Реферат на тему:
Заходи боротьби з легалізацією(відмиванням) доходів, одержаних злочинним
шляхом
Основу правового регулювання заходів по боротьбі з легалізацією доходів
одержаних злочинним шляхом складає Закон України „Про запобігання та
протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».
Легалізація (відмивання) доходів – вчинення дій, спрямованих на
приховування чи маскування незаконного походження коштів або
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом джерела їх походження,
місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або
використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що
вони були доходами.
Легалізація здійснюється з метою надання правомірного вигляду володінню,
користуванню або розпорядженню доходами або дій, спрямованих на
приховування джерел походження таких доходів
Організаційною основою заходів з боротьби із легалізацією «брудних
грошей» є система фінансового моніторингу, створена у державі згідно
чинного законодавства. Система фінансового моніторингу є дворівневою і
складається з первинного та державного рівнів.
Обов’язковий фінансовий моніторинг – це сукупність заходів спеціально
уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу
з аналізу інформації щодо фінансових операцій, що надається суб’єктами
первинного фінансового моніторингу, а також заходів з перевірки такої
інформації відповідно до законодавства України;
Внутрішній фінансовий моніторинг – діяльність суб’єктів первинного
фінансового моніторингу по виявленню, відповідно до цього Закону,
фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому
моніторингу, та інших фінансових операцій, що можуть бути пов’язані з
легалізацією (відмиванням) доходів.
Суб’єктами первинного фінансового моніторингу є:
банки, страхові та інші фінансові установи;
платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові
установи;
товарні, фондові та інші біржі;
професійні учасники ринку цінних паперів;
інститути спільного інвестування;
гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять будь-які
лотереї;
підприємства, організації, які здійснюють управління інвестиційними
фондами чи недержавними пенсійними фондами;
підприємства і об’єднання зв’язку, інші некредитні організації, які
здійснюють переказ грошових коштів;
інші юридичні особи, які відповідно до законодавства здійснюють
фінансові операції.
Суб’єктами державного фінансового моніторингу є:
центральні органи виконавчої влади та Національний банк України, які
відповідно до закону виконують функції регулювання та нагляду за
діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення фінансових
операцій (Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку,
спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання
ринків фінансових послуг.
спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового
моніторингу – центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом
Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний:
проводити ідентифікацію особи клієнта;
забезпечувати виявлення і реєстрацію фінансових операцій, що підлягають
фінансовому моніторингу;
надавати Уповноваженому органу інформацію про фінансову операцію, що
підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, не пізніше ніж протягом
трьох робочих днів з моменту її реєстрації;
надавати відповідно до законодавства додаткову інформацію на запит
Уповноваженого органу, в тому числі таку, що становить банківську та
комерційну таємницю, не пізніше, ніж протягом трьох робочих днів з
моменту отримання запиту;
сприяти суб’єктам державного фінансового моніторингу;
вживати заходів щодо запобігання розголошенню (у тому числі особам,
стосовно фінансових операцій яких проводиться перевірка) інформації, яка
надається Уповноваженому органу, та іншої інформації з питань
фінансового моніторингу (в тому числі про факт подання такої
інформації);
зберігати документи, які стосуються ідентифікації осіб, якими здійснено
фінансову операцію, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому
моніторингу, та всю документацію про здійснення фінансової операції
протягом п’яти років після проведення такої фінансової операції.
Фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу:
Фінансова операція підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, якщо
сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 80000 гривень або
дорівнює чи перевищує суму в іноземній
валюті, еквівалентну 80000 гривень, та має одну або більше ознак:
переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і
надходження грошових коштів з анонімного (номерного) рахунку з-за
кордону, а також переказ коштів на рахунок, відкритий у фінансовій
установі в країні, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку
офшорних зон;
купівля (продаж) чеків, дорожніх чеків або інших подібних платіжних
засобів за готівку;
зарахування або переказ грошових коштів, надання або отримання кредиту
(позики), проведення фінансових операцій з цінними паперами у випадку,
коли хоча б одна із сторін є фізичною або юридичною особою, що має
відповідну реєстрацію, місце проживання чи місце знаходження в країні
(на території), яка не бере участь в міжнародному співробітництві у
сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, або однією з
сторін є особа, що має рахунок в банку, зареєстрованому у вищезазначеній
країні (на вищезазначеній території). Перелік таких країн (територій)
визначається відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів
України на основі переліків, затверджених міжнародними організаціями,
діяльність яких спрямована на протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, і підлягає
опублікуванню;
переказ коштів у готівковій формі за кордон з вимогою видати одержувачу
кошти готівкою;
зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим
переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі;
зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з
рахунку юридичної особи, період діяльності якої не перевищує трьох
місяців з дня її реєстрації, або зарахування грошових коштів на рахунок
чи списання грошових коштів з рахунку юридичної особи у випадку, якщо
операції на зазначеному рахунку не проводилися з моменту його відкриття;
відкриття рахунку з внесенням на нього коштів на користь третьої особи;
переказ особою, за відсутності зовнішньоекономічного контракту, коштів
за кордон;
обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти іншого номіналу;
проведення фінансових операцій з цінними паперами на пред’явника, не
розміщеними в депозитаріях;
придбання особою цінних паперів за готівку;
виплата фізичній особі страхового відшкодування або отримання страхової
премії;
виплата особі виграшу в лотерею, казино або в іншому гральному закладі;
розміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та інших
цінностей в ломбард.
Фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу
Фінансова операція підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо
вона має одну або більше з таких ознак:
1) заплутаний або незвичний характер фінансової операції, яка не має
очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети, зокрема:
–
$
&
:
Література Буковинський С.А. Концептуальні засади управління бюджетними коштами в Україні // Фінанси України.- 2001.- №5.- с.24-33. Василик О. Фінанси в економічній системі держави // Фінанси України.- 2000.- №1.- с.3-10. Дєєва Н.М. Реформування фінансової системи – головна запорука зміцнення державності ( у порядку обговорення) // Фінанси України.- 2000.- №9.- с.134-140. (щодо реформування фінансового апарату) Ивлиева М.Ф. Категория "финансы" и "финансовая деятельность государства" в науке финансового права // Государство и право.- 2004.- №7.- С.20-26. Іващук І.О. Фінансова система України // Фінанси України.- 2001.- №12.- с.142-152. Карасева М.В. Финансовая деятельность государства – основополагающая категория финансово-правовой науки // Государство и параво.- 1996.- №11.- с.75-84. Концепцiя розвитку Мiнiстерства фiнансiв України // Фiнанси України.- 1997.- №3.- с.27-41. Копитов С.М. Функції казначейства з виконання державного та місцевих бюджетів // Фінанси України.- 2001.- №5.- с.45-50. Косаняк В.Я. Національний банк як особливий центральний орган державного управління у грошово-кредитній сфері: особливості правової природи // Життя і право.- 2004.- №6.- с.30-37; Функції Національного банку України як особливого центрального органу державного управління у грошово-кредитній сфері // Життя і право.- 2004.- №8.- с.42-51. Кравченко В.І. Економічні та фінансові проблеми формування територіальних громад в Україні // Наукові праці НДФІ.- 1998.- №6.- с.5-13. Лютий І.О. Нові тенденції розвитку фінансової системи держави // Фінанси України.- 2004.- №5. Нечай А. Фінансова діяльність держави та фінансове право в сучасний період: їх поняття // Право України.- 2000.- №1.- с.54-58; її ж: Динамика финансовых отношений и новый поход к категориям финансового права // Государство и право.- 2000.- №12.- с.33-38. Нечай А.А. Проблеми правового регулювання публічних фінансів та публічних видатків.- Чернівці: Рута, 2004.- 264с.; її ж: Актуальні питання фінансового права: правові основи публічних накопичувальних фондів.- Чернівці: „Рута”, 2004.- 376 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
