Визначення виробничо-господарської діяльності суб’єктів аграрного
підприємництва
Одним із основних напрямків державної аграрної політики України на
сучасному етапі є створення належних правових умов для ефективного
здійснення суб’єктами аграрного підприємництва виробничо-господарської
діяльності.
Становлення нових організаційно-правових форм господарювання в аграрному
секторі, зміна соціальних, економічних і правових умов їх
господарювання, значне збільшення обсягу і структури
сільськогосподарського виробництва зумовлюють потребу у ґрунтовному,
всебічному дослідженні правових проблем вдосконалення правового
регулювання виробничо-господарської діяльності суб’єктів аграрного
підприємництва з метою підвищення її ефективності.
За десятилітній період аграрної реформи в Україні створено правове поле
для здійснення виробничо-господарської діяльності сільськогосподарськими
товаровиробниками, створено і діє сукупність правових норм, уособлених у
певну структуру. Однак, негативні фактори, перш за все нестабільність
законодавства (поспішність у створенні актів, часті зміни їх змісту
поверхове ставлення до розроблення правових положень), не дозволяють
суб’єктам аграрного підприємництва повною мірою реалізувати переваги
економічної свободи. Недосконалий понятійний апарат законодавчих актів
створює не лише теоретичні проблеми, але й ускладнює практику їх
застосування. “Право як регулятор людської поведінки тим ефективніше
виконує свою роль, чим більш вірно концептуально і лінгвістично виражені
його констатації, приписи, дозволи і заборони”.
В аграрному законодавстві України відсутнє визначення
виробничо-господарської діяльності суб’єктів аграрного підприємництва,
немає єдності і серед науковців щодо розуміння виробничо-господарської
діяльності.
В теорії аграрного права виробничо-господарська діяльність суб’єктів
аграрного підприємництва розглядається у декількох аспектах:
1) виробничо-господарська діяльність (у широкому розумінні) – як
предмет аграрного права, тобто комплекс аграрних відносин, об’єктом яких
є переважно виробничо-господарська діяльність сільськогосподарських
підприємств, установ, організацій, а також індивідуальних підприємців.
Гуревський В.К. зазначає, що “всі аграрні відносини, які є предметом
регулювання нормами аграрного права…слід розглядати як синтез відносин
по виробництву, переробці і реалізації сільськогосподарської продукції”;
2) виробничо-господарська діяльність суб’єктів аграрного підприємництва
– як інститут аграрного права. Визнання правового регулювання
виробничо-господарської діяльності суб’єктів аграрного підприємництва як
правового інституту реально відображає дійсність, хоча деякі вчені
по-різному формулюють назву інституту, а отже – вкладають і різний
зміст. Гайворонський В.М. і Жушман В.П. вживають назву – “Правове
регулювання виробничо-господарської діяльності у сфері фінансової
діяльності сільськогосподарських підприємств”. За радянських часів
фінансову діяльність розглядали як складову виробничо-господарської (як
частина і ціле), а не навпаки. На сучасному етапі розвитку аграрних
відносин виробничо-господарська діяльність і фінансова діяльність є
самостійними видами господарської діяльності підприємства. На нашу думку
таке формулювання назви інституту є недоцільним. Заміна терміну
“виробничо-господарська” на підприємницьку діяльності значно звужує
зміст досліджуваного інституту, оскільки підприємництво доцільно
розглядати одним із способів здійснення виробничо-господарської
діяльності;
3) виробничо-господарська діяльність – як навчальна дисципліна.
Виробничо-господарська діяльність суб’єктів аграрного підприємництва як
комплексний інститут аграрного права може слугувати основою для
формування навчальної дисципліни – Аграрно-господарче право, але це
потребує додаткового дослідження та обґрунтування;
4) виробничо-господарська діяльність – як основна статутна діяльність
суб’єктів аграрного підприємництва.
2
4
?
?
?
ьність, пов’язану з випуском продукції, яка включає всі стадії
технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного
виробництва.
Поняття виробничо-господарської діяльності суб’єктів аграрного
підприємництва у чинному законодавстві не дається. Законодавчі акти, які
визначають правосуб’єктність сільськогосподарських товаровиробників,
закріплюють основні засади та гарантії здійснення
виробничо-господарської діяльності. При цьому виробничо-господарська
діяльність розглядається як вид господарської діяльності. Аналіз ст 6
Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, ст.
20 Закону України “Про селянське фермерське господарство” та інших
правових норм дає підстави стверджувати, що законодавець під
виробничо-господарською діяльністю розуміє діяльність по виробництву
сільськогосподарської продукції і сировини, її переробці та реалізації
як єдиний комплекс.
Згідно з Законом України “Про стимулювання розвитку сільського
господарства на період 2001-2004 років”, сільськогосподарське
виробництво – вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка
пов’язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для
споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на
нехарчові цілі (ст.1). Специфічний характер виробленої продукції
зумовлює необхідність у негайній частковій або повній переробці,
дотримання спеціальних правил зберігання, забезпечення певних вимог і
стандартів щодо її якості та придатності для споживання. Як необхідний
елемент виступає і реалізація виробленої продукції, оскільки відсутність
реалізації продукції для суспільних потреб свідчить про натуральний
характер господарства, що не відповідає дійсності. Для правильного
розуміння сутності виробничо-господарської діяльності необхідно
враховувати, що остання являє собою органічну єдність трьох зазначених
стадій. В зв’язку з цим необхідно дотримуватись єдності і в
термінологічному визначенні відповідних понять. Застосування різних
термінів до одних і тих же явищ змінює їх дійсний зміст. Так, досить
часто виробництво сільськогосподарської продукції, її реалізацію
визначають як види виробничо-господарської діяльності, що не відповідає
дійсності. Термін “стадія” означає певну послідовність дій в їх єдності
по відношенню до одного явища, “вид” – навпаки, виключає таку єдність.
Одним із видів виробничо-господарської діяльності є, наприклад,
діяльність у сфері насінництва або племінного тваринництва тощо.
Виробничо-господарську діяльність суб’єктів аграрного підприємництва
слід розглядати як структурно-організаційну систему, в якій усі елементи
органічно і нерозривно взаємопов’язані й, таким чином, впливають один на
одного.
З проведеного аналізу нормативно-правових актів та юридичної літератури,
виробничо-господарська діяльність суб’єктів аграрного підприємництва
являє собою врегульовану нормами права сукупність суспільних відносин,
що виникають в процесі виробництва, переробки та реалізації
сільськогосподарської продукції і сировини, і спрямовані на отримання
господарської вигоди (економічно значимого результату).
Література
1 Колбасов О.С. Терминологические блуждания в экологии // Государство и
право. – 1999. – № 10. – С.27-37.
2 Быстрое Г.Е., Козырь М.И. Предмет аграрного права//Аграрное право:
Учебник для вузов/ Под ред. проф. Г.Е. Быстрова и проф. М.И. Козыря. 2-е
изд., испр. и доп. – М.: Юристъ, 1998. – 534с. – С.7.
3 Див.: Гуревский В.К. Предмет и система аграрного права. // Аграрное,
земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов.
Учебное пособие. / Под ред. Погребного А.А. и Каракаша И.И. – X.:
Одиссей, 2000. – 368 с. – С.13-14.
4 Гайворонський В.М., Жушман В.П. Предмет, принципи і система
аграрного права // Аграрне право / Кол. авт.; За ред. В.П. Жушмана. –
Навч. посібник. – X.: Національна юрид. акад. України, 1997. – 230 с. –
С. 18.
5 Аграрное право: Учебник для вузов / Под ред. проф. Г.Е. Быстрова и
проф. М.И. Козыря. 2-е изд., испр. и доп. – М.: Юристъ, 1998. – 534с. –
С.281-295.
6 Янчук В.З. Аграрно-господарче право – навчальна дисципліна // Право
України. – 2000. – № 2. – С.38-42.
7 Первушин А.Г. Хозяйственный договор в деятельности предприятий
сельського хозяйства. – М., 1976. – С. 12-15.
8 Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”
від 1 червня 2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2000. – №139. – 02 липня.
9 Голос України. – 2001. – 21 лютого.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
