Загальні положення з питань валютного регулювання (реферат)

Реферат на тему:

Загальні положення з питань валютного регулювання

Активізація участі України у зовнішньоекономічній діяльності обумовила
розширення операцій з валютними цінностями, які вона здійснює як на
своїй території, так і за її межами. Це, у свою чергу, вимагає
відповідних кроків з боку нашої держави. Україна вступає до Міжнародного
валютного фонду, формує свій валютний фонд, приймає нормативні акти, що
регулюють відносини в межах здійснення валютних операцій, тощо. До таких
актів передусім слід віднести декрети Кабінету Міністрів України «Про
систему валютного регулювання і валютного контролю», «Про порядок
здійснення розрахунків у іноземній валюті», «Про тимчасовий порядок
використання надходжень в іноземній валюті», які було прийнято 19 лютого
1993 р. Цими декретами було встановлено режим здійснення валютних
операцій на території України, визначені загальні принципи валютного
регулювання, повноваження державних органів у даній сфері та вирішені
інші питання.

У Декреті «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»
дається визначення термінів, що вживаються при здійсненні функцій
валютного регулювання і валютного контролю. Так, відповідно до ст. 1
цього декрету під валютними цінностями розуміють такі цінності: валюту
України — грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів,
монет та в інших формах, які перебувають в обігу та є законними
платіжними засобами на території України, а також вилучені з обігу або
такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки,
які перебувають в обігу; кошти на рахунках, у вкладах у банківських та
інших кредитно-фінансових установах на території України; платіжні
документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони,
векселі, тратти, боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази,
депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські
документи), виражені у валюті України; іноземну валюту — іноземні
грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що
перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території
відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що
вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які
перебувають в обігу; кошти у грошових одиницях іноземних держав і
міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на
рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових
установ за межами України; платіжні документи та інші цінні папери
(акції, облігації, купони до них, векселі, тратти, боргові розписки,
акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші
фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або
монетарних металах; монетарні метали — золото і метали
ірідієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком
ювелірних, промислових і побутових виробів із цих металів і брухту цих
металів.

Взагалі під терміном «валюта України» розуміють як власне валюту
України, так і платіжні документи та інші цінні папери, виражені у
валюті України, а під терміном «іноземна валюта» — як власне іноземну
валюту, так і монетарні метали, платіжні документи та інші цінні папери,
виражені в іноземній валюті або в монетарних металах.

У декреті роз’яснюється, що під валютними операціями слід розуміти
операції, пов’язані: 1) з переходом права власності на валютні цінності,
за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;
2) з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу
платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом
яких є валютні цінності; 3) із ввезенням, переказуванням і пересиланням
на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її
межі валютних цінностей.

Декрет дає також визначення і таких термінів, як «резиденти» і
«нерезиденти», які мають право бути власниками валютних цінностей, а
також здійснювати з ними відповідні операції. Так, резидентами
вважаються фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи
без громадянства), які мають постійне місце проживання на території
України, у тому числі й ті, що тимчасово перебувають за кордоном;
юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу
юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на
території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів
України; дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні
представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні
привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій
України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Щодо нерезидентів, то ними можуть бути фізичні особи (іноземні
громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають
постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що
тимчасово перебувають на території України; юридичні особи, суб’єкти
підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії,
представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які
створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому
числі юридичні особи та інші суб’єкти підприємницької діяльності з
участю юридичних осіб та інших суб’єктів підприємницької діяльності
України; розташовані на території України іноземні дипломатичні,
консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні
організації та їхні філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а
також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють
підприємницької діяльності на підставі законів України.

Важливе значення має і тлумачення терміна «уповноважений банк», під яким
слід розуміти будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на
території України, що має ліцензію Національного банку України на
здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за
операціями своїх клієнтів.

Нормативне визначення термінів у сфері валютного регулювання має велике
значення. Передусім воно дає можливість чітко з’ясувати зміст даного
нормативного акта. Крім цього, виключається двояке тлумачення
відповідних термінів.

Правовий режим здійснення операцій з валютними цінностями

Наявність валютних цінностей у власності резидентів і нерезидентів є
необхідною передумовою здійснення з ними відповідних операцій. З метою
належного упорядкування цих операцій у Декреті Кабінету Міністрів
України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»
закріплено цілий розділ «Операції з валютними цінностями» (ст. 2—10), в
якому і визначається в основному правовий режим операцій з валютними
цінностями. Норми цього розділу регулюють питання, пов’язані з порядком
використання надходжень в іноземній валюті, видачі ліцензій Національним
банком України на здійснення валютних операцій, організації торгівлі
іноземною валютою та ін.

8

:

®

°

x z †

?

¤E

Uну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими
юридичними особами-резидентами.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення
разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої
операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних
цінностей, за винятком: вивезення, переказування і пересилання за межі
України фізичними особами-резидентами іноземної валюти на суму, що
визначається Національним банком України; вивезення, переказування і
пересилання за межі України фізичними особами-резидентами і
нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну
на законних підставах; платежів в іноземній валюті, що здійснюються
резидентами за межі України на виконання зобов’язань у цій валюті перед
нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної
власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей;
платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за
кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій; вивезення за межі
України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на
території України, в разі припинення інвестиційної діяльності;

б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, за
винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 3 цього Декрету;

в) надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо
терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством
межі;

г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу
або як застави;

д) розміщення валютних цінностей на рахунках та у вкладах за межами
України, за винятком: відкриття фізичними особами-резидентами рахунків в
іноземній валюті на час їх перебування за кордоном; відкриття
кореспондентських рахунків;

є) уповноваженими банками; відкриття рахунків в іноземній валюті
резидентами, зазначеними в п. 5, ст. 1 цього Декрету;

е) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі через придбання цінних
паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав,
отриманих фізичними особами-резидентами як дарунок або у спадщину.

Одержання індивідуальної ліцензії однією зі сторін валютної операції
означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою,
яка має стосунок до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами
індивідуальної ліцензії.

Порядок і термін видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для
одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій
визначаються Національним банком України. Слід підкреслити, що відмова у
видачі Національним банком України ліцензії може бути оскаржена в суді
або арбітражному суді.

Однією з важливих операцій, які здійснюються з іноземною валютою, є
торгівля нею. Порядок її організації регулюється ст. 6 Декрету «Про
систему валютного регулювання і валютного контролю». Відповідно до цієї
статті торгівля іноземною валютою на території України резидентами і
нерезидентами — юридичними особами здійснюється через уповноважені банки
та інші кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю
іноземною валютою Національного банку України, виключно на
міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського
валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі на ньому іноземною
валютою визначаються Національним банком України.

Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали
ліцензію Національного банку України, від свого імені купують і продають
іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням
і за рахунок резидентів і нерезидентів. Крім того, вони мають право від
свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у
фізичних осіб-резидентів і осіб-нерезидентів, а також продавати її
фізичним особам-резидентам.

Резиденти і нерезиденти — фізичні особи — мають право продавати іноземну
валюту уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим установам, які
одержали ліцензії Національного банку України, або за їх посередництвом
— іншим фізичним особам-резидентам.

Фізичні особи-резиденти мають право купувати іноземну валюту в
уповноважених банках та інших кредитно-фінансових установах, що одержали
ліцензію Національного банку України, або за їх посередництвом в інших
фізичних осіб-резидентів і осіб-нерезидентів. Нормами вказаного декрету
регулюється також і порядок організації розрахунків в іноземній валюті,
які здійснюються між резидентами і нерезидентами в межах торговельного
обороту через уповноважені банки. Щодо наймодавців-нерезидентів, то вони
здійснюють оплату праці резидентів виключно у валюті України — готівкою
або у безготівковій формі.

Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах
торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання
індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Велике значення при здійсненні валютних операцій мають валютні (обмінні)
курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних
цінностей, виражені в іноземних валютах, а також у розрахункових
(клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються Національним
банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Законодавством України передбачена звітність про валютні операції.
Порядок, види, форми і терміни подання звітності резидентами і
нерезидентами про їх валютні операції визначаються Національним банком
України за погодженням з Міністерством статистики України з урахуванням
чинного законодавства України.

Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні
операції тягне за собою юридичну відповідальність.

У ст. 16 Декрету «Про систему валютного регулювання і валютного
контролю» зазначено, що порушення валютного законодавства тягне за собою
адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством
України. Наприклад, за здійснення операцій з валютними цінностями без
одержання генеральної ліцензії Національного банку України стягується
штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних
цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом
Національного банку України на день здійснення таких операцій, з
виключенням із Республіканської книги реєстрації банків або без такого
виключення.

Кабінет Міністрів України з метою створення необхідних умов для
запровадження внутрішньої конвертації українського карбованця,
стимулювання експорту, а також стабілізації валютного курсу української
грошової одиниці та підвищення розрахункової дисципліни 19 лютого 1993
р. прийняв два декрети: «Про тимчасовий порядок використання надходжень
в іноземній валюті» та «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті».

Література

Міжнародне співробітництво України у правовій сфері.- Харків: Фоліо,
1975.- 408с.

Наукові праці Одеської національної юридичної академії.- Одеса: Юридична
література, 2002.- 324с.

Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні.- Львів: ЛНУ,
2002.- 312с.

Дахно Іван Іванович Міжнародне економічне право.- К.: МАУП, 2000.- 158с.

Міжнародне право в схемах і таблицях: Навчальний посібник(для студентів
юридичного факультету)/ Укладач Бичківський О.П.- Запоріжжя: ЗДУ, 2002.-
210с.- 9.58

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *