Забруднення атмосферного повітря. Порушення правил охорони вод (реферат)

Реферат на тему:

Забруднення атмосферного повітря. Порушення правил охорони вод

1. Забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного
повітря шкідливими для життя, здоров’я людей або для довкілля
речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого
виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило
небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля,—

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням
права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий
строк або-без такого.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі
наслідки,—

караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або
позбавленням волі на той самий строк. Із позбавленням праза обіймати
певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або
без такого

1. Основний безпосередній об’єкт злочину — порядок охорони атмосферного
повітря, встановлений з метою збереження, поліпшення та відтворення його
стану, раціонального використання для виробничих потреб, відвернення і
зменшення шкідливого впливу на атмосферне повітря, а також право людини
на сприятливе довкілля. Його додатковим факультативним об’єктом можуть
бути життя та здоров’я особи чи інші наслідки.

2. Предметом злочину є атмосферне повітря — природна суміш газів
(кисень, азот, аргон, вуглекислий газ, неон тощо), яка знаходиться у
відкритому просторі над територією України. Забруднення повітря у межах
закритих виробничих приміщень за наявності до цього підстав повинне
кваліфікуватись за ст. 271 як порушення вимог законодавства про охорону
праці.

3. Об’єктивна сторона полягає у: 1) забрудненні або 2) іншій зміні
природних властивостей атмосферного повітря шляхом насичення його
зазначеними у ч. 1 ст. 241 речовинами і матеріалами, якщо це створило
небезпеку для життя, здоров’я людей або для довкілля.

Під спеціальними правилами слід розуміти нормативи, які встановлюються у
галузі охорони атмосферного повітря щодо: а) екологічної безпеки
атмосферного повітря; б) гранично допустимих викидів забруднюючих
речовин у атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних
факторів стаціонарними джерелами; в) утворення забруднюючих речовин, які
виводяться у атмосферне повітря при експлуатації технологічного та
іншого обладнання, споруд і об’єктів (граничні); г) використання
атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення; д)
вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел та
шкідливого впливу їх фізичних факторів.

Порушення правил викиду в атмосферу різних забруднюючих речовин і
матеріалів може відбуватись шляхом: 1) вчинення діянь, які прямо
заборонені природоохоронним законодавством (наприклад, експлуатація
очисних установок без фільтрів або з їх несвоєчасною заміною,
невикористання контрольної апаратури); 2) недотримання підстав, порядку,
обсягу, інтенсивності та інших умов викиду забруднюючих речовин і
матеріалів (перевищення нормативів гранично допустимих рівнів шкідливого
впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря; викиди
забруднюючих речовин без дозволу спеціально уповноважених державних
органів; залпове скидання чи випуск забруднюючих речовин замість
регулярного, без використання розсіюючих пристроїв тощо).

У цьому складі злочину терміни “забруднення” та “інша зміна природних
властивостей” одночасно позначають І діяння, і суспільне небезпечні
наслідки.

Забруднення — це надходження в атмосферне повітря або утворення у ньому
шкідливих (забруднюючих) речовин у концентраціях, які перевищують
встановлені державою екологічні нормативи. Інша зміна природних
властивостей — це негативне відхилення від оптимального стану
атмосферного повітря в частині його фізичних, хімічних та

біологічних властивостей, що негативним чином впливає на здоров’я людини
і довкілля. Отруєння повітря є формою екоциду (ст. 441).

Злочин є закінченим з моменту, коли внаслідок забруднення або іншої
зміни природних властивостей атмосферного повітря створено небезпеку для
життя, здоров’я людей або для довкілля. Про поняття створення небезпеки
для життя, здоров’я людей чи довкілля див. коментар до ст. 239.
Забруднення атмосферного повітря, що не супроводжувалось створенням
вказаної небезпеки, тягне адміністративну відповідальність (ст. ст. 78,
79 КАП).

4. Суб’єкт злочину спеціальний: це працівник підприємства, установи,
організації, у зв’язку з діяльністю якого відбуваються забруднення чи
інша негативна зміна атмосферного повітря і на якого покладено правовий
обов’язок дотримуватись спеціальних правил з приводу забезпечення
чистоти й оптимального стану атмосферного повітря.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною
формами вини.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 241) є спричинення загибелі
людей або інших тяжких наслідків (про їх поняття див. коментар до ст.
236).

Закон України “Про охорону атмосферного повітря” у редакції від 21
червня 2001 р.

Положення про порядок здійснення державного обліку в галузі охорони
атмосферного повітря. Затверджене постановою КМ № 1073 від 29 грудня
1993р.

Положення про порядок встановлення рівнів шкідливого впливу фізичних і
біологічних факторів на атмосферне повітря. Затверджене постановою КМ №
1092 від 31 грудня 1993 р.

Положення про порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в
атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Затверджене постановою КМ №
364 від 29 травня 1995р.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні
державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в
атмосферне повітря. Затверджена наказом Міністерства охорони природного
навколишнього середовища та ядерної безпеки України № 38від 18травня
1995р.

Порядок розробки і затвердження нормативів гранична допустимих викидів
забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Затверджений наказом Міністерства охорони природного навколишнього
середовища та ядерної безпеки України № 75від ІВлипня 1996р.

Інструкція про встановлення лімітів викидів забруднюючих речовин в
атмосферне повітря. Затверджена наказом МЕПР №161 від 10 жовтня 2000 р.

Методика прогнозування наслідків впливу (викиду) небезпечних хімічних
речовин при аваріях на промислових об’єктах і транспорті. Затверджена
наказом МНС, МАП, МЕ, МЕПР № 73/82/64/122 від 27 березня 2001 р.

Порушення правил охорони вод

1. Порушення правил охорони вод (водних об’єктів), якщо це спричинило
забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел
питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або
виснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров’я людей
чи для довкілля,—

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до п’яти років, або обмеженням волі на той
самий строк.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей,
масову загибель об’єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі
наслідки,—

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі
на той самий строк.

1. Основний безпосередній об’єкт злочину — встановлений порядок
раціонального і науково обгрунтованого використання, відтворення та
охорони водних об’єктів від забруднення, засмічення та виснаження, Його
додатковим факультативним об’єктом можуть бути життя і здоров’я особи,
власність, інші блага,

2. Предмет злочину — водні об’єкти, конкретні різновиди яких
перераховано у диспозиції ч. 1 ст, 242. Спільним для них є те, що вони
належать до материкових вод, тобто є водними об’єктами суші, пов’язані з
біосферою, а їхні води беруть участь у природному кругообігу вод.

Під водними об’єктами слід розуміти природні або створені штучно
елементи довкілля, в яких зосереджуються води (річка, озеро,
водосховище, ставок, канал тощо). Предметом злочину виступають не лише
власне водні маси у рідкому, твердому чи газоподібному стані, а й тверді
поверхні, що обмежують їх поширення (береги, дно, русло, склепіння),
мікроорганізми і донні відкладення, взаємодія яких забезпечує природне
самоочищення і належну якість води, зв’язок водойм з іншими природними
об’єктами і всією біосферою,

Поверхневі ьоди — це еодк різних водних об’єктів, що знаходяться на
земній поверхні, Підземні води — це води, що знаходяться нижче рівня
земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в
усіх фізичних станах. Водоносний гори-зонт — це однорідна пластова товща
гірських порід, де постійно знаходяться води. Джерела питних і
лікувальних вод — це зосереджені ВИХОДИ (наприклад, ключі, гейзери,
джерела) підземних вод, які використовуються або можуть
використовуватись для забору питної або лікувальної води з різною
технологією її обробки.

Не визнаються предметом злочину, передбаченого ст, 242: а) внутрішні
морські води та територіальне море (див, коментар до ст. 243); б)
технічні місткості і накопичувачі води, які безпосередньо включені у
технічне або споживче використання, вилучені з природного кругообігу і
процес обміну водних мас в яких повністю контролюється людиною
(цистерни, системи оборотного водопостачання, опалювальні та
охолоджувальні прилади, ставки для нагромадження стічних вод тощо); в)
природні або штучні западини, в яких води немає постійно (наприклад,
осушені болота, давні гирла рік, солончаки на місці висохлих озер),

3. Об’єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак:
1) діяння — порушення правил охорони вод; 2) наслідки у вигляді
забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел
питних, лікувальних вод або зміни їхніх природних властивостей, або
виснаження водних джерел, що створило небезпеку для життя, здоров’я
людей чи для довкілля; 3) причинний зв’язок між діянням та наслідками,

Порушення правил охорони вод вчиняються шляхом дії або бездіяльності і
полягають, зокрема, у: невиконанні водокористувачем обов’язку
забезпечувати дотримання відповідного санітарного ста-

ну на території, де розташовані його об’єкти, і не допускати винесення
через дощові каналізаційні мережі сміття, продуктів ерозії ґрунтів,
сировини та відходів виробництва; скиданні у водні об’єкти, на поверхню
льодового покриву та водозабору, а також у каналізаційні мережі шламів,
інших технологічних і побутових твердих відходів; митті на водних
об’єктах та в їх прибережних захисних смутах транспортних засобів і
техніки; відключенні очисних споруд або недостатньому контролі за їх
роботою; скиданні забруднюючих речовин у поверхневі водні об’єкти з
перевищенням лімітів; порушенні ліміту забору води з водних об’єктів;
використанні на територіях водоохоронних зон стійких та сильнодіючих
пестицидів, розміщенні у цих зонах кладовищ, скотомогильників, звалищ,
полів фільтрації, гаражів, стоянок автомобілів; самовільному проведенні
гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин);
введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об’єктів без
очисних споруд або пристроїв належної потужності.

Забрудненням вод потрібно визнавати надходження до водних об’єктів
забруднюючих речовин, тобто речовин, які привносяться у такі об’єкти в
результаті господарської діяльності людини (відходів і викидів,
виробничої сировини, напівфабрикатів, таких готових продуктів
виробництва, як отрутохімікати, мінеральні добрива, нафтопродукти,
неочищених стічних вод). При цьому для кваліфікації діяння за ст. 242 не
має значення, чи встановлено щодо таких речовин гранично допустимі
концентрації.

Забруднення вод може бути не лише хімічним, а й біологічним чи тепловим.
При біологічному забрудненні води насичуються шкідливими
мікроорганізмами (бактеріями, вірусами), здатними викликати захворювання
людей, риб, інших водних ресурсів, а при тепловому відбуваються скиди
підігрітих вод, що має своїм наслідком порушення теплового режиму, зміну
біоценозів, загибель рослин і водних тварин, розмноження шкідливих
мікроорганізмів.

Зміна природних властивостей вод — це негативні зміни їх біологічного
стану, фізичних та інших характеристик (електромагнітних, хімічних,
радіаційних, лікувальних, теплових тощо). Нормування якості води водного
об’єкта здійснюється шляхом встановлення сукупності допустимих значень
показників їх складу та властивостей, у межах яких забезпечуються
безпечні умови водокористування. Ці показники встановлюються для води,
що використовується для задоволення питних, господарсько-побутових і
рекреаційних потреб, а також потреб рибного господарства. Зазначеним
поняттям охоплюється і засмічення вод — привнесення у водні об’єкти
сторонніх, як правило нерозчинних, предметів і матеріалів.

Виснаження водних джерел — це стійке, тобто таке, що не може бути
подолане природним шляхом, скорочення запасів і погіршення якості вод,
втрата ними здатності до самоочищення. Виснаження характеризується
незворотним зменшенням мінімально допустимого стоку вод, що має
наслідком їх повну або часткову непридатність для певних видів
водокористування. Від виснаження потрібно відрізняти маловоддя — період
(фазу) гідрологічного режиму водного об’єкта, при якому спостерігається
зменшення його водності, внаслідок чого погіршуються умови забезпечення
потреб у водних ресурсах.

Для визнання злочину закінченим необхідно, щоб забруднення, зміна
природних властивостей вод або виснаження водних об’єктів створили
небезпеку для життя, здоров”я людей чи довкилля. Про поняття

створення небезпеки для життя, здоров’я людей та довкілля див. коментар
до ст. 239.

Порушення правил охорони вод, яке не спричинило наслідків, зазначених у
ч. 1 або ч. 2 ст. 242, тягне адміністративну відповідальність (ст. ст.
59, 60, 61 КАП).

4. Суб’єкт злочину загальний. Дії службових осіб, які допустили введення
в експлуатацію нових або реконструйованих підприємств та інших об’єктів
без очисних споруд, за наявності до цього підстав потребують додаткової
кваліфікації за ст. 253.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною
формою вини. Вчинення з метою ослаблення держави дій, які полягають у
забрудненні вод і спрямовані на масове знищення людей, заподіяння
тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров’ю потрібно
кваліфікувати за ст. 113 (диверсія).

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 242) є спричинення: 1)
загибелі або захворювання людей; 2) масової загибелі об’єктів тваринного
і рослинного світу; 3) інших тяжких наслідків.

Про поняття загибель людей та інші тяжкі наслідки див. коментар до ст.
236. Поняття захворювання людей охоплює: а) заподіяння шкоди здоров’ю
окремих осіб або хоча б однієї людини, що відповідає за ступенем
тяжкості тяжким або середньої тяжкості тілесним ушкодженням; б)
заподіяння шкоди здоров’ю населення (поява спадкових патологій,
потворності або інших відхилень у розвитку дітей, скорочення тривалості
життя, істотне підвищення рівня захворюваності населення тощо).

Загибель об’єктів тваринною і рослинного світу— це знищення диких звірів
і птахів, бджолосімей, риби та інших представників водної фауни, у т.ч.
ікри та мальків, місць їх розмноження і проживання, кормових угідь,
приведення у непридатний стан посівів або врожаю сільськогосподарських
культур, знищення або пошкодження до ступеня припинення росту лісу,
інших насаджень тощо. Вирішуючи питання про те, чи була загибель
зазначених об’єктів масовою (оціночне поняття), потрібно у кожному
конкретному випадку враховувати, зокрема, кількість і екологічну
цінність знищених об’єктів флори і фауни, можливість їх відтворення,
площу виведених з ладу угідь або площу, на якій знищено тварин, риб чи
рослин, вартісне вираження шкоди, заподіяної довкіллю і обрахованої за
відповідними таксами, обсяг і вартість робіт, які необхідно провести для
ліквідації негативних наслідків.

ВК(ст.ст. 1,5, 18-110}.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення
господарської діяльності на них. Затверджений постановою КМ № 486від 8
травня1996р.

Порядок здійснення державного моніторингу вод. Затверджений постановою
КМ№ 815 від 20 липня 1996р.

Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами.
Затверджені постановою КМ № 465 від 25 березня 1999 р.

Інструкція про порядок видачі дозволів на видобування підземних вод.
Затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного
середовища та ядерної безпеки України № 79 від 28 липня 1994 р.

Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі
внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне
використання водних ресурсів. Затверджена наказом Міністерства охорони
навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 37 від
18 травня 1995 р.

Інструкція про порядок здійснення перевірок суб’єктів, що використовують
водні ресурси або виконують господарську діяльність у межах
водоохоронних зон. Затверджена наказом Держводгоспу України № 22 від 29
січня 2001 р.

Порядок зменшення спеціально уповноваженими державними органами
виконавчої’влади лімітів забору, використання води та скидання
забруднюючих речовин у разі настання маловоддя. Затверджений наказом
МЕПР, Держводгоспу № 133/62 гід ЗО березня 2001 р.

Постанова ПВС № 1 від 26 січня 1990 р. “Про практику розгляду судами
справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону
природи “.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *