Зміст неустойки в новому ЦК України
Одним із принципів сучасного цивільного права є свобода договору.
Свобода договору полягає не лише в праві учасників цивільного обігу
самостійно обирати контрагента, вирішувати питання щодо доцільності
укладання того чи іншого договору в цілому формуванні змісту договору а
й у визначенні сторонами на власний розсуд конкретного способу
забезпечення.
В юридичній літературі під способами забезпечення виконання зобов’язань
традиційно розуміють додаткові забезпечувальні заходи, які мають
спеціальний характер і дають можливість досягнути виконання незалежно
від того, чи заподіяні кредитору збитки і чи є у боржника майно, на яке
може бути звернене стягнення за виконавчим документом [1, с 270-273].
Контрагент не завади має можливість довести розмір заподіяних порушенням
договору збитків. Окрім того, відшкодування матеріальних збитків інколи
не може повною мірою компенсувати шкоди, заподіяної інтересам кредитора
[2, с 364]. Тому в цьому випадку сторони змушені вживати превентивних
заходів для стимулювання належного виконання зобов’язання боржником.
Основним засобом забезпечення належного виконання цивільно-правових
зобов’язань в умовах ринкової економіки залишається неустойка. За своєю
юридичною природою неустойка є зобов’язанням акцесорним, мета якого –
забезпечити належне виконання основного зобов’язання, тобто забезпечити
передачу речі, виконання роботи, надання послуг тощо. Неустойка є
дійсною:
а) при наявності визначеного сторонами головного зобов’язання;
б) припиняється з належним виконанням сторонами головного зобов’язання.
В ст. 572 нового ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) вважається
передбачена законом чи договором грошова сума чи інша встановлена
договором майнова цінність, яку боржник зобов’язаний сплатити або
передати кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання ним
основного зобов’язання.
Порівнюючи поняття неустойки, яке наведено в ст. 179 діючого ЦК України,
із поняттям, яке дає законодавець в новому ЦК, ми бачимо, що зміст
неустойки дещо змінився, оскільки під неустойкою законодавець розуміє
вже не виключно грошову суму, а і “іншу встановлену договором цінність”.
Зазначимо, що визначаючи поняття неустойки, вітчизняний законодавець
повертається до поняття, яке існувало в ЦК України 1923 р. і який також
не виключав встановлення неустойки у вигляді певної майнової цінності.
Ефективним засобом застосування правової норми є її належне тлумачення.
Який же зміст вкладає законодавець в поняття “інша встановлена договором
цінність” , оскільки результат тлумачення завжди має бути адекватним
дійсності змісту, який укладає законодавець у правову норму [3, с 13].
Необхідність тлумачення обумовлена тим, що норми права носять загальний
характер, а повинні застосовуватися до конкретних фактів. Необхідність
тлумачення також диктується і особливостями формулювання законодавчих
норм: їх стислістю і певною абстрактністю. Саме тлумачення норм права
сприяє їх належному застосуванню всіма суб’єктами цивільних
правовідносин.
В той же час зміст норми, яка тлумачиться, залежить перш за все від
реципієнта, які схильні “вичитувати” такий смисл, який найбільш
сприятиме або ж якомога менш перешкоджатиме задоволенню їх потреб та
інтересів [4, с 23 ].
Таким чином, тлумачити зміст наведеного в законі поняття повинні не
кредитор чи боржник, а особа, яка не є зацікавленою.
?
?
?
¬
3/4
A
Ue
A
@кладанні договору купівлі-продажу автомобіля сторони передбачили як
неустойку сплату потерпілій стороні 308 пудів цукру [5, с 54-55].
Вимоги щодо неустойки законодавець пред’являє лише в загальному вигляді.
Так, якщо неустойка носить договірний характер, то під загрозою її
недійсності діюче законодавство вимагає виключно її письмову форму.
Угода про неустойку може бути як безпосередньо включена в текст договору
так і оформлена окремою додатковою угодою.
Питання щодо встановлення неустойки в грошовому вираженні і порядку її
обрахування досліджені в сучасній цивілістиці досить ґрунтовно [6, с
363-366]. Що ж необхідно розуміти в новітньому цивільному законодавстві
під неустойкою у вигляді “іншої майнової цінності” ?
На нашу думку в цьому випадку предмет неустойки повинен відповідати
наступним вимогам:
– відповідати загальному правовому режиму речей. Звичайно, як
неустойка не можуть в договорі фігурувати речі, вилучені із обігу або
обмежені в обігу;
– майно повинно належати боржнику на праві власності або ж боржник
повинен довести, що він без ускладнень в будь-який час може набути право
власності на таке майно;
– предметом неустойки можуть виступати лише речі, визначені з
родовими ознаками, оскільки саме “родові речі не гинуть”. Лише така
категорія речей дає кредитору реально захистити його права у випадку
невиконання боржником як основного, так і додаткового зобов’язання,
оскільки дозволить без будь-яких ускладнень вимагати виконання в натурі,
а органи державної виконавчою служби зможуть без зволікань і ускладнень
виконати судове рішення;
– передача і набуття майна, яке буде становити предмет неустойки,
повинно відповідати спеціальній правоздатності контрагентів;
– виконання боржником додаткового зобов’язання не повинно порушувати
прав третіх осіб (співвласників, інших володільців речового права);
– майнові цінності, які визначені в договорі як неустойка, повинні
або являти собою об’єкт постійної зацікавленості кредитора, або надавати
йому можливість реалізувати їх і отримати задоволення в повному обсязі;
– товарна неустойка повинна бути вичерпним чином визначена в договорі
(зазначено найменування речей, їх вага, кількість, комплектність,
асортимент, номенклатура, сортність, вологість, забрудненість, норми
допуску тощо).
– застосування родових речей як неустойки надасть суду можливість у
відповідності із законом врахувати ступінь вини боржника чи кредитора та
зменшити її розмір, що було б неможливим, якби неустойкою визнавали речі
індивідуально визначені і неподільні (будинок, картину тощо).
Вичерпназазмістом угода щодо товарної неустойки дасть можливість
контрагентам належним чином використовувати цей засіб забезпечення
виконання цивільно-правових зобов’язань.
Використана література
1. Бірюков І.А., Заіка Ю.О., Співак В.М. Цивільне право України.
Загальна частина: Навч. посібник. -К.:Наук. думка, 2000.
2. Нам.К. Убытки и неустойка // Актуальные проблемы гражданского права
/ Под ред. М.И. Брагинского. -М.: Статут, 1999.
3. Власов Ю.І. Проблеми тлумачення норм права: Автореф. дис. … канд.
юрид. наук. -К., 2000
4. Рабинович П., Савчук Н Офіційне тлумачення законодавства:
герменеетичний аспект. -Право України. – 2001. – .№ 1.
3. Граве В.К.Договорная неустойка в советском праве. -М., 1950 .
4. ХаритоновЕ.О., СаниахметоваНА. Гражданское право: Учеб. пособие. -К:
А.С.К., 2001.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
