.

Традиції конституційного правосуддя Чехословаччини: деякі аспекти проблеми (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
178 1975
Скачать документ

Реферат на тему:

Традиції конституційного правосуддя Чехословаччини: деякі аспекти
проблеми

Вперше інститут конституційного судочинства був закладений у
Конституції Чехословацької Республіки (ЧСР) від 29 лютого 1920 року [1,
c.255-267]. Він представляв собою принципово нову (австрійську) модель
конституційного правосуддя, концепція якого була розроблена австрійським
вченим Г. Кельзеном і полягала в тому, що на відміну від американської
моделі конституційне правосуддя здійснювалось не судами загальної
юрисдикції, а спеціалізованим органом – Конституційним Судом.

У Європі перший такий суд був утворений в Австрії у відповідності з
Конституцією 1920 року, але припинив свою діяльність внаслідок
приєднання цієї країни до Німеччини у 1938 році. Ще більш короткою
виявилась історія конституційного суду Іспанії, передбаченого
Конституцією 1931 року і ліквідованого разом з нею франкістським
режимом.

Що стосується інших європейських країн, то в Федеративній Республіці
Німеччині конституційний суд виник в 1951 році, в Італії у 1955 році, у
Франції в 1959 році, у Бельгії у 1983 році, в Австрії відродився у 1945
році, а в Іспанії у 1980 році.

В ст.2 Конституції ЧСР 1920 року зазначалося, що Конституційний Суд
здійснює контроль за відповідністю законів Чехословаччини та законів
Сейму Підкарпатської Русі (автономного утворення) положенням
Конституції, та законам, які її змінюють чи доповнюють. Ст.3 регулювала
організацію Конституційного Суду, що складався з семи членів: двоє були
делеговані з Верховного Суду, двоє з Вищого Адміністративного Суду, ще
двох і голову Конституційного Суду призначав Президент Республіки. Строк
повноважень суддів становив10 років.

Детальніше правовий статус Конституційного Суду було врегульовано
окремим законом “Про Конституційний Суд” від 9 березня 1920 року [2,
c.370-371] та Регламентом Конституційного Суду від 29 серпня 1922 року
[3, c.1075-1081]. Спеціальними інструкціями від 1925 та 1926 років був
змінений порядок делегування суддів на посаду членів Конституційного
Суду Вищим Адміністративним Судом та Верховним Судом. [4, c.20]

Суддями та їх заступниками могли бути особи, які отримали вищу юридичну
освіту, мали право голосу і досягли віку 45 років.

Перший Конституційний Суд Чехословаччини пропрацював лише один термін, а
його діяльність не була інтенсивною. Про це свідчить той факт, що за час
своєї роботи він розглянув конституційність лише двох законів та
декількох підзаконних нормативних актів.

Другий склад суду було сформовано лише в травні 1938 року, але згодом
він припинив свою діяльність, оскільки Конституційним законом від 14
березня 1939 року №1/1939 була проголошена самостійна Словацька
Республіка.

21 липня 1939 була прийнята Конституція Словацької Республіки [5,
c.375-384], в §98 якої було закладено організацію Конституційного
Сенату, який складався з Президентів Сенатів Верховного Суду та Вищого
Адміністративного Суду, а його головою був перший Президент Верховного
Суду. Конституційний Сенат вирішував питання про відповідність законів
та постанов Конституції та конституційним законам.

Одним із завдань Національних зборів після лютого 1948, коли влада у
країні зосередилась у руках комуністів, було розроблення та прийняття
нової Конституції, що й було зроблено 9 травня 1948 року [6, c.35-86].

Хоча більшість положень Конституції були розроблені перед лютим 1948
року і містили ряд демократичних засад, але реально вони не
дотримувались, а такий інститут як Конституційний Суд був зовсім
відсутній. Його повноваження були віднесені до Президії Національних
зборів. Так, у відповідності із ст.65 Конституції, Президія здійснювала
тлумачення законів, вирішувала питання про відповідність законів
Конституції та відповідність постанов уряду і міністрів законам, а за
Конституцією від 11 липня 1960 року [7, c.25-46] дана функція була
віднесена до компетенції Національних зборів.

Але оскільки Президія Національних Зборів в період між сесіями
здійснювала всі повноваження вищого представницького органу, крім
виборів Президента республіки та прийняття конституційних законів, то
фактично функція конституційного контролю залишилась у компетенції
Президії Національних Зборів [8, c.57].

27 жовтня 1968 року був схвалений Конституційний закон № 143/1968 “Про
Чехословацьку федерацію”, який набрав чинність 1 січня 1969 року [9,
c.47-95]. Для конституційного судочинства цей закон був надзвичайно
важливим, оскільки передбачав утворення Конституційного Суду
Чехословацької Соціалістичної Республіки як органу охорони
конституційності.

Суб’єктами, які мали право звернутися до Конституційного Суду були:
палати Федеральних зборів, Президія Федеральних зборів, уряд
Чехословацької Соціалістичної республіки або інший федеральний орган,
Чеська Національна рада, її Президія, Словацька Національна рада, її
Президія та уряд, суди, Генеральний прокурор, фізичні та юридичні особи
[4, c.22].

Конституційний суд міг розпочати справу і за власною ініціативою. Отже,
йому надавалося право здійснювати абстрактний та конкретний контроль за
конституційністю нормативно-правових актів. Абстрактний контроль полягав
у тому, що Конституційний Суд мав право розглянути будь-який нормативний
акт, щодо якого виникають сумніви у його конституційності. Конкретний
контроль – це розгляд Конституційним Судом питання про конституційність
нормативного акту, яке виникає в зв’язку з судовим розглядом певної
справи, предметом якої є захист конкретних інтересів.

Конституційний Суд складався з 12 членів: 8 суддів та 4 заступників. Щоб
між двома республіками не виникали розбіжності при призначенні суддів,
то чотири судді та два заступника обирались Палатою Націй Чеської
Соціалістичної республіки, а інші чотири судді та два заступники Радою
громадян Словацької Соціалістичної республіки. Свої рішення він повинен
був приймати в Сенатах.

Суддею Конституційного Суду міг бути громадянин Чехословаччини, який мав
право голосу, вищу юридичну освіту, досяг 35 років і не менше 10 років
займався юридичною діяльністю. Судді обиралися Федеральними зборами
строком на 7 років і не більше ніж на два строки підряд.

Детальніша процедура формування суду, його повноваження, розгляд справ
перед ним повинні були регулюватися спеціальним законом Федеральних
зборів Чехословаччини.

Крім цього передбачалося, що в Чеській та Словацькій республіках повинні
створитися конституційні суди республік. Їх статус та основи організації
мали забезпечувати конституційні закони Національних рад. Але всі ці
положення так і не були реалізовані залишившись існувати тільки на
папері.

Листопад 1989 року та період після нього приніс Чехословацькій державі
не тільки відсторонення від влади комуністичної партії, але й повернення
до ідеї створення Конституційного Суду. Так 27 лютого 1991 року
Федеральні збори Чехословацької Федеративної республіки ухвалили
конституційний закон “Про Конституційний суд Чеської та Словацької
Федеративної республіки” [5]. Закон характеризував Конституційний Суд як
судовий орган охорони конституційності. До його компетенції у
відповідності із ст.2 закону входило прийняття рішень:

про відповідність законів Федеральних зборів, рішень Президії
Федеральних зборів конституційним законам Федеральних зборів;

про відповідність законів Федеральних зборів, конституційних та інших
законів Чеської Національної Ради та Словацької Національної Ради
міжнародним договорам про права та свободи людини і громадянина, які
ратифіковані Чеською та Словацькою Федеративною республікою;

про відповідність конституційних та інших законів Чеської Народної Ради
і Словацької Національної Ради, законних рішень Президії Чеської
Національної Ради та Словацької Народної Ради конституційним законам
Федеральних зборів;

????U???????¤?$????U?про відповідність постанов уряду Чехословацької
Федеративної республіки, нормативних актів федеральних міністерств,
інших федеральних органів державної влади конституційним та іншим
законам Федеральних зборів;

про відповідність постанов урядів Чеської та Словацької республік,
правових актів міністерств та інших органів державної влади Чеської і
Словацької республік конституційним та іншим законам Федеральних зборів.

Конституційний суд мав право розглядати спори про компетенцію між
органами однієї або обох республік, конституційні скарги про порушення
органами державної влади основних прав та свобод людини і громадянина, а
також справи про те, чи рішення про розпуск політичної партії або руху є
законними.

Конституційний закон “Про конституційний суд Чеської та Словацької
Федеративної республіки” містив в собі норми, які стосувалися розгляду
справ перед Конституційним Судом. Так у відповідності із ст.8 подання до
Конституційного суду могли здійснювати Президент Чехословацької
федеративної республіки, Федеральні збори, уряд ЧСФР, Чеська Національна
Рада, Словацька Національна Рада, уряд Чеської республіки або інший
центральний орган Чеської республіки, уряд Словацької республіки або
інший центральний орган Словацької республіки, суд, Генеральний прокурор
ЧСФР, Генеральний прокурор Словацької та Чеської республік, фізичні та
юридичні особи.

Конституційний Суд складався з 12 суддів, які призначалися Президентом
Республіки за згодою Федеральних зборів Чехословацької Федеративної
Республіки, Чеської та Словацької Національних рад, строком на сім
років, так, щоб кожна республіка була представлена шістьма суддями.

Суддею Конституційного Суду міг бути громадянин, який мав бездоганну
репутацію, право голосу, досяг 35 років та не менше ніж 10 років
займався юридичною діяльністю. Голову суду та його заступника призначав
Президент ЧСФР із суддів Конституційного Суду.

У жовтні 1991 року Федеральні збори ЧСФР прийняли закон “Про організацію
Конституційного Суду Чехословацької Федеративної Республіки та розгляд
справ перед ним” [10].

Конституційний Суд ЧСФР проіснував з 31.01.1992р. по 31.12.1992р. і
припинив свою діяльність з розпадом ЧСФР. За час свого існування він
розглянув більше тисячі справ, а практика розгляду і прийняття рішень
була пізніше запозичена новосформованими Конституційними Судами вже
незалежних Чеської та Словацької республік.

Словацька Національна рада 2 грудня 1992 року прийняла конституційний
закон “Про Конституційний Суд Словацької Республіки” [11], а на другий
день 3 грудня 1992 року прийняла закон “Про організацію Конституційного
Суду Словацької Республіки та розгляд справ перед ним” [12]. Але з
проголошенням 1 січня 1993 року самостійної Словацької республіки, вони
так і не вступили в силу.

Якщо порівняти розвиток конституційного правосуддя Чехословаччини з
іншими соціалістичними країнами того часу, то в Угорській Народній
Республіці вперше Конституція 1972 року закріпила право здійснення
контролю за дотриманням Конституції і відміни актів державних органів,
які протирічать Конституції або порушують інтереси суспільства за
Державними зборами. У ході конституційної реформи 1983 року інститут
конституційного контролю був переданий новоствореній
Конституційно-правовій Раді, яка здійснювала контроль за
конституційністю всіх правових норм, дериктив та рішень Верховного Суду,
правових актів членів уряду, генерального прокурора, керівників
центральних відомств а також місцевих органів влади. Вона була наділена
також правом тлумачення конституційних норм. Але обиралася
Конституційно-правова Рада Державними Зборами у складі 11-17 чоловік,
більшість яких становили депутати зборів, а головою та секретарем
Конституційно-правової Ради взагалі могли бути тільки депутати державних
зборів.

У Польській Народній Республіці до 1985 року контроль за
конституційністю нормативних актів здійснювала Державна Рада і лише з
1986 року був створений спеціалізований орган – Конституційний Суд, який
на відміну від органу конституційної юрисдикції Угорської Народної
Республіки, хоча і обирався Сеймом, був незалежним органом
конституційної юрисдикції. Він не вирішував питання про конституційність
актів Сейму і Державної Ради, а лише мав право розглядати дані питання і
повідомляти про це Сейм. Самостійно він приймав рішення лише про
конституційність актів Ради Міністрів Республіки та інших підзаконних
актів.

У Соціалістичній Федеративній Республіці Югославії конституційна
юрисдикція виникла у 1963 році і мала свої особливості пов’язані з
федеративним устроєм держави. Так, у Югославії діяв не один, а система
Конституційних Судів на чолі з Федеративним Конституційним Судом.

Отже, з вищенаведеного бачимо, що орган конституційної юрисдикції
Чехословаччини пройшов складний етап розвитку та становлення починаючи з
1920 року, коли Чехословаччина стала другою країною в Європі, після
Австрії, де був створений спеціалізований орган конституційної
юрисдикції, і закінчуючи 1993 роком, коли Чехословацька федерація
перестала існувати.

На різних етапах розвитку відношення до органу конституційної юрисдикції
у Чехословаччині змінювалось. У домюнхенській республіці цю функцію
здійснював Конституційний Суд, у радянські часи – Президія Національних
зборів та самі Національні збори, а згодом був знову утворений
Конституційний Суд Чехословацької Соціалістичної Федеративної
Республіки. Таким чином, функція контролю за відповідністю законів та
підзаконних нормативних актів Конституції була вилучена із компетенції
парламенту і сконцентрована в спеціалізованому органі охорони
конституційності – Конституційному Суді, який зосереджувався виключно на
конституційно-правовій проблематиці розгляду справ і цим самим був
невід’ємним органом демократичної держави, що здійснював захист основ
державного ладу.

Література

Zakon kterym se uvozuje ustavni listina ?eskoslovenske republiky, z 29
unora 1920 // Sbirka zakonu a narizeni statu ?eskoslovenskeho. – 1920. –
6 brezna.

Zakon “O ustavnim soude” z 9 brezna 1920 // Sbirka zakonu a narizeni
statu ?eskoslovenskeho. – 1920. – 6 brezna.

Jednaci rad ustavniho soudu, z 19 kvetna 1922 // Sbirka zakonu a
narizeni statu ?eskoslovenskeho. – 1922.-24 sprna.

Rozhodovacia ?innost Ustavneho sudu Slovenskej Republiky 1993 –
1997.-Bratislava,: Kalligram.

Ustavny zakon “O Ustave Slovenskej republiky”, z 21 jula 1939
//Slovensky zakonnik. – 1939. – 31 jula.

Конституция Народной Республики Чехословакия, от 9 мая 1948г. //
Конституции Европейских стран народной демократии. – М.,1954.

Конституция Чехословацкой Социалистической Республики 11 июля 1960г.//
Чехословацкая Социалистическая Республика: Конституция и законодательные
акты. – М.: Прогрес, 1987.

Правовая охрана Конституции. Сборник обзоров. – М.,1991.

Конституционный закон “О Чехословацкой федерации” от 27 октября 1968г.
// Чехословацкая Социалистическая Республика: Конституция и
законодательные акты. – М.: Прогрес, 1987.

Zakon “O organizacii Ustavneho sudu ?eskej a Slovenskej Federativnej
Republiky a o konani pred nim” zo 7 novembra 1991 // Zbierka zakonu
?eskoslovenskej Federativney Republiky. – 1991. – № 491.

Ustavny zakon Slovenskej narodnej rady “O Ustavnom sude Slovenskej
republiky” z 2 decembra 1991 //Zbierka zakonu ?eskoslovenskej
Federativney Republiky. – 1992. – № 7

Zakon Slovenskej Narodnej rady “O organizacii Ustavneho sudu Slovenskej
republiky a o konani pred nim” z 3 decembra 1991 // Zbierka zakonu
?eskoslovenskej Federativney Republiky. – 1992. – № 8.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020