Реферат на тему:
Служба безпеки України. Адвокатура в Україні
Служба безпеки України — державний правоохоронний орган спеціального
призначення, який забезпечує державну безпеку України.
Завданнями Служби безпеки України є: захист державного суверенітету,
конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного,
науково-технічного та оборонного потенціалу України, законних інтересів
держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності
іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп
та осіб; попередження, виявлення, припинення й розкриття злочинів проти
миру та безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної
діяльності у сфері управління та економіки, інших протиправних дій, які
безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Служба безпеки України підпорядкована Президентові України та
підконтрольна Верховній Раді України.
Діяльність Служби безпеки України, її органів і співробітників
ґрунтується на засадах законності, поваги до прав і гідності особи,
позапартійності і відповідальності перед народом України.
В оперативно-службовій діяльності Служба безпеки України дотримується
принципів поєднання єдиноначальності й колегіальності, гласності й
конспірації.
Діяльність Служби безпеки України відбувається на основі дотримання прав
і свобод людини. Органи і співробітники Служби безпеки України повинні
поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне ставлення, не
допускати розголошення відомостей про особисте життя людини. У
виняткових випадках з метою припинення та розкриття державних злочинів
окремі права та свободи особи можуть бути тимчасово обмежені в порядку і
межах, визначених Конституцією та законами України. Неправомірне
обмеження законних прав і свобод людини є неприпустимим і тягне за собою
відповідальність згідно з законодавством.
Орган Служби безпеки України в разі порушення його співробітниками під
час виконання службових обов’язків прав чи свобод людини повинен ужити
заходів до поновлення цих прав і свобод, покриття заподіяної моральної
та матеріальної шкоди, притягнення винних до відповідальності.
Служба безпеки України на вимогу громадян України у місячний строк
зобов’язана дати їм письмові пояснення з приводу обмеження їх прав чи
свобод. Такі особи мають право оскаржити до суду неправомірні дії
посадових (службових) осіб та органів Служби безпеки України.
Діяльність партій, рухів та інших громадських об’єднань, що мають
політичні цілі, у Службі безпеки України забороняється.
Систему Служби безпеки України складають Центральне управління Служби
безпеки України, підпорядковані йому регіональні органи, Служба безпеки
Автономної Республіки Крим, органи військової контррозвідки, військові
формування, а також навчальні, науково-дослідні та інші заклади Служби
безпеки України. Організаційна структура Служби безпеки України
визначається Президентом України. Центральне управління Служби безпеки
України, інші органи та установи, що входять до системи Служби безпеки
України, є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного
герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в
банках, у т. ч. валютні.
Організація та порядок діяльності Служби безпеки України регулюються
Законом України «Про Службу безпеки України» від 25.03.92. Цим Законом
регулюються: загальні положення статусу цього органу; система та
організація діяльності Служби безпеки України; вимоги щодо кадрів,
порядок їх зарахування та звільнення; повноваження Служби безпеки
України; гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців і
працівників Служби безпеки України; порядок здійснення контролю і
нагляду за діяльністю Служби безпеки України; відповідальність за
правопорушення у сфері її діяльності.
Адвокатура в Україні
У ст. 59 Конституції України вказується, що для забезпечення права на
захист від обвинувачення та надання правової допомоги під час вирішення
справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Адвокатура є добровільним професійним громадським об’єднанням,
покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод і
репрезентувати законні інтереси громадян України, іноземних громадян,
осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну
допомогу.
Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства
закону, незалежності, демократизму, гуманізму й конфіденційності.
Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту,
стаж роботи за спеціальністю юриста чи помічника адвоката не менш як два
роки, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на
заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті,
органах внутрішніх справ, Службі безпеки, органах державного управління.
Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.
?ських об’єднань.
Адвокатські об’єднання діють на засадах добровільності, самоврядування,
колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об’єднань
провадиться у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному
Кабінетом Міністрів України. Адвокатські об’єднання письмово
повідомляють місцеві органи влади про свою реєстрацію, а адвокати — про
одержання свідоцтва на право адвокатської діяльності. Порядок утворення,
діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об’єднань,
структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов’язки
керівних органів, порядок їх обрання та інші питання, що належать до їх
діяльності, регулюються статутом відповідного об’єднання.
Адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об’єднання
є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об’єднання відкривають
розрахунковий та інші рахунки в банках на території України, а в
установленому чинним законодавством порядку — і в іноземних банках,
мають печатку і штамп з їх найменуванням.
Адвокати здійснюють такі види діяльності: дають консультації та
роз’яснення з юридичних питань, усні й письмові довідки щодо роз’яснення
законодавства та його застосування; складають заяви, скарги та інші
документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах,
що їх ці адвокати ведуть; здійснюють представництво в суді, інших
державних органах, перед громадянами та юридичними особами; надають
правову допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють
правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності
громадян і юридичних осіб; виконують свої обов’язки відповідно до
кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та
попереднього слідства. Адвокат може здійснювати й інші види правової
допомоги, передбачені законодавством.
У своїй професійній діяльності адвокат має право: репрезентувати і
захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їхнім дорученням
у всіх органах, підприємствах, установах та організаціях, до компетенції
яких належить вирішення відповідних питань; збирати відомості про факти,
що можуть бути використані як докази в цивільних, господарських,
кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення,
зокрема: запитувати й отримувати документи або їх копії від підприємств,
установ, організацій, об’єднань, а від громадян — за їхньою згодою;
ознайомлюватися на підприємствах, в установах та організаціях з
необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за
винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові
висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань;
застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного
законодавства; доповідати клопотання і скарги посадовим особам та
відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на
ці клопотання і скарги; бути присутнім під час розгляду його клопотань і
скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо
сутності клопотань і скарг.
Здійснюючи свої професійні обов’язки, адвокат зобов’язаний неухильно
додержуватись вимог чинного законодавства, використовувати всі
передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та
юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду
особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитися від прийнятого
на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
Адвокат не має права прийняти доручення про надання правової допомоги у
випадках, коли він у цій справі подає або раніше надавав правову
допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася
з проханням про ведення справи, чи брав участь як слідчий, особа, що
провадила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар
судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого,
цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, а
також коли в розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова
особа, з якою адвокат перебуває в родинних стосунках.
Питання організації та діяльності адвокатури регулюються Законом України
«Про адвокатуру» від 19.12.92. Закон визначає: статус адвокатури та її
завдання; вимоги, яким має відповідати адвокат; правову основу
адвокатської діяльності; принципи та організаційні форми діяльності
адвокатури; види адвокатської діяльності; професійні права адвоката;
обов’язки адвоката; статус помічника адвоката; адвокатську таємницю;
гарантії адвокатської діяльності; соціальні права адвоката та його
помічника; підстави і порядок оплати праці адвоката та його помічника;
повноваження кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;
повноваження вищої кваліфікаційної комісії адвокатури; текст Присяги
адвоката України; дисциплінарні стягнення, що можуть бути застосовані до
адвоката; випадки припинення адвокатської діяльності; відносини
адвокатури з Міністерством юстиції України, місцевими органами
державного управління; завдання спілок та асоціацій адвокатів.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
