Умисне знищення або пошкодження військового майна (реферат)

Реферат на тему

Умисне знищення або пошкодження військового майна

Стаття ККУ 411:

1. Умисне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів
пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового
майна — караються службовим обмеженням на строк до двох років, або
триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або
позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним
способом, або якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі
наслідки,— караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми
років.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені в умовах
воєнного стану або в бойовій обстановці,— караються позбавленням волі на
строк від п’яти до десяти років.

1. Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є порядок здійснення
права власності щодо військового майна. Його додатковим факультативним
об’єктом можуть бути життя і здоров’я людини, довкілля тощо.

2. Предмет злочину — зброя, бойові припаси, засоби пересування,
військова та спеціальна техніка та інше військове майно. Відповідні
поняття визначені у коментарі до ст. 410. Проте, поняття майно у
диспозиції ст. 411 має дещо інше значення, ніж у диспозиціях ст. 410.
Адже, як правило, неможливим є викрадення чи привласнення нерухомого
військового майна, заволодіння ним шляхом шахрайства. Знищення ж
відповідних об’єктів або їх пошкодження є цілком можливим. З іншого
боку, можна вимагати право на військове майно, але знищити чи пошкодити
таке право неможливо. Особливим видом військового майна, знищення якого
має суттєві негативні наслідки, є бойовий прапор — символ честі,
доблесті, слави військової частини, почесний знак, що визначає
особливості її бойового призначення, історії та заслуг.

Предметом розглядуваного злочину може бути будь-яке військове майно,
крім окремих його видів, знищення чи пошкодження яких передбачено КК як
спеціальний вид знищення чи пошкодження майна (у т.ч. такого, що може
бути військовим). Так, відповідальність за іншими статтями за наявності
інших необхідних ознак тягне знищення (зруйнування) чи пошкодження
(зіпсуття) таких видів військового майна: за ст. 113 — об’єктів, які
мають важливе оборонне чи народногосподарське значення; за ст. 179 —
релігійних святинь; за ст. 265 — радіоактивних матеріалів; за ст. 277 —
шляхів сполучення, споруд на них, рухомого складу або суден, засобів
зв’язку чи сигналізації; за ст. 298 — пам’яток історії та культури; за
ст. 338 — Державного прапора України; за ст. 357 — офіційних документів,
штампів і печаток, що знаходяться у військових частинах чи установах
тощо. Знищення (пошкодження) військовослужбовцем майна, яке не є
військовим і не належить до спеціальних видів майна, звичайно
кваліфікується за ст. 194.

Взагалі предметом знищення чи пошкодження майна може виступати тільки
чуже майно. Військове майно завжди є чужим для будь-якого
військовослужбовця. Для кваліфікації злочину за ст. 411 не має значення,
належить військове майно військовій частині (установі), в якій проходить
службу даний військовослужбовець, чи іншій військовій частині
(установі). Умисне знищення або пошкодження військовослужбовцем
предметів обмундирування або спорядження, виданих йому у приватну
власність, не є злочином.

Умисне знищення або пошкодження військового майна, що знаходиться у
власності військових формувань інших держав, міжнародних організацій на
території України, кваліфікується за ст. 194: такі дії посягають на
право власності на чуже майно, але не спричинюють шкоди встановленому в
Україні порядку несення військової служби.

3. Об’єктивна сторона злочину характеризується суспільне небезпечними
діями, наслідками у вигляді знищення або пошкодження військового майна і
причинним зв’язком між вказаними діями і наслідками.

За конструкцією диспозиції ч. 1 ст. 411 виділяється одна форма злочину:
знищення або пошкодження військового майна, вчинене будь-яким способом
(крім загальнонебезпечного). Таким чином, спосіб вчинення злочину
(підпал або інший загальнонебезпечний спосіб), а також тяжкі наслідки є
кваліфікуючими ознаками складу цього злочину (ч. 2 ст. 411).

Словосполучення “знищення або пошкодження” слід розглядати насамперед як
таке, що стосується суспільно небезпечних наслідків. Із ознак
об’єктивної сторони цього злочину саме наслідки мають головне значення,
оскільки склад злочину сформульований як матеріальний. Про поняття
знищення та пошкодження майна див. коментар до ст. 194.

Кваліфікація за сукупністю злочинів, що полягають у викраденні
військового майна, і злочинів, що полягають у його знищенні або
пошкодженні, можлива лише в разі реальної сукупності. Це характерно,
наприклад, для випадків, коли майно знищується з метою знешкодити докази
вчиненого викрадення для утруднення розкриття злочину (скажімо, особа
підпалює горище казарми, де вона заховала викрадене нею майно), коли
знищення одного майна є способом готування для викрадення іншого (особа
пошкоджує систему сигналізації з метою безперешкодного проникнення до
сховища), або коли викрадення певного майна неможливе без пошкодження
іншого, частиною якого є викрадене майно.

Якщо ж військовослужбовець знищує раніше викрадене ним майно як
непотрібне йому, ці дії кваліфікуються тільки як викрадення, оскільки на
момент знищення такого майна він, хоча й незаконно, але вже здійснює
володіння ним.

Знищення або пошкодження військовослужбовцем військового майна, яке він
зобов’язаний охороняти під час несення вартової (вахтової) або
внутрішньої служби, кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених
ст. ст. 411 і 418 або 421.

4. Суб’єкт злочину — будь-який військовослужбовець, а так само
військовозобов’язаний під час проходження ним відповідних зборів.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі умислу
(прямого чи непрямого). Проте, як умисним, так і необережним може бути
ставлення винного до наслідків у вигляді загибелі людей чи інших тяжких
наслідків (ч. 2 ст. 411). При цьому в разі умисного ставлення особи до
наслідків у вигляді загибелі людей вчинене потребує додаткової
кваліфікації за статтею КК, яка передбачає умисне вбивство, а у вигляді
умисного тяжкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження, —
відповідно, за ст. ст. 121 чи 122.

Якщо військовослужбовець вважає, що ним знищується (пошкоджується)
військове майно, а насправді воно таким не є, відповідальність настає за
замах на знищення (пошкодження) військового майна. Навпаки, як замах на
знищення іншого чужого майна (крім окремих його видів, про що йшлося
вище) за ст. ст. 151,194 кваліфікується знищення (пошкодження)
військового майна, якщо винний вважав, що воно не є військовим.

Мета і мотиви не є обов’язковими ознаками цього злочину, але наявність
їх може свідчити про необхідність кваліфікувати знищення або пошкодження
державного чи колективного майна за іншими статтями КК (наприклад, за
ст. 113).

6. Кваліфікованими видами злочину є знищення або пошкодження військового
майна: 1) вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом;
2) які спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 411),
а особливо кваліфікованими — вчинення дій, передбачених ч. 2 ст. 411, в
умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. З ст. 411). Умисне
знищення або пошкодження військового майна, вчинені в умовах воєнного
стану або в бойовій обстановці не загальнонебезпечним способом і якщо
вони не спричинили тяжких наслідків, кваліфікуються за ч. 1 ст. 411.

Підпал — це свідоме викликання пожежі шляхом застосування джерела вогню
до певних об’єктів. Під знищенням або пошкодженням майна шляхом підпалу
у цій статті розуміється знищення або пошкодження цього майна вогнем у
випадках, коли такий підпал є загальнонебезпечним, тобто він створює
загрозу життю та здоров’ю людей або заподіяння значних матеріальних
збитків. Тому умисне знищення або пошкодження майна вогнем, котре не
створювало такої загрози (наприклад, спалення речі у багатті) слід
кваліфікувати за ч. 1 ст. 411.

До Інших загальнонебезпечних способів знищення або пошкодження майна
можна віднести, скажімо, вчинення вибуху, затоплення чи організація
катастрофи, застосування отрути для отруєння собак, коней, інших тварин,
що використовуються військовими формуваннями, забруднення приміщень
небезпечними відходами тощо.

Поняття загибель людей передбачає загибель однієї або кількох осіб.
Питання про те, що слід розуміти під іншими тяжкими

наслідками, має вирішуватися судом у кожному окремому випадку з
урахуванням конкретних обставин справи. До них може належати, наприклад,
виведення з ладу повністю або на тривалий час військової чи спеціальної
техніки, важливих споруд (аеродрому, систем водо та енергопостачання,
зв’язку тощо), невиконання бойового завдання, заподіяння середньої
тяжкості тілесних ушкоджень кільком особам або тяжких тілесних ушкоджень
хоча б одній особі, завдання великої матеріальної шкоди кільком
юридичним чи фізичним особам, залишення людей без житла або засобів до
існування і т. ін.

7, Умисне знищення або пошкодження військового майна в деяких випадках
не може розглядатися як суспільно небезпечне діяння. Насамперед це
стосується випадків, коли воно вчинене у стані крайньої необхідності
(ст. 39) або в умовах виправданого ризику (ст, 42).

Постанова КМ “Про Положення про розслідування та облік нещасних
випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в
установах і організаціях” № 923 в редакції від 17 червня 1998 р.

Положення про розслідування та облік аварій на об’єктах Служби безпеки
України. Затверджене наказом СБ№212 від 5 жовтня 1999 р.

Постанова ПВС від 2 липня 1976 р. № 4 “Про питання, що виникли в судовій
практиці в справах про знищення та пошкодження державного і колективного
майна шляхом підпалу або внаслідок порушення правил пожежної безпеки “
(п. п. 2, 3).

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *