Загальна компетенція органів місцевого самоврядування (реферат)

правознавство

РЕФЕРАТ

на тему:

Загальна компетенція органів місцевого самоврядування.

ПЛАН

Поняття компетенції органів місцевого самоврядування.

Загальні та виключні права й обов’язки.

Групи виключних повноважень.

Використані джерела.

Поняття компетенції органів місцевого самоврядування.

Повноваження місцевого самоврядування є предметним відображенням
функцій.

Термін «повноваження» звичайно визначається як офіційно надане
кому-небудь право певної діяльності, ведення справ.

Юридична наука використовує цей термін для характеристики прав і
обов’язків певних органів, посадових осіб. Він в рівній мірі охоплює і
права, і обов’язки.

Повноваження місцевого самоврядування — це закріплені нормами
муніципального права за населенням (територіальними громадами),
виборними та іншими органами місцевого самоврядування, посадовими
особами права і обов’язки, необхідні для здійснення завдань і функцій
місцевого самоврядування на своїй території.

В Законі про місцеве самоврядування поряд з терміном «повноваження»
використовується й іншій термін — «компетенція» (зокрема, статті 15,
26). На жаль, в Законі не визначаються відмінні риси цих двох категорій.

Між тим, компетенція органу місцевого самоврядування є складною правовою
категорією, структура якої складається не лише з прав і обов’язків, а й
предметів відання, які є першим елементом компетенції.

Під предметом відання місцевого самоврядування розуміються сфери
місцевого життя, в межах яких діє передбачений законом, а, отже, і
юридична компетентний в них орган.

Кожний орган місцевого самоврядування повинен мати своє власне поле
діяльності. Тому правове регулювання компетенції цього органу
представляє перш за все, визначення тієї сфери місцевого життя, в якій
діє цей орган самоврядування.

Отже, предмет відання, як структурний елемент загального поняття
«компетенція», є способом юридичного зазначення тих сфер місцевого
життя, які визначаються в якості предмету власних дій органу місцевого
самоврядування.

Повноваження, які здійснюють органи місцевого самоврядування, в
законодавстві поділяються на повноваження загального характеру і
повноваження конкретного характеру, про що мова піде далі.

Вже зазначалося, що особливу роль в організації місцевого самоврядування
відіграє його самостійність. З правової точки зору ця категорія
виявляється в тому, що відповідно до основних функцій представницьких
органів органи місцевого самоврядування повинні мати власні
повноваження.

Ці повноваження, згідно з п. 4 ст. 4 Європейської Хартії про місцеве
самоврядування, мають бути повними і винятковими. Вони можуть
заперечуватися або обмежуватися іншим органом влади, центральним або
регіональним, тільки в межах, встановлених законом.

Відповідні засади повноважень закладені в ст. 19 Конституції України,
згідно з якою органи місцевого самоврядування та їх посадові особи
зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України, а також у ст. 71 Закону
про місцеве самоврядування України, згідно з якою територіальні громади,
органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують
надані їм повноваження.

Однак з метою ефективного розподілу праці щодо реалізації повноважень
самоврядування Конституція України застосовує принцип «безпосередньо» і
«через».

Згідно з цим принципом ч. З ст. 140 Конституції і п. 2 ст. 2 Закону про
місцеве самоврядування передбачають три рівня асоціацій, органів і
посадових осіб, які здійснюють місцеве самоврядування, а саме:
територіальні громади базового рівня, які здійснюють надані їм
повноваження безпосередньо; ради базового рівня та їх виконавчі органи,
через які реалізуються повноваження самоврядування, і районні обласні
ради (регіональний рівень самоврядування), які представляють інтереси
територіальних громад сіл, селищ, міст.

Проте територіальна громада через зазначені причини безпосередньо не в
змозі виконувати всі без винятку функції і повноваження місцевого
самоврядування. Тому, зважаючи на роль і місце, яке займають в системі
органів місцевого самоврядування ради, головним носієм функцій і
повноважень територіальної громади є представницькі органи, які
найбільшою мірою уособлюють їх інтереси.

Орієнтовний перелік повноважень територіальної, громади та утворюваних
нею органів в цілому передбачає п. 1 ст. 143 Конституції України.

В частині другій цієї статті міститься перелік повноважень, які належать
лише представницьким органам регіонального рівня — обласним та районним
радам.

У ч. З ст. 143 статті Основного Закону визначаються у загальному вигляді
повноваження органів державної виконавчої влади, які делегуються органам
місцевого самоврядування. Цим у певній мірі порушується принцип
самостійності місцевого самоврядування, оскільки, відповідно до ч. 4
згаданої статті, органи місцевого самоврядування з питань здійснення
ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним
органам виконавчої влади.

Подальший розподіл загальновизначених у Конституції повноважень
територіальної громади та її органів, в тому числі і представницьких,
здійснюється Законом про місцеве самоврядування в Україні, який на
підставі Основного Закону поділяє ці права й обов’язки між суб’єктами їх
здійснення: базового рівня — радами (ст. 25 Закону), їх виконавчими
органами (статті 27—41), сільським, селищним, міським головою (ст. 42)
та регіонального рівня — районними і обласними радами (ст. 43 Закону).

Окрему групу становлять повноваження районних і обласних рад, делеговані
відповідним місцевим державним адміністраціям (ст. 44).

Загальні та виключні права й обов’язки.

Щодо повноважень представницьких органів місцевого самоврядування, то
відповідно до статей 25 і 26 Закону виділяють два види повноважень
представницьких органів місцевого самоврядування: загальні та виключні
права й обов’язки.

На підставі ст. 25 цього Закону сільські, селищні, міські ради
правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією
України та іншими законами до їх відання.

Поряд з загальними, у ст. 26 Закону закріплюються і виключні
повноваження цих органів, питання яких вирішуються цими радами лише на
їх пленарних засіданнях.

Щодо районних і обласних рад, то Закон закріплює лише перелік питань,
які вирішуються цими радами виключно на сесіях.

Виключні повноваження рад місцевого самоврядування досить сталі — їх не
можна змінити довільно.

Загальні повноваження більш рухомі, але обмежені повноваженнями, які
вирішуються лише на пленарних засіданнях рад.

Так, голови згаданих органів, крім здійснення наданих їм Законом
повноважень можуть здійснювати інші повноваження місцевого
самоврядування, визначені Законом про місцеве самоврядування та іншими
законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не
віднесені останньою до відома її виконавчих органів.

Стаття 26 Закону про місцеве самоврядування в Україні закріплює питання,
які вирішуються радами базового рівня виключно на пленарних засіданнях,
що є основною організаційно-правовою формою діяльності рад.

Розгляд цих питань саме на пленарних засіданнях передбачає:

— що в залежності від важливості ці питання виділені законодавцем як
такі, що можуть вирішуватися лише провідним, головним представницьким
органом в системі органів місцевого самоврядування;

— що ці питання розглядають колегіальне обраними представниками
територіальної громади — депутатами;

— що розгляд саме цих питань здійснюється радою на підставі принципу
розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування у порядку і
межах, визначених законом про місцеві самоврядування та іншими законами;

— що ніякі інші органи та посадові особи місцевого самоврядування не
мають права приймати рішення з питань, віднесених до виключних
повноважень рад базового рівня;

— у свою чергу ці ради не мають права передавати вирішення цих питань
іншим органам і посадовим особам самоврядування.

Виключні повноваження базового рівня в залежності від предмету відання,
за своїм змістом можна поділити на такі групи:

1) повноваження, пов’язані з реалізацією населенням форм волевиявлення
та визначення статусу органів самоорганізації населення та добровільних
об’єднань органів самоврядування:

прийняття рішення про проведення місцевого референдуму; прийняття
відповідно до законодавства рішень щодо організації проведення
референдумів та виборів органів державної влади, місцевого
самоврядування та сільського, селищного, міського голови; прийняття
рішень про наділення органів самоорганізації населення окремими власними
повноваженнями органів місцевого самоврядування, а також про передачу
коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх
здійснення; прийняття рішень про об’єднання в асоціації або вступ до
асоціацій, інших форм добровільних об’єднань органі місцевого
самоврядування та про вихід з них;

2) повноваження, які випливають з контрольної функції ради:
заслуховування звіту сільського, селищного, міського голови про
діяльність виконавчих органів ради; прийняття рішення про недовіру
сільському, селищному, міському голові; заслуховування звітів постійних
комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вона
призначає або затверджує; заслуховування повідомлень депутатів про
роботу в раді, виконання ними доручень ради; розгляд запитів депутатів,
прийняття рішень по запитах; прийняття рішень щодо дострокового
припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законом;
скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають
Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням
відповідної ради, прийнятими у межах її повноважень; прийняття рішення
щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського
голови у випадках, передбачених цим Законом;

3) повноваження, пов’язані з організацією роботи ради та утворюваних нею
органів:

визначення відповідно до закону кількісного складу ради; затвердження
регламенту ради; утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради,
затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій; утворення
виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження
персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та
його розпуск; обрання за пропозицією сільського, селищного, міського
голови на посаду та звільнення з посади секретаря ради; затвердження за
пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих
органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих
органів, витрат на їх утримання; утворення за поданням сільського,
селищного, міського голови інших виконавчих органів ради; затвердження
плану роботи ради та заслуховування звіту про його виконання; заснування
засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їх
керівників; вирішення відповідно до закону питання про мову (мови), якою
користується у своїй роботі рада, її виконавчий орган та яка
використовується в офіційних оголошеннях; прийняття рішення про
дострокове припинення повноважень органів територіальної самоорганізації
населення у випадках, передбачених законом; затвердження договорів,
укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань,
віднесених до її виключної компетенції;

4) повноваження в галузі планування та в бюджетно-фінансовій сфері:

затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку
відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з
інших питань місцевого самоврядування; затвердження місцевого бюджету,
внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного
бюджету; встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у
межах, визначених законом; утворення позабюджетних цільових (у тому
числі валютних) коштів, затвердження положень про ці кошти; затвердження
звітів про використання зазначених коштів; прийняття рішень щодо випуску
місцевих позик; прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих
бюджетів та джерел, а також щодо передачі коштів з відповідного
місцевого бюджету; прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного
законодавства пільг по місцевих податках і зборах; встановлення для
підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної
власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку,
яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;

5) повноваження в галузі управління комунальною власністю: прийняття
рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна;
затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об’єктів
комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення
доцільності, порядку та умов приватизації об’єктів права комунальної
власності; вирішення питань про придбання в установленому законом
порядку приватизованого майна, про включення до об’єктів комунальної
власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір
купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано
недійсним, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання
підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної
територіальної громади; прийняття рішень про передачу іншим органам
окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної
власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих
повноважень та умов їх здійснення; створення у разі необхідності органів
і служб для забезпечення здійснення з іншими суб’єктами комунальної
власності спільних проектів або спільного фінансування (утримання)
комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень
цих органів (служб); вирішення відповідно до законодавства питань про
створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у
тому числі з іноземними інвестиціями;

6) повноваження в галузі охорони природи, використання землі, інших
природних ресурсів:

вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;
затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів
плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних
територіальних громад; вирішення відповідно до закону питань про надання
дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого
значення, а також про скасування такого дозволу; прийняття рішень про
організацію територій і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого
значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення
пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та
інших об’єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову
цінність, пам’ятками природи, історії або культури, які охороняються
законом; надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на
території села, селища, міста нових об’єктів, сфера екологічного впливу
діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну
територію;

7) повноваження у сфері благоустрою та забудови населених пунктів:

затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм,
генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої
містобудівної документації; встановлення відповідно до законодавства
правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в
ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в
громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну
відповідальність; прийняття у межах, визначених законом, рішень з питань
боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, за порушений яких
передбачено адміністративну відповідальність; прийняття рішень,
пов’язаних із створенням спеціальних вільних та інших зон, змінами в
статусі цих зон, внесення до відповідних органів пропозицій з цих
питань; надання згоди на створення таких зон за ініціативою Президента
України або Кабінету Міністрів України;

8) повноваження у сфері соціального захисту населення, забезпечення
законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів
людини і громадянина:

створення відповідно до закону міліції, яка утримується за рахунок
коштів відповідного місцевого бюджету; затвердження і звільнення
керівників та дільничних інспекторів цієї міліції; заслуховування
повідомлень керівників органів внутрішніх справ про їх діяльність щодо
охорони громадського порядку на відповідній території, порушення перед
відповідними органами вищого рівня питання про звільнення з посади
керівників цих органів у разу визнання їх діяльності незадовільною;
прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах
і порядку, визначених цим та іншими законами.

Виключно на пленарних засіданнях міських рад (міст з районним поділом)
вирішуються також такі питання:

визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють районні у містах (у
разі їх створення) ради та їх виконавчі органи в інтересах
територіальних громад районів у містах;

встановлення нормативів централізації коштів від земельного податку на
спеціальних бюджетних рахунках районів міста.

В багатьох випадках групи виключних повноважень рад базового рівня за
своїм змістом збігаються але є певні відмінності.

Так, районні й обласні ради виключно на своїх пленарних засіданнях
вирішують такі питання:

розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій,
субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст
обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення; вирішення за
дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду або під
заставу об’єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби
територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад,
а також придбання таких об’єктів в установленому законом порядку;
вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління
об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст,
районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад;
призначення і звільнення їх керівників; вирішення відповідно до закону
питань регулювання земельних відносин; вирішення відповідно до закону
питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів
відповідно районного, обласного значення, а також про скасування такого
дозволу; прийняття за пропозицією відповідних рад базового рівня рішень,
пов’язаних зі створенням спеціальних вільних та інших зон, зміною у
статусі цих зон, внесення до відповідних органів пропозицій з тих
питань; прийняття рішень щодо делегування місцевим державним
адміністраціям окремих повноважень районних, обласних рад; прийняття
рішення про недовіру голові відповідної місцевої адміністрації (пп.
18—20, 25—27, 29 ст. 43 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Ще однією особливістю виключних повноважень районних і обласних рад є
те, що ст. 44 Закону про місцеве самоврядування їм надано право
делегування повноважень згаданих рад місцевим державним адміністраціям.

Свою специфіку щодо реалізації наданих повноважень має рада міста Києва.
Згідно із Законом України «Про столицю України — місто-герой Київ» від
15 січня 1999 р. повноваження місцевої ради визначаються на підставі
з’ясування столичних функцій міста Києва.

Згідно зі ст. 4 Закону органи місцевого самоврядування і виконавчої
влади у місті Києві забезпечують в межах своїх повноважень, визначених
законами України, здійснення таких функцій:

створення належних умов для діяльності у місті Президента України,
Верховної Ради України, Кабінету міністрів України, центральних органів
державної влади, офіційних представництв іноземних держав і міжнародних
організацій, установ. науки, освіти, охорони здоров’я, культури і
спорту; взаємодія з Президентом України, Верховною Радою України га
Кабінет Міністрів України при розробленні та здійсненні ними заходів.
програм та проектів, що зачіпають інтереси столиці; здійсненні заходів
щодо збереження та відновлення пам’яток історії культури, релігії,
архітектури та містобудування, заповідних та природних зон і ландшафтів,
що мають національне значення, виконання інших функцій міста Києва,
передбачених у законодавстві України, специфічних для функціонування
Києва як столиці держави, в межах законодавства України.

Використані джерела:

Конституція України. – К.: Преса України, 1997.

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 р.

Погорілко В.Ф. Муніципальне право в Україні. – К.: „Юрінком Інтер”2000р.

PAGE

PAGE 5

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *