.

Злочини, які порушують правила поводження з предметами, які становлять підвищену суспільну небезпеку (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
159 1833
Скачать документ

РЕФЕРАТ

На тему:

Злочини, які порушують правила поводження з предметами, які становлять
підвищену суспільну небезпеку

Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових
припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння
ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем (ст. 262
КК). Предметом злочину є: 1) вогнепальна зброя; 2) бойові припаси; 3)
вибухові речовини; 4) вибухові пристрої; 5) радіоактивні матеріали.

Основною характерною ознакою зброї, бойових припасів, вибухових речовин
або вибухових пристроїв є їх призначення – ураження живої цілі, знищення
чи пошкодження навколишнього середовища. Вони можуть бути як
саморобними, так і виготовленими промисловим способом.

Вогнепальна зброя – усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської
зброї як серійно виготовленої, так і саморобної чи переробленої, для
здійснення пострілу з якої використовується сила і пеку газів, що
утворюється при згоранні вибухової речовини (пороху або інших
спеціальних горючих сумішей) (пістолети, револьвери, гвинтівки, карабіни
тощо).

Пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети
(револьвери), пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів,
споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними
снарядами несмертельної дії, ракетниці, а також вибухові пакети й інші
імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять у собі
вибухових речовин і сумішей, не можуть бути віднесені до предмета цього
злочину.

Боновими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї
різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові
частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені
вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи
для вчинення вибуху. Патрони та набої до гладкоствольної мисливської
зброї, а також патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми
властивостями метальними снарядами несмертельної дії, не є предметом
цього злочину.

До вибухових речовин належать: порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та
інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без
доступу кисню.

Під вибуховими пристроями слід розуміти саморобні чи виготовлені
промисловим способом вироби одноразового застосування, спеціально
підготовлені і за певних обставин спроможні за допомогою використання
хімічної, теплової, електричної енергії або фізичного впливу (вибуху,
удару) створити вражаючі фактори – спричинити смерть, тілесні ушкодження
чи істотну матеріальну шкоду – шляхом вивільнення, розсіювання або
впливу токсичних хімічних речовин, біологічних агентів, токсинів,
радіації, радіоактивного матеріалу, інших подібних речовин.

Радіоактивні матеріали – це будь-які матеріали, які містять радіонукліди
і для яких питома активність та сумарна активність вантажу перевищують
межі, установлені нормами, правилами й стандартами з ядерної та
радіаційної безпеки.

Об’єктивна сторона даного злочину включає в себе вчинення таких дій, як
викрадення, привласнення, вимагання, заволодіння шляхом шахрайства,
заволодіння шляхом зловживання службової особи своїм службовим
становищем, розбій. Термінологія, яку використовує законодавець для
позначення дії в складі даного злочину, показує, що це дії, які є
однорідними з аналогічними діями, що вчиняються в ході відповідних
злочинів проти власності – протиправного безоплатного заволодіння чужим
майном.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ст. 262) є вчинення його:

1) повторно; 2) за попередньою змовою групи осіб; 3) шляхом зловживання
службової особи своїм службовим становищем, а особливо кваліфікуючими
(ч. З ст. 262) є: 1) вчинення дій, передбачених частинами 1 або 2 ст.
262, організованою групою; 2) розбій з метою викрадення предметів цього
злочину (крім вибухових пристроїв) та 3) заволодіння такими ж предметами
шляхом вимагання, поєднаного з насильством, небезпечним для життя і
здоров’я.

Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими
речовинами (ст. 263 КК). Загальнонебезпечні предмети при їх
неконтрольованому поширенні становлять підвищену загрозу для
суспільства, оскільки можуть опинитися у психічно неврівноважених людей,
злочинців. Спеціальними правилами поводження зі зброєю, боєприпасами,
вибухівкою тощо визначено, з якими з цих предметів громадяни взагалі не
вправі вчиняти будь-яких дій, а які дії можна виконувати на підставі
спеціального дозволу. Порушення встановлених у цій сфері заборон посягає
на громадську безпеку і тягне відповідальність за ст. 263.

Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263, є: 1) вогнепальна зброя
(крім гладкоствольної мисливської); 2) бойові припаси: 3) вибухові
речовини; 4) вибухові пристрої. Їх поняття аналогічні цим поняттям,
передбаченим у ст. 262.

Предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263, є: 1) кинджали; 2)
фінські ножі; 3) кастети; 4) інша холодна зброя.

Кинджали та фінські ножі – вид холодної зброї колюче-ріжучої дії.
Характеризуються наявністю рукоятки з упором, що обмежує входження ножа
в тіло, та клинка специфічної форми:

Кинджала – довгого, вузького, заточеного з обох боків, такого, що
звужується до кінця, гостроконечного; фінський ніж («фінка») -короткого,
товстого, заточеного з одного боку, такого, що звужується з одного боку,
наприкінці вигнутого гострим боком.

Кастети — вид холодної зброї ударної дії. Являє собою металеву пластину,
яка натягується на пальці й затискається в кулаку, з отворами для
пальців та виступами, якими й заподіюється удар.

Інша холодна зброя – будь-які предмети, що спеціально призначені чи
пристосовані для заподіяння тілесних ушкоджень. Це, зокрема,
довгоклинкова холодна зброя (шаблі, мечі, шпаги), метальні знаряддя
(бумеранги, списи, пращі, луки, арбалети), ударно-роздроблюючі
пристосування (нунчаки, булави, кистені), рубаючі предмети (томагавки,
бойові топірці).

Питання про віднесення тих чи інших предметів до певних видів зброї
вирішується з врахуванням об’єктивних і суб’єктивних критеріїв. За
об’єктивними ознаками зброєю є предмети, що здатні заподіяти шкоду життю
та здоров’ю людини з врахуванням їх форми, маси, міцності (зокрема,
твердості матеріалу, з якого виготовлені вражаючі частини)
конструктивних особливостей. Суб’єктивно вони призначені для враження
живої сили – ушкодження тіла іншої людини, тобто не повинні мати іншого
призначення -господарського, побутового, спортивного, обрядового тощо.
Питання про визнання зброєю предметів «подвійного» призначення
-наприклад, лука, який може виступати і спортивним снарядом,

і мисливським знаряддям і предметом, призначеним для заподіяння смерті
чи тілесного ушкодження – вирішується з врахуванням мети дій, вчинених з
такими предметами.

Об’єктивна сторона злочину може виражатися у незаконному вчиненні хоча б
одного із таких діянь: носінні, зберіганні, придбанні, виготовленні,
ремонті, передачі, збуті відповідних предметів.

Незаконне носіння холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної
мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових
пристроїв є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями
щодо їх переміщення, транспортування особою безпосередньо при собі (в
руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо).

Під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної
мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв
розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від
тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його
дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в
обраному нею місці.

Незаконним придбанням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної
мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових
пристроїв слід вважати умисні дії, пов’язані з їх набуттям (за винятком
викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи
зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку
– в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як
подарунок, на відшкодування боргу тощо.

Під незаконним виготовленням холодної, вогнепальної зброї (крім
гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або
вибухових пристроїв потрібно розуміти умисні, вчинені без передбаченого
законом дозволу дії по їх створенню чи переробленню, внаслідок чого вони
набувають відповідних характерних властивостей.

Такими діями, зокрема, є перероблення ракетниці, стартового,
будівельного, газового пістолета, інших пристроїв, пристосованих для
відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми
властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у зброю, придатну
до стрільби, або мисливської (у тому чисті гладкоствольної) рушниці – в
обріз, виготовлення вибухових речовин, вибухових пристроїв чи
боєприпасів з використанням будь-яких компонентів, які самі по собі не є
вибухівкою, але внаслідок цих дій набувають здатності до вибуху тощо.

Ремонт холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської),
бойових припасів або вибухових пристроїв – це таке відновлення
характерних властивостей зазначених предметів шляхом заміни або
реставрації зношених чи непридатних з інших причин частин, механізмів,
усунення дефектів, поломок чи пошкоджень, налагодження нормального
функціонування різних частин і механізмів, внаслідок якого ці предмети
стають придатними до використання за цільовим призначенням.

Під незаконною передачею вогнепальної зброї (крім гладкоствольної
мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових
пристроїв слід розуміти надання цих предметів іншій особі у володіння,
для тимчасового зберігання чи використання за цільовим призначенням без
передбаченого законом дозволу.

Незаконний збут холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної
мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових
пристроїв полягає в умисній передачі їх іншій особі поза встановленим
порядком шляхом продажу, обміну, дарування, сплати боргу тощо.

Кримінальна відповідальність за зберігання, придбання і передачу
холодної зброї чинним законодавством не передбачена.

У ч. З ст. 263 передбачене звільнення від кримінальної відповідальності
особи, яка вчинила злочин, передбачений ч. 1 або ч. 2 цієї статті, якщо
вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові
речовини або вибухові пристрої.

При цьому добровільною здача є тоді, коли вона вчинена за власною волею,
незалежно від мотивів, однак не у зв’язку з тим, що органами влади
виявлено факт вчинення розглядуваного злочину.

Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів (ст. 264 КК).
У зв’язку із загальнонебезпечними властивостями зброї або бойових
припасів встановлюються спеціальні правила їх зберігання особами, які
володіють такими предметами на законних підставах. Недотримання цих
правил загрожує тим, що такі предмети можуть потрапити до рук сторонніх
осіб, будуть неправомірно використані ними. Хоча відповідні правила
адресовані тим, хто володіє відповідними предметами на законних
підставах, видається, що відповідальність за ст. 264 повинні нести й
особи, які зберігають їх незаконно, вчиняючи ще й злочин, передбачений
ст. 263.

Постанова ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 3 «Про судову практику в справах
про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими
припасами. вибуховими пристроями та радіоактивними матеріалами» (пункти
11-16).

Предметом аналізованого злочину є: 1) вогнепальна зброя; 2) бойові
припаси. На відміну від вищерозглянутих злочинів (статті 262, 263),
предметом даного злочину є будь-яка вогнепальна зброя (включаючи й
гладкоствольну мисливську) та боєприпаси до неї. Недбале зберігання
вибухових речовин та вибухових пристроїв ст. 264 не охоплюється.

З об’єктивної сторони злочин, передбачений ст. 264, характеризується
недбалим зберіганням зброї або бойових припасів, яке має місце тоді,
коли не виконані передбачені нормативними актами умови їх зберігання,
спрямовані на убезпечення їх від сторонніх осіб. Наслідками недбалого
зберігання зброї або бойових припасів для кваліфікації його за ст. 264
мають бути загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами (ст. 265 КК).
Предметом цього злочину є радіоактивні матеріали (джерела іонізуючого
випромінювання, радіоактивні речовини, ядерні матеріали, що перебувають
у будь-якому фізичному стані в установці або виробі чи в іншому
вигляді).

Джерела іонізуючого випромінювання – це фізичний об’єкт, крім ядерних
установок, що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій,
який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання
(зокрема, транспортні засоби, устаткування, інші предмети, що побували в
зонах радіаційного забруднення і набули радіоактивності).

Радіоактивні речовини – це будь-які речовини, що не віднесені до ядерних
матеріалів, в яких відбувається розпад атомних ядер, що супроводжується
активним випромінюванням (радій, уран, стронцій, плутоній).

Ядерні матеріали – ядерне паливо, за винятком природного урану і
збідненого урану, яке може виділяти енергію шляхом самопідтримуваного
ланцюгового процесу ядерного поділу поза ядерним реактором самостійно
або у комбінації з будь-яким іншим матеріалом, та радіоактивні продукти
і відходи, за винятком невеликої кількості радіоактивних продуктів,
радіоактивних відходів та ядерного палива, що встановлюються нормами,
правилами і стандартами з ядерної і радіаційної безпеки, за умови, що ця
кількість не перевищує максимальні межі, встановлені Радою керуючих
Міжнародного агентства з атомної енергії.

Об’єктивна сторона даного злочину полягає у придбанні, носінні,
зберіганні, використанні, передачі, видозміненні, знищенні, розпиленні
та руйнуванні радіоактивних матеріалів без відповідного дозволу.

Поняття придбання, носіння та зберігання зазначених матеріалів за своїм
змістом є аналогічним відповідним поняттям у складі незаконного
поводження з вогнепальною зброєю.

Використання радіоактивних матеріалів – це отримання їх корисних
властивостей, застосування як джерела іонізуючого випромінення.

Передачею радіоактивних матеріалів є як сплатне, так і безоплатне їх
вручення постійно чи тимчасово іншій особі безпосередньо.

Видозмінення радіоактивних матеріалів – це переведення радіоактивних
матеріалів з одного виду в інший. При цьому йдеться про зміну
агрегатного стану (з твердого в рідкий чи газоподібний);

проведення хімічних реакцій з такими матеріалами, внаслідок чого
змінюється їх хімічна формула; зміна концентрації (збагачення)
радіоактивних матеріалів; ядерні реакції, які спричиняють перехід
радіоактивної речовини в інший вид за складом елементів.

Знищення радіоактивних матеріалів означає приведення до такого стану,
коли вони не можуть бути використані за цільовим призначенням. Воно
включає в себе хімічні перетворення, механічні ушкодження, фізичні
зміни, в т. ч. і на ядерному рівні.

Розпилення радіоактивних матеріалів – це їх розподіл дрібними частками
по багатьох місцях, що приводить до зниження їх концентрації і втрати
радіаційних властивостей.

Руйнування радіоактивних матеріалів – це також один із способів їх
приведення до непридатного стану. Воно охоплює, насамперед, фізичні
зміни – механічні пошкодження захисних оболонок джерел іонізуючого
випромінювання, збірок ядерних тепловиділяючих елементів тощо. Крім
того, руйнуванням є зміни на ядерному рівні – перетворення одних
матеріалів в інші шляхом опромінення, проведення ядерної реакції.

Відповідним дозволом є ліцензія на здійснення відповідної діяльності з
радіоактивними матеріалами або ж разовий дозвіл на проведення операцій
(дій) з такими матеріалами в певному конкретному випадку.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із
зазначених дій.

Кваліфікуючими ознаками цього злочину (ч. 2 ст. 265) є загибель людей та
інші тяжкі наслідки.

Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими
речовинами або радіоактивними матеріалами

(ст. 267 КК). Предметом даного злочину є: 1) вибухові речовини; 2)
легкозаймисті речовини; 3) їдкі речовини; 4) радіоактивні матеріали.

Легкозаймисті речовини (ч. 2 ст. 267) – це тверді, рідкі, газоподібні та
пилоподібні речовини, які здатні спалахувати внаслідок дії незначних
факторів. До них належать: самозаймисті речовини, які загоряються
внаслідок контакту з атмосферним киснем, водою, іншими окислювачами
(білий фосфор, металевий натрій, сірка та інші); речовини, які
загоряються під дією удару, стиснення (як правило, гази); рідини, з
температурою спалаху парів до 28 °С включно; інші речовини (переважно,
рідини) з температурою спалаху не більше 61 °С.

До їдких (ч. 2 ст. 267) належать речовини, які швидко вступають у
хімічну реакцію з іншими матеріалами, роз’їдаючи їх подразнюють чи
знищують живі тканини, розчиняють чи змінюють структуру більшості
неорганічних речовин. Це – всі види кислот та лугів (сірчана кислота,
їдкий натр, негашене вапно тощо), якщо з врахуванням концентрації та
кількості, фізичного стану, використовуваної тари речовина здатна
заподіяти шкоду громадській безпеці. Не можуть бути віднесені до їдких
речовин, за незаконні дії з якими настає кримінальна відповідальність,
харчові розчини оцтової кислоти, луги, які входять до складу косметичних
засобів.

Поняття вибухових речовин та радіоактивних матеріалів в аналізованому
злочині ідентичне таким же поняттям, розглянутим стосовно інших злочинів
проти громадської безпеки (зокрема, передбаченого ст. 262).

Об’єктивна сторона аналізованого злочину полягає у вчиненні таких діянь:

1) порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення
вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів;

2) порушення інших правил поводження з вибуховими речовинами чи
радіоактивними матеріалами;

3) незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем;

4) незаконне пересилання поштою або вантажем легкозаймистих або їдких
речовин (ч. 2 ст. 267).

Відповідальність за злочин, передбачений ст. 267, диференційована з
врахуванням суспільне небезпечних наслідків, якими можуть бути:

1) створення небезпеки загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч. 1
ст. 267);

2) загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 267). Зміст вказаних
наслідків такий же, як і щодо інших злочинів проти громадської безпеки.

Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини
(ст. 268 КК). Предметом злочину є: 1) відходи;

2) вторинна сировина (ч. 1 ст. 268); 3) речовини або матеріали, що
належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до
ввезення (ч. 2 ст. 268).

Поняття відходів охоплює будь-які речовини, матеріали і предмети, які
утворюються в процесі діяльності людини і в подальшому не
використовуються за місцем утворення чи виявлення і яких власник
позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи
видалення. При цьому радіоактивними відходами вважаються матеріальні
об’єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне
забруднення яких перевищує межі, встановлені чинними нормами, за умов,
що використання цих об’єктів та субстанцій не передбачається.

Вторинною сировиною є залишки виробництва та побуту (вже використана
сировина, тара, відпрацьовані матеріали), які придатні для переробки і
використовуються повторно.

Речовини або матеріали, що належать до категорії небезпечних відходів,
які забороняються до ввезення – це відходи, фізичні, хімічні чи
біологічні характеристики яких створюють або можуть створити значну
небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини та
які потребують спеціальних методів поводження з ними. До них, зокрема,
належать: непотрібні фармацевтичні товари, ліки та препарати, шлами
бензину, що містять свинець, свиняча гноївка (фекалії), каналізаційний
мул, азбест (пил та волокна).

Об’єктивна сторона розглядуваного злочину включає в себе вчинення таких
дій:

1) ввезення на територію України без належного дозволу відходів або
вторинної сировини (ч. 1 ст. 268) – це фактичне переміщення підходів чи
вторинної сировини через митний кордон України;

2) транзит через територію України без належного дозволу доходів або
вторинної сировини (ч. 1 ст. 268) – це переміщення відходів чи вторинної
сировини під митним контролем через територію України між двома пунктами
або в межах одного пункту на мінному кордоні України;

3) ввезення на територію України речовин або матеріалів, що належить до
категорії небезпечних відходів, які забороняються ()о ввезення (ч. 2 ст.
267);

4) транзит через територію України речовин або матеріалів, що належать
до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення (ч. 2
ст. 267).

Ввезення або транзит відходів чи вторинної сировини без належного
дозволу має місце тоді, коли: дозвіл відсутній взагалі або виданий
неуповноваженим на те органом; порушені умови щодо кількості, видів,
упаковки тощо відходів чи вторинної сировини;

не дотримані вимоги щодо строків, місця ввезення, маршруту транзитного
перевезення.

Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих
речовин (ст. 269 КК). Предметом злочину є:

1) вибухові речовини; 2) легкозаймисті речовини. Їх поняття ідентичне
аналогічним поняттям, розкритим при розгляді злочинів, передбачених
статтями 262 та 267.

Об’єктивна сторона цього злочину характеризується незаконним
перевезенням на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин.

Під перевезенням слід розуміти дії, внаслідок яких вибухові або
легкозаймисті речовини переміщаються в повітряному судні від моменту
зачинення його дверей перед початком польоту до їх відчинення після
завершення польоту. При цьому не має значення, де саме знаходяться
відповідні речовини – в одязі особи, яка перебуває на борту повітряного
судна, його ручній поклажі чи здані для перевезення багажем. Незаконним
перевезення буде тоді, коли воно здійснене: а) щодо вибухових або
легкозаймистих речовин, які взагалі заборонені для перевезення
повітряними судами; б) з порушенням вимог щодо кількості, упаковки
речовин, які дозволені для перевезення;

в) без отримання спеціального дозволу, який передбачений для перевезення
певних видів вибухонебезпечних або легкозаймистих речовин.

Обов’язковою ознакою цього діяння є місце вчинення злочину – повітряне
судно, тобто літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок його
взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від
земної поверхні, і здатний маневрувати в тривимірному просторі. До
повітряних суден належать як ті, що важчі за повітря (літаки,
гелікоптери, планери), так і легші (дирижаблі).

Порядок вчинення таких дій регламентовано постановою КМ України від 20
червня 1995 р. № 140 «Порядок одержання дозволу на виробництво,
зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та
утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів бютехнології та
інших біологічних агентів».

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення описаних у ч. 1 ст. 269
дій.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 269) є загибель людей або інші
тяжкі наслідки.

Література.

Вартилецька І.А., Плутагир В.С. Кримінальне право України.альбом схем:
навч. посібник / За заг. ред. В.Я. Горбачовського.- К.: Атіка, 2003.-
208с.

Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина
Загальна: Курс лекцій. — К.: Атіка, 2001. — 432 с.

Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина
Особлива: Курс лекцій. — К.: Атіка, 2001. — 544 с.

Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю. В.
Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл.
та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична
думка, 2004.- 352 с.

Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю. В.
Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл.
та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична
думка, 2004.- 656 с.

Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид.
спец. вищ. закладів освіти / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В.
Я. Тація. — Київ—Харків: Юрінком Ін-тер—Право, 2001. — 416 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020