Зміст і структура адміністративно-правових відносин у сфері національної безпеки (реферат)

Реферат на тему:

Зміст і структура адміністративно-правових відносин у сфері національної
безпеки

Дослідження проблем визначення сутності адміністративно-правових
відносин, а також їх структури та видів досить широко репрезентовані у
науковій літературі. Проте сучасна доктрина адміністративного права
передусім враховує тенденції щодо гуманізації науки, а тому сутність
адміністративного права зміщується в бік надання послуг населенню, а не
владного розпорядництва.

Під час здійснення суб’єктами управління у сфері національної безпеки
своїх владно-розпорядчих функцій формуються адміністративно-правові
відносини. Але слід зауважити, що саме даний вид відносин є одним із
ключових у сфері національної безпеки. Водночас репрезентативність
наукових досліджень змісту та структури адміністративно-правових
відносин у сфері національної безпеки є недостатньою, що зумовлює
актуальність розроблення даної теми.

Мета статті полягає у визначенні змісту та структури
адміністративно-правових відносин.

Дослідження теоретичних питань адміністративно-правових відносин, їх
структури широко подані у сучасній адміністративно-правовій думці.
Зважаючи на те, що з’ясування конкретних поглядів і думок виходить за
межі нашої статті, наголосимо, що дотримуємося позиції В.Б. Авер’янова,
який вважає, що адміністративно-правові відносини – це врегульовані
нормами права суспільні відносини, в яких їх сторони (суб’єкти)
взаємопов’язані й взаємодіють шляхом здійснення суб’єктивних прав і
обов’язків, встановлених і гарантованих відповідними
адміністративно-правовими нормами [1, c. 178].

Спираючись на дослідження, в яких окреслено нову ідеологію
адміністративного права відповідно до його суспільної цінності, методу,
предмета та структури В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки,
Ю.П. Битяка, І.Л. Бородіна, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка,
З.С. Гладуна, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова,
В.К. Колпакова, Є.Б. Кубка, О.В. Кузьменко, Є.О. Курінного,
В.М. Марчука, Н.М. Мироненко, Н.Р. Нижник, О.І. Остапенко,
І.М. Пахомова, В.П. Пєткова, О.П. Рябченко, А.О. Селіванова,
В.М. Селіванова, В.Ф. Сіренка, В.П. Столбового, В.Д. Сущенка,
В.О. Шамрая, Ю.С. Шемшученка, В.В. Цвєткова, розглянемо сутність
адміністративно-правових відносин у сфері національної безпеки [1–21].

Адміністративно-правові відносини у сфері національної безпеки –
врегульовані нормами права суспільні відносини у сфері національної
безпеки, в яких їх сторони (суб’єкти) взаємопов’язані й взаємодіють
шляхом здійснення суб’єктивних прав і обов’язків, встановлених і
гарантованих відповідними адміністративно-правовими нормами.

Адміністративно-правові відносини у сфері національної безпеки є
різновидом адміністративно-правових відносин, тому володіють деякими
характерними рисами:

– обов’язки і права суб’єктів і об’єктів відносин пов’язані з діяльністю
органів державного управління;

– адміністративно-правові відносини у сфері безпеки є складовою відносин
у сфері управління, вони виникають у повсякденній практичній реалізації
завдань і функцій держави із забезпечення національної безпеки;

– у цих відносинах одним із суб’єктів виступає орган державного
управління або громадська організація, які наділені державно-владними
повноваженнями у сфері національної безпеки (наприклад, громадський
порядок на стадіонах Німеччини під час проведення футбольних матчів
забезпечують недержавні охоронні підприємства, яким держава делегувала
повноваження щодо забезпечення громадської безпеки);

– дані відносини виникають за ініціативою чи то об’єкта, чи то суб’єкта,
і згода іншої сторони не є обов’язковою умовою для їх виникнення;

– адміністративно-правові відносини – особливий зв’язок між їх
учасниками, один з яких за даних обставин має право вимагати від іншого
такої поведінки, яка передбачена адміністративно-правовою нормою;

– суб’єкт управління безпекою зобов’язаний реалізувати власні
матеріально-правові і процесуальні права, тобто право виступає одночасно
і обов’язком суб’єкта адміністративно-правових відносин у сфері
національної безпеки;

– у випадку порушення норм, що регулюють суспільні відносини у сфері
національної безпеки, порушник несе відповідальність не перед іншою
стороною, а перед державою;

– адміністративно-правові відносини у сфері національної безпеки не
завжди є відносинами, які здійснюють за методом влади і примусу. Ці
відносини можуть реалізовуватися на основі як влади і підпорядкування,
так і рівності сторін, коли кожна сторона повинна виконувати конкретні
вимоги правової норми. Наявність взаємних прав і обов’язків є
притаманною ознакою адміністративно-правових відносин у сфері
національної безпеки, оскільки остання виступає як поліструктурний
феномен, а це потребує об’єднаного єдиною спільною метою управління в
різних сферах життєдіяльності, тобто міжгалузевого управління;

– санкції, що застосовуються до сторін адміністративно-правових відносин
у сфері національної безпеки залежать від рівня суспільної небезпеки
правопорушення важливості (цінності) цих відносин для держави;

– спори, що виникають між сторонами адміністративно-правових відносин,
вирішуються як в адміністративних, так і інших судах.

За складом учасників, адміністративно-правові відносини можуть бути
внутрішньо і зовнішньо апаратними. У першому випадку обов’язковий
суб’єкт вступає у відносини з іншими суб’єктами управління національною
безпекою. У другому випадку обов’язковий суб’єкт здійснює взаємодію з
громадянами, недержавними підприємствами, що надають послуги в сфері
безпеки.

Адміністративні правовідносини у сфері безпеки – це відносини, в яких є
присутнім як вертикальний, так і горизонтальний аспект. Якщо вертикальні
відносини (владні відносини) є притаманними сфері безпеки, оскільки,
незважаючи на демократичні перетворення, головним суб’єктом управління у
сфері національної безпеки виступає держава, то горизонтальні відносини
характеризують гнучкість системи управління, її здатність адекватно
реагувати на зміни в навколишньому середовищі.

Прикладом горизонтальних відносин у сфері безпеки є відпрацювання
різними суб’єктами управління національною безпекою Стратегії
національної безпеки України – керівного документа, що визначає політику
національної безпеки, шляхи та засоби її реалізації.

Отже, першорядна роль у визначенні змісту адміністративно-правових
відносин належать їх сторонам. Такими сторонами виступають суб’єкти
управління національною безпекою – носії передбачених
адміністративно-правовими нормами прав і обов’язків у сфері національної
безпеки, що здатні ці права реалізовувати, а покладені обов’язки
виконувати.

Вирішальною особливістю, яка викристалізовує зміст безпеки з
адміністративно-правових позицій, є те, що однією із сторін, відносин,
що розглядаються, виступає носій юридично-владних повноважень щодо інших
суб’єктів, якими його наділяють адміністративні норми. Таким суб’єктом
виступає суб’єкт управління національною безпекою.

Адміністративно-правові відносини формуються під час здійснення
суб’єктами управління національною безпекою своїх владно-розпорядчих
функцій.

У цілому адміністративно-правові відносини у сфері національної безпеки
характеризуються двома важливими рисами: з одного боку – це форми
соціальних відносин, оскільки в них обов’язково беруть участь люди або
їх об’єднання, а з іншого – форми організаційних відносин, у процесі
реалізації яких вирішуються завдання управлінської діяльності зі
створення сприятливих умов для реалізації національних інтересів.

Адміністративні відносини у сфері національної безпеки мають свою
структуру (склад). До його елементів належать: суб’єкти, об’єкти,
юридичні факти.

До суб’єктів адміністративно-правових відносин у сфері національної
безпеки можна включити: державні органи (органи законодавчої, виконавчої
та судової влади, прокуратури, адміністрації державних підприємств і
установ); структурні підрозділи органів держави, посадових осіб
державних органів; об’єднання громадян, органи самоуправління та
самоорганізації населення, громадян України, які відповідно до Закону
України „Про основи національної безпеки України” є суб’єктами
забезпечення національної безпеки.

Передумовою вступу окреслених суб’єктів у конкретні
адміністративно-правові відносини є наявність у них правоздатності і
дієздатності. Особливість адміністративної правоздатності і дієздатності
полягає у тому, що вони означають можливість бути суб’єктом
адміністративно-правових відносин.

Об’єкт адміністративно-правових відносин у сфері національної безпеки –
те, заради чого виникають адміністративні правовідносини. До даних
об’єктів належать:

– людина і громадянин – їхні конституційні права і свободи;

– державно-утворюючий український народ – його духовні, морально-етичні,
культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності,
інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси,
традиції та уклад життя;

– держава – її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність
і недоторканність.

Підставою виникнення, зміни або припинення адміністративно-правових
відносин у сфері національної безпеки є юридичні факти, основною
особливістю яких є здатність викликати правові наслідки. Розрізняють дії
і події.

Дія – факт, який виникає по волі людей, вони можуть бути як
правомірними, так і неправомірними.

Правомірні дії відповідають вимогам адміністративно-правових норм. До
правомірних дій, які породжують адміністративно-правові відносини у
сфері національної безпеки, належать акти управління – укази і
розпорядження Президента, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів
України тощо стосовно національної безпеки. Для сфери безпеки
характерними є юридичні акти, які мають індивідуальний характер,
оскільки вони породжують конкретні адміністративно-правові відносини
безпосередньо. Наприклад, згідно з розпорядженням Президента України від
20 лютого 2006 року № 32-рп було створено робочу групу з розроблення
проекту Стратегії національної безпеки України, відповідно до якого
керівником робочої групи було призначено Крутова В.В., якому було надано
право вносити зміни до персонального складу робочої групи). Таким чином,
безпосередньо породжуються адміністративно-правові відносини між особою,
призначеною керівником групи, і іншими працівниками даної групи.

Адміністративно-правові відносини виникають також у зв’язку з дією
окремих громадян і посадових осіб, наприклад, у випадку звернення
громадянина зі скаргою на дії посадової особи. Більше того, юридичним
фактом, який тягне настання адміністративно-правових відносин, може бути
бездіяльність.

Неправомірні дії – це правопорушення, проступки, які тягнуть за собою
застосування заходів примусу. Вчинення правопорушення тягне за собою
виникнення певного кола відносин, пов’язаних із застосуванням норм
матеріального і процесуального адміністративного права. Зважаючи на
особливий характер відносин у сфері безпеки, більшість з них
охороняється нормами кримінального права, оскільки, наприклад,
насильницьке захоплення влади становить собою підвищену суспільну
небезпеку, і застосування норм адміністративного права у даному випадку
є не адекватним характерові порушення.

Адміністративно-правові відносини у сфері національної безпеки виникають
не лише у випадку діяльності людей, а й у випадку виникнення подій.
Події – це явища, які не залежать від волі людей, але тягнуть за собою
настання певних наслідків. До них належать стихійні лиха (землетруси,
повені, пандемії тощо), які у теорії національної безпеки позначаються
терміном загрози національній безпеці природного характеру.

Під час здійснення суб’єктами управління у сфері національної безпеки
своїх владно-розпорядчих функцій формуються адміністративно-правові
відносини.

Адміністративно-правові відносини у сфері національної безпеки –
врегульовані нормами права суспільні відносини у сфері національної
безпеки, в яких їх сторони (суб’єкти) взаємопов’язані й взаємодіють
шляхом здійснення суб’єктивних прав і обов’язків, встановлених і
гарантованих відповідними адміністративно-правовими нормами. Вони
характеризуються відповідними рисами.

Першорядна роль у визначенні змісту адміністративно-правових відносин
належить їх сторонам. Такими сторонами виступають суб’єкти управління
національною безпекою – носії передбачених адміністративно-правовими
нормами прав і обов’язків у сфері національної безпеки, здатних ці права
реалізовувати, а покладені обов’язки виконувати.

Адміністративні відносини у сфері національної безпеки мають свою
структуру: суб’єкти, об’єкти, юридичні факти. До суб’єктів
адміністративно-правових відносин у сфері національної безпеки можна
включити: державні органи; структурні підрозділи органів держави,
посадових осіб державних органів; об’єднання громадян, органи
самоуправління та самоорганізації населення, громадян України. Об’єктами
адміністративно-правових відносин у сфері національної безпеки
виступають людина і громадянин; державно-утворюючий український народ;
держава. Підставою виникнення, зміни або припинення
адміністративно-правових відносин у сфері національної безпеки є
юридичні факти, основною особливістю яких є здатність викликати правові
наслідки, серед них розрізняють дії і події.

Література:

1. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох
томах. – Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов
(голова). – К.: Видавництво „Юридична думка”, 2004. – 584 с.

2. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та
практики / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К., 2003. – 384 с.

3. Авер’янов В.Б., Андрійко О.Ф. Виконавча влада і державний контроль. –
К., 1999. – 48 с.

4. Андрійко О.Ф. Державний контроль у сфері виконавчої влади. – К.,
1999. – 712 с.

5. Бандурка О.М., Тищенко Н.М. Административный процес: Учебник. – Х.,
2001. – 352 с.

6. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За
ред. Ю.П. Битяка. – Х., 2000. – 520 с.

7. Васильєв А.С. Административное право Украины (общая часть): Учебное
пособие. – Х., 2001. – 288 с.

8. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і
поняття): Навч. посібник. – Ірпінь, 1998. – 109 с.

9. Голосніченко І.П., Стахурський М.Ф. Адміністративний процес: Навч.
посібник. – К.: ГАН, 2003. – 256 с.

10. Додин Е.В. Административная деликтология: Курс лекций. – Одесса,
1997. – 116 с.

11. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України:
Навчально-методичний посібник. – Одеса, 2001. – 302 с.

12. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен:
Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.

13. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України:
Підручник. – К., 2003. – 544 с.

14. Кузьменко О.В. Процесуальні категорії адміністративного права. –
Львів, 2004. – 232 с.

15. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади: Навч.
посіб. / За заг. ред. Н. Р. Нижник. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. –164 с.

16. Державне управління в умовах адміністративної реформи / Нижник Н.Р.,
Дубенко С.Д., Крупчан О.Д. та ін. – К.: Рег. центр акад. прав. наук,
2002. – 94 с.

17. Додин Е.В. Административная деликтология: Курс лекций. – Одесса,
1997. – 116 с.

18. Селіванов А.О. Адміністративний процес в Україні: реальність і
перспективи розвитку правових доктрин. – К., 2000. – 68 с.

19. Селиванов В.М. Право і влада суверенної України: методологічні
аспекти. – К., 2002. – 724 с.

20. Сущенко В.Д., Колпаков В.К., Столбовий В.П. Адміністративне право:
теоретична частина. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2000. – 152
с.

21. Цвєтков В.В. Державне управління: основні фактори ефективності
(політико-правовий аспект). – Х.: Право, 1996. – 164 с.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *