.

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заході

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
854 2704
Скачать документ

Реферат на тему:

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання. Умисне
вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення
заходів, необхідних для затримання злочинця

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що
раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного
знущання або тяжкої образи з боку потерпілого,—карається обмеженням волі
на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

1. Умисне вбивство, передбачене ст. 116, як і умисні вбивства,
передбачені ст. ст. 117 і 118, належить до привілейованих складів
умисних вбивств. Пом’якшення кримінальної відповідальності за цей вид
умисного вбивства викликане такими обставинами: 1) суспільно небезпечне
діяння особи спровоковане протизаконним насильством, систематичним
знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого; 2) суб’єктивна сторона
складу даного злочину характеризується особливим емоційним станом
суб’єкта — його сильним душевним хвилюванням, а умисел на позбавлення
життя потерпілого виникає раптово і реалізується негайно.

2. Об’єкт злочину — життя особи.

3. Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діями — посяганням на
життя іншої особи; 2) наслідками у вигляді смерті лю-

дини; 3) причинним зв’язком між зазначеними діями та наслідком, а також
4) часом і певною обстановкою вчинення злочину.

Про поняття смерті людини див. коментар до ст. 115.

Сильним душевним хвилюванням (фізіологічним афектом) є раптовий
емоційний процес, викликаний поведінкою потерпілого, що протікає швидко
і бурхливо, та певною мірою здатність особи усвідомлювати свої дії і
керувати ними. Фізіологічний афект не розглядається як медичний критерій
неосудності, оскільки не є видом іншого хворобливого стану психіки. Така
особа є, по суті, обмежено осудною (див. коментар до ст. 20).
Фізіологічний афект потрібно відрізняти від патологічного афекту, який є
тимчасови’м розладом психічної діяльності, що слугує підставою для
визнання особи неосудною.

Таким, що виник раптово, визнається стан сильного душевного хвилювання,
процес виникнення і протікання якого характеризується неочікуваністю,
миттєвістю, бурхливістю, швидкоплинністю.

Закон не уточнює, яким саме за характером має бути застосовуване
потерпілим насильство. Таким чином, насильство, внаслідок якого виникає
стан сильного душевного хвилювання, може бути як фізичним (заподіяння
тілесних ушкоджень, побої), так і психічним (погроза заподіяти фізичну,
моральну чи майнову шкоду). Поняттям насильства у складі цього злочину
охоплюються і буд-які інші дії насильницького характеру (незаконне
позбавлення волі, зґвалтування, задоволення статевої пристрасті
неприродним способом тощо). Основна вимога, яка пред’являється до
насильства у складі розглядуваного злочину, — спроможність викликати в
особи стан сильного душевного хвилювання. Що стосується погроз, то
очевидно, що найбільшу потенційну можливість у цьому плані мають
найнебезпечніші види погрози, зокрема погроза вбивством, зґвалтуванням,
задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, знищенням майна,
заподіянням тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Встановлення реальної можливості спричинення тим чи іншим насильством,
як і тяжкою образою, стану сильного душевного хвилювання є питанням
факту, яке повинно вирішуватись з урахуванням всіх обставин справи
(характеру дій потерпілого, особливостей психічного стану винного,
характеру відносин потерпілого з винним, обстановки, за якої
застосовувалося насильство чи завдавалася тяжка образа, тощо).

Насильство, яке викликає у винного стан сильного душевного хвилювання,
обов’язково має бути протизаконним. Протизаконний характер означає, що
потерпілий не мав за законом права у даному випадку застосовувати таке
насильство. Протизаконність дій потерпілого у даному випадку виступає
причиною виникнення у винного специфічного емоційно-психологічного
стану, який, у свою чергу, викликає відповідну його реакцію у вигляді
заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. Іншими словами, якби потерпілий
не вчиняв протизаконних дій щодо винного чи інших осіб, винний, у свою
чергу, не вчинив би протиправних дій щодо нього. Причиною виникнення
стану сильного душевного хвилювання може бути протизаконне насильство з
боку як приватної, так і службової особи, у т.ч. тієї, яка за своєю
посадою чи характером виконуваних

повноважень наділена законом правом застосовувати насильство до громадян
(це, наприклад, працівники міліції, СБ, члени громадських формувань з
охорони громадського порядку, працівники виправно-трудових установ).

Систематичне знущання — особливо цинічне глузування, кепкування над
особою, образа дією чи словом, що мають багаторазовий (три і більше
епізодів) характер.

Тяжка образа — умисне грубе приниження честі і гідності суб’єкта, яке
може бути вчинене у будь-якій формі — усно, письмово, дією. До тяжкої
образи слід також відносити явно непристойну поведінку потерпілого, що
особливо принижує честь і гідність суб’єкта або його близьких. Важливе
значення для оцінки образи як такої, що є тяжкою, мають емоційні
особливості суб’єкта, сприйняття ним факту образи.

У випадку, коли умисне вбивство вчинене після того, як стан сильного
душевного хвилювання пройшов, вчинене залежно від обставин справи
необхідно кваліфікувати за відповідною частиною ст. 115. Поведінка
потерпілого у цьому випадку є обставиною, що істотно знижує суспільну
небезпечність злочину і пом’якшує покарання (п. 7 ст. 66).

Виникнення стану сильного душевного хвилювання внаслідок застосування до
особи насильства на законних підставах (наприклад, при затриманні її
працівниками міліції у разі вчинення нею злочину чи іншого
правопорушення) або ж не в результаті систематичного знущання або тяжкої
образи виключає відповідальність особи, яка в такому стані умисно
вчинила вбивство, за ст. 116.

Якщо вбивство вчинене після того, коли стан сильного душевного
хвилювання пройшов, дії винного слід кваліфікувати за ст. 115.
Протиправна поведінка потерпілого в такому разі може бути визнана
обставиною, яка пом’якшує покарання.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є час його вчинення.
Цей злочин може бути вчинений лише тоді, коли винний перебуває у стані
сильного душевного хвилювання. Найчастіше такий стан є короткочасним і
триває всього декілька хвилин.

Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння вбивства.

4. Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку і
перебувала під час вчинення злочину у стані сильного душевного
хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства,
систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого.

5. Суб’єктивна сторона характеризується прямим або непрямим умислом.
Психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину характеризують дві
особливості: 1) умисел завжди є таким, що раптово виник, і афектованим;
2) емоційний стан винної особи характеризується сильним душевним
хвилюванням, що певною мірою знижує її здатність усвідомлювати свої дії
або керувати ними.

Постанова ПВС “Про судову практику в справах про злочини проти життя і
здоров’я людини” № 1 від 1 квітня 1994 р.

Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини

Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини під час пологів або
відразу після пологів — карається обмеженням волі на строк до п’яти
років або позбавленням волі на той самий строк.

1. Об’єктом злочину є життя новонародженої особи.

2. Потерпілим від цього злочину може бути лише власна новонароджена
дитина матері.

3. Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1). діями — посяганням
на життя іншої новонародженої дитини; 2) наслідками у вигляді її смерті;
3) причинним зв’язком між зазначеними діями та наслідком, а також 4)
часом і певною обстановкою — це діяння може бути вчинено лише під час
пологів або відразу після пологів.

4. Суб’єктом злочину може бути лише мати потерпілої дитини, яка є
осудною і на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку.

Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини може бути вчинене у
співучасті. Співвиконавець цього вбивства підлягає кримінальній
відповідальності залежно від обставин справи за відповідною частиною (і
пунктом ч. 2} ст. 115. Дії підбурювача і пособника кваліфікуються,
відповідно, за ч. ч. З або 4 ст. 27 і ст. 117.

5. Суб’єктивна сторона характеризується прямим або непрямим умислом.
Психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину характеризують такі
особливості: 1) його вчинення обумовлене емоційною напругою, викликаною
вагітністю і пологами та психічними процесами, що їх супроводжували
(зокрема сімейним конфліктом, подружньою зрадою, матеріальними та іншими
соціально-побутовими негараздами); 2) тимчасовий психічний розлад
послаблює здатність матері усвідомлювати свої дії та керувати ними, у
зв’язку з чим вона є обмежено осудною.

Якщо умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини вчинено із
заздалегідь обдуманим умислом, у т.ч. за взаємною згодою подружжя,
вчинене слід кваліфікувати за п. 2 ч. 2 ст. 115, а за наявності підстав
— і за іншим пунктом ч. 2 цієї статті.

Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі
перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

Умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, а також
у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця,—

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі
на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

1. Об’єктом злочину є життя особи.

2. Потерпілими від цього злочину є три категорії осіб: 1) особа, яка
вчинює суспільно небезпечне посягання і щодо якої винний застосовує
заходи необхідної оборони (ст. 36); 2) особа, дії якої були неправильно
оцінені винним (ст. 37); 3) особа, яка вчинила злочин і щодо якої винний
вживає заходів із затримання (ст. 38).

‘3. Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діями у вигляді
посягання на життя іншої людини; 2) наслідками у вигляді заподіяння їй
смерті; 3) причинним зв’язком між зазначеними діями та наслідками, а
також 4) певною обстановкою.

Ст. 124 містить склад привілейованого умисного вбивства, яке підлягає
кваліфікації за цією статтею у трьох випадках, а саме, у разі його
вчинення при перевищенні:

1) меж необхідної оборони. У цьому випадку діяння характеризується
вбивством того, хто посягає, при захисті від суспільне небезпечного
посягання, але з перевищенням меж необхідної оборони, тобто при явній
невідповідності зазначеної шкоди небезпечності посягання або обстановці
захисту. Про умови правомірності необхідної оборони та поняття
перевищення такої оборони див. ст. 36 та коментар до неї;

2) меж захисту в обстановці уявної оборони. Вбивство здійснюється за
обставин, коли реального суспільне небезпечного посягання з боку
потерпілого не було і винна особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого,
лише помилково припускала наявність такого посягання. Про умови
правомірності уявної оборони та поняття перевищення такої оборони див.
ст. 37 та коментар до неї;

3) заходів, необхідних для затримання злочинця. Діяння полягає у
вбивстві особи, яка вчинила злочин, при її затриманні, але з
перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, тобто при
явній невідповідності зазначеної шкоди небезпечності посягання або
обстановці затримання злочинця. Про умови правомірності затримання
особи, яка вчинила злочин, та поняття перевищення заходів, необхідних
для затримання злочинця, див. ст. 38 та коментар до неї.

Обов’язковою умовою кваліфікації вбивства за ст. 118 є перебування
винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони, уявної
оборони або в умовах необхідності затримання злочинця. Якщо буде
встановлено, що винний не перебував у такій обстановці, вчинене ним за
наявності підстав слід кваліфікувати за ст. 115.

Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті потерпілого.

4. Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку і
перебуває у стані необхідної, уявної оборони або правомірного затримання
особи, що вчинила злочин.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим
умислом. При цьому свідомістю винного має охоплюватись той факт, що він
діє в умовах необхідної оборони або умовах, необхідних для затримання
злочинця. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони
має бути головним чином обумовлена захистом від суспільного посягання
охоронюваних законом прав і інтересів. При перевищенні заходів,
необхідних для затримання злочинця, домінуючим є певне спрямування дій
винного — він переслідує мету затримати особу, яка вчинила злочин, і
доставити її відповідним органам влади.

Постанова ПВС “Про практику застосування судами законодавства, яке
забезпечує право на необхідну оборону від суспільна небезпечних
посягань” № 4 від 28 червня 1991 р. (а. 10).

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020