Взаємовідносини органів внутрішніх справ з населенням
Орієнтація на ідеї громадянського суспільства та соціальної правової
держави обумовлена об‘єктивними потребами суспільного та політичного
розвитку в пострадянській Україні і стала основою визначення
Конституцією України нового правового статусу органів і посадових осіб
державної влади, місцевого самоврядування та розподілу влади між ними. У
цьому зв‘язку актуальним є дослідження проблеми удосконалення діяльності
органів внутрішніх справ на новій конституційній основі. В даній
доповіді я зупинюся на проблемах взаємовідносин органів внутрішніх справ
з населенням.
Конституційне положення відносно народу як носія суверенітету та єдиного
джерела влади означає участь народу в управлінні державою та виключне
право народу своїми вольовими рішеннями визначати і змінювати
конституційний лад України. Вихідною позицією є організація державної
влади, здійснюючи яку народ координує діяльність всіх суб’єктів
суспільного життя. У зв’язку з цим важливого значення набуває принцип
взаємодії органів внутрішніх справ з населенням та принцип гласності.
Ще донедавна у громадській думці панувало в основному таке уявлення:
міліція – озброєний загін пролетаріату, каральний меч революції. Немає
необхідності доводити, що подібна характеристика, у якій акцент робився
саме на значенні примусу державного насильства у роботі міліції, не дуже
сприяла тому щоб населення сприймало міліцію, її співробітників як
надійних помічників у складних життєвих ситуаціях [1].
Соціологічні дослідження в Україні свідчать про те, що ступінь довіри
громадян до міліції дуже низький. Так, у 1995 році соціологічною службою
«Соціс – Геллама» було проведене опитування, яке є підтвердженням даного
факту: цілком міліції довіряють лише 18,6 % респондентів, 36% –
наскільки довіряють, настільки й ні, 38,7% — зовсім не довіряють [2].
Подібні соціологічні дослідження, проведені в деяких зарубіжних країнах
свідчать про те, що більшість населення цих країн підтримує діяльність
поліції та довіряє їй. У США, наприклад, понад 80 % громадян підтримують
поліцейські акції, спрямовані на охорону громадського порядку. Неабиякий
авторитет має поліція Англії. Так, до 75% населення з повагою ставиться
до її роботи, схвалює її зусилля та ладне надавати їй допомогу в охороні
громадського порядку [3].
” *
,
??!?омлення всіма членами суспільства необхідності надання їй допомоги в
боротьбі зі злочинністю, дасть можливість залучити до цієї роботи
найбільш свідому частину населення.
В демократичній, соціальній, правовій державі, на шляху до створення
якої знаходиться Україна, важливого значення набуває функція соціальної
допомоги населенню з боку органів внутрішніх справ. Тому правильною
видається думка В.Вебера, який, визначаючи роль поліції у суспільстві
відповідно до здійснюваних нею “функцій підтримки”, сказав, що поліція,
її представники у цьому плані не що інше, як люди структури, котрі
одночасно є й радниками, й помічниками у виході з скрутного становища,
вони наче “соціальний батько”, який у своїй громаді (населенні, що живе
на відповідній території із самоврядним управлінням) допомагає
вирішувати усі складні питання [1].
Тож, на мою думку, підвищенню престижу органів внутрішніх справ в нашій
державі сприятиме реалізація функції соціальної допомоги населенню, яка
зводиться до таких напрямків діяльності:
• надання морально-психологічної допомоги жертвам злочинів, сім’ям
загиблих в результаті злочинів;
• встановлення і підтримка добрих взаємовідносин з громадськими
формуваннями;
• надання консультацій населенню з правових питань тощо.
Крім того, для підвищення рівня ефективності взаємовідносин міліції і
народу необхідно:
1. Створити повноцінну правову базу для ефективної взаємодії органів
внутрішніх справ з громадськістю, а також залучення представників усіх
верств населення до охорони правопорядку та організації профілактичної
роботи.
2. Підвищити авторитет працівників міліції, забезпечити формування
такого рівня взаємовідносин міліції і народу, щоб усі розроблені і
упроваджені заходи, що вживають правоохоронні органи, сприймались і
підтримувались усіма верствами населення.
3. Забезпечити впровадження наукових рекомендацій та зарубіжного
досвіду партнерських відносин поліцейських органів з населенням.
4. Сприяти налагодженню системи інформування населення за допомогою
засобів масової інформації з питань зміцнення правопорядку і боротьби зі
злочинністю.
5. Сприяти розвитку форм соціальної активності населення та міліції у
зміцненні законності та правопорядку в країні. Заслуговує на увагу
зарубіжний досвід взаємодії поліції з населенням з застосуванням системи
“паблік рилейшинз”, яка
є важливим методом зміцнення авторитету державних і недержавних
інститутів у суспільній думці.
Література
1. Копєйчиков В. Троян О. Що береже моя міліція?//Віче. – 1994. – №10.
– С.41.
2. Гадання “Соціс-Геллапа” на суспільній думці//Україна молода. – 1995.
– № 17(335). – 28 лютого.
3. Заросило В. О. Громадяни та міліція: проблема зниження
антагонізму//Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ
України. – 1996. – №4. – С152.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
