Реферат на тему
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
Стаття ККУ 107:
1. До осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі за злочин,
вчинений у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване
умовно-дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від
тяжкості вчиненого злочину.
2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути
застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці
та навчання довів своє виправлення.
3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути
застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти
років, після фактичного відбуття:
1) не менше третини призначеного строку покарання у виді позбавлення
волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяжкий
злочин;
2) не менше половини строку покарання у виді позбавлення волі,
призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо
тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді
позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості
знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який
вона засуджена до позбавлення волі;
3) не менше двох третин строку покарання у виді позбавлення волі,
призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо
особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі і була
умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення
невідбутої частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку
знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення
волі.
4. До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м’яким
покаранням не застосовується.
5. У разі вчинення особою, щодо якої застосоване умовно-дострокове
звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини
покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами,
передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу.
1. Особа, яка відбуває покарання за злочин, вчинений до досягнення
вісімнадцятирічного віку, як і дорослий засуджений, може бути
умовно-достроково звільнена від покарання під час його відбування.
Умовним звільнення є тому, що воно здійснюється за умови невчинення
нового злочину в період, який відповідає невідбугій частині покарання
(така сама умова висувається і щодо дорослих осіб), а достроковим —
тому, що воно відбувається до повного закінчення строку, призначеного
судом. Щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення повноліття, ці строки
є більш сприятливими.
2. Положення ст. 107 застосовуються щодо осіб, які відбувають покарання
за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років. На момент звільнення
за правилами, встановленими цією статтею КК, особа може бути і
повнолітньою.
3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст.
107 застосовується лише при відбуванні покарання у виді позбавлення
волі. Від інших видів покарань, як основних, так і додаткових, особа,
яка вчинила злочин до досягнення повноліття, звільненню не підлягає.
4. КК передбачає дві умови застосування умовно-дострокового звільнення
від відбування покарання особи, яка вчинила злочин у віці до
вісімнадцяти років: 1) виправлення засудженого; 2) відбуття обов’язкової
частини призначеного судом покарання.
Виправлення засудженого свідчить про досягнення мети кримінального
покарання і робить недоцільним його подальше відбування. Воно повинно
встановлюватися на підставі об’єктивних даних, перелік яких щодо
неповнолітнього ширший — доведене сумлінною поведінкою та ставленням до
праці та навчання.
Сумлінне ставлення до навчання і праці — це: дотримання виробничої і
навчальної дисципліни, зокрема тривалості часу роботи, розкладу
навчальних занять; виконання виробничих і навчальних завдань на рівні
своїх можливостей; прагнення підвищити свої показники в роботі та оцінки
тощо. Про поняття сумлінної поведінки див. коментар до ст. 81.
Засуджений повинен довести своє виправлення — належно поводитись
протягом усього строку відбування покарання, а не лише безпосередньо
перед розглядом питання про можливість умо-вно-досгрокового звільнення
від відбування покарання.
Фактичне відбуття обов’язкової частини покарання необхідне для того,
щоб: 1) забезпечити хоча б частковий каральний вплив на неповнолітнього
і позбавити його ілюзії про повне прощення, безкарність вчиненого
посягання (особливо це потрібно тоді, коли неповнолітній раніше відбував
покарання у виді позбавлення волі, тим більше, коли до нього вже
застосовувалося умовно-дострокове звільнення від покарання); 2) протягом
періоду відбування покарання адміністрація установи з виконання
покарання мала можливість переконатися у його виправленні. Враховуючи,
що неповнолітні легше піддаються виховному впливу, обов’язкова частина
покарання, яку вони повинні відбути, є значно меншою, ніж встановлена
для дорослих.
5. Якщо неповнолітній відбуває покарання, призначене за сукупністю
злочинів чи сукупністю вироків, то при визначенні обов’язкової частки
покарання слід виходити з частки покарання, яке слід відбути за найбільш
небезпечний із вчинених злочинів.
6. До неповнолітніх не застосовуються передбачені ст. 82 положення про
заміну невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням.
7. Якщо особа, умовно-достроково звільнена від покарання, протягом
невідбутої частини покарання не вчинить нового злочину, то вона
вважається такою, що повністю виконала умову звільнення,— воно стає
остаточним і безповоротним: особа ні за яких умов не може бути
направлена в місця позбавлення волі для відбування частини покарання,
від якої вона була звільнена у встановленому законом порядку.
При вчиненні будь-якого (незалежно від форми вини і ступеня тяжкості)
нового злочину протягом невідбутої частини покарання суд до невідбутої
частини покарання приєднує покарання за новим вироком за правилами,
передбаченими ст. ст. 71 і 72. Якщо обидва злочини вчинено до досягнення
вісімнадцятирічного віку, то остаточне покарання у виді позбавлення волі
не може перевищувати 15 років.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
