Здійснення органами державної податкової служби України валютного контролю (реферат)

Реферат на тему:

Здійснення органами державної податкової служби України валютного
контролю

На шляху інтеграції України до Європейського співтовариства основними
стратегічними напрямами апарату державного управління є реформування
податкової служби відповідно до світових стандартів.

Аналізуючи законодавство України в сфері податкових відносин, необхідно
зазначити, що воно потребує нагального перегляду та встановлення
прозорих і чітких окреслених меж діяльності контролюючих органів.
Значних зрушень потребує законодавство у сфері валютних відносин, яке на
сьогодні складається з великої кількості нормативно-правових актів
різних державних органів. З метою підвищення рівня здійснення валютного
контролю органами ДПС потребує удосконалення форм, методів і напрямів
проведення перевірок за дотриманням валютного законодавства. Одним із
основних завдань органів ДПС України є здійснення ними валютного
контролю за дотриманням законності проведення резидентами та
нерезидентами на території України валютних операцій з валютними
цінностями. Зазначене вище вказує на актуальність теми.

Питанням фінансового контролю приділяли увагу як українські, так і
зарубіжні вчені: Д.І. Аленчиков, А.Г. Андрєєв, А.Д. Соменков,
Є.А.Вознесенський, Н.А. Ковалева, Е.А. Ровинський, М.М. Ровинський та
багато інших. Найбільш комплексне дослідження в сфері правових проблем
фінансового контролю в Україні було проведено Л.А. Савченко [20].

Якщо охарактеризувати стан і перспективи теоретичного дослідження
валютного контролю як інституту фінансового чи валютного права, то можна
прийти до висновку, що в даній сфері відсутні будь-які комплексні
дослідження, за винятком російських науковців І.В. Хаменушка [21] та
М.М. Артемова [13].

Поряд з цим, у своїх дослідженнях намагалися комплексно дослідити
економічну сутність валютних операцій вчені-економісти: Д.Ю. Пискулов,
Г.Н.Бурлак, О.І. Кузнєцова, Л.П. Петрашко, А.Л. Яковлев, І.Я. Носкова,
А.Д.Голубович, М.В. Кулагін, О.М. Миримская, Г.Л. Нидеккер, С.В. Суслов,
І.В. Стратонников та інші.

Мета статті полягає у встановленні предмета та завдань валютного
контролю, порядку проведення органами ДПС України контролю за
дотриманням резидентами та нерезидентами законодавства у сфері валютних
операцій, з’ясуванні основних недоліків правового регулювання здійснення
органами ДПС України валютного контролю та внесенні до законодавства
України пропозицій щодо їх усунення.

У структурі фінансового контролю особливе місце відводиться валютному
контролю, який перш за все покликаний захищати фінансову та валютну
безпеку країни.

Відповідно до пункту 8 статті 8 Закону України „Про державну податкову
службу в Україні” № 509-XII (далі – Закон № 509-XII) [3] до функцій
Державної податкової адміністрації України належить розробка основних
напрямів, форм і методів проведення перевірок з дотримання податкового
та валютного законодавства. Але, на жаль, поставлені завдання найчастіше
виконуються щодо податкового законодавства. Разом з тим, податковими
органами майже не проводиться робота з удосконалення форм, методів і
напрямів проведення перевірок за дотриманням валютного законодавства.
Причиною цього є перш за все велика кількість нормативних актів різних
державних органів, якими регулюється валютні відносини.

У Законі № 509-XII (ст. 2) чітко перераховано завдання органів державної
податкової служби. На жаль, здійснення контролю за проведенням валютних
операцій не визначено як окреме завдання податкових органів. У той же
час у статті 8 цього ж Закону до функцій Державної податкової
адміністрації України віднесено організацію роботи державних податкових
адміністрацій та державних податкових інспекцій зі здійснення контролю
за дотриманням законодавства про валютні операції. Враховуючи це, ми
пропонуємо доповнити статтю 2 Закону № 509-XII абзацом другим такого
змісту:

„здійснення контролю за дотриманням законодавства резидентами та
нерезидентами (фінансовими установами та іншими суб’єктами
господарювання усіх форм власності) у сфері валютних операцій, зокрема,
порядку проведення готівкових і безготівкових розрахунків у національній
та іноземних валютах на території України”.

Основним нормативним документом, який регулює валютні відносини в
Україні є Декрет Кабінету Міністрів України „Про систему валютного
регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року № 15-93 (далі
– Декрет № 15-93) [9]. У ньому встановлюється режим здійснення валютних
операцій на території України, визначаються загальні принципи валютного
регулювання, а також повноваження державних органів і функції банків та
інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних
операцій, права та обов’язки суб’єктів валютних відносин. Не обминув
Декрет і порядок здійснення валютного контролю та відповідальність за
порушення валютного законодавства. Аналізуючи його зміст, можна сказати,
що викладені в ньому норми суперечать чинному законодавству. Ще в жовтні
1995 року Верховна Рада України прийняла постанову „Про Концепцію
проекту Закону України „Про валютне регулювання”, який майже повністю
копіював Закон Російської Федерації „Про валютне регулювання та валютний
контроль” від 9 жовтня 1992 року № 3615-I [21, с. 207–218]. Але, на
жаль, незважаючи на необхідність, він і до цього часу знаходиться в
кулуарах Верховної Ради України з поміткою „першочерговий”.

Майже в усіх підручниках валютний контроль ототожнюється із валютним
регулюванням. Але за своїм змістом їх доцільно вважати окремими
інститутами валютного права. У Декреті № 15-93 конкретно не
розмежовується валютне регулювання та валютний контроль, а також не
дається визначення цих понять, що породжує існування різних позицій
вчених щодо цього.

Необхідно зазначити, що є думки, з якими важко погодитися щодо
визначення валютного регулювання. Наприклад, О.Д. Данілов, О.В.
Пернарівський та Б.М. Горбанський, стверджують, що під валютним
регулюванням необхідно розуміти діяльність держави та уповноважених нею
органів, спрямовану на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку
здійснення операцій з валютними цінностями [15, с. 43].

На нашу думку, саме валютне регулювання породжує валютний контроль за
тим валютним режимом, що встановлений валютною системою України.

На думку І.В. Хаменушка, різноманітність суб’єктів валютного контролю
дозволяє стверджувати, що існують декілька організаційно-правових форм
валютного контролю:

1) загальний (неспеціалізований) – здійснюється Міністерством фінансів
РФ, податковими і правоохоронними органами та іншими;

2) банківський – здійснюється Центральним Банком Росії, територіальними
управліннями, а також іншими агентами валютного контролю;

3) митний – здійснюється органами Державного митного комітету Російської
Федерації по контролю за валютними операціями, що переміщаються через
митний кордон Росії [21, с. 46–59].

Частково можна погодитися з ученим у тій частині, що органи податкової
служби здійснюють лише загальний валютний контроль. Але, на нашу думку,
вони мають право відповідно до чинного законодавства здійснювати митний
та банківський валютний контроль.

Відповідно до статті 12 Декрету № 15-93 сферою валютного контролю є
валютні операції за участю резидентів та нерезидентів, а також
зобов’язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, що
перебуває за межами території України.

Цілком логічно в такому разі зазначити, що предметом валютного контролю
є порядок здійснення валютних операцій з валютними цінностями, що
проводяться резидентами та нерезидентами на території України.
Незважаючи на важливість застосування юридичної процедури валютних
операцій, їх предмет, об’єкт і сутність ученими-юристами майже не
досліджувалися, що призводить до неправильного їх застосування та
трактування в нормативних актах. І як наслідок – незаконні маніпуляції
та зловживання резидентами та нерезидентами в цій сфері.

Найбільш прийнятне визначення валютних операцій дає Л.П. Петрашко, який
вважає, що це „операції:

– пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком
тих, що здійснюються між резидентами та нерезидентами у валюті України;

– пов’язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як
засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань,
предметом яких є валютні цінності;

– пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням по території
України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за кордон валютних
цінностей” [19, с. 13–14].

Отже, все ж таки операції з валютними цінностями між резидентами та
нерезидентами у валюті України слід віднести до валютних. На нашу думку,
вчений помилково виключає національну валюту України із системи
розрахунків, але поряд з цим не виключає інші валютні цінності (іноземну
валюту, метали, золото, платину та інші). До речі, така помилка допущена
в абзаці 1 пункту 2 статті 1 Декрету № 15-93. Враховуючи це, пропонуємо
внести зміни до пункту 2 статті 1 Декрету № 15-93, та абзац перший
викласти в такій редакції:

„операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, що
здійснюються між резидентами та нерезидентами у іноземній та
національній валюті України”.

Свої особливості має валютний контроль, що здійснюється органами ДПС
України щодо юридичних осіб. Доречно зазначити, що в Україні відсутні
комплексні науково-теоретичні дослідження в цій сфері. У Російській
Федерації А.Ю. Меркуловим було досліджено фінансово-правове регулювання
валютних операцій юридичних осіб [17], що дозволило використати
науково-теоретичні надбання в цій сфері, під час обговорення внесення
змін і доповнень в основні нормативно-правові акти, які регулюють
валютні відносини в Російській Федерації.

Аналізуючи процес проведення органами ДПС України валютного контролю на
підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності на предмет
дотримання законності порядку проведення розрахунків у національній
валюті України, слід зауважити, що головними нормативними актами у цій
сфері є постанови Правління Національного банку України: „Про
затвердження Положення про ведення касових операцій у національній
валюті в Україні” від 19 лютого 2001 року [12] та „Про затвердження
Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”
від 29 березня 2001 року № 135 (далі – Інструкція № 135) [11].

До речі, відповідно до статті 92 Конституції України [1], винятково
законами України встановлюється статус національної валюти, іноземних
валют на території України, а також засади створення та функціонування
фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків на території
України. Але на сьогодні, на території України діє значна кількість
відомчих нормативно-правових актів, які не є законами України, але
регулюють валютні відносини, зокрема, порядок розрахунків у національній
та іноземних валютах. Тому пропонуємо найближчим часом врегулювати вище
зазначену проблему на законодавчому рівні.

Під час проведення валютного контролю органам ДПС України необхідно
приділити максимальну увагу порядку проведення готівкових розрахунків,
тобто веденню касових операцій у національній валюті України, а також
порядку організації готівкових розрахунків; порядку оформлення та
ведення касових операцій і касових книг, інших фінансових документів;
порядку оприбуткування надходжень готівки; дотримання встановлених
лімітів каси; дотримання порядку видачі готівки під звіт; дотримання
граничних обмежень на здійснення готівкових розрахунків.

Особливої уваги з боку органів державної податкової служби України
потребує порядок здійснення безготівкових розрахунків у національній
валюті України. Фінансово-правовий механізм безготівкових розрахунків
встановлений Інструкцією № 135, який включає в себе загальні правила,
форми і стандарти безготівкових розрахунків в національній валюті, що
здійснюються суб’єктами валютного ринку. Під час проведення валютного
контролю органи ДПС України повинні звернути уваги на такі моменти:
перевірити загальні правила документообігу на предмет дотримання
законності, порядок оформлення, приймання, оброблення електронних
розрахункових документів, а також порядок розрахунків в електронних
системах типу „клієнт – банк”. Предметом валютного контролю також є
порядок проведення розрахунків під час здійснення заліку взаємної
заборгованості, а також розрахунки із застосуванням платіжних доручень,
платіжних вимог-доручень, розрахункових чеків та за акредитивами.

До основних напрямів валютного контролю, що здійснюється органами ДПС
України, включається сфера розрахунків з іноземною валютою, порядок
проведення яких встановлюється Законом України „Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті” від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР
[8].

Так як торгівля (купівля – продаж) іноземною валютою на території
України здійснюється резидентами та нерезидентами через уповноважені
банки та інші фінансові установи, які мають відповідну ліцензію, та
винятково на міжбанківському валютному ринку України, то предметом
валютного контролю також може бути законність дотримання чинного
порядку.

Сферою валютного контролю також можна вважати порушення правил порядку
використання ліцензій на здійснення валютних операцій, що видаються
Національним банком України.

Особливу увагу органи ДПС України повинні приділяти наявності у
резидентів і нерезидентів рахунків в іноземній валюті, а також руху
коштів по них, що вважається основним завданням валютного контролю. Крім
того, необхідно звернути увагу на проведення таких валютних операцій:

1) розрахунків з експортно-імпортних операцій, а також їх відображення в
бухгалтерському та податковому обліку;

2) повернення валютної виручки та її використання;

3) одержання та надання кредитів і позик в іноземній валюті (залучення
іноземних інвестицій);

4) проведення бартерних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності
та інше.

Важливим елементом валютного контролю, який проводиться на
підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, повинна
бути перевірка законності оподаткування операцій із розрахунками в
іноземній валюті[14]. Механізм оподаткування операцій із розрахунками в
іноземній валюті передбачено в пункті 7.3 статті 7 Закону України „Про
оподаткування прибутку підприємств” (із змінами і доповненнями) від 22
травня 1997 року № 283/97-ВР [6]. Так, органам ДПС України при
проведенні валютного контролю на підприємствах, установах та
організаціях усіх форм власності необхідно перевірити порядок
перерахунку іноземної валюти в гривні та встановлення балансової
вартості. Також предметом валютного контролю є відображення в
податковому обліку різниці між результатом перерахунку та балансовою
вартістю іноземної валюти, яка може бути позитивною (включається до
валових доходів) та від’ємною (включається до валових витрат).

З метою детального проведення валютного контролю, основні дії органів
ДПС України повинні бути спрямовані на перевірку законності у
відображенні в податковому обліку операцій з курсовими різницями за
фінансовими кредитами в іноземній валюті та відсотках за використання
цього кредиту, а також будь-яка заборгованість в іноземній валюті.

Важливим елементом здійснення валютного контролю органами ДПС України є
також порядок дотримання валютного законодавства фізичними особами,
зокрема, суб’єктами підприємницької діяльності, які проводять свою
фінансово-господарську діяльність на території України. Цей прядок
зовсім не відрізняється від порядку проведення валютного контролю за
діяльністю юридичних осіб.

Зауважимо, що відповідно до Закону України „Про податок з доходів
фізичних осіб” від 22 травня 2003 року № 889-IV (далі – Закон № 889-IV)
[7] як фізичні особи, так і суб’єкти підприємницької діяльності повинні
подавати до органів ДПС України податкові декларації за звітний
податковий період, які містять необхідну інформацію для здійснення
валютного контролю. Більше того, чинним законодавством передбачається
подання до органів ДПС України інших декларацій та фінансових звітів,
які також є предметом валютного контролю.

Відповідно до статті 3 Закону № 889-IV фізична особа та суб’єкт
підприємницької діяльності при нарахуванні доходів у вигляді валютних
цінностей або інших активів, чия вартість є вираженою в іноземній валюті
або міжнародних розрахункових одиницях, повинен таку вартість
перерахувати у гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку
України, діючим на момент одержання таких доходів, що і може бути
предметом валютного контролю.

Необхідно зазначити, що в Україні відсутній правовий механізм проведення
органами ДПС України валютного контролю за фінансово-господарською
діяльністю фізичних осіб, яка пов’язана з валютними операціями. Але
необхідно пам’ятати, що валютний контроль за фінансово-господарською
діяльністю фізичних осіб, пов’язаною з валютними цінностями, проводиться
лише у виняткових випадках, наприклад за рішенням суду, органу
податкової служби та інших державних органів, якщо для цього є
відповідні підстави (фінансово-господарська діяльність фізичної особи
пов’язана з сумнівними фінансовими операціями, які визначені в наказі
ДПА України „Про затвердження Положення про банк даних про сумнівні
фінансові операції” від 21 травня 2003 року № 233 (далі – наказ ДПА
України № 233) або з доходами, одержаними злочинним шляхом відповідно до
Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню)
доходів, одержаних злочинним шляхом” від 28 листопада 2002 року №
249-IV, (далі – Закон № 249-IV) [5].

Під час здійснення валютного контролю необхідно перевірити достовірність
іноземних доходів, що виражені в іноземній валюті та включаються до
загального річного оподатковуваного доходу, а також порядок розрахунків,
який відображається в обліку фінансових результатів операцій з
інвестиційними активами фізичної особи або суб’єкта підприємницької
діяльності.

Крім того, органи ДПС України при проведенні валютного контролю повинні
перевірити наявність і законність звітів про використання коштів,
наданих фізичним особам на відрядження або під звіт.

Виходячи із вищевказаного, можна зробити висновок, що обов’язковим
елементом валютного контролю є порядок руху грошових коштів, що
відображається на особистих рахунках фізичних осіб у фінансових
установах, який не так давно Законом України „Про банки та банківську
діяльність” від 7 грудня 2000 року № 2121-III [2] було заборонено
органам ДПС України здійснювати [16, с. 13]. У той же час цей контроль
дозволено проводити за наявності рішення суду, що призводить, на нашу
думку, до процесу гальмування здійснення валютного контролю органами ДПС
України.

З метою забезпечення досконалого та якісного відображення результатів
проведених документальних перевірок суб’єктів підприємницької діяльності
– юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених
підрозділів, посадові особи органів ДПС України, які здійснюють валютний
контроль, повинні користуватися наказом ДПА України „Про затвердження
Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання
податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької
діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими
відокремленими підрозділами” від 16 вересня 2002 року № 429 [10], який
чітко регламентує порядок оформлення здобутих результатів.

Зауважимо, що останнім часом значно посилилася увага з боку державних
органів у сфері валютних правовідносин. Можна констатувати факт
збільшення експортно-імпортних операцій, де в основі розрахунків лежить
національна та іноземна валюта. Тому останнім часом значно посилилася
увага з боку державних органів до сфери валютних правовідносин.
Традиційні підходи щодо регулювання валютних відносин не відповідають
світовим постулатам, де в першу чергу закладено вільний рух грошових
коштів. Більше того, швидкий темп збільшення нормативної бази призводить
до неоднозначного застосування державними органами деяких юридичних
норм. В Україні відсутній теоретичний та науково-педагогічний потенціал
підготовки фахівців у цій сфері.

Отже, з метою вирішення поставлених нами проблем, необхідно:

1) прийняти Закон про фінансовий контроль в Україні;

2) внести доповнення в чинні нормативні акти, зокрема в Закон України
“Про державну податкову службу в Україні”;

3) розробити комплексну програму дій усіх державних органів щодо
запобігання порушень валютного законодавства;

4) запровадити нову спеціалізацію „Валютне право”;

5) проаналізувати діяльність усіх державних органів, які здійснюють
валютний контроль, та розробити стратегічну програму заходів щодо
конкретного розмежування їх повноважень;

6) розробити Проект Закону України „Про валютну систему України”, в
якому викласти всі складові елементи валютної системи з їх
функціональними особливостями;

7) розробити законопроект про порядок здійснення розрахунків в іноземній
та національній валюті України, що включатиме в себе порядок здійснення
готівкових і безготівкових розрахунків на території України.

Література:

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відом. Верховної Ради
України. – 1996. – № 30. – ст. 141.

2. Про банки та банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000
року // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 1–2. – ст. 1.

3. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня
1990 року (в редакції Закону від 24 грудня 1993 року) // Відом.
Верховної Ради України. – 1994. – № 15. – Ст. 84.

4. Про банки та банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000
року // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 1–2. – ст. 1.

5. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом: Закон України від 28 листопада 2002 року //
Офіц. вісн. України. – 2002. – № 50. – Ст. 2248.

6. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28 грудня
1994 року (в редакції Закону від 22 травня 1997 року) // Відом.
Верховної Ради України. – 1997. – № 27. – ст. 181.

7. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22 травня 2003
року // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 28. – ст. 1361.

8. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закон України
від 23 вересня 1994 року // Відом. Верховної Ради України. – 1994. – №
40. – ст. 364.

9. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет
Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 // Збірник
постанов Уряду України. – 1993. – № 4–5. – ст. 58.

10. Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних
перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства
суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями,
відділеннями та іншими відокремленими підрозділами: Наказ Державної
податкової адміністрації України від 16 вересня 2002 року № 429 // Офіц.
вісн. України. – 2003. – № 1. – ст. 38.

11. Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в
національній валюті: Постанова Правління Національного банку України від
29 березня 2001 року № 135 // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 18. – ст.
794.

12. Про затвердження Положення про ведення касових операцій у
національній валюті України: Постанова Правління Національного банку
України від 19 лютого 2001 року № 72 // Офіц. вісн. України. – 2001. – №
12. – Ст. 496.

13. Артемов Н.М. Валютный контроль. – М.: Издательство
„Профобразование”, 2001. – 127 с.

14. Данілов О.Д., Жеребних А.М. Оподаткування прибутку та відрахування
до цільових фондів: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України,
2001. – С. 85–99.

15. Данілов О.Д., Пернарівський О.В., Горбанський Б.М. Міжнародні
розрахунки та валютний контроль: Навчальний посібник // За ред. В.А.
Онищенка. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. – 181 с.

16. Матешко В. Игра в молчанку – парламент защитил банковскую тайну как
смог / Кіевскій телеграфъ. – С. 13.

17. Меркулов А.Ю. Финансово-правовое регулирование валютных операций
юридических лиц в Российской Федерации: Дисс. на соиск. канд. юр. наук.
– Москва: МГЮА, 1999. – 235 с.

18. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання
економіки / За ред. д-ра екон. наук, проф., акад. АН вищої школи України
І.Р. Михасюка. – Львівський національний університет ім І. Франка:
Підручник. – Друге вид., виправлене і доповнене. – К.: Атака, Ельга-Н,
2000. – С. 52–53.

19. Петрашко Л.П. Валютні операції: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. –
204 с.

20. Савченко Л.А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні:
Монографія. – Ірпінь, Академія державної податкової служби України,
2001. – 407 с.

21. Хаменушко И.В. Валютный контроль в Российской Федерации:
Учебно-практическое пособие. – М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2001. – 480 с.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *