Соціальна ефективність права та її критерії (реферат)

Реферат на тему:

Соціальна ефективність права та її критерії

В сучасному суспільстві право видіграє головну роль, тому що регулює
відносини між людьми.

Але, як оцінити саме право? На сьогодні, в науці склалася думка, про те,
що оцінити право можно через його соціальну ефективність.

В юридичній літературі розповсюджені концепції, які трактують поняття
ефективності права як результативності правових норм по відношенню до
запланованих цілей. Найбільш відпрацьованной концепцієй цієї групи є
функціонально-цільова. Її прихильник І.А. Іконицька під ефективністю
правових норм розуміє відношення між фактично досягнутим результатом і
той цілью заради якої були прийняті відповідні правові приписи[4, с.36].
Тобто здається, що досліджучи кінцеві правові результати, та їх
співвідношення з цілями існуючих правових приписів можна визначити
ефективність дії правових норм.

Основним мірилом (еталоном оцінки) ефективності правовой норми є та
ціль, заради досягнення якої ця норма створювалась[3, с.6].

Однак, у суспільному житті, зіставляючи безпосередні цілі правових норм
з фактичним результатом їх дії можно тільки кількісно, математично
зміряти їх ефективність. Причому отриманний кількісний математичний
результат може бути як позитивним так і негативним для суспільства.
Можно досягти результатів — цілей правових норм, але за відсутності
соціальної ефективності.

Для того, щоб ширше розглянути соціальну ефектиність права, треба
говорити не тільки про цілі і результати правових норм, а й необхідно
встановити в якій мірі результат дії правовой норми причинно пов’язан з
соціальной ефективністю правової норми, тобто з якісним її змістом.
Іншими словами, ми стикаємося з актуальной проблемой ролі конкретної
норми права, її зміста як одного з факторів, який впливає на отримання
соціального корисного результату.

Значення норми права в соціальній ефективності права відображає
причинно-функціонально-цільова концепція. Прихильник цієї концепції І.М.
Петров звертається до аналіза досконалення правовой норми[5, с.196].

Звернення до характеристики правової норми і включення до її змісту
таких якісних властивостей як обгрунтованість, доцільність, корисність і
економічність дає можливість існування потенціальної (прогнозуємої)
ефективності права[2, с.21].

Європейська традиція підходу до сутності права методологічно виходить,
по-перше, з поняття волі особистості та її прав як абсолютного виразу
права, а по-друге, з погляду на кожне правове явище як на прояв певної
соціальної доцільності. Відповідно до цього реалізацію прав людини слід
розглядати як абсолютний оцінний критерій соціальної ефективності
права[1, с.154].

Однак, створення соціально-корисного, якісного змісту норми права ще не
гарантує досягнення справжньої соціальної ефективності норми права.

Своє реальне буття норма права отримує в процесі реалізації, взаємодії з
реальними суспільними відносинами.Поза суспільної практики ефективність
правової норми не виявляється [2, с.22].

Дія конкретної правової норми разом з дією інших правових норм поряд з
різними факторами може привести до непередбаченного побічного
результату, можливість котрого не тільки не входила до планів
законодавця, але і взагалі не передбачалась [6, с.47].    

?

gdoNC

юридичних органів, стан юридичної практики, виявлені в ній недоліки та
труднощі в рішенні юридичних питань, фактичні можливості юридичних
органів в їх подоланні.

Проблема ефективності права розглядається також з суто юридичної
сторони, як результативність юридичної форми. З цієї точки зору
представляє особливий інтерес відповідь на питання, яка дієвість,
результативність всієї сукупності юридичних засобів, включених у
механізм правового регулювання, наскільки ефективні той або інший
спосіб, метод, тип регулювання.

Також, важливим компонентом соціальної ефективності права є
результативність правового регулювання, яка залежить від ефективності
правозастосування, як специфічної форми реалізації права.
Правозастосовчи акти є засобом для досягнення мети, яка стоїть перед
нормою права.

На сьогодні на жаль існує багато випадків, коли суб’єкт
правозастосування, свідомо, завдяки своїм повноваженням, тлумачить право
ні на соціальну користь, а на користь конкретної особи-злочинця, для
своєї особистої наживи.

Слушною, з цього приводу, є думка Н.П. Осипової, яка зазначає, що однією
з найфундаментальніших проблем соціальної ефективності права є
перетворення права, завдяки діям окремих особистостей, у видимість
права, яка виступає у формі обману або відкритого злочину [1, с.159].

У цій ситуації, велику роль видіграє матеріально- економічний фактор —
відсутня належна заробітня платня, морально-етичний фактор — брак твердо
сформованих морально-етичних принципів і орієнтирів, та відсутність
дієвих заходів примусу і відповідальності.

Підводячи підсумок, треба зазначити, що соціальна ефективність права
досягається через такі фактори:

— фаховий рівень суб’єктов правотворчості і правозастосування;

— морально-етичні цінності суб’єктов правотворчості і правозастосування;

— належну якість змісту (обгрунтованість, доцільність, економічність,
соціальну корисність) нормативно — правового акту;

— уміле використання всього арсеналу технічних засобів та правил
юридичної техніки;

— результативність роботи юридичних органів, стан юридичної практики;

— рівня правової свідомості та правової культури суб’єктов
правотворчості і правозастосування;

— використання заходів примусу і відповідальності.

Література:

Осипова Н.П. Становлення в Україні європейських принципів оцінки
соціальної ефективності права як наукова і практична проблема. —
Трансформація політики в право: різні традиції та Т 65 досвід: Матеріали
міжнародної наукової конференції / За редакцією академіка НАН України,
академіка АПрН України В. Я. Тація. — Х.: Право, 2006. — 288 с.

Федосова В.А. Эффективность действия норм советского государственного
права, В., 1984. — 156 с.

Самощенко И.С., Никитинский В.И. Некоторые теоретические вопросы
изучения эффективности правовых норм, М., 1970. — 35 с.

Иконицкая И.А. Проблемы эффективности в земельном праве. М., 1979. — 67
c.

Петров И.Н. Способы сравнения и изменения эффективности правовых норм. —
Учен. Зап. ВНИИСЗ, вып. 28, 1973. — 235 с.

Кудрявцев В.Н., Никитинский В.И., Самощенко И.С., Глазырин В.В.
Эффективность правовых норм. — М.: Юрид. Лит., 1980. — 280с.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *