Зміст договору поставки продукції для державних потреб (реферат)

Реферат на тему:

Зміст договору поставки продукції для державних потреб

Відповідно до Закону України «Про поставки продукції для державних
потреб», формування, розміщення й виконання замовлень держави на
поставку товарів, виконання робіт, надання послуг для задоволення
державних потреб у суб’єктів господарської діяльності України
здійснюються на договірній (контрактній) основі [1].

Однак поставка продукції для державних потреб є відносно новим
інститутом цивільного права України, оскільки за умов
адміністративно-командної системи управління економікою спеціальних
нормативних актів, які б регулювали порядок забезпечення державних
потреб, не було. І у новому законодавстві України чітко не визначено
зміст даного договору, тобто сукупність умов, необхідних для визнання
його укладеним.

Важливо також відмітити, що ця тема є недостатньо розвинутою у наукових
публікаціях, головна увага науковців присвячується аналізу договору
поставки, а договір поставки продукції для державних потреб, як його
різновид детально не досліджувався.

Відтак є потреба чітко визначити зміст державного контракту та виявити
його приблизну структуру, яка може бути орієнтиром під час укладення
договорів поставки продукції для державних потреб.

Отже, відповідно до ст.153 ЦК України, договір вважається укладеним,
коли між сторонами у потрібній у належних випадках формі, досягнуто
згоди по всіх істотних умовах.

Істотні умови договору – це ті умови, визнані такими, згідно з законом,
або необхідні для договорів певного виду, а також усі ті умови, щодо
яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.

А проте зауважимо, що законодавством України поняття істотні умови
договору поставки продукції для державних потреб чітко не визначене.
Разом з тим в ч.2 ст.152 ЦК України зафіксовано, що зміст договору, який
укладається на підставі державного замовлення, повинен йому відповідати.

Державне замовлення, відповідно до ст.1 Закону України «Про поставки
продукції для державних потреб», – це засіб державного регулювання
економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та
обсягів продукції, необхідної для державних потреб, розміщення державних
контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організації та
інших суб»єктів господарської діяльності України всіх форм власності.

Отже, з цього визначення випливає, що зміст договору поставки продукції
для державних потреб повинен містити в собі умови про асортимент та
кількість продукції, а ці умови є необхідними складовими предмета
договору.

Предмет договору поставки продукції для державних потреб – це загальна
кількість продукції, яка поставлятиметься протягом визначеного періоду
на підставі державного замовлення. Певний вид продукції, яка
поставлятиметься за договором, є його об’єктом. Відтак, у договорі
поставки продукції для державних потреб сторони, визначаючи предмет,
передусім повинні чітко сформулювати його об’єкт.

Об’єкт даного договору визначає Закон України «Про закупівлю товарів,
робіт і послуг за державні кошти», який регулює порядок проведення
конкурсу на визначення виконавця державного замовлення й порядок
укладення державного контракту, і ст.1 якого вказує, що предметом
договору є товари – продукція будь-якого виду та призначення, у тому
числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому,
рідкому газоподібному станах, включаючи електроенергію, а також послуги,
пов’язані з поставкою товарів, якщо їхня вартість не перевищує вартості
самих товарів [1, Ст.148].

Обов’язковим елементом предмета договору поставки є номенклатура
(асортимент) продукції. Асортимент – це конкретизація товарів за видами,
моделями, групами та ін. Термін асортимент, як правило, використовується
стосовно споживчих товарів (продуктів харчування, одягу й інше), а тому
у договорі поставки продукції для державних потреб доцільніше
використовувати рівнозначні йому терміни номенклатура або ж склад
продукції.

Номенклатура (асортимент) продукції поділяється на групову й розгорнуту.
Групова номенклатура – це співвідношення певних груп продукції
визначеного роду, кожна з яких поділяється на окремі види (марки,
позиції та ін.). Розгорнута номенклатура – детальніша характеристика
продукції, що входить до групової номенклатури. Ця характеристика
зазначається за моделями, розмірами. Наприклад, за груповою
номенклатурою, згідно з договором поставки продукції для державних
потреб, мають бути поставлені автомобілі, в той же час у цьому договорі
необхідно обов’язково зазначити ще й розгорнуту номенклатуру, а саме:
автомобіль ВАЗ-2108, заводський номер… та ін.

Номенклатура як істотна умова договору, матиме важливе значення при його
виконанні, – адже за загальним правилом, визначеним ст.247 Цивільного
кодексу України, поставка товарів одного найменування в більшій
кількості, ніж передбачено договором, зараховується в покриття
недопоставки товарів інших найменувань, що входять у той самий
асортимент, і підлягає поновленню, крім випадків, коли така поставка
здійснена за попередньою письмовою згодою покупця.

Поряд з об’єктом у договорі поставки продукції для державних потреб
обов’язково має бути зафіксовано і кількість продукції. Кількість
продукції, яка поставлятиметься за даним договором, визначається за
угодою сторін, проте в межах державного замовлення, оскільки саме у
ньому визначають потреби держави у певній кількості продукції.

Іншою істотною умовою договору, яка має бути визначена у договорі і яка
характеризує предмет поставки, є якість продукції.

Якість як показник продукції досліджувалась багатьма науковцями, зокрема
В.В. Луць визначив її як «сукупність властивостей і характеристик, які
відображають рівень новизни, надійність, довговічність, економічність
продукції і зумовлюють її здатність задовольняти відповідно до свого
призначення потреби споживачів» [2, с.89].

Проте зауважимо, що в тексті договору не обов’язково зазначати усі
характеристики якості продукції – достатньо лише зробити посилання на
певні нормативні документи, які встановлюють ці умови і пройшли державну
реєстрацію (державні стандарти України; галузеві стандарти; стандарти
науково-технічних та інженерних товариств і спілок; технічні умови або
стандарти підприємств).

Окрім обов’язкової фіксації нормативних документів, що зазначають умови
якості, для її підтвердження, у договорі необхідно передбачити й
обов’язок виконавця надати сертифікат відповідності – документ, який
підтверджує, що продукція відповідає вимогам конкретного стандарту чи
іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

До того ж, можна передбачити обов’язок постачальника засвідчити якість
продукції відповідними документами, які передаються разом із продукцією.
Роль цих документів надзвичайно велика, – адже на їхній підставі –
покупець перевіряє якість продукції. Поставщик, у своєю чергою, несе
відповідальність за поставку продукції неналежної якості, у разі
виявлення розбіжностей між дійсною якістю і даними, що містяться у
вказаних документах. Окрім того, до їх складу часто входить технічна
документація, яка має інструкційний характер, пояснюючи порядок
експлуатації й користування продукцією. Ці документи можуть бути
найрізноманітнішими, наприклад: постачальник обладнання повинен передати
замовнику паспорт на нього, інструкцію щодо монтування, перелік
комплектуючих, карту змазування та ін.

Важливою складовою якості продукції, яку необхідно обумовлювати в
договорі, є її комплектність. Поставка комплектної продукції – це
поставка усіх необхідних складових виробу. Комплектність поставки має
надзвичайно важливе значення в разі поставки устаткування, машин, – адже
недопоставка одного із складових частин виробу призводить до
неможливості користування ним. У договорі також може бути передбачено
поставку продукції з додатковими до комплекту виробами чи без окремих,
не потрібних покупцеві виробів, що входять до комплекту.

Наступною умовою договору, яка забезпечує якість продукції, це тара чи
упаковка. Тара – це засоби зберігання та перевезення продукції,
призначеної для багаторазового використання. У договорі необхідно
передбачити обов’язок повернути постачальнику багатооборотну тару й
засоби пакування, в яких надійшов товар. Упаковка – це засоби
одноразового використання при зберіганні та перевезенні товару і вона,
як правило, не повертається.

Істотною умовою, без якої договір вважатиметься неукладеним, є строк,
оскільки державне замовлення передбачає поставку продукції, необхідної
для забезпечення державних потреб у певний період часу.

???????¤?$??????и – це строки поставки окремих частин продукції.

Укладаючи договір поставки продукції для державних потреб, сторони
повинні врахувати, що загальний строк цього договору має свої
особливості, пов’язані з коштами, якими здійснюється оплата продукції.
Так ст.1 Закону України «Про поставки продукції для державних потреб»
передбачено, що поставки продукції для державних потреб забезпечуються
за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел
фінансування, які залучаються до цього. І оскільки Державний бюджет
формується лише на наступний поточний рік, тому й обсяги коштів для
закупівлі зазначеної продукції передбачаються в Законі про Державний
бюджет України лише на поточний рік.

Позиція законодавця щодо загального строку договору поставки продукції
для державних потреб відображена й у листі Міністерства економіки та з
питань європейської інтеграції України від 29.01.2002 року №19-36/136
«Щодо укладання договорів на закупівлю, за рахунок державних коштів, на
період, що перевищує один рік», а саме: «…укладення договорів, виконання
яких фінансується за рахунок бюджетних коштів, здійснюється… на
підставі бюджетних призначень, що встановлюються Законом України про
Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет на відповідний рік.
Виходячи з цього, укладення договору про закупівлю, фінансування якого
планується у послідуючих бюджетних роках, відповідно до бюджетного
законодавства є неправомірним» [3, с.26].

Отже, договір на поставку продукції для державних потреб може бути
укладений на строк не більше календарного року, оскільки за рахунок
державних коштів, може бути оплачена лише та продукція, яка поставлена
протягом року.

В межах цього загального строку, сторони вправі самостійно встановлювати
окремі строки поставки. Ці строки називають ще періодами поставки. Щодо
періодів поставки, то новий Цивільний кодекс України передбачає: якщо
строки поставки окремих партій товарів (періоди поставки) у договорі не
визначено, товари мають поставлятися рівномірними партіями щомісячно,
оскільки інше не випливає із закону, інших правових актів, звичаїв
ділового обороту або суті зобов’язання.

Поряд із визначенням періодів поставки в договорі може бути встановлено
і графік поставки (декадний, піврічний тощо).

Надзвичайно важливою умовою договору поставки продукції для державних
потреб, як і усіх оплатних договорів є ціна. Ціна – це певна грошова
сума, яка сплачується замовником за одержану продукцію. Насамперед, – це
загальна вартість продукції, що підлягає поставці. Проте, ціна може
включати і додаткові витрати постачальника на страхування, перевезення,
маркування, пакування товару й ін.

У договорі поставки продукції для державних потреб ціна визначається за
домовленістю сторін, відповідно до витрат на державне замовлення і
тендерних пропозицій переможця конкурсу. Проте на деякі види товарів, що
мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію підприємств,
що займають монопольне становище на ринку, в Україні встановлено
державне регулювання цін. А тому, під час поставки такої продукції
(цукру, лікарських засобів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та
ін.) сторони обов’язково повинні враховувати встановлені межі цін на
неї.

Крім вищезазначених умов, сторони повинні передбачити у договорі й
механізм передачі продукції замовнику. Ця умова договору має надзвичайно
важливе значення, – адже від неї залежить момент виникнення права
власності на продукцію, ризик її випадкової загибелі та місце виконання
зобов’язання.

Умови поставки за договором поставки продукції для державних потреб
визначаються за домовленістю сторін. Ці умови можуть передбачати як
обов’язок виконавця лише передати продукцію з власних складів, а
наступне транспортування, ризики пов’язані з цим, та усі витрати
покладаються на замовника, або як обов’язок виконавця самостійно
поставити продукцію, або ж обов’язок відвантажити продукцію певним видом
транспорту.

Сторони у договорі поставки продукції для державних потреб повинні
передбачати й умови розрахунків за поставлену продукцію.

Ця умова договору є надзвичайно важливою для постачальників, особливо,
якщо врахувати недоліки фінансування з державного бюджету, в тому числі
і на поставку продукції для державних потреб. У зв’язку з цим ст.2
Закону України «Про поставки продукції для державних потреб» передбачає,
що державні замовники гарантують виконавцям державного замовлення від
імені держави оплату продукції, яка поставляється для державних потреб,
а Кабінет Міністрів України виступає гарантом виконання зобов’язань
державних замовників.

До умов, які можуть зазначатися у договорі поставки продукції для
державних потреб за домовленістю сторін, відносимо:

а) види пільг, які можуть надаватися виконавцям;

б) порядок розгляду взаємних претензій і санкцій за порушення умов
договору;

в) порядок припинення договору як на вимогу замовника, так і виконавця;

г) умови продовження термінів поставки, проте в межах загального строку
поставки;

д) принципи перегляду ціни та інше.

Розглянувши істотні умови договору поставки продукції для державних
потреб, можна окреслити його приблизну структуру. Важливо зауважити, що
законодавець не пропонує типової форми цього договору, а надає сторонам
можливість вільно визначати його зміст.

Відповідно до звичаїв ділового обороту, будь-який договір умовно
поділяють на три частини: вступну, основну та заключну.

Вступна частина договору поставки продукції для державних потреб
складається з реквізитів договору та його преамбули. Реквізитами
договору є назва, дата й місце його укладення.

Назва договору вказує на юридичну сутність документа. Проте, укладаючи
договір, необхідно пам’ятати, що сутність договору випливає не з його
назви, а зі змісту. Тому, якщо назва договору не відповідатиме його
змісту, ця назва не матиме жодного значення.

Дата укладення договору поставки продукції для державних потреб є його
важливим реквізитом, – адже, відповідно до ст.34 Закону України «Про
закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», договір про
закупівлю набирає чинності з моменту його підписання замовником та
виконавцем.

Місце укладення договору поставки продукції для державних потреб фіксує
місце акцепту пропозиції укласти договір.

У преамбулі зазначається повне та скорочене фірмове найменування
контрагентів, а також скорочена назва сторін за договором (наприклад,
«Замовник», «Постачальник», із тим, щоб надалі у тексті договору не
наводити повну назву сторін). Детально вказуються назви посад осіб, які
підписують договір, а також їхні прізвища, імена та по батькові. Крім
того, обов’язково зазначається назва документа, з якого випливають
повноваження посадової особи на підписання договору. Такими документами
є статут, положення, довіреність та ін.

Основна частина договору повинна містити такі розділи: предмет договору,
строки поставки; ціну та порядок розрахунків; умови та періоди поставки;
права та обов’язки сторін; відповідальність за невиконання чи неналежне
виконання зобов’язань; обставини, які звільняють сторони від
відповідальності за невиконання договору (форс-мажорні обставини);
порядок вирішення спорів; порядок внесення змін та розірвання договору.

В заключній частині договору звичайно зазначаються, юридичні і фактичні
адреси сторін, номери державного реєстру суб’єкта підприємницької
діяльності та платника податків, банківські реквізити, підписи
уповноважених осіб із відбитками печатки чи довіреністю на особу, що
підписала договір. Окрім того, до договору необхідно додати копію
ліцензії на право здійснення певних видів діяльності (при поставці
продукції, яка підлягає ліцензуванню).

Відтак, зробимо висновок, що, укладаючи договір поставки продукції для
державних потреб, сторони самостійні у визначенні його умов. Проте,
враховуючи вимоги законодавства, і те, що договір поставки продукції для
державних потреб виступає різновидом договору поставки, він повинен
містити такі обов’язкові істотні умови: кількість, номенклатуру, якість,
строк, ціну. Проте ці умови мають відображати специфіку поставки для
задоволення державних потреб і враховувати порядок формування,
розміщення та фінансування державного замовлення.

Водночас важливо зауважити, що пропоноване дослідження не вважаємо
завершеним, і проблема забезпечення державних потреб залишається
актуальною. А тому, подальші дослідження у даному напрямку
стосуватимуться аналізу виконання договору поставки продукції для
державних потреб.

Література

Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №3. – ст.9.

Цивільне право України: Підручник у двох книгах. Книга 2. За редакцією
О.В. Дзери та Н.С.Кузнєцової. – Київ: Юрінком Інтер, 2002. -640с.

Вісник державних закупівель, 2002. 05. 15.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *