Система фінансового права (реферат)

Система фінансового права

Після відродження галузі фінансового права в системі права почали
створювати і систему самого фінансового права. Однією з перших після
професора Ю. А. Ровинського (який своїми працями і багаторічною
практикою в банківсько-фінансовій системі довів, що фінансове право
існує як самостійна галузь) виступила з глибокими науковими
дослідженнями проф. Р. Й. Халфіна. Вона пропонувала розділити фінансове
право, як І цивільне, на дві частини — загальну і особливу. На сьогодні
більшість вчених розділяють цю точку зору, тобто частину
фінансово-правових норм відокремлюють у загальну частину, а Інші норми
відповідно до їх приналежності включать в особливу частину. Проте з цим
погодитися досить важко. В основному мова Йде не про галузь права, а про
юридичну навчальну дисципліну.

У провідних галузях права, наприклад, у цивільному і кримінальному,
правові норми, які видані державою, поділяються також на дві частини:
загальну і особливу.

Наприклад, загальна частина цивільного права стосується всіх суспільних
відносин, які регулюються цивільним правом. Загальну частину сучасного
цивільного права становлять норми про суб’єктів, об’єкти цивільного
права, угоди, представництво і довіреність, позовну давність.

Спеціальна частина регулює особливі відносини і включає такі інститути:
право власності, інші речові права, зобов’язальне право, авторське
право, право на винахід, спадкове право. І в жодному інституті не
повторюються ознаки суб’єктів цивільного права, які були встановлені
нормами загальної частини.

У фінансовому праві до загальної частини зараховуємо поняття про
фінанси, фінансову систему; про фінансово-правову норму, про відносини,
їх особливості. Це все дійсно потрібно знати, але тим читачам, які
вивчають курс фінансового права як навчальну дисципліну, а не фінансове
право як галузь.

. У сучасних підручниках із фінансового права до загальної частини
включають в основному не правові норми, а поняття, які виділяють
фінансове право як самостійну галузь права: поняття фінансів, фінансової
системи, бо вона є об’єктивною основою системи фінансового права,
поняття, принципи і методи фінансової діяльності, поняття предмета і
метода фінансового права, їх особливості; поняття, види і особливості
фінансово-правових норм і фінансово-правових відносин; поняття і зміст
науки фінансового права. Таким чином студент або кожен, хто захоче
опанувати одну з визнаних державою необхідною галузь права, оволодіє
понятійним апаратом і зможе застосовувати на практиці норми фінансового
права, які становлять систему особливої частини фінансового права.

Якщо в особливій частині фінансового права, яка складається з підгалузеЙ
(про що в свій час писали корифеї фінансово-правової науки С. Д. Ципкін
та М. І. Піскотін), підгалузІ поділені на фінансово-правові інститути,
не було б підстав для представників адміністративно-правової науки
говорити, що фінансисти «забирають» на себе правові норми, що
регламентують правовий статус, повноваження органів виконавчої влади —
Мінфіну України та інших органів, які належать до виконавчої гілки
влади. Зараз у кожному підручнику з адміністративного права, як і з
фінансового, вміщується однаковий матеріал, присвячений правовому
статусу фінансово-кредитних органів, а в підручнику з конституційного —
Рахункової палати. Оце й усі правові норми, що винесені в загальну
частину фінансового права. Гадаємо, що весь матеріал, який входить зараз
до загальної частини фінансового права (крім фінансового контролю), слід
залишити, але вважати його вступом до фінансового права як навчальної
дисципліни.

Що ж до складу особливої частини фінансового права, то вона може
вибудовуватись на підставі існуючої фінансової системи. У межах ланок
фінансової системи і створюються підгалузІ фінансового права, які
розділені на фінансово-правові інститути.

Підтримуючи думку професорів О. Ю. Грачової та Г. П. Тол-стоп’ятенка про
те, що фінансовий контроль характерний для всіх сфер фінансової
діяльності і для всіх органів, які здійснюють фінансову діяльність’, І
враховуючи його зростаючу роль в умовах ринкової економіки і важливість
суспільних відносин, які складаються при цьому, а також необхідність
урегулювання їх правом, вважаємо за доцільне сформувати в особливій
частині фінансового права підгалузь (як бюджетне чи податкове право) —
правові основи фінансового контролю. Коли науковці звикнуть до такого
місця інституту фінансового контролю в системі фінансового права, його
можна буде називати фінансово-контрольним правом, як І пропонує професор
К. С. Бельський2.

Існує також пропозиція розширити предмет фінансового права, включивши до
його складу облікове право як підгалузь фінансового права. Останнє
представляє собою сукупність юридичних норм, які регулюють суспільні
(фінансові у сфері облікової діяльності) відносини, які виникають у
процесі утворення, розподілу, накопичення й використання коштів із метою
виконання найбільш актуальних завдань держави на певному історичному
етапі1. Безперечно, важко погодитися з точкою зору доктора юридичних
наук Е. М. Ашмариною щодо включення такої підгалузі у систему
фінансового права. Хоча норми, що регулюють облік економічних процесів,
мають специфіку, властиву багатьом нормам бюджетного І податкового
права. Без облікових систем неможливий фінансовий контроль. Облікове
право складається з сукупності правових інститутів, які регулюють
відносини в галузі певного виду фінансового обліку (бухгалтерського,
податкового, бюджетного тощо). Думки автора підручника наведені для
того, щоб читачі змогли продумати пропозиції щодо зміни системи
фінансового права, адже істина народжується в дебатах. А поки що у
підручнику наводиться система фінансового права, до якої звикли ще з
перших підручників 50-х років XX століття.

Фінансове право складається з великої кількості фінансово-правових норм.
Разом вони становлять цілісну систему, в якій фінансово-правові норми в
певній послідовності і взаємозв’язку групуються в різні правові
інститути, що регулюють однорідні фінансові відносини в галузі бюджету,
позабюджетних цільових фондів, державного кредиту, державних доходів
тощо. Кожний вид фінансових відносин є відносно самостійним у фінансовій
системі і регулюється в зв’язку з цим такою ж відносно незалежною групою
фінансово-правових норм, які в сукупності створюють інститути
фінансового права. Таким чином, система фінансового права як галузі
права — це об’єктивно обумовлена фінансовою системою внутрішня його
будова, об’єднання і розташування фінансово-правових норм у певній
послідовності.

За своєю значимістю фінансово-правові норми нерівні. У фінансове право
включають норми, які закріплюють положення, що застосовуються в усіх
видах фінансової діяльності (наприклад, норми, що регулюють проведення
фінансового контролю), і норми, що приймаються державою для регулювання
конкретних видів фінансових відносин. Тому фінансове право складається з
двох частин: Загальної і Особливої1.

???????¤?¤?$???????W?У Загальну частину сьогодні включають
фінансово-правові норми, які закріплюють основи фінансової діяльності
держави, її принципи, методи, правові форми; фінансову систему, коло і
компетенцію органів держави і органів місцевого самоврядування в галузі
фінансів і розмежування їх повноважень, види, форми і методи фінансового
контролю. Положення, що включаються в Загальну частину фінансового
права, мають однакове значення при здійсненні фінансової діяльності як
органами держави, так і органами місцевого самоврядування.

Особлива частина фінансового права поділяється на розділи або
підрозділи, які складаюся з фінансово-правових інститутів і су б
інститутів, у яких згруповані норми, що регулюють відносини в галузі2:

1)  державного і місцевих бюджетів;

2)  державних і муніципальних позабюджетних цільових фондів;

3)  державних і муніципальних доходів;

4)  державного і муніципального кредиту;

5)  державного і муніципального боргу;

6)  обов’язкового страхування;

7)  державних і муніципальних видатків;

8)  валютного контролю;

9)  грошової емісії та грошового обігу.

1  В юридичній літературі з’явилися пропозиції про розподіл усіх норм
фінансового права на матеріальні і процесуальні норми. Це, мабуть, буде
незабаром. Вже захищена докторська дисертація В.Є. Кузнеченковою
«Податковий процес: теорія і проблеми правозастосування». Вже давно йде
мова про те, що процесуальна форма властива будь-якій діяльності по
застосуванню правових норм. Професор Горшеньов В.М. ще у 70-ті роки
минулого століття писав, що під процесуальною формою розуміє сукупність
однорідних процедурних вимог, що вимагають дій від учасників процесу.
Все це властиво для фінансово-правового процесу. Гадаємо, що і в Україні
з’явиться «сміливець» і захистить докторську дисертацію на тему
«Фінансово-правовий процес», а через десяток років це увійде в систему
фінансового права як інститут, або підгалузь.

Розділи, підрозділи, інститути і субінститути фінансового права мають
відповідну назву і обгрунтування. Наприклад, розділ державних і
муніципальних доходів об’єднує фінансово-правові норми, які регулюють
порядок справляння обов’язкових платежів: податкових (оподаткування
юридичних і фізичних осіб), загальнодержавних і місцевих; неподаткових
платежів тощо.

Система фінансового права, побудована на підставі об’єктивно існуючих
фінансових відносин і досягнень загальної теорії права, дає можливість
глибокого вивчення та правильного застосування фінансово-правових норм.

Правовий матеріал Особливої частини фінансового права об’ємний і
складний. Він має особливе значення як для держави, так і для органів
місцевого самоврядування. Тому є загальновизнаним, що Особлива частина
галузі права поділяється на підрозділи1.

Зокрема, розділ «Правове регулювання державного і місцевих бюджетів і
централізованих цільових позабюджетних фондів» необхідно поділити на два
Інститути; «Бюджетне право» і «Правовий режим централізованих
позабюджетних цільових фондів»2. Крім того, інститут «Бюджетне право»
завжди розділявся на два субінститути: «Бюджетний устрій» і «Бюджетний
процес» за умовним поділом бюджетно-правових норм на матеріальні І
процесуальні3.

Студенти вивчають фінансове право як учбову дисципліну. І тому їм треба
ознайомитися із сутністю фінансів, їх необхідністю для державного
функціонування, з системою і повноваженнями органів, які керують
фінансовою діяльністю. Необхідно чітко знати фінансово-правові норми, їх
специфіку, фінансові правовідносини, фінансовий контроль. Без таких
знань неможливо засвоїти конкретні фінансово-правові інститути. Тому
фінансове право як учбова дисципліна поділена на дві частини: Загальну
та Особливу. До Загальної частини входять положення, що характеризують
фінансове право в цілому. В Особливій частині курсу фінансового права
вивчається фінансове право як галузь права. Норми, що належать до
Особливої частини фінансового права, як учбової дисципліни, складають
розділи, що включають у себе відповідні фінансово-правові інститути.
Фінансово-правовий інститут об’єднує більш вузьку і близьку за змістом
групу фінансових відносин, ніж розділ.

Фінансове право складається із правових норм, які включаються в акти
різної правової форми (закони, укази Президента України, постанови
Кабінету Міністрів тощо) з фінансових питань, а в сукупності вони
утворюють фінансове законодавство.

Система фінансового законодавства — ієрархічна сукупність законів і
нормативно-правових актів Із фінансових питань.

Після Конституції України вертикальна система фінансового законодавства
включає закони України з фінансових питань. В першу чергу, до них
належать ті, які згідно з п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України
встановлюють Державний бюджет України; бюджетну систему України; систему
оподаткування; податки і збори; принципи створення і функціонування
фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус
національної валюти; статус іноземних валют на території України;
порядок утворення та погашення державного внутрішнього й зовнішнього
боргу; порядок випуску й обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

До фінансового законодавства входить велика кількість під-законних
актів: нормативні Укази Президента України з фінансових питань, накази і
Інструкції Міністерства фінансів України, Головної державної податкової
адміністрації, Головного державного казначейства, Головного
контрольно-ревізійного управління. УсІ нормативно-правові акти в галузі
фінансів приймаються на основі законів і в розвиток їх приписів.

До фінансового законодавства належать і нормативно-правові акти, видані
органами місцевого самоврядування. Багато з них застарілі, бо були
прийняті в перші роки існування суверенної держави, вони вимагають
детального перегляду й оновлення.

ЛІТЕРАТУРA

Про державну податкову службу в Україні. Закон України від 4 грудня 1990
р. № 509-ХІІ у редакції Закону від 24 грудня 1993 р. № 3813-ХІІ із
змінами та доповненнями.

Про власність. Закон України від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ із змінами
та доповненнями.

Про зайнятість населення. Закон України від 1 березня 1991 р. № 803-Х1І
із змінами та доповненнями.

Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні. Закон України від
21 березня 1991 р. № 875-ХІІ із змінами та доповненнями.

Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон України від 16 квітня 1991 р.
№ 959—XII із змінами та доповненнями.

Про цінні папери і фондову біржу. Закон України від 18 червня 1991 р. №
1201-ХП із змінами та доповненнями.

Про систему оподаткування. Закон України від 25 червня 1991 р., в
редакції Закону України від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР.

Про охорону навколишнього природного середовища. Закон України від 25
червня 1991 р. № 1264-ХП із змінами та доповненнями.

Про єдиний митний тариф. Закон України від 5 лютого 1992 р. № 2097- XII
із змінами та доповненнями.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *