Структура адміністративного процесу (реферат)

РЕФЕРАТ

на тему:

Структура адміністративного процесу

Види адміністративних проваджень. Адміністративний процес становить
системне утворення зі складною і не до кінця дослідженою структурою.
Первинним компонентом структури адміністративного процесу виступає
окремо взяте адміністративне провадження. Адміністративний процес і
адміністративне провадження співвідносяться між собою як загальне і
часткове, як ціле та частина цілого. Між адміністративним процесом
(цілим) і будь-яким з адміністративних проваджень (частиною цього
цілого) існують нерозривні взаємозумовлюючі та системоутворюючі зв’язки
і відносини.

Під адміністративним провадженням розуміють адміністративно-процесуальну
діяльність (сукупність процесуальних дій) компетентного суб’єкта, що
здійснюється у межах конкретної адміністративної справи для її
вирішення. Адміністративне провадження детермінується в
адміністративному процесі завдяки наявності виключно йому належних: а)
процесуальних правовідносин; б) доказів; в) процесуальних документів.

Однопорядкові групи проваджень утворюють види адміністративних
проваджень. Таким чином, виділяються: адміністративні провадження за
зверненнями громадян; провадження у справах про адміністративні
правопорушення; провадження з видачі ліцензій; провадження з надання
громадянам пільг, виконавче провадження та інші.

Усі адміністративні провадження органічно пов’язані між собою,
перебувають у постійній взаємодії та взаємопроникненні, наділені
багатьма загальними ознаками, а їх сукупність має інтегративні якості та
властивості цілісної системи.

Кількість конкретних адміністративних проваджень надзвичайно велика, що
зумовлено характером самого державного управління, яке всебічно охоплює
суспільне життя, і різноманітністю управлінських відносин.

Внаслідок цього, повний перелік проваджень практично неможливий. Більше
того, практика управлінської діяльності викликає до життя їх нові види.
Тільки за останні роки з’явилися провадження з одержання громадянами
субсидій, ліцензування діяльності підприємств, оформлення спеціальних
економічних зон, приватизації громадянами житла, реєстрації цінних
паперів та інші. Кожне з них має специфічні риси або ознаки. Ці ознаки
зумовлені характером справи, що вирішується, правовим статусом
суб’єктів, які беруть участь у процесі, особливостями правовідносин, що
виникають, цілями, що ставляться, тощо.

Тому на нинішньому етапі розвитку адміністративно-правової науки
найважливішою проблемою є класифікація адміністративних проваджень на
види та підвиди за найбільш характерними і значущими для юридичної
практики ознаками. Першочергове завдання такої класифікації полягає у
тому, щоб визначити місце кожного адміністративного провадження в
адміністративному процесі та досліджувати у межах одно-порядкових
типологічних груп.

З огляду на теоретичні дослідження структури юридичного процесу в
адміністративному процесі виділяють чотири блоки адміністративних
проваджень: нормотворчі провадження, установчі провадження,
право-застосовні провадження, контрольно-наглядові провадження.

Нормотворчі провадження становлять специфічну діяльність уповноважених
суб’єктів щодо підготовки, затвердження, офіційного оголошення
нормативно-правових актів. У цьому блоці виділяють:

а) провадження з упорядкування нормотворчості;

б) провадження з упорядкування нормативного матеріалу;

в) провадження із внесення змін до нормативного матеріалу тощо.

Установчі провадження — це специфічна діяльність уповноважених суб’єктів
з реалізації норм матеріального адміністративного права щодо створення,
реоганізації, ліквідації організаційних структур і комплектуванню їх
персоналом. У цьому блоці виділяють:

а) провадження щодо створення організаційних структур;

б) провадження щодо реорганізації організаційних структур;

в) провадження щодо ліквідації організаційних структур;

г) провадження щодо комплектування організаційних структур персоналом.

Правозастосовні провадження становлять специфічну діяльність
уповноважених суб’єктів із застосування норм матеріального
адміністративного права щодо розгляду та вирішення індівідуальніх
управлінських справ. Серед них виділяють кілька груп проваджень, що у
свою чергу складаються з конкретних видів проваджень.

По-перше, це група проваджень із застосування заходів адміністративного
примусу. До неї належать:

а) дисциплінарні провадження;

б) провадження у справах щодо адміністративних правопорушень;

в) виконавчі провадження,

г) провадження із вжиття заходів адміністративного примусу до юридичних
осіб.

По-друге, це група проваджень із вжиття в адміністративному порядку
заходів заохочення і стимулювання. До неї належать:

а) провадження у справах щодо нагородження державними нагородами,
відзнаками Президента, грамотами тощо;

б) провадження у справах щодо присвоєння почесних та інших звань;

в) провадження у справах щодо преміювання;

г) провадження у справах щодо зняття стягнення тощо. По-третє, це група
проваджень з реалізації громадянами своїх прав та обов’язків. До неї
належать:

а) провадження за зверненням громадян;

б) провадження з одержання громадянами дипломів, авторських свідоцтв,
патентів і т. ін.;

в) провадження з виконання громадянами військового обов’язку;

г) провадження з виконання громадянами обов’язку мати паспорт;

д) провадження з надання громадянам спеціальних прав тощо. По-четверте,
це група проваджень з реалізації юридичними особами

своїх прав та обов’язків. До неї належать:

а) провадження з легалізації юридичних осіб;

б) провадження з оформлення та видачі юридичним особам ліцензії;

в) провадження з надання юридичним особам пільг тощо.
Контрольно-надзорні провадження становлять специфічну діяльність

уповноважених суб’єктів щодо здійснення моніторингу, отримання
інформації та перевірки відповідності діяльності органів управління, а
також фізичних осіб вимогам нормативних актів і режиму законності. У цій
групі виділяють:

а) провадження з контролю за виконавчо-розпорядчою діяльністю органів
управління;

б) провадження з контролю за правоохоронною діяльністю;

в) провадження з контролю за установчою дяльністю органів управління;

в) провадження з контролю за нормотворчою діяльністю органів управління;

г) провадження щодо прокурорського нагляду;

д) провадження щодо адміністративного нагляду тощо.

?????ння протоколу; прийом заяви; опитування свідків; вивчення
документів; прийняття рішення; винесення постанови; оскарження дій
посадових осіб; опублікування акта управління тощо.

Уважне вивчення таких операцій у різних видах адміністративних
проваджень свідчить, принаймні, про чотири ознаки, які вони мають.

По-перше, вони здійснюються послідовно, тобто одна операція змінює
другу, утворюючи своєрідний ланцюг дій.

По-друге, розташування операцій у цьому ланцюгу має не випадковий
характер, їх послідовність логічно визначена. Так, винесення постанови у
справі не може передувати такій операції, як складання протоколу про
адміністративні правопорушення.

По-третє, різним видам адміністративних проваджень притаманні різні за
характером і призначенням операції. Відрізняються вони і за ступенем
врегульованості адміністративно-процесуальними нормами.

По-четверте, здійснення тієї чи іншої операції у тому чи іншому
провадженні визначається адміністративно-процесуальними нормами і
виступає як момент реалізації матеріальних норм адміністративного права.

Ці логічні та послідовно змінюючі одна одну операції прийнято називати
стадіями адміністративного провадження.

Стадії існують у будь-якому адміністративному провадженні. Кожному виду
адміністративних проваджень притаманні свої стадії, зміст яких не
повторюється в інших видах. Саме тому через стадії, їх аналіз
характеризується адміністративне провадження. Тобто розглянути або дати
характеристику тому чи іншому адміністративному провадженню здебільшого
означає проаналізувати кожну з його стадій.

Слід зазначити, що стадії одних видів проваджень зафіксовані в
нормативному порядку, інших — не зафіксовані, але становлять специфічний
результат узагальнення чинних у тій чи іншій сфері правил. У другому
випадку вирішення цієї проблеми залежить не лише від характеру
адміністративного провадження і ступеня його врегульованості
адміністративно-процесуальними нормами, а й від позиції того чи іншого
дослідника.

Так, результатом узагальнення чинних правил є висновок про п’ять стадій
провадження з видання нормативних актів управління. Ними є:

встановлення потреби видання нормативного акта. На цій стадії збирається
інформація про стан справ, виявляються ситуації, що потребують
нормативного врегулювання;

підготовка проекту акта. На цій стадії готується проект. Підготовка
включає такі дії: визначення виконавців, узгодження (візування) проекту,
його створення, якщо це потрібно; визначення строків розробки та ін.;

винесення проекту на обговорення органу управління. На цій стадії проект
оцінюється органом управління, обирається оптимальний варіант рішення;

прийняття рішення щодо проекту. На цій стадії проект визнається
прийнятним або неприйнятним. Саме тут проект перетворюється на юридичний
документ;

опублікування акта. На цій стадії здійснюється опублікування акта, тобто
доведення його до відома посадових осіб.

Провадження зі створення, реорганізації та ліквідації організаційних
структур у сфері державного управління, як правило, має такі стадії:

збір та первинне вивчення інформації про потребу організаційних змін;

обґрунтування потреби змін;

вибір та аналіз норм, що піддягають застосуванню;

розгляд справи компетентним органом;

винесення рішення.

У провадженні з комплектування організаційних структур у сфері
державного управління персоналом здебільшого йдеться про такі стадії:

вивчення інформації;

узгодження умов трудового договору; вжиття необхідних організаційних
заходів;

вибір норм, які слід застосовувати;

розгляд справи;

прийняття рішення.

Нормативне закріплені стадії дисциплінарного провадження у Вищій раді
юстиції. Стаття 39 Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня
1998 р.1, що має назву «Стадії дисциплінарного провадження», подає їх
перелік:

перевірка даних про дисциплінарний проступок;

відкриття дисциплінарного провадження;

розгляд дисциплінарної справи;

прийняття рішення.

Фактично зафіксованими є стадії провадження у справах про
адміністративні проступки у КУпАП і Митному кодексі України, хоч такого
терміна як «стадія», вони не вживають. Аналіз нормативного матеріалу з
урахуванням юридичної практики і наукових досліджень дає змогу зробити
обґрунтований висновок щодо поділу провадження у справах про
адміністративні проступки на такі стадії:

порушення справи;

адміністративне розслідування;

розгляд справи та її вирішення;

перегляд постанови;

виконання постанови.

Слід зазначити, що в літературних джерелах трапляються й інші варіанти
вирішення питання про стадії провадження у справах про адміністративні
проступки.

Так, В. Юсупов виділяє в ньому сім стадій: 1) порушення справи; 2) збір
і вивчення потрібної інформації; 3) попереднє вивчення матеріалів
справи; 4) вибір норм права, що підлягають застосуванню; 5) розгляд
справи органами, що правомочні приймати рішення; 6) розгляд скарг і
прийняття кінцевого рішення; 7) виконання рішення у справі.

А. Коренєв вважає, що у цьому виді провадження п’ять стадій: 1)
порушення справи; 2) з’ясування фактичних обставин; 3) розгляд справи;
4) винесення рішення у справі; 5) виконання рішення у справі.

Д. Бахрах пропонує чотири стадії: 1) адміністративне розслідування; 2)
розгляд справи; 3) перегляд постанови; 4) виконання постанови.

Л. Коваль виділяв такі стадії: 1) адміністративне розслідування; 2)
порушення справи; 3) розгляд та вирішення справи; 4) оскарження або
перегляд; 5) виконання постанови.

Якщо уважно проаналізувати зазначене, то можна зробити висновок, що
відмінності у поглядах на стадії адміністративного процесу не мають
принципового характеру, їх можна збільшувати, можна подрібнити на окремі
дії, визначати основними чи допоміжними, по-різному називати тощо.
Принципово важливим є те, що стадії мають повно і точно відображати саму
процедуру провадження, ті окремі дії чи операції, що здійснюються у
процесі реалізації адміністративно-правових норм. Аналогічне становище є
характерним не лише для провадження у справах про адміністративні
правопорушення, а й для інших видів адміністративних проваджень.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *