РЕФЕРАТ
На тему:
Злочини, пов’язані з діяльністю злочинних організацій
Для розуміння питань відповідальності за участь у діяльності злочинних
організацій принциповим є усвідомлення такого положення:
відповідальність встановлена не за дії осіб, які організувалися (як це
має місце, наприклад, при вчиненні крадіжки організованою групою), а за
саму організацію для наступної – відповідної дії (бездіяльності). Тому
як закінчений злочин розглядається вже діяльність, спрямована на
створення злочинної організації, вступ до неї – незалежно від того, чи
вчинено якісь конкретні злочини цією організацією. Така організація
виступає як своєрідний колективний виконавець злочинів, і роль окремої
особи у вчиненні злочину певною мірою нівелюється – кожний несе
відповідальність за спільно (разом) скоєне. При цьому враховуються
положення, закріплені в ст. ЗО.
У теорії та на практиці неоднозначне вирішується ряд питань, які
стосуються відповідальності за участь у діяльності злочинних
організацій.
По-перше, у зв’язку з невідповідністю між положеннями Загальної частини
(ч. 4 ст. 28) та формулюваннями диспозицій ч. 1 ст. 255, ст. 257 виникає
питання про кількість злочинів, які має на меті вчинити злочинна
організація. Видається, що існуюча колізія повинна бути вирішена на
користь зазначеної статті Загальної частини КК. Отже, статті Особливої
частини КК про злочинну організацію можуть застосовуватися, якщо
встановлена мета вчинення принаймні двох тяжких чи особливо тяжких
злочинів.
По-друге, недостатньо чіткі формулювання диспозицій статей 255, 257 не
дають змоги чітко визначити, чи охоплюється ними вчинення учасниками
злочинних організацій окремих злочинів, відповідальність за які
встановлена в самостійних статтях КК. Враховуючи момент закінчення
аналізованих злочинів, необхідність диференціації кримінальної
відповідальності окремих учасників злочинних організацій, а також ряд
інших обставин, правильною видається позиція, згідно з якою такі злочини
слід кваліфікувати за сукупністю зі статтями 255, 257.
Створення злочинної організації (ст. 255 КК). Ця стаття містить загальну
норму, яка передбачає відповідальність за участь в організованій
злочинній діяльності. Це означає, що, за нею, настає відповідальність за
дії, пов’язані з функціонуванням злочинної організації, тоді, коли вони
не охоплюються жодною з інших норм про окремі види злочинних організацій
(ст. 257, ч. 4 ст. 258, ст. 260, ч. 1 ст. 109).
З об’єктивної сторони злочин, передбачений ст. 255, включає в себе:
а) створення злочинної організації, тобто дії, спрямовані на виникнення
злочинної організації, – вербування учасників, визначення її
організаційних структур (підрозділів), розробка планів злочинної
діяльності, визначення ролей для окремих учасників тощо;
б) керівництво злочинною організацією, яке передбачає виконання
організаційно-розпорядчих функцій стосовно організації в цілому чи її
структурних підрозділів (визначення загальних планів злочинної
діяльності, керівництво здійсненням окремих посягань, розподіл
обов’язків між учасниками організації, встановлення зв’язків з іншими
злочинними організаціями та корумпованими представниками влади тощо).
Керівниками злочинної організації можуть виступати як особи, які її
створили, так і ті, що долучилися до неї згодом;
в) участь у злочинній організації передбачає перебування в складі
злочинної організації. Особа стає учасником злочинної організації з
моменту її утворення (якщо вона входить до кола осіб, з яких первісне
виникає організація), або ж відтоді, коли інші учасники дали згоду на її
прийняття до вже існуючої організації. Учасник виконує дії в інтересах
організації разом з іншими її учасниками чи самостійно, на його
потенційне сприяння розраховує вся організація та окремі її члени;
г) організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників
злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і
умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної
діяльності чи координації дій об’єднань злочинних організацій або
організованих груп – для стислості такі діяння можна назвати
консолідацією організованої злочинної діяльності. Це, зокрема:
пропозиція про проведення таких зустрічей та запрошення на них
учасників; встановлення часу і місця їх проведення; визначення кола
питань, які підлягають обговоренню й узгодженню; здійснення розпорядчих
повноважень у ході зустрічей. надання приміщень, транспорту, засобів
зв’язку, охорона зустрічей тощо.
Умовами звільнення від кримінальної відповідальності при
позитивній посткримінальній поведінці (ч. 2 ст. 255) є:
1) вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255, крім дій з організації
та керівництва злочинною організацією;
2) добровільна заява про створення злочинної організації або участь у
ній – це повідомлення, вчинене за власною волею, з будь-яких мотивів, до
притягнення особи до кримінальної відповідальності ;а дії, пов’язані з
існуванням цієї організації та власною участю в ній;
3) активне сприяння й розкриттю, яке полягає у допомозі працівникам
правоохоронних органів в нейтралізації діяльності злочинної організації
чи усуненні наслідків зустрічі представників злочинних організацій або
організованих груп.
Частина 2 ст. 255 КК не застосовується у випадку вчинення особою інших
злочинів, пов’язаних із діяльністю злочинних організацій (зокрема,
бандитизму).
Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної
діяльності (ст. 256 КК). Об’єктивна сторона даного злочину включає в
себе вчинення таких дій:
1) заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій – це
допомога організації в цілому, її підрозділам чи окремим учасникам,
спрямована на забезпечення існування і розвитку організації, можливості
реалізації злочинних намірів, які вони ставлять перед собою. Заздалегідь
не обіцяним сприяння є тоді, коли про його наступне надання не
повідомлялося до моменту створення організації.
2) заздалегідь не обіцяне укриття злочинної діяльності учасників
злочинних організацій – це переховування: організаторів, керівників та
рядових учасників злочинної організації; осіб, які, не будучи членами
злочинної організації, виступають співучасниками її злочинної діяльності
чи окремих злочинів, вчинених такою організацією; знарядь чи засобів
вчинення злочину, інших предметів, які використовуються для забезпечення
діяльності організації чи при вчиненні окремих посягань; предметів, що
здобуті внаслідок злочинної діяльності організації; створення перешкод
для представників влади, які ведуть боротьбу з діяльністю організації,
тощо.
Заздалегідь не обіцяним укриття буде за умови, що воно не обіцяне до
створення організації чи до моменту завершення окремих злочинів,
вчинюваних злочинною організацією. В іншому випадку такі дії становлять
співучасть у злочині, передбаченому ст. 255, або в злочинах, які вчиняє
організація і переховування яких було заздалегідь обіцяне.
Кваліфікуючими ознаками сприяння учасникам злочинних організацій та
укриття їх злочинної діяльності (ч. 2 ст. 256) є вчинення вказаних вище
дій: 1) службовою особою або 2) повторно.
Бандитизм (ст. 257 КК). Байда – це різновид злочинної організації, яка,
крім її загальних (ч. 4 ст. 28), характеризується ще й такими
специфічними ознаками:
1) озброєністю, яка характеризується двома моментами. Об’єктивно банда
буде озброєна тоді, коли хоча б у одного з її учасників є предмети, які
спеціально пристосовані для враження людей і не мають іншого
(господарського, спортивного) призначення та на які поширюється
спеціальний правовий режим. Наявність пневматичних чи газових рушниць,
пістолетів, револьверів, метальних, електрошокових чи інших аналогічних
пристроїв має враховуватися як озброєність банди за умови, що вони
належать до типів, заборонених для використання громадянами чи які
потребують спеціального дозволу. За суб’єктивною ознакою озброєність
банди передбачає, що про наявність зброї і готовність її застосувати
знають інші члени банди;
2) метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих
осіб, яка означає, що банда прагне досягнути злочинного результату за
допомогою насильства або створення реальної загрози його застосування,
діє раптово, агресивно.
Об’єктивна сторона бандитизму включає вчинення трьох альтернативних дій:
1) організацію банди; 2) участь у банді;
3) участь у нападі, вчинюваному бандою. Перші дві дії за своїм змістом
аналогічні тим, які охарактеризовані вище стосовно ст. 255. Участь у
нападі, вчинюваному бандою, означає виконання дій, які становлять собою
напад, зокрема, застосування насильства чи створення реальної загрози
його застосування до працівників підприємств, установ, організацій чи до
окремих громадян. Участь у нападі, вчинюваному бандою, можуть брати як
члени цієї злочинної організації, так й інші особи – які не є учасниками
банди. У тому ж випадку, коли особа не виконує об’єктивну сторону
нападу, а сприяє банді в інший спосіб (надає транспорт, переховує
бандитів тощо), вона підлягає відповідальності за пособництво
бандитизму.
Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань
(ст. 260 КК). Аналіз диспозиції цієї статті і а понять формувань, даних
у примітці до неї, дає підстави стверджувати, що воєнізованими
формуваннями слід вважати організації, яким, крім загальних ознак
злочинної організації, притаманні ще й такі:
їх створення не передбачене законами України – відсутній закон, який
передбачає створення відповідної воєнізованої організації, або ж вони не
належать до жодного із легальне існуючих воєнізованих формувань чи груп;
вони мають організаційну структуру військового типу, що характеризується
наявністю єдиноначальності, підпорядкованості та дисципліни. При цьому
під формуваннями слід розуміти організації, які складаються з відносно
самостійних підрозділів;
воєнізований характер завдань і методів, які ставляться перед такою
організацією, засобів, які нею використовуються. Це: вирішення завдань
громадсько-політичного характеру методами військових операцій –
заволодіння певними територіями чи їх утримання; силова підтримка
владних структур або їх нейтралізація тощо.
Збройним формуванням є воєнізована група, яка характеризується тим, що
незаконно має на озброєнні придатну до використання вогнепальну,
вибухову або іншу зброю.
Об’єктивна сторона злочинів, передбачених частинами 1-4 ст. 260, включає
в себе вчинення діянь, які за своїм змістом загалом є аналогічними
раніше розглянутим відповідним ознакам інших злочинів, що пов’язані з
діяльністю злочинних організацій.
Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 5 ст. 260, охоплює собою
наслідки участі у нападі: 1) загибель людей; 2) інші тяжкі наслідки.
У ч. 6 ст. 260 передбачені умови звільнення від кримінальної
відповідальності за створення або участь у діяльності не передбаченого
законом воєнізованого або збройного формування (ч. 1 або ч. 2 ст. 260).
Такими умовами є: а) добровільний вихід зі складу вказаних злочинних
організацій; б) повідомлення про існування такого формування чи групи
органів державної влади чи органів державного самоврядування.
Зміст вказаних умов такий же, як і відповідних умов звільнення від
кримінальної відповідальності, передбачених ч. 2 ст. 255.
Створення терористичної групи чи терористичної організації… (ч. 4 ст.
258 КК). Організована терористична діяльність, передбачена цією нормою,
включає в себе: а) створення терористичної групи чи терористичної
організації; б) керівництво такою організацією; в) участь у
терористичній організації; г) матеріальне, організаційне чи інше
сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної
організації. Зміст цих ознак такий ке, як і зміст відповідних ознак
проаналізованих вище злочинів.
Відмінність між терористичною групою і терористичною організацією
вбачається в тому, що терористична група створюється для вчинення
конкретного терористичного акту чи кількох таких актів, а терористична
організація має діяти невизначений час, займатися терористичною
діяльністю постійно – до досягнення певної мети. Діяння ж, які
вчиняються у зв’язку з організованою терористичною діяльністю, за своїм
змістом аналогічні тим, що вчинюються іншими видами злочинних
організацій.
Закон передбачає можливість звільнення винного (крім організатора і
керівника) від кримінальної відповідальності за дії, передбачені цією
нормою при певній позитивній посткримінальній поведінці (ч. 5 ст. 258).
Його умовами є:
1) вчинення дій, передбачених ч. 4 ст. 258, у формі участі в
терористичній групі чи терористичній організації або сприяння їх
створенню або діяльності;
2) добровільне повідомлення правоохоронному органові про вчинене;
3) сприяння припиненню існування або діяльності терористичної групи або
терористичної організації або розкриттю злочинів, вчинених у зв’язку із
створенням або діяльністю такої групи чи організації;
4) відсутність у діях винного складу іншого злочину.
Література.
Вартилецька І.А., Плутагир В.С. Кримінальне право України.альбом схем:
навч. посібник / За заг. ред. В.Я. Горбачовського.- К.: Атіка, 2003.-
208с.
Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина
Загальна: Курс лекцій. — К.: Атіка, 2001. — 432 с.
Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина
Особлива: Курс лекцій. — К.: Атіка, 2001. — 544 с.
Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю. В.
Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл.
та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична
думка, 2004.- 352 с.
Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю. В.
Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл.
та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична
думка, 2004.- 656 с.
Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид.
спец. вищ. закладів освіти / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В.
Я. Тація. — Київ—Харків: Юрінком Ін-тер—Право, 2001. — 416 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
