Статус національного банку України в системі центральних органів
державної влади
Згідно з Законом України “Про банки і банківську діяльність” банківська
система є внутрішньо організованою, об’єднаною загальною метою
сукупністю банківських установ, які утворені та діють на основі
Конституції та законів України. Центральний банк виконує функції
управління у цій системі. Слід зазначити, що монополія емісійної
діяльності характеризує особливий статус сучасних центральних банків.
Створення банківської системи України і відповідно її керівної ланки
пов’язано з низкою нормативних актів1. Правовий статус Національного
банку України, що залежить від місця і ролі серед органів державної
влади, складається з конституційної правосуб’єктності та галузевих
статусів. Конституційна природа статусу Національного банку України дає
підстави розглядати його як орган держави, а отже як суб’єкт публічного
права. Але Національний банк є й юридичною особою, виступаючи як суб’єкт
цивільно-правових відносин. Відповідальність як елемент
правосуб’єктності Національного банку є специфічною, а саме—однією із
сторін є держава в особі державних органів, що реалізують владні
повноваження.
Національний банк є органом держави із спеціальним статусом, який не
входить до будь-якої з гілок державної влади, але як орган держави
реалізує її функції, виконуючи вимоги законодавчих актів. Визначення
Національного банку як особливого органу державного управління може
давати окремим фахівцям підставу відносити його до органів виконавчої
влади. Це може бути пов’язано з визначенням державного управління в
Концепції адміністративної реформи. Але слід зазначити, що Національний
банк не входить до системи органів, яку очолює Кабінет Міністрів, і не
підпорядкований йому. Відповідно до Закону України “Про Національний
банк України” Національний банк підзвітний Президенту України та
Верховній Раді України. Крім того, Національному банку згідно з ст.93
Конституції України надано право законодавчої ініціативи нарівні з
Кабінетом Міністрів України.
Важливими ознаками правосуб’єктності Національного банку є його
компетенція, місце і роль в банківській системі.
Національний банк України має подвійну правову природу, а саме право
видавати нормативно-правові акти, загальнообов’язкові для всіх суб’єктів
господарювання і громадян, та застосовувати у необхідних випадках
примус. Отже, Національний банк керує грошово-кредитною системою
двояко—як управлінський орган методом владних приписів і як
господарюючий суб’єкт—економічними методами шляхом укладання угод. Тому
можна сказати, Національний банк України є центром банківської системи,
що виступає одночасно в двох особах: як орган держави, що виконує
функцію забезпечення стабільності національної валюти, і як своєрідний
центр самоуправління банківської системи.
~ ? 3/4
A
PR’”?
¶
A
(ного банку як центральної ланки і керівного органу грошово-кредитної і
валютної системи країни, закріпивши його автономний статус у структурах
влади. Принцип незалежності центрального банку означає те, що
відповідальному за монетарну політику інституту надається можливість
досягти своєї стратегічної мети без втручання уряду2. Але він повинен
визначати і здійснювати грошово-кредитну політику відповідно до
загальноекономічної політики, тобто сприяти реалізації економічної
політики Кабінету Міністрів, за умови, що це не суперечитиме виконанню
його основної конституційної функції—забезпеченню стабільності грошової
одиниці України (ст.52 Закону України “Про Національний банк України”).
Гнучка взаємодія Національного банку України, Верховної Ради, Кабінету
Міністрів і Президенту України вимагає чіткого розмежування їх функцій,
точного визначення їх обов’язків, інституційних заходів для ефективної
взаємодії зазначених структур3.
Юридично визначена незалежність Національного банку має підкреслюватися
його економічною незалежністю.
Нормотворчість слід визнати основною формою виконання Національним
банком своїх функцій. Це є головною ознакою Національного банку України
як центрального органу держави.
Існують нормативні акти, що прийняті спільно Національним банком з
іншими органами держави. А це може негативно вплинути на виконання
Національним банком своїх функцій. У разі необхідності внесення змін у
такий акт можуть виникнути труднощі в досягненні згоди між сторонами, що
приймали даний нормативний акт. Слід звернути увагу, що Закон України
“Про Національний банк України” не передбачає видання Національним
банком спільних з будь-якими іншими державними органами (Кабінетом
Міністрів України, міністерствами, відомствами) нормативно-правових
актів. В ст..52 цього закону вказано, що взаємовідносини Національного
банку України з Урядом України полягають в проведенні взаємних
консультацій між Національним банком та Кабінетом Міністрів України з
питань грошово-кредитної політики, розробки і здійсненні
загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку.
Створений вперше в Україні Національний банк щодо свого правового
статусу має конституційні засади і є одним з найважливіших інститутів
держави.
Література
1 Конституція України. Декларація про державний суверенітет України
(прийнята Верховною Радою УРСР 16 липня 1990р.)// Відомості Верховної
Ради України.—1990.-№31.—Ст.429.
Про економічну самостійність Української РСР: Закон Української РСР //
Відомості Верховної Ради України.—1990.-№34.—Ст.59. Про банки і
банківську діяльність: Закон України // Відомості Верховної Ради
УРСР—1991.—№25.—Ст.281. Про Національий банкУкраїни: Закон України
//Відомості Верховної Ради України.—1999.—№29.—Ст.238.
2 Петрик А.І. Деякі аспекти банківської реформи в Україні// Вісник
НБУ—1996.—№ 1.—С.14-17.
3 Файфель Г. Деякі роздуми про надання незалежності Національному банку
України// Банківська справа.—1995.—№ 1.—С.22-24.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
