.

Теоретико-прикладні проблеми виконання судових рішень (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
405 3830
Скачать документ

Реферат на тему:

Теоретико-прикладні проблеми виконання судових рішень

Незалежна та ефективна судова влада є однією із найфундаментальніших
складових кожної демократичної держави. Основним гарантом верховенства
права є об’єктивний та незалежний суд. Незважаючи на певний прогрес,
судова реформа проводилася повільно та непослідовно, оскільки не була
розроблена Концепція та не визначені системні підходи. Відсутність
досконалої та справедливої судової системи в Україні унеможливлює
досягнення правової визначеності у соціальних та економічних
взаємовідносинах. Уряд докладе всіх зусиль для того, щоб сприяти
прискоренню побудови в Україні нової системи судочинства. Для цього
необхідно: удосконалити систему виконання судових рішень, зобов’язати
Державну судову адміністрацію запровадити реєстр судових рішень із
створенням відповідної бази даних і забезпечення у встановленому законом
порядку доступу до неї, забезпечити прозорість судових рішень шляхом
запровадження механізму оприлюднення судових рішень через Інтернет та
іншими засобами з дотриманням при цьому вимог статті 32 Конституції
України [1].

Тобто теоретико-прикладні проблеми виконання судових рішень набули
особливої актуальності й визнані на найвищому рівні, адже право на
судовий захист особи можна вважати реалізованим тільки тоді, коли
рішення суду виконано в повному обсязі.

Теоретичні питання функціонування системи господарських судів України за
принципом спеціалізації та виконання судових рішень уже неодноразово
розглядалося в спеціальній науковій літературі [2, с. 12–16].

Виконання судових рішень – важливий етап, без якого сам факт прийняття
рішення втрачає сенс, і тому залишення проблем їх виконання поза увагою
ставить під загрозу мету здійснення судочинства.

Однак вдосконалення існуючого законодавства не менш важке завдання, ніж
створення нового. Особливість процесу вдосконалення полягає у тому, що
для того, щоб постали питання, які вимагають врегулювання чи
доопрацювання, необхідна поява прецедентів практики, які вкажуть на
наявні недоліки. Хронологія появи законодавства про виконавче
провадження своєю розтягнутістю стримувала процес його вдосконалення, бо
вдосконалювати те, чого поки що не існує, неможливо. Тому і поява
прецедентів, пов’язаних із виконанням рішень, ухвал і постанов за
правилами не тільки господарсько-процесуального, а й законодавства про
виконавче провадження та нормативно-правовими актами банківського і
валютного законодавства України, має чекати на відповідні роз’яснення
Вищого господарського суду України. При чому самі спори з державними
виконавцями підсудні судам загальної юрисдикції, а тому роз’яснення щодо
практики їх вирішення має надати Верховний Суд України.

Інститут судових виконавців формувався роками, а відповідно і сам
механізм виконання рішень. Скільки часу необхідно для остаточного
формування інституту державних виконавців, потрібно тільки гадати. Однак
поява офіційних роз’яснень стосовно деяких положень Закону „Про
виконавче провадження” потребує однакового їх тлумачення. Невизначеність
і спірність є характерною при виконанні рішень, ухвал, постанов
господарського суду.

Проте, як свідчить практика, ця сфера далека від досконалості. Так, у
зв’язку із застосуванням Закону України „Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” у судовій практиці постали проблемні питання (суперечливість
норм Господарсько-процесуального кодексу із нормами Закону України „Про
виконавче провадження”) щодо виконання рішень господарських судів про
стягнення грошових коштів. Нормативно-правовою базою для виконання
судових рішень, у тому числі ухвал і постанов суду, є закони України
„Про державну виконавчу службу” від 24 березня 1998 року, „Про виконавче
провадження” від 21 квітня 1999 року та ст. 349 Цивільно-процесуального
кодексу України. Обов’язковість виконання судових рішень закріплено у
ст. 11 Закону України „Про судоустрій України”, згідно з якою судові
рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма
органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх
посадовими особами, об’єднаннями громадян та іншими організаціями,
громадянами та юридичними особами на всій території України. Незважаючи
на таку нормативну урегульованість, все ж виникають проблеми.

На нашу думку, теоретико-прикладні проблеми виконання судових рішень
здебільшого пов’язані з неузгодженістю нормативно-правової бази та
відсутністю системного підходу при її розробці та прийнятті. Відповідним
чином систематизоване, упорядковане законодавство, що регулює суспільні
відносини у сфері виконання судових рішень не тільки полегшує
користування ним, але й, як справедливо стверджує С.С. Алєксеєв, є
показником того, що зовнішня форма даної національно-правової системи
адекватна одній з існуючихознак права – системності. Це означає, що від
систематизації залежить все те, що відноситься до цінності права, його
ефективності, законності [3, с. 252].

Також важливою проблемою теоретико-прикладного характеру є деякі
положення Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом”. Так, за даними Міністерства юстиції України,
рішення суду на суму майже на 10 млрд. грн. залишаються без виконання
саме через дію цього закону. Намагання привести законодавство у
відповідність з кращими світовими зразками призвело до досить
несподіваних наслідків. На думку Миколи Хандуріна, судді Вищого
господарського суду, „помилковою є сама побудова законодавства про
банкрутство. Ідеологія Закону потребує негайних змін, адже вона
спрямована не на захист кредитора, а на захист боржника. Таким чином,
положення Закону перешкоджають отриманню стягувачем належного йому майна
на законних підставах. Схема, за якою працює даний Закон, є
неправильною, оскільки порушує права громадян” [4, с. 9].

Відсутність чітко сформованої законодавчої бази та інші проблеми
інституту виконання судових рішень, породжують зловживання, а іноді й
звичайну безграмотність і непослідовність дій державних виконавців, які
зумовлені таким становищем. Проблеми прикладного характеру пов’язані з
діяльністю держвиконавців. Особливо часто трапляються випадки, коли
останні відмовляють у порушенні виконавчого провадження стосовно
виконання рішень податкових органів, мотивуючи це тим, що ні Закон „Про
виконавче провадження”, ні інші законодавчі акти не зобов’язують їх
виконувати дані рішення. У результаті цього такі рішення залишаються без
виконання.

Слід зазначити, що проблеми теоретико-прикладного характеру виконання
судових рішень притаманні не тільки українському судочинству. За
твердженням фахівців, такі проблеми існують також і в країнах, які
прийнято вважати розвиненими, таких як: США, держави Європейського
Союзу [5, с. 7].

Основними причинами прикладного характеру невиконання виконавчих
документів про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення
інших соціальних платежів, пов’язаних з трудовими відносинами з
підприємствами-боржниками, є:

– відсутність коштів на рахунках боржника;

– частка держави в статутному фонді підприємства-боржника становить
більше 25 %;

– підприємство-боржник перебуває на межі банкрутства або вже
збанкрутувало;

– ліквідне майно перебуває в податковій, банківській заставі або взагалі
відсутнє;

– на основі підприємства-боржника створюються дочірні та інші
підприємства, які не несуть відповідальність за боргами боржника.

Основними причинами невиконання виконавчих документів про стягнення
заборгованості на користь держави (мито, штрафи, фінансові санкції та
інше) є неповна інформація по установчих даних у виконавчих документах
на боржника, що не дозволяє встановити його місце проживання, прізвище,
ім’я та по батькові.

Основною причиною невиконання рішень про конфіскацію майна є те що,
органи, які згідно з законодавством повинні надавати відомості про
належне боржнику майно, затримують подачу даних відповідей та майно, що
підлягає конфіскації, в більшості випадків є неліквідним.

Причинами невиконання судових рішень про стягнення комунальних платежів
є:

– згідно з заявами стягувачів і боржників виконавчі документи
направляються в бухгалтерії підприємств, де працюють боржники і
утримання проводиться більше ніж 6 місяців;

– відсутність зареєстрованого за боржниками особистого майна, на яке
можна було б звернути стягнення.

Причинами невиконання виконавчих документів, де стягувачем виступає
Пенсійний фонд України, є:

– неплатоспроможність підприємств-боржників;

– фізичні особи припинили підприємницьку діяльність і ні майна, ні
коштів, на які б можна було б звернути стягнення, у них немає;

– органи, які згідно з законодавством повинні надавати відомості про
належне боржнику майно, затримують подачу даних відповідей.

Причинами невиконання виконавчих документів про відшкодування шкоди,
заподіяної злочинами, є:

– у боржника відсутнє будь-яке майно, на яке можна звернути стягнення;

– при відбуванні покарання боржником у місцях позбавлення волі та
стягнення з них проводиться в мізерних сумах, або взагалі не проводиться
у зв’язку з тим, що вони не працюють;

– після відбування покарання, боржник немає можливості
працевлаштуватися.

Загальними причинами невиконання рішень у строк, встановлений Законом
України „Про виконавче провадження”, є:

– неповне кадрове забезпечення відділів, плинність кадрів;

– відсутність боржників за домашньою адресою при виконанні рішень про
стягнення штрафів, державного мита тощо;

– недостатність фінансування відділів (у більшості випадків відсутня
можливість для виїздів за місцем проживання та знаходження боржників,
відсутні кошти для оплати за перевезення, зберігання майна, виготовлення
експертних висновків);

– незабезпеченість відділів у достатньому обсязі оргтехнікою.

Однією з проблем невиконання рішень у строк є наявність великого залишку
виконавчих проваджень, що накопичувалися за попередні роки при
незначному збільшенні штату працівників відділів ДВС (Державної
виконавчої служби).

У більшості випадків майно боржника, на яке накладається арешт, є
неліквідне, також відсутні правовстановлюючі документи на описане майно,
в зв’язку з чим ускладнюється його реалізація.

Вищезазначені проблеми повільно, але все-таки вирішуються. Так, Верховна
Рада України ухвалила у першому читанні розроблений Міністерством
юстиції проект закону „Про внесення змін до Цивільно процесуального та
Кримінально-процесуального кодексів України (щодо виконавчого
провадження)”. Проектом пропонується доповнити вказані кодекси
положеннями про порядок і строки вирішення судом питання про виїмку чи
вилучення виконавчого документа або виконавчого провадження, що
перебуває на виконанні в органах державної виконавчої служби.

У такому короткому обсязі неможливо висвітлити всі проблемні моменти,
які виникають при виконанні судових рішень. Проте ми намагалися
висвітлити ті проблеми, зволікання з вирішенням яких може завдати
суттєвої шкоди в даній сфері суспільних відносин. Адже виконання судових
рішень – важливий етап, без якого сам факт прийняття рішення втрачає
сенс, і тому залишення проблем без їх вирішення ставить під загрозу мету
здійснення судочинства.

Література:

1. Постанова Верховної Ради України „Про програму діяльності Кабінету
Міністрів України „Назустріч людям” від 04 лютого 2005 р. // Урядовий
кур’єр. – 2005. – № 25.

2. Притика Д.М. Організаційно-правові засади становлення і діяльності
господарських судів України: Автореферат дис… д.ю.н. – Харків, 2003. –
45 с.

3. Алексеев С.С. Общая теория права. – М., 1982. – Т. 2. – 399 с.

4. Мещерякова Н. Бути боржником вигідніше, ніж кредитором // Юридичний
вісник України. – 2005. – № 9. – 5–11 березня.

5. Проблеми і перспективи Департаменту Державної виконавчої служби очима
його керівника // Юридична практика. – 2005. – № 37 (403). – 13 вересня.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020