому
підприємстві. — Львів: Світ, 1998. — 208 с.

14. ПінчукН. С., Галузинський Г. П., Орленко Н.С. Інформаційні системи і
технології в маркетингу: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999. — 328 с.

15. Русак Н. А., Стражев В. И., Мигун О. Ф. и др. Анализ хозяйственной
деятельности в промышленности. 4-е изд. — Минск: Вишэйшая шк., 1999. —
398 с.

16. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-е
изд., перераб. и доп. — Минск: Новое знание, 1999. —688с.

17. Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами)
бухгалтерського обіку. 3-тє вид., перероб. — Дніпропетровськ:
Баланс-Клуб, 2000. — 368 с.

18. Чумаченко Н. Г. Внутризаводской экономический анализ. — К.: Техника,
1968. — 288 с.

19. Чумаченко Н. Г. Учет и анализ в промышленном производстве США. — М.:
Финансы, 1974. — 238 с.

20. Чумаченко Н. Г., Заботина Р. И. Теория управленческих решений: Учеб.
пособие для вузов. — К.: Вища шк., 1981.

21. Шкарабан С. И. Основы оперативного экономического анализа. — Львов:
Из-во при Львов, госун-те изд. объединения “Вища школа”, 1988. — 136 с.

22. Рішап Ж. Аудіт і аналіз господарської діяльності підприємства. / Під
ред. Л.П. Белих- М.: «Аудит «, 2001

23. Савицкая Г.В. Аналіз хозяйственнной діяльності підприємства Мн.:
“Экоперспектива», 2001

24. Хеддервік К. Фінансовий і економічний аналіз діяльності підприємства
/ Під ред. Ю.Н. Воропаєва М.: “Фінанси і статистика «, 2000

25. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Методіка фінансового аналізу. — М.:
«ИНФРА», 1995

26. Шишкин А.К., Мікрюков В.А. Учет, аналіз, аудит на підприємстві.
М.: «Аудиит, ЮНИТИ «, 2000

PAGE

PAGE 24

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *