Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (реферат)

Реферат на тему

Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань

Стаття ККУ 260:

1. Створення не передбачених законами України воєнізованих формувань або
участь у їх діяльності — карається позбавленням волі на строк від двох
до п’яти років.

2. Створення не передбачених законом збройних формувань або участь у їх
діяльності —карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми
років.

3. Керівництво зазначеними в частинах першій або другій цієї статті
формуваннями, їх фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів,
вибухових речовин чи військової техніки — караються позбавленням волі на
строк від п’яти до десяти років.

4. Участь у складі передбачених частинами першою або другою цієї статті
формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на
громадян— карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти
років.

5. Діяння, передбачене частиною четвертою цієї статті, що призвело до
загибелі людей чи інших тяжких наслідків,— карається позбавленням волі
на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

6. Звільняється від кримінальної відповідальності за цією статтею особа,
яка перебувала в складі зазначених у цій статті формувань, за дії,
передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вона
добровільно вийшла з такого формування і повідомила про його існування
органи державної влади чи органи місцевого самоврядування.

Примітки; 1. Під воєнізованими слід розуміти формування, які мають
організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність,
підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або
стройова; фізична підготовка.

2. Під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи які
незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну,
вибухову чи іншу зброю.

1. Об’єктом злочину є громадська безпека.

2. Об’єктивна сторона злочину виражається у таких формах: 1) створення
не передбачених законами України воєнізованих формувань; 2) участь у
їхній діяльності (ч. 1 ст. 260); 3) створення не передбачених законом
збройних формувань; 4) участь у їхній діяльності (ч. 2 ст. 260)-, 5)
керівництво зазначеними формуваннями; 6)їхнє фінансування, постачання їм
зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки ч. З ст.
260); 7) участь у складі вказаних формувань у нападі на підприємства,
установи, організації чи на громадян (ч. 4 ст- 260).

Поняття воєнізованих або збройних формувань дане в примітках ДО ст. 260.
Однак, воно не містить вказівки на всі необхідні, Істотні і достатні
ознаки цих злочинних організацій. Зокрема, в примітках 1 і 2 до ст. 260
не вказується ознака, вказана в назві та диспозиціях ч 1 та ч. 2 цієї
статті, а саме, що ці формування не передбачені законами. Крім того,
неповно розкрито специфічні ознаки цих організацій, що не дає змоги
відмежувати їх від інших видів злочинних організацій.

З урахуванням викладених зауважень видається, що воєнізованими
формуваннями слід вважати організації, яким, крім загальних ознак
злочинної організації, притаманні ще й такі: і) вони схожі не
передбачені законами України військові формування, але їх створення не
передбачене законами України. Це означає, що або взагалі відсутній
закон, який передбачає створення відповідної воєнізоваї зі організації,
або ж вони не належать (не є структурним підрозділом, не перебувають у
підпорядкуванні) до жодного із легально існуючих воєнізованих формувань
чи груп — ЗС, СБ, ПВ, УДО, військ ІДО, внутрішніх військ МВС тощо; 2)
вони мають організаційну структуру військового типу, що характеризується
наявністю єдиноначальності, підпорядкованості та дисципліни. Це включає
в себе: поділ формування на підрозділи з визначенням особового складу
кожного із них та підпорядкованості відповідних структурних частин;
встановлення військових або інших звань; дотримання субординації;
використання одностроїв, знаків розрізнення; застосування засобів впливу
та заохочення, характерних для війська, тощо При цьому під формуваннями
слід розуміти організації, які складаються з відносно самостійних
підрозділів; 3) воєнізований характер завдань і методів, які ставляться
перед такою організацією, засобів, які нею використовуються. Це вказує,
що організація ставить перед собою специфічні завдання, які можуть
покладатися лише на офіційно створені формування. Це вирішення завдань
громадсько-політичного характеру методами військових операцій —
заволодіння певними територіями чи їх утримання; силова підтримка
владних структур; подавлення збройного чи іншого організованого або
масового опору владі; депортація населення; встановлення режиму
військового стану; знищення живої сили противника та його матеріальних
засобів тощо.

Збройним, формуванням є воєнізована група, яка характеризується такою
специфічною (крім загальних ознак злочинної організації та воєнізованого
формування) рисою: незаконно має на озброєнні придатну для використання
вогнепальну, вибухову або іншого виду зброю.

Частиною 4 ст. 260 не охоплюється участь у нападі осіб, які не є членами
не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування,
оскільки закон передбачає відповідальність за участь у нападі в складі
такої організації. Із врахуванням конкретних обставин справи, участь
окремих осіб разом із членами незаконного воєнізованого чи збройного
формування у нападі має кваліфікуватися за статтями КК, які передбачають
відповідальність за злочини, що становлять собою напад, та за співучасть
у злочині, передбаченому ч 4 ст. 260.

Про поняття створення, керівництво, участь у діяльності,
фінансування див. коментар до ст. ст. 27, 28 і 255.

3. Суб’єкт злочину загальний. За окремі злочини, вчинювані в ході
нападів у складі воєнізованого чи збройного формувань у випадках,
передбачених ч. 2 ст. 22, відповідальність настає з 14-річно-го віку.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом. Ставлення до
наслідків у вигляді загибелі людини (ч. 5 ст. 260) характеризується
непрямим умислом або необережністю, а до наслідків у вигляді заподіяння
особі тяжкого тілесного ушкодження — прямим або непрямим умислом або
необережністю.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 260, є: 1)
загибель людей; 2) настання інших тяжких наслідків (ч. 5 ст. 260).

Під загибеллю людей слід розуміти смерть хоча б однієї людини Під
іншими тяжкими наслідками розуміються наслідки у вигляді заподіяння
особі тяжкого тілесного ушкодження, спричинення великої матеріальної
шкоди тощо.

8. У ч. 6 ст. 260 передбачено спеціальний вид звільнення від
кримінальної відповідальності при позитивній посткримінальний поведінці
особи, яка створила відповідне воєнізоване чи збройне формування або
брала участь в їх діяльності. Умовами такого звільнення є: 1)
добровільний вихід зі складу вказаних злочинних організацій; 2)
повідомлення про існування такого формування органів державної влади чи
органів місцевого самоврядування ‘(у даному випадку закон не передбачає
як умову звільнення особи від кримінальної відповідальності активне
сприяння розкрито організації).

У ч. 6 ст. 260 не передбачено звільнення осіб, які керували
воєнізованими або збройними формуваннями, займалися їх фінансуванням або
постачанням зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки,
а також брали участь у складі таких формувань у нападі на підприємства,
установи, організації чи на громадян.

Закон України “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992р.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *